ЛНУ ім. Івана Франка,
ЕкфМ - 52с
У нашій країні органи казначейства відіграють сьогодні одну з провідних ролей у бюджетному процесі на місцевому рівні. Ключовим моментом в історії розвитку вітчизняної системи казначейського обслуговування місцевих бюджетів стало ухвалення 21 червня 2001 р. Бюджетного кодексу України, який передбачив її обов'язковість та визначив основні повноваження та функції органів казначей¬ства. Відповідно до цього законодавчого акту органи казначейства почали здійснювати касове виконання дохідної частини місцевих бюджетів і операції з перераху¬вання міжбюджетних трансфертів [1].
У 2001 р. фактично змінився статус Державного казначейства: із клієнта банку казначейство стало учасником Системи електронних платежів НБУ, що дало змогу [4]:
• скоротити терміни проходження платежів;
• прискорити обіг бюджетних коштів;
• автоматично відображати у бухгалтерському обліку здійснені операції, використовуючи інформацію з єдиної бази даних Держказначейства;
• складати щоденну оперативну звітність по обліку доходів Державного бюджету;
• забезпечити єдність підходу та достовірність відображення операцій з виконання бюджету.
Починаючи з 2004 р. всі місцеві бю¬джети переведені на повнофункціональне казначейське обслуговування — як у частині доходів, так і за видатками.
В Україні розроблено таку казначейську модель, яка передбачає існування внутрішньої платіжної системи Державного казначейства та консолідацію всіх бюджетних коштів на єдиному казначейському рахунку, відкритому в Національному банку України.
Отже, під казначейським обслуговуванням бюджету розуміють діяль-ність органів казначейства щодо здійснення віднесених до їх ком¬петенції завдань і функцій у процесі виконання бю¬джетів.
Незважаючи на запровадження казначейської системи, процес виконання бюджетів передбачає участь банківських установ, сукупність яких утворює банківську систему. Згідно з законом "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 р. за № 2121-14 банківська система України має дворівневу структуру і складається з Національного банку та мережі комерційних банків [2].
Під час виконання бюджетного процесу на Національний банк України покладено ряд повноважень, зокрема [3]:
• надійне функціонування банківської системи;
• розробляє основні засади грошово-кредитної політики;
• забезпечує функціонування СЕП НБУ;
• організовує, регламентує та бере участь у міжбанківських розрахунках через СЕП НБУ;
• забезпечує проведення безготівкових розрахунків та операцій з готівкою.
У бюджетному процесі, окрім НБУ задіяні також і банківські установи, на які покладені наступні функції:
1) приймають від платників готівкою кошти для здійснення розрахунків з державним і місцевими бюджетами за податками та обов'язковими платежами;
2) забезпечують перерахування через систему електронних платежів Національного банку України:
• сплачених платниками готівкою та в безготівковій формі податків та обов'язкових платежів на рахунки;
• за дорученням клієнтів банку платежів на рахунки для зарахування власних надходжень бюджетних установ;
• інших платежів, що підлягають перерахуванню на бюджетні рахунки, відкриті в органах казначейства;
3) здійснюють готівкове обслуговування установ і організацій, що утримуються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів;
4) проводять виплату фізичним особам готівкою повернених з бюджету сум надмірно чи помилково сплачених податків та обов'язкових платежів.
Необхідність використання банків під час казначейського обслуговування бюджетів зумовлена такими особливостями [5, с. 281]:
1) через установи банків платники сплачують до бюджетів податки, збори, інші обов'язкові платежі, оскільки через систему електронних платежів банк на підставі платіжних документів платника перераховує кошти на бюджетні рахунки за надходженнями, відкриті в головних управліннях та центральному апараті Казначейства в розрізі кодів бюджетної класифікації доходів і територій, на яких справляються дані платежі.
2) органи казначейства у процесі касового виконання державного та місцевих бюджетів не здійснюють операцій з готівкою, саме тому банки забезпечують готівкове обслуговування установ та організацій, які утримуються за рахунок бюджетних коштів.
3) банки, які обслуговують платників податків, і установи Національного банку, в яких зосереджено кореспондентські рахунки комерційних банків, виступають посередниками між платниками податків та отримувачами бюджетних коштів, останніми власне є органи казначейства, на ім'я яких відкриваються бюджетні рахунки.
Отже, такий розподіл функцій між органами казначейства та банками має як позитивні, так і негативні сторони. З однієї сторони, це допомагає централізувати усі важелі управління бюджетними коштами в особі казначейства, а з іншої – призводить до зниження контролю за відповідальністю банків при здійсненні платежів. Саме тому, в сучасних умовах для нашої держави актуальним є питання вдосконалення організаційно-правових засад взаємодії між органами ДКСУ та банківськими установами під час касового виконання бюджетів.
Список використаних джерел:
1. Бюджетний кодексу України: Закон України від 08.07.2010 р.(зі змінами та доповненнями) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2456-17.
2. Закон України «Про банки та банківську діяльність» №2121-14 від 07.12.2000 р. (зі змінами та доповненнями) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2121-14/page.
3. Закон України «Про Національний банк України» №679-14 від 20.05.1999 р. (зі змінами та доповненнями) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/679-14/page.
4. Казначейська система: С. І. Юрій. - [Електроний ресурс] – Режим доступу: http://ukrkniga.org.ua/ukrkniga-text/books/_book-613.htm
5. Муніципальні фінанси: навч. посіб. / За ред. д.е.н., проф.. О. П. Кириленко. – Тернопіль: Астон. – 2015. – с. 281.
