Бабич Андріана,
ЕКФ-44, 2016
В кожній країні є свої гроші. Вони є засобом обміну, або платежу, одиницею розрахунку, мірою вартості та засобом накопичення. У світі не існує єдиної грошової одиниці в якій би виражались всі грошові операції, тому, проведення розрахунків між національними грошовими одиницями країн встановлюється відношення, яке називається валютним курсом і він визначає перебіг комерційних відношень та їх рентабельність.
Постійні коливання курсу, нестабільність економічних відносин, неврегульований перебіг різного роду операцій стають причиною виникнення ризиків.
Ризик - це можливе понесення збитку внаслідок заняття комерційною діяльністю.
Одним із різновидів ризику є ризик пов’язаний із здійсненням валютних операцій, під ним розуміють можливість грошових втрат в результаті коливань валютних курсів.
Управління валютним ризиком передбачає визначення його степені (ретельний аналіз і оцінка можливих збитків та інших наслідків), оцінку можливих наслідків та вибір методів страхування.
Оцінка ризику завжди включає величину ризикового періоду, суму під ризиком, а також ризик втрат по зобов'язанням, які можуть виникнути в майбутньому. В короткостроковому плані корпорації оцінюють ризиковість кожної конкретної товарної або іншої угоди, при цьому стан сумарного балансу не відіграє великого значення.
Управління валютним ризиком завжди полягає у виборі одної з декількох альтернативних стратегій. Більшість організацій і банків віддають перевагу проведенню селективного управління валютним ризиком, тобто страхувати тільки «неприйнятний» ризик (ризик, вірогідність якого досить велика). Після того як прийнято рішення про необхідність захисту, організація обирає відповідний метод управління валютним ризиком.
Серед найбільш часто використовуваних «внутрішніх» методів управління валютним ризиком слід перш за все відмітити прискорення і уповільнення плетежів в іноземній валюті як в по відношенню зовнішніх партнерів, так і в середині монополістичної групи.
Для зменшення валютного ризику використовуються строкові валютні операції: форвардні, ф'ючерсні, опціонні. Серед методів «зовнішнього» управління валютним ризиком використовується ведення рахунків в іноземній валюті. Широкого використання знаходить запозичення інвестиції в іноземних валютах на різні терміни.
Уміле маніпулювання валютними ризиками значно знижує рівень ризикованості валютних операцій. Одного найбільш ефективного методу не існує, в різних випадках використовуються різні способи, а також використовують їх у сукупності. Страхування валютних ризиків повністю не усуває ризик, але значно зменшує його вплив і є ефективним способом захисту від непередбачуваних та неконтрольованих ринкових змін. [1]
Валютний ризик оцінюється за допомогою валютної позиції банку, яка визначається як співвідношення балансових та позабалансових вимог і зобов’язань банку в кожній іноземній валюті та в кожному банківському металі. При їх рівності позиція вважається закритою, при нерівності – відкритою
Можна виділити декілька правил, яких слід дотримуватися при проведенні валютних операцій:
• Встановлення ліміту на величину готівкових коштів, коштів на рахунках в банках, суми дебіторської і кредиторської заборгованостей, виражених у певній валютній позиції, або ринкової вартості цінних паперів, які сформовані у певній валюті або мають бути нею оплачені.
• Встановлення максимальних збитків, яких готова зазнати організація по ліквідних активах чи пасивах в певній валюті – досягнувши цієї межі, необхідно закривати відповідні позиції, реалізуючи активи чи погашаючи зобов’язання.
При управлінні валютними ризиками використовуються такі методи як управління активами і пасивами та хеджування.
Управління активами і пасивами полягає у збалансуванні активів і зобов’язань у певній валюті чи підтримці певних пропорцій між ними.
Хеджування - відкриття додаткової позиції, яка компенсує ризик по базовій. Найчастіше як інструменти хеджування використовуються форварди, ф’ючерси та опціони.[2]
Форвардної угодою називається така угода при якій курс встановлюється в сьогоденні, а обмін валютами відбувається в майбутньому.
Характеристики:
• обмін валютами (розрахунок) відбудеться не раніше, ніж через 2 робочих дні після укладення контракту;
• майбутній валютний курс також фіксується при укладанні угоди;
• термін платежу фіксується в контракті;
• не встає питання про ліквідність до настання терміну платежу.
