Волошин Х.В.
ЛНУ імені Івана Франка, ЕкфМ – 52с
На сьогоднішній день, в Україні пенсійне забезпечення є однією з основних гарантій матеріального забезпечення непрацездатних громадян. Пенсія є основним джерелом існування для непрацездатних пенсіонерів.
Проблемам і перспективам розвитку пенсійного страхування в Україні присвячені роботи багатьох зарубіжних та вітчизняних учених, наприклад роботи Кір’яна Т.М., Шаповала М.С., Пирожкова Ріппа М.Б., Руженського М.М., Сахацького В., Юрія С.І., Якимова А.І., Зайчук Б.О., Яценко В.В., Антоненко Н.В. та інших.
Пенсійна система України — це сукупність створених в Україні правових, економічних і організаційних інститутів і норм, метою яких є надання громадянам матеріального забезпечення у вигляді пенсії.
Сучасна пенсійна система України є результатом еволюційної трансформації інституту пенсійного забезпечення, який сформувався після здобуття незалежності на початку 90 років ХХ століття.
Вона базується на солідарній системі загально обов'язкового державного пенсійного страхування, яка в свою чергу побудована на механізмі пенсійного страхування, що передбачає персоніфікований розподіл через суспільні страхові фонди надходжень від працездатної частини населення на користь пенсіонерів. Джерелом коштів для фінансування пенсій є Пенсійний фонд, який формується на основі страхових внесків підприємств та громадян. [4]
З прийняттям законів України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»[1] та «Про недержавне пенсійне забезпечення» [2] в 2004 розпочато впровадження пенсійної реформи, сутність якої полягає в переході до трирівневої пенсійної системи:
Перший рівень — це солідарна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, в якій усі кошти, що перераховуються підприємствами та застрахованими особами до Пенсійного фонду України, одразу ж виплачуються нинішнім пенсіонерам. Солідарна пенсійна система передбачає забезпечення мінімальної та гарантованої пенсії, яка надається державою. Її метою є гарантування кожному громадянину отримувати мінімальний дохід після виходу на пенсію. Така система належить до соціального захисту. [5]
Другий рівень — накопичувальна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Вона ґрунтується на засадах накопичення коштів застрахованих осіб у Накопичувальному фонді на індивідуальних пенсійних рахунках. Ці кошти інвестуються в економіку країни з метою отримання доходу. Всі накопичені кошти ' власністю громадян, а виплати з Накопичувального фонду здійснюються додатково до загальнообов'язкових пенсійних виплат. [5]
Третій рівень — система недержавного пенсійного забезпечення. В цій системі можуть брати участь добровільно як фізичні особи, так і юридичні особи-роботодавці. Вона здійснюється недержавними пенсійними фондами, страховими компаніями та банками. Розмір пенсійних виплат залежить від розміру пенсійних внесків, терміну, протягом якого ці внески накопичувалися і розміру отриманого на них інвестиційного доходу. Ці виплати здійснюються незалежно від отримання виплат за загальнообов’язковим державним пенсійним страхуванням. [5]
Перші два рівні належать до загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Другий та третій рівні становлять систему накопичувального пенсійного забезпечення. Громадяни України можуть бути учасниками одночасно різних рівнів пенсійної системи. [3]
Вважається, що одночасне функціонування цих рівнів забезпечує стабільність пенсійної системи, оскільки сприяє вирівнюванню ймовірних демографічних та фінансових ризиків. Проте, в нашій країні трирівнева пенсійна система існує тільки на папері, другий і третій рівні здійснюються на добровільних засадах. І це є основною причиною недосконалості пенсійної системи та нестачі коштів для забезпечення пенсій.
Стан пенсійної системи та перспективи її розвитку великою мірою визначаються й демографічною ситуацією. На сьогоднішній день у пенсійній системі України на 10 платників страхових внесків припадає 13 пенсіонерів. При такій ситуації пенсійний фонд буде постійно на дотаціях держави. [5]
Через економічні проблеми, відсутність інфляційних індексацій пенсій та заробітних плат та відсутність довіри до банківської системи, в громадян просто не має коштів для участі в другому та третьому рівнях. Тому, другий рівень поки так і не запрацював, третій - все ще незначний в обсягах, отже, переважна частина пенсій в Україні нараховується і виплачується за рахунок коштів Пенсійного фонду. [6]
Отже, головними напрямками реформування пенсійної системи України має бути суттєве вдосконалення солідарної системи; оскільки внаслідок демографічних тенденцій солідарна пенсійна система нездатна забезпечувати існуючий рівень заміщення пенсіями втраченого заробітку та оптимальну диференціацію пенсій, створення економічних умов для реального введення другого рівня пенсійного забезпечення; стимулювання підприємств для створення приватних пенсійних депозитних фондів у державних банках, як прототипу третього рівня пенсійного забезпечення.
Список використаних джерел:
1. Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 02.03.2015р., № 213-VIII – [Електронний ресурс]. – режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1058-15
2. Закон України “Про недержавне пенсійне забезпечення” від 09.07.2003 № 1057-IV– [Електронний ресурс]. – режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1057-15
3. Кудряшов В.П. Курс фінансів: Навчальний посібник – К.:Вид-во «Знання», 2008. – 431с
4. Мортиков В. Пенсійне забезпечення і зайнятість // Економіка України. - 2010. - №2.- 236с.
5. Офіційний сайт Всеукраїнської організації пенсіонерів “Пенсійна реформа: як справляються інші країни і що робити в Україні” – [Електронний ресурс]. – режим доступу: http://uarp.org/ua/news/1424784278#.VT-OW_D9yz8
6. Ярошенко І. С. Я 77 Право соціального забезпечення: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2005. — 232 с.
