Значення та проблеми вексельного обігу в Україні
В умовах побудови ринкових відносин в Україні вексель став одним з інструментів подолання неплатоспроможності підприємств, зростання обіговості оборотних коштів, підвищення ділової активності суб’єктів підприємницької діяльності, альтернативним джерелом залучення інвестиційних ресурсів тощо [2]. Однак сьогодні роль цього фінансового інструмента змінилась під впливом структурної перебудови економіки та розгортання кризових явищ в системі господарювання країни.
Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок», визначає вексель як цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю) [4].
У світовій практиці утворилося 2 основних види векселів: простий та переказний, які активно використовуються економічними суб'єктами більшості країн світу. Один з найважливіших аспектів функціонування векселя – індосамент, що дає можливість здійснювати передачу векселя між різними суб'єктами економіки, забезпечуючи умови для обігу векселя, як засобу платежу.
У процесі становлення ринку та підвищення динамічності нашої економіки вексель знову опиняється в центрі уваги з цілого ряду причин: по-перше, він за своєю природою є цінним папером, який дозволяє оперативно вирішувати багато складних господарських та фінансових проблем; по-друге, комерційні банки та комерційні структури вже накопичили певний досвід проведення господарських операцій з використанням векселів; по-третє, вексель розглядається урядом України як один з головних засобів проведення взаєморозрахунків боргів підприємств і виходу з платіжної кризи [1].
Вексель є складним розрахунково-кредитним інструментом, який втілює, з одного боку, функцію засобу платежу і кредитних грошей, а з іншого – функцію цінного паперу, і як цінний папір може виступати об’єктом різних угод. За допомогою вексельних програм здійснюються спроби розв’язання проблеми неплатежів, здійснення взаємозаліків заборгованості, а також розробляються і здійснюються інші фінансові програми.
В Україні, на жаль, склалася досить несприятлива ситуація щодо розвитку вексельного обігу, на це впливає низка чинників [1]:
- низька платоспроможність більшості підприємств;
- нерозвиненість нормативно-законодавчої бази;
- низький розвиток дії фінансово-кредитних інститутів;
- не розповсюдженість інформації про емітентів векселів, що зумовлює правопорушення у сфері вексельного обігу, зокрема обіг дружніх та бронзових векселів.
Основними проблемами вексельного обігу в Україні є [6]:
- векселедавці намагаються погасити вексель не грошима, а товарами;
- часто векселі і зовсім відмовляються приймати, тому потрібно дуже добре знати і дотримуватися процедури пред’явлення векселя до оплати й протесту;
- арбітражний суд не завжди може захистити права векселетримача, якщо він припустився грубої не обережності;
- ділова порядність знаходиться не на найвищому рівні.
Повернення векселя до економіки України має велике значення. Нині його використання в основному здійснюється в рамках кредитно-розрахункових операцій. Однак за допомогою векселя можна вирішувати більш важливі задачі і, зокрема, задачу реформування відносин власності. Властивості векселя як цінного паперу дозволяють максимально прискорити процеси приватизації, причому, насамперед, за рахунок нерентабельних підприємств-боржників.
Важливість векселів, як фінансового виду цінних паперів зумовлюється тим, що вексельний обіг здатний створити реальну альтернативу банківському кредитуванні, що в умовах скорочення інвестицій та кредитування, дефіциту обігових коштів в економіці сприятиме зниженню рівня банківських ставок. Враховуючи це, а також виходячи з можливості використання вексельних платежів у зовнішньоекономічній діяльності, можна стверджувати, що розвиток обігу векселів у сфері господарювання набуває актуальності також і з точки зору економічної безпеки [3].
Потрібно відмітити, що широкому впровадженню в Україні вексельного обігу перешкоджає відсутність практичного досвіду в його організації. Створення системи вексельного обігу і вексельного арбітражу в Україні починається практично заново. Відсутні відповідні фахівці, а також налагоджені організаційні й правові інститути, немає в достатній кількості спеціальної економічної і юридичної літератури з цих проблем [1].
Використання векселя в господарській діяльності вітчизняних підприємств сприятиме розв’язанню проблеми нестачі обігових коштів, кредитних та інвестиційних ресурсів, допоможе побудувати систему взаєморозрахунків між компаніями в кризових умовах. При цьому розвиток вексельного ринку в Україні потребує системного підходу, виваженого державного регулювання та вдосконалення відповідного правового поля.