Опціон - це угода між покупцем і продавцем, яке представляє покупцю право - але не зобов'язання - купувати валюту в продавця опціону або ж продавати її.
Опціон є одним із варіантів повного покриття валютних ризиків. Його можна використовувати як страховку, використовуючи при несприятливих змінах курсу. У порівнянні з форвардом, опціон дає кращий захист від можливих ризиків, тому що покупець опціону залишає за собою право вибору здійснення або нездійснення угоди.
Ф’ючерсні контракти укладаються на спеціальних біржах і, на відміну від форвардного контракту, ф'ючерс не передбачає реальну купівлю / продаж валюти. Позиція по ф'ючерсу ліквідується за допомогою зустрічних контрактів. Ризик по ф'ючерсах мінімізується за рахунок можливості покрити зобов'язання по першому ф'ючерсному контракту шляхом здійснення зустрічної зворотної угоди.
Управління валютними ризиками повинно органічно поєднуватись з фінансовою політикою фірми адже саме при формуванні фінансової політики повинне бути визначене середнє планове співвідношення між сумою активів і планового операційного доходу та сумою пасивів і запланованих платежів за фінансові ресурси. Від фінансової політики організації залежить також вибір валюти чи кошика валют, що буде базою для розрахунку мінливості валютних курсів.
Необхідність управління валютними ризиками ускладнює всю фінансову систему організації. Рівень зв’язку між елементами цієї системи є дуже високим. Це зумовлює високу відповідальність осіб, які керують фінансами, оскільки відхилення від норми окремих елементів спричиняє серйозні відхилення в роботі всієї системи. Лише комплексна оцінка ситуації і кваліфіковане застосування фінансових методів є реальними підставами для забезпечення надійності фінансового становища фірми та її прибутковості.
Застосовують два методи страхування валютних ризиків:
- Валютні застереження;
- Форвардні операції.
Валютні застереження являють собою спеціально включаються в текст контракту умову, відповідно до якого сума платежу повинна бути переглянута в тій же пропорції, в якій відбудеться зміна курсу валюти платежу по відношенню до валюти застереження.
Валютні застереження пов'язують розміри належних платежів зі змінами на валютних і товарних ринках. Це найбільш поширений метод страхування від валютних ризиків.
Валютні застереження бувають: непрямими, прямими, мультивалютними.
Непряма валютна обмовка застосовується в тих випадках, коли ціна товару зафіксована в одній з найбільш поширених в міжнародних розрахунках валют (долар США, японська ієна та ін.), а платіж передбачається в іншій грошовій одиниці, зазвичай національній валюті.
Пряма валютна обмовка застосовується, коли валюта платежу збігаються, але величина суми платежу, обумовленої в контракті, ставиться в залежність від зміни курсу валюти платежів по відношенню до іншої, більш стабільній валюті, так званої валюті застереження. Пряма валютна обмовка спрямована на збереження купівельної спроможності валюти на колишньому рівні.
Мультивалютні застереження - це застереження, дія яких заснована на корекції суми платежу пропорційно зміні курсу валюти платежу, але не до однієї, а до спеціально підібраного набору валют, курс яких розраховуються як їх середня величина за певною методикою, наприклад, на базі середньоарифметичного відсотка відхилення курсу кожної з валют "кошика" від вихідного рівня або на базі зміни розрахункового середньоарифметичного курсу обумовленого набору валют.
Сутність форвардних операцій по страхуванню валютних ризиків полягає в наступному. Форвардна валютна операція - продаж або купівля певної суми валюти з інтервалом за часом між укладанням і виконанням угоди за курсом дня укладання угоди. При цьому курс форвард розраховується на основі курсу спот плюс чисті доходи або чисті витрати за відсотками:
- Валюти, купленої по споту і належної на депозит до настання терміну платежу;
- Валюти, проданої по споту і належної на депозит контрагентом по угоді до настання терміну платежу. . [3]
Список використаних джерел:
1. Гражданкіна А.В –Валютний та комерційний ризики. Способи боротьби з ними. [Електронний ресурс] Режим доступу - http://intkonf.org/grazhdankina-av-valyutniy-ta-komertsiyniy-riziki-sposobi-borotbi-z-nimi/
2. Підхомний О.М. – Управління ризиками при проведенні валютних операцій -2000 р
3. Управління валютним ризиком [Електронний ресурс] Режим доступу http://elib.lutsk-ntu.com.ua/book/fof/bs/2010/10-076/4___2.html
ЕКФ-44, 2016
В кожній країні є свої гроші. Вони є засобом обміну, або платежу, одиницею розрахунку, мірою вартості та засобом накопичення. У світі не існує єдиної грошової одиниці в якій би виражались всі грошові операції, тому, проведення розрахунків між національними грошовими одиницями країн встановлюється відношення, яке називається валютним курсом і він визначає перебіг комерційних відношень та їх рентабельність.
