Стратегічні орієнтири » Вплив Податкового кодексу » Артишко Т.А. Переваги та недоліки запровадження в Україні єдиного соціального внеску
Информація до матеріалу
 (голосов: 2)
30-03-2011, 08:48

Артишко Т.А. Переваги та недоліки запровадження в Україні єдиного соціального внеску

Категорія: Вплив Податкового кодексу

УДК 336
© Артишко Т.А., 2011
ЛНУ імені Івана Франка, група Екф-44с
Науковий керівник: доц. Кміть В.М.

Переваги та недоліки запровадження в Україні єдиного соціального внеску

З 1 січня 2011 року в Україні запроваджено єдиний соціальний внесок, який слугує аналогом колишніх чотирьох платежів, які сплачувались платниками податків як збори на загальнообов’язкове державне соціальне і пенсійне страхування. Повноваження щодо адміністрування та, зокрема, контролю над повнотою сплати нового платежу передані Пенсійному фонду України (далі – ПФУ). Прийняття даного Закону[1] обумовлене необхідністю підвищення ефективності роботи діючих Фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також покликане створити умови щодо запобігання дублювання страховими фондами функцій, пов'язаних із формуванням страхових засобів, зокрема: скорочення обсягу роботи, пов'язаної із реєстрацією страхувальників; здійсненням контролю за повнотою і своєчасністю стягнення внесків; зменшення кількості перевірок сплати внесків у цільові страхові фонди; скорочення адміністративних витрат фондів на виконання цих функцій; збільшення доходів страхових фондів і більш ефективного використання засобів соціального страхування; виведення із тіні більшої частини заробітної плати; зниження тиску на фонд заробітної плати; спрощення системи звітності.
Новий документ істотно розширює базу обкладення єдиним соціальним внеском, оскільки тепер він нараховується і на винагороди фізичних осіб за виконання робіт або надання послуг із цивільно-правових угод. Фізичні особи, які були платниками тільки пенсійного внеску і внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, тепер сплачуватимуть більше коштів. Окрім цього, збір нараховується і за перші п'ять днів непрацездатності, чого не було раніше.
До працедавців, з метою сплати внеску, прирівняли фізичних осіб, які використовують найману працю інших фізичних осіб. Прийняття Закону “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” вносить зміни в порядок сплати соціальних внесків фізичними особами підприємцями, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору чи за цивільно-правовим договором, а також фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно. Для зазначених платників встановлено єдиний внесок у розмірі 34,7%[1].
Позитивними аспектами даного закону є [2]:
• спрощена процедура адміністрування соціальних внесків: замість звітів по чотирьох внесках тепер готують і надають тільки один звіт про єдиний соціальний внесок;
• реєстрація платників внеску здійснюється в одному уповноваженому органі (ПФУ), а не у всіх чотирьох фондах;
• проведення перевірки правильності нарахування і сплати єдиного соціального внеску здійснюється одним уповноваженим органом, що скоротить кількість перевірок;
• скорочення часу і витрат на сплату соціальних внесків.
Недоліками запровадження такої системи є те, що:
• відбувається дублювання дій платника внесків та ПФУ в частині розподілу єдиного соціального внеску по кожному з фондів;
• можливі випадки несвоєчасної виплати лікарняних, допомоги з безробіття;
• збільшення соціального навантаження на фізичних осіб-підприємців, які сплачують єдиний податок, а також осіб які не є найманими працівниками через збільшення ставки єдиного соціального внеску;
• єдиний соціальний внесок підлягає обов'язковій сплаті незалежно від того, яким є фінансовий стан платника;
• у випадку несвоєчасної сплати, або сплати у неповному обсязі, підприємець буде штрафуватися, а до нього можуть застосовуватися дисциплінарна, адміністративна, цивільно-правова і навіть кримінальна відповідальність;
• не встановлено системи контролю за фондом. Керівництво Фонду зможе керувати грішми, як йому заманеться, в тому числі, відраховувати на пенсії кошти, призначені на соціальні виплати за травмами чи з безробіття.
Ще одним питанням, яке потребує вивчення, є встановлення основних правил подання звітності щодо сум нарахованого єдиного внеску в електронній формі.
Основними нормативним документами, які регулюють принципи організації інформаційного обміну під час подання страхувальниками звітів до ПФУ в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису є: Закони №851[3] та №852[4].
Подання звітів до ПФУ в електронній формі є своєчасним і правильним кроком, однак, можливість подання зазначених звітів лише на паперових носіях, на жаль, обмежується. Подання страхувальником електронної звітності передбачає те, що звітність повинна бути складена на основі використання спеціалізованого програмного забезпечення, яке призначене для створення електронних звітів відповідного формату. Подати звіт щодо сум нарахованих внесків в електронній формі підприємство може безкоштовно, або через оплату послуг посередників, за допомогою Інтернету[5].
Разом з тим, крім переваг, які отримує підприємство подаючи звіт в електронній формі до ПФУ в практичній діяльності виникає низка проблемних питань, таких як: наявні недоліки чинної законодавчої бази, в частині юридичного підтвердження електрон¬них документів, знижують рівень довіри до електронної звітності; нерівномірність забезпечення доступу суб’єктів до телекомунікаційних засобів, мережі Інтернет та низь-кий рівень комп’ютеризації; неврегульованість на законодавчому рівні питання шифрування даних, що ускладнює забезпечення конфіденційності звіту; виникнення технічних та програмних помилок унеможливлює подачу звітів до ПФУ у визначені терміни; низький рівень комп’ютерної грамотності та кваліфікації бухгалтерів підприємства, що зумовлює виникнення помилок при заповненні звітів тощо. Отже, загалом, впровадження єдиного соціального внеску має на меті покращити надходження коштів і спростити систему сплати. Вище перелічені проблемні питання, на нашу думку, потребують нормативного-правого та технологічного доопрацювання з боку уповноважених органів.
Список використаної літератури:
1. Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VІ від 08.07.2010р. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2464-17
2. Тесленко Т.І. Недоліки та переваги Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” № 2464 – VІ від 08.07.2010 р. / Т.І. Тесленко,Л.Є. Рогозян. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rusnauka.com/35_OINBG_2010/Economics/75232.doc.htm
3. Закон України “Про електронні документи та електронний документообіг” №851-IV від 22.05.2003р. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2005_05_31/T030851.html
4. Закон України “Про електронний цифровий підпис” №852-IV від 22.05.2003р. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=852-15
5. Бикова Г. Подання звітності в електронному вигляді // Дебет-Кредит. – 2010. – №47. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.dtkt.com.ua/show/1cid04703.html

Посилання: Переваги та недоліки запровадження в Україні Єдиного соціального внеску.

Дорогий відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Рекомендуємо Вам зареєструватися або ввійти на сайт під своїм ім'ям.

Архів новин

Декабрь 2019 (1)
Ноябрь 2019 (26)
Октябрь 2019 (141)
Сентябрь 2019 (1)
Апрель 2019 (6)
Декабрь 2018 (18)
^