Львівський національний університет імені Івана Франка
Студентка групи ЕКФ-42с
Червінка Юлія
Вексель. Проблеми вексельного обігу в Україні.
Вексель - цінний папір, що підтверджує безумовне грошове зобов’язання боржника (векселедавця) сплатити після настання певного терміну визначену суму грошей власнику векселя (векселетримачеві). [1]
В Україні вексельний обіг регламентується такими законодавчими актами:
- Закон України " Про цінні папери та фондовий ринок " від 23 лютого 2006 року.
- Закон України " Про приєднання України до Жиневської конференції 1930 року ", якою запроваджено " Уніфікований закон про переказані векселі та прості векселі " від 6 липня 1999 року.
- Указ Президента України від 14 вересня 1994 року № 530/94 " Про випуск в обіг векселів для покриття взаємної заборгованості суб’єктів підприємницької діяльності України ".
- Указ Президента України від 26 липня 1995 року " Про розширення сфери обігу векселів ".
- Постанова Правління Національного банку України від 28.05.2001 року № 403 " Про затверджння Положення про розрахункові палати для пред’явлення векселів до платежу ".
- Постанова Правління Національного банку України від 16.12.2002 № 508 " Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України ".
- Постанова Правління Національного банку України від 28.05.1999 р. № 258 " Про затвердження Положення про операції банків векселями "., реєстр № 653 від 01.06.1999 року. [2]
В Україні використовуються два види векселів:
1) простий; 2) переказний (тратта).
Простий вексель являє собою борговий цінний папір, який містить просту, нічим не обумовлену обіцянку векселедавця виплатити певну суму грошей при настанні певного терміну.
Переказний вексель — це борговий цінний папір, який містить нічим не обумовлене письмове розпорядження кредитора, адресоване боржнику, про те, щоб останній виплатив за пред'явленням або в день, указаний у векселі, певну суму грошей певній особі, або за наказом останньої, або пред'явникові векселя. [3]
Основні проблеми вексельного обігу в Україні:
-під час загальноекономічної кризи векселедавці намагалися погасити вексель не грошима, а товарами;
-часто векселі і зовсім відмовляються приймати, тому потрібно дуже добре знати і дотримуватися процедури пред'явлення векселя до оплати й протесту;
-арбітражний суд не завжди може захистити права векселетримача, якщо він припустився грубої необережності;
-ділова порядність знаходиться не на найвищому рівні.
У процесі розвитку ринкових відносин та підвищення динамічності вітчизняної економіки вексель знову опиняється в центрі уваги з цілого ряду причин:
по-перше, він за своєю природою є цінним папером, який дає змогу оперативно розв'язувати багато складних господарських і фінансових проблем;
по-друге, комерційні банки та підприємницькі структури уже накопичили певний досвід проведення господарських операцій з використанням векселів;
по-третє, вексель розглядався урядом України як один із головних засобів проведення взаємозаліків боргів підприємств виходу з платіжної кризи;
по-четверте, якщо взяти до уваги значну кількість нормативних актів, які регулюють порядок випуску та використання векселів, то можна стверджувати, що в Україні вже створена оптимально необхідна правова база для цього. Вона потребує дуже детального доопрацювання та доповнення, у тому числі з точки зору її узгодження з чинним законодавством. [2]
В Україні згідно з чинним законодавством:
-використовують векселі, а також виступають векселедавцями, акцептантами, індосантами і авалістами тільки юридичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності, що визнаються такими відповідно до чинного законодавства;
-векселі можуть видаватися лише для оплати за поставлену продукцію, виконані роботи та надані послуги, за винятком векселів Міністерства фінансів, Національного банку України та комерційних банків;
-вексельний бланк може заповнюватися друкованим та не друкованим способами;
-сума платежу за векселем обов'язково вказується цифрами та літерами;
-вексель підписують керівник і головний бухгалтер юридичної особи та засвідчують печаткою. [3]
Вексель є зручним фінансовим інструментом, використовуваним переважно для надання коротко- та середньострокового комерційного кредиту, а також для проведення розрахунків. Сама форма векселя потребує обов'язкового чіткого додержання всіх специфічних формальних ознак векселя як цінного паперу.
Нині вексель займає певний достатньо широкий сегмент українського ринку цінних паперів. [2]
Список використаної літератури:
1. Маслова С.О, Опалов О.А. Навчальний посібник. - К.: " Каравела", 2003.
2. finansystam.ru Фінансовий ринок України [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://finansystam.ru/uk/content/veksel-problemi-vekselnogo-obigu-v-ukrayini
3. Васильєва В.В. - Фінансовий ринок. [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу:http://p-for.com/book_331_glava_28_3._Veksel._Problemi_vekselnogo.html
Студентка групи ЕКФ-42с
Червінка Юлія
Вексель. Проблеми вексельного обігу в Україні.