Постійні коливання курсу, нестабільність економічних відносин, неврегульований перебіг різного роду операцій стають причиною виникнення ризиків.
Ризик - це можливе понесення збитку внаслідок заняття комерційною діяльністю.
Одним із різновидів ризику є ризик пов’язаний із здійсненням валютних операцій, під ним розуміють можливість грошових втрат в результаті коливань валютних курсів.
Управління валютним ризиком передбачає визначення його степені (ретельний аналіз і оцінка можливих збитків та інших наслідків), оцінку можливих наслідків та вибір методів страхування.
Оцінка ризику завжди включає величину ризикового періоду, суму під ризиком, а також ризик втрат по зобов'язанням, які можуть виникнути в майбутньому. В короткостроковому плані корпорації оцінюють ризиковість кожної конкретної товарної або іншої угоди, при цьому стан сумарного балансу не відіграє великого значення.
Управління валютним ризиком завжди полягає у виборі одної з декількох альтернативних стратегій. Більшість організацій і банків віддають перевагу проведенню селективного управління валютним ризиком, тобто страхувати тільки «неприйнятний» ризик (ризик, вірогідність якого досить велика). Після того як прийнято рішення про необхідність захисту, організація обирає відповідний метод управління валютним ризиком.
Серед найбільш часто використовуваних «внутрішніх» методів управління валютним ризиком слід перш за все відмітити прискорення і уповільнення плетежів в іноземній валюті як в по відношенню зовнішніх партнерів, так і в середині монополістичної групи.
Для зменшення валютного ризику використовуються строкові валютні операції: форвардні, ф'ючерсні, опціонні. Серед методів «зовнішнього» управління валютним ризиком використовується ведення рахунків в іноземній валюті. Широкого використання знаходить запозичення інвестиції в іноземних валютах на різні терміни.
Уміле маніпулювання валютними ризиками значно знижує рівень ризикованості валютних операцій. Одного найбільш ефективного методу не існує, в різних випадках використовуються різні способи, а також використовують їх у сукупності. Страхування валютних ризиків повністю не усуває ризик, але значно зменшує його вплив і є ефективним способом захисту від непередбачуваних та неконтрольованих ринкових змін. [1]
Валютний ризик оцінюється за допомогою валютної позиції банку, яка визначається як співвідношення балансових та позабалансових вимог і зобов’язань банку в кожній іноземній валюті та в кожному банківському металі. При їх рівності позиція вважається закритою, при нерівності – відкритою
Можна виділити декілька правил, яких слід дотримуватися при проведенні валютних операцій:
• Встановлення ліміту на величину готівкових коштів, коштів на рахунках в банках, суми дебіторської і кредиторської заборгованостей, виражених у певній валютній позиції, або ринкової вартості цінних паперів, які сформовані у певній валюті або мають бути нею оплачені.
• Встановлення максимальних збитків, яких готова зазнати організація по ліквідних активах чи пасивах в певній валюті – досягнувши цієї межі, необхідно закривати відповідні позиції, реалізуючи активи чи погашаючи зобов’язання.
При управлінні валютними ризиками використовуються такі методи як управління активами і пасивами та хеджування.
Управління активами і пасивами полягає у збалансуванні активів і зобов’язань у певній валюті чи підтримці певних пропорцій між ними.
Хеджування - відкриття додаткової позиції, яка компенсує ризик по базовій. Найчастіше як інструменти хеджування використовуються форварди, ф’ючерси та опціони.[2]
Форвардної угодою називається така угода при якій курс встановлюється в сьогоденні, а обмін валютами відбувається в майбутньому.
Характеристики:
• обмін валютами (розрахунок) відбудеться не раніше, ніж через 2 робочих дні після укладення контракту;
• майбутній валютний курс також фіксується при укладанні угоди;
• термін платежу фіксується в контракті;
• не встає питання про ліквідність до настання терміну платежу.