Для забезпечення ефективності використання векселя в економіці нашої країни необхідно: знизити рівень ризику на вексельному ринку; відновити позитивний імідж векселя за рахунок публічності та відкритості інформації про обіг векселів; підвищити вексельну обізнаність учасників вексельного ринку; організувати торгівлю векселями на спеціальних майданчиках; створити асоціацію учасників вексельного обігу, яка, крім методологічної організації вексельного обігу, лобіюватиме інтереси учасників і захищатиме їх права [5].
Запровадження розрахункових операцій з використанням векселів, як універсальних фінансових інструментів, є на сьогодні перспективним напрямом розвитку. Він дає можливість підприємствам-продавцям підвищити рівень гарантованості оплати за реалізовану продукцію, виконані роботи, надані послуги. Підприємства-покупці завдяки використанню векселів можуть тимчасово зменшувати потребу в наявних грошових коштах. Таким чином потребує подальшого вдосконалення нормативно-правова база регулювання вексельних операцій та методик відображення вексельного обігу в бухгалтерському обліку.
Список використаних джерел:
1. Асавелюк О. М., Сьомченков О. А. Векселі: Проблеми в Україні // Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://intkonf.org/asavelyuk-om-somchenkov-oa-vekseli-problemi-v-ukrayini/
2. Диба О. Еволюція векселя та особливості вексельного обігу в Україні / О. Диба, І. Петренко // Ринок цінних паперів України. - 2013. - № 1-2. - С. 55-61.
3. Ємельянов А. С. Правовий статус векселів та їх види / А. С. Ємельянов // Форум права. – 2013. - №1. – С. 290-293.
4. Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок»: від 23.02.2006р., №3480-IV // ВВР України. – 2006. - №31. – С. 268.
5. Лучко М. Вексель в господарській діяльності підприємств України / М. Лучко // Соціально-економічні проблеми і держава. — 2011. — Вип. 2 (5).
6. Маслова С. О., Опалов О. А. Фінансовий ринок. Навчальний посібник. Четверте видання. – К: «Каравела», 2008. – 288с.
В умовах побудови ринкових відносин в Україні вексель став одним з інструментів подолання неплатоспроможності підприємств, зростання обіговості оборотних коштів, підвищення ділової активності суб’єктів підприємницької діяльності, альтернативним джерелом залучення інвестиційних ресурсів тощо [2]. Однак сьогодні роль цього фінансового інструмента змінилась під впливом структурної перебудови економіки та розгортання кризових явищ в системі господарювання країни.
Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок», визначає вексель як цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю) [4].
У світовій практиці утворилося 2 основних види векселів: простий та переказний, які активно використовуються економічними суб'єктами більшості країн світу. Один з найважливіших аспектів функціонування векселя – індосамент, що дає можливість здійснювати передачу векселя між різними суб'єктами економіки, забезпечуючи умови для обігу векселя, як засобу платежу.
У процесі становлення ринку та підвищення динамічності нашої економіки вексель знову опиняється в центрі уваги з цілого ряду причин: по-перше, він за своєю природою є цінним папером, який дозволяє оперативно вирішувати багато складних господарських та фінансових проблем; по-друге, комерційні банки та комерційні структури вже накопичили певний досвід проведення господарських операцій з використанням векселів; по-третє, вексель розглядається урядом України як один з головних засобів проведення взаєморозрахунків боргів підприємств і виходу з платіжної кризи [1].
Вексель є складним розрахунково-кредитним інструментом, який втілює, з одного боку, функцію засобу платежу і кредитних грошей, а з іншого – функцію цінного паперу, і як цінний папір може виступати об’єктом різних угод. За допомогою вексельних програм здійснюються спроби розв’язання проблеми неплатежів, здійснення взаємозаліків заборгованості, а також розробляються і здійснюються інші фінансові програми.
В Україні, на жаль, склалася досить несприятлива ситуація щодо розвитку вексельного обігу, на це впливає низка чинників [1]:
- низька платоспроможність більшості підприємств;
- нерозвиненість нормативно-законодавчої бази;
- низький розвиток дії фінансово-кредитних інститутів;
- не розповсюдженість інформації про емітентів векселів, що зумовлює правопорушення у сфері вексельного обігу, зокрема обіг дружніх та бронзових векселів.
