Стратегічні орієнтири » Якість фінансових послуг та інструментів » Заліщук Р.Р. Система управління ризиками комерційних банків
Информація до матеріалу
  • Переглядів: 1078
  • Автор: Roksolana
  • Дата: 22-04-2016, 00:28
 (голосов: 0)
22-04-2016, 00:28

Заліщук Р.Р. Система управління ризиками комерційних банків

Категорія: Якість фінансових послуг та інструментів

УДК 336.71:330.131.7
Заліщук Р.Р.
ЛНУ ім. І. Франка
ЕкфС-62з

Система управління ризиками комерційних банків

Орієнтація на інноваційний шлях розвитку неможлива без вирішення проблем економічної стабілізації та забезпечення стійкості банківської системи України. Сучасний стан вітчизняного банківського ринку значною мірою спричинений не тільки турбулентністю на світових фінансових ринках, політичною нестабільністю й інституційною слабкістю регулювання, але й чинниками мікросередовища, зокрема недосконалою системою управління ризиками.
Стійкий розвиток сучасного банку залежить від вибору оптимальної ії, раціонального ринкового позиціонування і побудови ефективної системи фінансового менеджменту. Поєднання елементів фінансового менеджменту із гнучкою маркетинговою політикою дає змогу максимізувати банківські доходи та отримати істотні конкурентні переваги. Усі складові є важливими для операційної діяльності, однак функціонування кредитно-депозитних організацій в умовах жорсткої конкуренції та фінансової кризи висувають на передній план систему управління ризиками.
Питання щодо управління ризиками комерційних банків досліджували у своїх працях такі науковці, як Вовк В.Я. [1], Довгань Ж.М. [2], Заруцька О.П. [3], Івасів І.Б. [4], Левицький В.В. [5], Філіппова Ю.О [6] та ін.
Для закордонних банківських установ формування комплексної системи ризик-менеджменту є невід’ємним елементом управління, що неможливо стверджувати для вітчизняних банків. Швидка зміна ринкових ситуацій робить актуальним управління усіма видами ризику, які в умовах кризи стають критичними.
Управління ризиками – це процес, за допомогою якого банк виявляє (ідентифікує) ризики, проводить оцінку їх величини, здійснює їх моніторинг і контролює свої ризикові позиції, а також враховує взаємозв’язки між різними категоріями (видами) ризиків [5].
Мета управління ризиками – сприяти підвищенню вартості власного капіталу банку, одночасно забезпечуючи досягнення цілей багатьох зацікавлених сторін, а саме: клієнтів та контрагентів; керівників; працівників; спостережної ради й акціонерів (власників); органів банківського нагляду; рейтингових агентств, інвесторів та кредиторів; інших сторін.
НБУ уповноважує нести відповідальність за розроблення і запровадження комплексної системи ризик-менеджменту банку спостережну раду і правління, а також рекомендує створювати на рівні вищих колегіальних органів банку окремі профільні комітети; залучати незалежних експертів та інших спеціалістів для побудови систем внутрішнього контролю та оцінки їх адекватності [5].
Оскільки ринкові умови і структури банків є різними, то кожна установа має розробити свою власну програму та системи управління ризиками, відповідно до своїх потреб і обставин. Незалежно від своєї структури, кожна система управління ризиками має включати такі елементи:
 ідентифікація (виявлення) ризику;
 вимірювання ризику;
 контроль і моніторинг ризику.
Виявлення ризику має бути постійним процесом і полягає у визначенні видів ризиків, що загрожують діяльності банку. Аналізу підлягають і чинники, що спричинили появу цих ризиків і які можна поділити на дві групи: екзогенні (зовнішні щодо банку) та ендогенні (внутрішні). Вимірювання ризику, або кількісна та якісна оцінка, полягає у визначенні чинників оцінки ризику, які є рекомендованими критеріями, та встановленні інструментів вимірювання, надійність яких банк має періодично перевіряти.
Коли йдеться про «систему управління ризиками», то мають на увазі систему процесів прийняття управлінських рішень, головним завданням яких є необхідність максимально знизити невизначеність, в якій приймають рішення.
Серед основних причин необхідності формування комплексних систем управління банківськими ризиками варто відзначити наступні:
 зростання регулятивних вимог, зокрема спрямування на виконання положень Базельського комітету посилює регулятивний тиск на ризик- менеджмент банку;
 глобалізація ризику, мінливість та диверсифікація фінансових ринків, збільшення конкуренції;
 стратегічне партнерство та необхідність формування позитивного інвестиційного іміджу (потенційні інвестори і партнери, оцінюючи фінансову стійкість банку, вивчають і систему управління ризиками);
 поліпшення зовнішнього рейтингу загалом та кредитного зокрема, що сприяє зниженню вартості залучених коштів та зростанню ринкової капіталізації;