Вексель - цінний папір, що підтверджує безумовне грошове зобов’язання боржника (векселедавця) сплатити після настання певного терміну визначену суму грошей власнику векселя (векселетримачеві). [1]
В Україні вексельний обіг регламентується такими законодавчими актами:
- Закон України " Про цінні папери та фондовий ринок " від 23 лютого 2006 року.
- Закон України " Про приєднання України до Жиневської конференції 1930 року ", якою запроваджено " Уніфікований закон про переказані векселі та прості векселі " від 6 липня 1999 року.
- Указ Президента України від 14 вересня 1994 року № 530/94 " Про випуск в обіг векселів для покриття взаємної заборгованості суб’єктів підприємницької діяльності України ".
- Указ Президента України від 26 липня 1995 року " Про розширення сфери обігу векселів ".
- Постанова Правління Національного банку України від 28.05.2001 року № 403 " Про затверджння Положення про розрахункові палати для пред’явлення векселів до платежу ".
- Постанова Правління Національного банку України від 16.12.2002 № 508 " Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України ".
- Постанова Правління Національного банку України від 28.05.1999 р. № 258 " Про затвердження Положення про операції банків векселями "., реєстр № 653 від 01.06.1999 року. [2]
В Україні використовуються два види векселів:
1) простий; 2) переказний (тратта).
Простий вексель являє собою борговий цінний папір, який містить просту, нічим не обумовлену обіцянку векселедавця виплатити певну суму грошей при настанні певного терміну.
Переказний вексель — це борговий цінний папір, який містить нічим не обумовлене письмове розпорядження кредитора, адресоване боржнику, про те, щоб останній виплатив за пред'явленням або в день, указаний у векселі, певну суму грошей певній особі, або за наказом останньої, або пред'явникові векселя. [3]
Основні проблеми вексельного обігу в Україні:
-під час загальноекономічної кризи векселедавці намагалися погасити вексель не грошима, а товарами;
-часто векселі і зовсім відмовляються приймати, тому потрібно дуже добре знати і дотримуватися процедури пред'явлення векселя до оплати й протесту;
-арбітражний суд не завжди може захистити права векселетримача, якщо він припустився грубої необережності;
-ділова порядність знаходиться не на найвищому рівні.
У процесі розвитку ринкових відносин та підвищення динамічності вітчизняної економіки вексель знову опиняється в центрі уваги з цілого ряду причин:
по-перше, він за своєю природою є цінним папером, який дає змогу оперативно розв'язувати багато складних господарських і фінансових проблем;
по-друге, комерційні банки та підприємницькі структури уже накопичили певний досвід проведення господарських операцій з використанням векселів;
по-третє, вексель розглядався урядом України як один із головних засобів проведення взаємозаліків боргів підприємств виходу з платіжної кризи;
по-четверте, якщо взяти до уваги значну кількість нормативних актів, які регулюють порядок випуску та використання векселів, то можна стверджувати, що в Україні вже створена оптимально необхідна правова база для цього. Вона потребує дуже детального доопрацювання та доповнення, у тому числі з точки зору її узгодження з чинним законодавством. [2]
В Україні згідно з чинним законодавством:
-використовують векселі, а також виступають векселедавцями, акцептантами, індосантами і авалістами тільки юридичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності, що визнаються такими відповідно до чинного законодавства;
-векселі можуть видаватися лише для оплати за поставлену продукцію, виконані роботи та надані послуги, за винятком векселів Міністерства фінансів, Національного банку України та комерційних банків;
-вексельний бланк може заповнюватися друкованим та не друкованим способами;
-сума платежу за векселем обов'язково вказується цифрами та літерами;
-вексель підписують керівник і головний бухгалтер юридичної особи та засвідчують печаткою. [3]
Вексель є зручним фінансовим інструментом, використовуваним переважно для надання коротко- та середньострокового комерційного кредиту, а також для проведення розрахунків. Сама форма векселя потребує обов'язкового чіткого додержання всіх специфічних формальних ознак векселя як цінного паперу.
Нині вексель займає певний достатньо широкий сегмент українського ринку цінних паперів. [2]
Список використаної літератури:
1. Маслова С.О, Опалов О.А. Навчальний посібник. - К.: " Каравела", 2003.
2. finansystam.ru Фінансовий ринок України [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://finansystam.ru/uk/content/veksel-problemi-vekselnogo-obigu-v-ukrayini
3. Васильєва В.В. - Фінансовий ринок. [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу:http://p-for.com/book_331_glava_28_3._Veksel._Problemi_vekselnogo.html