Основними проблемами вексельного обігу в Україні є [6]:
- векселедавці намагаються погасити вексель не грошима, а товарами;
- часто векселі і зовсім відмовляються приймати, тому потрібно дуже добре знати і дотримуватися процедури пред’явлення векселя до оплати й протесту;
- арбітражний суд не завжди може захистити права векселетримача, якщо він припустився грубої не обережності;
- ділова порядність знаходиться не на найвищому рівні.
Повернення векселя до економіки України має велике значення. Нині його використання в основному здійснюється в рамках кредитно-розрахункових операцій. Однак за допомогою векселя можна вирішувати більш важливі задачі і, зокрема, задачу реформування відносин власності. Властивості векселя як цінного паперу дозволяють максимально прискорити процеси приватизації, причому, насамперед, за рахунок нерентабельних підприємств-боржників.
Важливість векселів, як фінансового виду цінних паперів зумовлюється тим, що вексельний обіг здатний створити реальну альтернативу банківському кредитуванні, що в умовах скорочення інвестицій та кредитування, дефіциту обігових коштів в економіці сприятиме зниженню рівня банківських ставок. Враховуючи це, а також виходячи з можливості використання вексельних платежів у зовнішньоекономічній діяльності, можна стверджувати, що розвиток обігу векселів у сфері господарювання набуває актуальності також і з точки зору економічної безпеки [3].
Потрібно відмітити, що широкому впровадженню в Україні вексельного обігу перешкоджає відсутність практичного досвіду в його організації. Створення системи вексельного обігу і вексельного арбітражу в Україні починається практично заново. Відсутні відповідні фахівці, а також налагоджені організаційні й правові інститути, немає в достатній кількості спеціальної економічної і юридичної літератури з цих проблем [1].
Використання векселя в господарській діяльності вітчизняних підприємств сприятиме розв’язанню проблеми нестачі обігових коштів, кредитних та інвестиційних ресурсів, допоможе побудувати систему взаєморозрахунків між компаніями в кризових умовах. При цьому розвиток вексельного ринку в Україні потребує системного підходу, виваженого державного регулювання та вдосконалення відповідного правового поля.
Для забезпечення ефективності використання векселя в економіці нашої країни необхідно: знизити рівень ризику на вексельному ринку; відновити позитивний імідж векселя за рахунок публічності та відкритості інформації про обіг векселів; підвищити вексельну обізнаність учасників вексельного ринку; організувати торгівлю векселями на спеціальних майданчиках; створити асоціацію учасників вексельного обігу, яка, крім методологічної організації вексельного обігу, лобіюватиме інтереси учасників і захищатиме їх права [5].
Запровадження розрахункових операцій з використанням векселів, як універсальних фінансових інструментів, є на сьогодні перспективним напрямом розвитку. Він дає можливість підприємствам-продавцям підвищити рівень гарантованості оплати за реалізовану продукцію, виконані роботи, надані послуги. Підприємства-покупці завдяки використанню векселів можуть тимчасово зменшувати потребу в наявних грошових коштах. Таким чином потребує подальшого вдосконалення нормативно-правова база регулювання вексельних операцій та методик відображення вексельного обігу в бухгалтерському обліку.
Список використаних джерел:
1. Асавелюк О. М., Сьомченков О. А. Векселі: Проблеми в Україні // Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://intkonf.org/asavelyuk-om-somchenkov-oa-vekseli-problemi-v-ukrayini/
2. Диба О. Еволюція векселя та особливості вексельного обігу в Україні / О. Диба, І. Петренко // Ринок цінних паперів України. - 2013. - № 1-2. - С. 55-61.
3. Ємельянов А. С. Правовий статус векселів та їх види / А. С. Ємельянов // Форум права. – 2013. - №1. – С. 290-293.
4. Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок»: від 23.02.2006р., №3480-IV // ВВР України. – 2006. - №31. – С. 268.
5. Лучко М. Вексель в господарській діяльності підприємств України / М. Лучко // Соціально-економічні проблеми і держава. — 2011. — Вип. 2 (5).
6. Маслова С. О., Опалов О. А. Фінансовий ринок. Навчальний посібник. Четверте видання. – К: «Каравела», 2008. – 288с.