ЛНУ імені Івана Франка, ЕкфМ – 52с
Система державного пенсійного забезпечення в Україні
На сьогоднішній день, в Україні пенсійне забезпечення є однією з основних гарантій матеріального забезпечення непрацездатних громадян. Пенсія є основним джерелом існування для непрацездатних пенсіонерів.
Проблемам і перспективам розвитку пенсійного страхування в Україні присвячені роботи багатьох зарубіжних та вітчизняних учених, наприклад роботи Кір’яна Т.М., Шаповала М.С., Пирожкова Ріппа М.Б., Руженського М.М., Сахацького В., Юрія С.І., Якимова А.І., Зайчук Б.О., Яценко В.В., Антоненко Н.В. та інших.
Пенсійна система України — це сукупність створених в Україні правових, економічних і організаційних інститутів і норм, метою яких є надання громадянам матеріального забезпечення у вигляді пенсії.
Сучасна пенсійна система України є результатом еволюційної трансформації інституту пенсійного забезпечення, який сформувався після здобуття незалежності на початку 90 років ХХ століття.
Вона базується на солідарній системі загально обов'язкового державного пенсійного страхування, яка в свою чергу побудована на механізмі пенсійного страхування, що передбачає персоніфікований розподіл через суспільні страхові фонди надходжень від працездатної частини населення на користь пенсіонерів. Джерелом коштів для фінансування пенсій є Пенсійний фонд, який формується на основі страхових внесків підприємств та громадян. [4]
З прийняттям законів України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»[1] та «Про недержавне пенсійне забезпечення» [2] в 2004 розпочато впровадження пенсійної реформи, сутність якої полягає в переході до трирівневої пенсійної системи:
Перший рівень — це солідарна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, в якій усі кошти, що перераховуються підприємствами та застрахованими особами до Пенсійного фонду України, одразу ж виплачуються нинішнім пенсіонерам. Солідарна пенсійна система передбачає забезпечення мінімальної та гарантованої пенсії, яка надається державою. Її метою є гарантування кожному громадянину отримувати мінімальний дохід після виходу на пенсію. Така система належить до соціального захисту. [5]
Другий рівень — накопичувальна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Вона ґрунтується на засадах накопичення коштів застрахованих осіб у Накопичувальному фонді на індивідуальних пенсійних рахунках. Ці кошти інвестуються в економіку країни з метою отримання доходу. Всі накопичені кошти ' власністю громадян, а виплати з Накопичувального фонду здійснюються додатково до загальнообов'язкових пенсійних виплат. [5]
Третій рівень — система недержавного пенсійного забезпечення. В цій системі можуть брати участь добровільно як фізичні особи, так і юридичні особи-роботодавці. Вона здійснюється недержавними пенсійними фондами, страховими компаніями та банками. Розмір пенсійних виплат залежить від розміру пенсійних внесків, терміну, протягом якого ці внески накопичувалися і розміру отриманого на них інвестиційного доходу. Ці виплати здійснюються незалежно від отримання виплат за загальнообов’язковим державним пенсійним страхуванням. [5]
Перші два рівні належать до загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Другий та третій рівні становлять систему накопичувального пенсійного забезпечення. Громадяни України можуть бути учасниками одночасно різних рівнів пенсійної системи. [3]
Вважається, що одночасне функціонування цих рівнів забезпечує стабільність пенсійної системи, оскільки сприяє вирівнюванню ймовірних демографічних та фінансових ризиків. Проте, в нашій країні трирівнева пенсійна система існує тільки на папері, другий і третій рівні здійснюються на добровільних засадах. І це є основною причиною недосконалості пенсійної системи та нестачі коштів для забезпечення пенсій.
Стан пенсійної системи та перспективи її розвитку великою мірою визначаються й демографічною ситуацією. На сьогоднішній день у пенсійній системі України на 10 платників страхових внесків припадає 13 пенсіонерів. При такій ситуації пенсійний фонд буде постійно на дотаціях держави. [5]
Через економічні проблеми, відсутність інфляційних індексацій пенсій та заробітних плат та відсутність довіри до банківської системи, в громадян просто не має коштів для участі в другому та третьому рівнях. Тому, другий рівень поки так і не запрацював, третій - все ще незначний в обсягах, отже, переважна частина пенсій в Україні нараховується і виплачується за рахунок коштів Пенсійного фонду. [6]
Отже, головними напрямками реформування пенсійної системи України має бути суттєве вдосконалення солідарної системи; оскільки внаслідок демографічних тенденцій солідарна пенсійна система нездатна забезпечувати існуючий рівень заміщення пенсіями втраченого заробітку та оптимальну диференціацію пенсій, створення економічних умов для реального введення другого рівня пенсійного забезпечення; стимулювання підприємств для створення приватних пенсійних депозитних фондів у державних банках, як прототипу третього рівня пенсійного забезпечення.
Список використаних джерел:
1. Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 02.03.2015р., № 213-VIII – [Електронний ресурс]. – режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1058-15
2. Закон України “Про недержавне пенсійне забезпечення” від 09.07.2003 № 1057-IV– [Електронний ресурс]. – режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1057-15
3. Кудряшов В.П. Курс фінансів: Навчальний посібник – К.:Вид-во «Знання», 2008. – 431с
4. Мортиков В. Пенсійне забезпечення і зайнятість // Економіка України. - 2010. - №2.- 236с.
5. Офіційний сайт Всеукраїнської організації пенсіонерів “Пенсійна реформа: як справляються інші країни і що робити в Україні” – [Електронний ресурс]. – режим доступу: http://uarp.org/ua/news/1424784278#.VT-OW_D9yz8
6. Ярошенко І. С. Я 77 Право соціального забезпечення: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2005. — 232 с.