Опціон - це угода між покупцем і продавцем, яке представляє покупцю право - але не зобов'язання - купувати валюту в продавця опціону або ж продавати її.
Опціон є одним із варіантів повного покриття валютних ризиків. Його можна використовувати як страховку, використовуючи при несприятливих змінах курсу. У порівнянні з форвардом, опціон дає кращий захист від можливих ризиків, тому що покупець опціону залишає за собою право вибору здійснення або нездійснення угоди.
Ф’ючерсні контракти укладаються на спеціальних біржах і, на відміну від форвардного контракту, ф'ючерс не передбачає реальну купівлю / продаж валюти. Позиція по ф'ючерсу ліквідується за допомогою зустрічних контрактів. Ризик по ф'ючерсах мінімізується за рахунок можливості покрити зобов'язання по першому ф'ючерсному контракту шляхом здійснення зустрічної зворотної угоди.
Управління валютними ризиками повинно органічно поєднуватись з фінансовою політикою фірми адже саме при формуванні фінансової політики повинне бути визначене середнє планове співвідношення між сумою активів і планового операційного доходу та сумою пасивів і запланованих платежів за фінансові ресурси. Від фінансової політики організації залежить також вибір валюти чи кошика валют, що буде базою для розрахунку мінливості валютних курсів.
Необхідність управління валютними ризиками ускладнює всю фінансову систему організації. Рівень зв’язку між елементами цієї системи є дуже високим. Це зумовлює високу відповідальність осіб, які керують фінансами, оскільки відхилення від норми окремих елементів спричиняє серйозні відхилення в роботі всієї системи. Лише комплексна оцінка ситуації і кваліфіковане застосування фінансових методів є реальними підставами для забезпечення надійності фінансового становища фірми та її прибутковості.
Застосовують два методи страхування валютних ризиків:
- Валютні застереження;
- Форвардні операції.
Валютні застереження являють собою спеціально включаються в текст контракту умову, відповідно до якого сума платежу повинна бути переглянута в тій же пропорції, в якій відбудеться зміна курсу валюти платежу по відношенню до валюти застереження.
Валютні застереження пов'язують розміри належних платежів зі змінами на валютних і товарних ринках. Це найбільш поширений метод страхування від валютних ризиків.
Валютні застереження бувають: непрямими, прямими, мультивалютними.
Непряма валютна обмовка застосовується в тих випадках, коли ціна товару зафіксована в одній з найбільш поширених в міжнародних розрахунках валют (долар США, японська ієна та ін.), а платіж передбачається в іншій грошовій одиниці, зазвичай національній валюті.
Пряма валютна обмовка застосовується, коли валюта платежу збігаються, але величина суми платежу, обумовленої в контракті, ставиться в залежність від зміни курсу валюти платежів по відношенню до іншої, більш стабільній валюті, так званої валюті застереження. Пряма валютна обмовка спрямована на збереження купівельної спроможності валюти на колишньому рівні.
Мультивалютні застереження - це застереження, дія яких заснована на корекції суми платежу пропорційно зміні курсу валюти платежу, але не до однієї, а до спеціально підібраного набору валют, курс яких розраховуються як їх середня величина за певною методикою, наприклад, на базі середньоарифметичного відсотка відхилення курсу кожної з валют "кошика" від вихідного рівня або на базі зміни розрахункового середньоарифметичного курсу обумовленого набору валют.
Сутність форвардних операцій по страхуванню валютних ризиків полягає в наступному. Форвардна валютна операція - продаж або купівля певної суми валюти з інтервалом за часом між укладанням і виконанням угоди за курсом дня укладання угоди. При цьому курс форвард розраховується на основі курсу спот плюс чисті доходи або чисті витрати за відсотками:
- Валюти, купленої по споту і належної на депозит до настання терміну платежу;
- Валюти, проданої по споту і належної на депозит контрагентом по угоді до настання терміну платежу. . [3]
Список використаних джерел:
1. Гражданкіна А.В –Валютний та комерційний ризики. Способи боротьби з ними. [Електронний ресурс] Режим доступу - http://intkonf.org/grazhdankina-av-valyutniy-ta-komertsiyniy-riziki-sposobi-borotbi-z-nimi/
2. Підхомний О.М. – Управління ризиками при проведенні валютних операцій -2000 р
3. Управління валютним ризиком [Електронний ресурс] Режим доступу http://elib.lutsk-ntu.com.ua/book/fof/bs/2010/10-076/4___2.html