 зниження фінансових втрат, стабільне зростання прибутковості (КОЕ, чистої процентної маржі).
Ефективність роботи ризик-менеджменту позначається на рівні фінансової стійкості комерційного банку. Зокрема, здатність банку регулювати ризики, нейтралізувати їх негативний вплив позитивно відображається на основних чинниках фінансової стійкості, в протилежному випадку виникають передумови дестабілізації фінансового стану банку.
Серед ризиків, що найбільше впливають на базові характеристики фінансової стійкості комерційного банку є кредитний, відсотковий та ризик ліквідності. Зрозуміло, що банки в процесі діяльності стикаються не лише з даними ризиками, вагоме значення мають й інші ризики (операційний, валютний, ринковий), проте на кредитний, відсотковий та ризик ліквідності найбільше звертають увагу органи нагляду, та й комерційні банки вважають дані ризики найнебезпечнішими для свого фінансового становища, що підтверджують дані окремих експертних досліджень.
Зокрема, експертні дослідження систем ризик-менеджменту стверджують, що категорія кредитного ризику набрала максимальну кількість балів як у банківській системі в цілому, так і в кожній групі банків. Пояснення даної ситуації є цілком зрозумілим, оскільки на фінансовому ринку України ринок кредитів є домінуючим, порівняно, наприклад, із фондовим ринком, тому й кредитний ризик найнебезпечніший для банків.
Кожна система управління банківськими ризиками в окремому комерційному банку має бути особливою (унікальною), з притаманними лише їй особливостями та ознаками, рівень автоматизації та програмного забезпечення якої також відрізнятиметься, зважаючи на специфіку кожного банку. Процес ризик-менеджменту в банку має охоплювати всі його структурні рівні: від управлінського (Спостережної ради і Правління банку) до рівня, на якому безпосередньо приймають і генерують ризики [2].
Підрозділ із ризик-менеджменту, який здійснює оцінку, контроль та моніторинг ризиків, обов’язково має виконувати наступні функції:
 визначати політику та стратегію управління ризиком, розробляти і подавати на затвердження Правління банку методики оцінки ризиків;
 забезпечити управління ризиком на стратегічному та операційному рівнях;
 розробити інфраструктуру для отримання даних від інших систем;
 нагромаджувати історичні дані для порівняльного аналізу;
 ідентифікувати порушення лімітів.
Закордонна банківська практика показує, що основною вимогою до даного підрозділу є його повна незалежність (структурна й фінансова) від підрозділів банку, що безпосередньо приймають ризики (фронт-офісів) та підрозділів, які реєструють факт прийняття ризику і контролюють його величину (бек-офісів).
Отже, відповідальність за ефективність функціонування системи управління ризиками лежить на самому банку, адже управління ризиками має стати складовою частиною щоденної роботи менеджерів усіх рівнів. Комплексна система ризик-менеджменту дає змогу суттєво підвищити прибутковість банку та його інвестиційну привабливість і фінансову стійкість у цілому, що є актуальним у період інтенсифікації розміщення коштів іноземними інвесторами в банках України.
Список використаних джерел:
1. Вовк В.Я. Забезпечення фінансової стійкості банківської системи в умовах кризи / В. Я. Вовк, Ю. В. Дмитрик // Науковий вісник: Фінанси, банки, інвестиції. – 2011. – № 2. – С. 41-44.
2. Довгань Ж.М. Фінансова стійкість банківської системи України: проблеми оцінки та забезпечення: монографія / Ж.М. Довгань. – Суми: ДВНЗ «УАБС НБУ», 2012. – 448 с.
3. Заруцька О.П. Рання діагностика втрати фінансової стійкості банків у системі банківського нагляду / О.П. Заруцька // Вісник Української академії банківської справи. – 2013. – № 1. – С. 89-93.
4. Івасів І.Б. Стрес-тестування банків: сутність, підходи та основні етапи / І.Б. Івасів, А.В. Максимова // Фінанси, облік і аудит. – 2011. – № 18. – С. 75 -85.
5. Левицький В. В. Управління фінансовою стійкістю комерційного банку [Електронний ресурс] / В.В. Левицький. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vcndtu/2011_50/36.html
6. Філіппова Ю.О. Методичний підхід до удосконалення оцінки фінансової стійкості банківської системи / Ю.О. Філіппова // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України. – 2012. – Вип. 36. – С. 271-281.

Посилання: комерційні банки, управління ризиками, фінансова стійкість

Дорогий відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Рекомендуємо Вам зареєструватися або ввійти на сайт під своїм ім'ям.

Архів новин

Декабрь 2020 (17)
Ноябрь 2020 (16)
Октябрь 2020 (83)
Сентябрь 2020 (15)
Июнь 2020 (3)
Май 2020 (109)
^