ЕкфМ - 52с
У нашій країні органи казначейства відіграють сьогодні одну з провідних ролей у бюджетному процесі на місцевому рівні. Ключовим моментом в історії розвитку вітчизняної системи казначейського обслуговування місцевих бюджетів стало ухвалення 21 червня 2001 р. Бюджетного кодексу України, який передбачив її обов'язковість та визначив основні повноваження та функції органів казначей¬ства. Відповідно до цього законодавчого акту органи казначейства почали здійснювати касове виконання дохідної частини місцевих бюджетів і операції з перераху¬вання міжбюджетних трансфертів [1].
У 2001 р. фактично змінився статус Державного казначейства: із клієнта банку казначейство стало учасником Системи електронних платежів НБУ, що дало змогу [4]:
• скоротити терміни проходження платежів;
• прискорити обіг бюджетних коштів;
• автоматично відображати у бухгалтерському обліку здійснені операції, використовуючи інформацію з єдиної бази даних Держказначейства;
• складати щоденну оперативну звітність по обліку доходів Державного бюджету;
• забезпечити єдність підходу та достовірність відображення операцій з виконання бюджету.
Починаючи з 2004 р. всі місцеві бю¬джети переведені на повнофункціональне казначейське обслуговування — як у частині доходів, так і за видатками.
В Україні розроблено таку казначейську модель, яка передбачає існування внутрішньої платіжної системи Державного казначейства та консолідацію всіх бюджетних коштів на єдиному казначейському рахунку, відкритому в Національному банку України.
Отже, під казначейським обслуговуванням бюджету розуміють діяль-ність органів казначейства щодо здійснення віднесених до їх ком¬петенції завдань і функцій у процесі виконання бю¬джетів.
Незважаючи на запровадження казначейської системи, процес виконання бюджетів передбачає участь банківських установ, сукупність яких утворює банківську систему. Згідно з законом "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 р. за № 2121-14 банківська система України має дворівневу структуру і складається з Національного банку та мережі комерційних банків [2].
Під час виконання бюджетного процесу на Національний банк України покладено ряд повноважень, зокрема [3]:
• надійне функціонування банківської системи;
• розробляє основні засади грошово-кредитної політики;
• забезпечує функціонування СЕП НБУ;
• організовує, регламентує та бере участь у міжбанківських розрахунках через СЕП НБУ;
• забезпечує проведення безготівкових розрахунків та операцій з готівкою.
У бюджетному процесі, окрім НБУ задіяні також і банківські установи, на які покладені наступні функції:
1) приймають від платників готівкою кошти для здійснення розрахунків з державним і місцевими бюджетами за податками та обов'язковими платежами;
2) забезпечують перерахування через систему електронних платежів Національного банку України:
• сплачених платниками готівкою та в безготівковій формі податків та обов'язкових платежів на рахунки;
• за дорученням клієнтів банку платежів на рахунки для зарахування власних надходжень бюджетних установ;
• інших платежів, що підлягають перерахуванню на бюджетні рахунки, відкриті в органах казначейства;
3) здійснюють готівкове обслуговування установ і організацій, що утримуються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів;
4) проводять виплату фізичним особам готівкою повернених з бюджету сум надмірно чи помилково сплачених податків та обов'язкових платежів.
Необхідність використання банків під час казначейського обслуговування бюджетів зумовлена такими особливостями [5, с. 281]:
1) через установи банків платники сплачують до бюджетів податки, збори, інші обов'язкові платежі, оскільки через систему електронних платежів банк на підставі платіжних документів платника перераховує кошти на бюджетні рахунки за надходженнями, відкриті в головних управліннях та центральному апараті Казначейства в розрізі кодів бюджетної класифікації доходів і територій, на яких справляються дані платежі.
2) органи казначейства у процесі касового виконання державного та місцевих бюджетів не здійснюють операцій з готівкою, саме тому банки забезпечують готівкове обслуговування установ та організацій, які утримуються за рахунок бюджетних коштів.
3) банки, які обслуговують платників податків, і установи Національного банку, в яких зосереджено кореспондентські рахунки комерційних банків, виступають посередниками між платниками податків та отримувачами бюджетних коштів, останніми власне є органи казначейства, на ім'я яких відкриваються бюджетні рахунки.
Отже, такий розподіл функцій між органами казначейства та банками має як позитивні, так і негативні сторони. З однієї сторони, це допомагає централізувати усі важелі управління бюджетними коштами в особі казначейства, а з іншої – призводить до зниження контролю за відповідальністю банків при здійсненні платежів. Саме тому, в сучасних умовах для нашої держави актуальним є питання вдосконалення організаційно-правових засад взаємодії між органами ДКСУ та банківськими установами під час касового виконання бюджетів.
Список використаних джерел:
1. Бюджетний кодексу України: Закон України від 08.07.2010 р.(зі змінами та доповненнями) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2456-17.
2. Закон України «Про банки та банківську діяльність» №2121-14 від 07.12.2000 р. (зі змінами та доповненнями) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2121-14/page.
3. Закон України «Про Національний банк України» №679-14 від 20.05.1999 р. (зі змінами та доповненнями) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/679-14/page.
4. Казначейська система: С. І. Юрій. - [Електроний ресурс] – Режим доступу: http://ukrkniga.org.ua/ukrkniga-text/books/_book-613.htm
5. Муніципальні фінанси: навч. посіб. / За ред. д.е.н., проф.. О. П. Кириленко. – Тернопіль: Астон. – 2015. – с. 281.
