Останні тенденції показують стрімке зростання розмірів фінансових ринків, що спричинило активізацію страхових компаній на перерозподіл фінансових ресурсів і збільшення своєї частки в загальному обсязі фінансових ресурсів. Страхові компанії, як учасники фінансового ринку, здійснюють страховий захист інших суб’єктів господарювання. Їх діяльність на сьогоднішній день, набуває більшого значення через кризові явища в економіці України. Нажаль поява кризових ситуації підвищує, в свою чергу, ризикованість отримати прибутку для страховиків.
Існуючий в Україні страховий сектор ще не спроможний у повній мірі виконувати свої функції на макроекономічному рівні: забезпечити безперервність суспільного відтворення, звільнити державу від додаткових витрат, стимулювати науково-технічний прогрес, інвестувати економіку. За обсягами наданих послуг страховий ринок значно перевищує інші сектори ринків небанківських фінансових послуг. Але при цьому ринок страхування все ще поступається банківському сектору.
Страховий ринок України протягом 2011–2012рр. мав позитивну динаміку розвитку. Кількість діючих страхових компаній на кінець 2012р. становила 469 зросла на 22 страхові компанії (на 4,9%) порівняно із 2011р. Проте на кінець 2013р. кількість страхових компаній становила 450, на кінець 2014р. – 451, на кінець 2015р. - 442 [1]. Більшість вітчизняних страховиків створено у формі акціонерних товариств. Зростання кількості страховиків за більш тривалий період - 2003–2015рр. наведено на рис. 1.
Рис. 1. Кількість страхових компаній, Україні, 2003–2015рр.
[
Страхові компанії сьогодні є важливим елементом фінансового ринку, оскільки входять до провідних інституційних посередників. Діяльність страхових компаній призводить до консолідації заощаджень індивідуальних інвесторів, вони забезпечують баланс на ринку капіталів через погодження пропозиції й попиту на фінансові ресурси, забезпечується підвищення ліквідності фінансових вкладень шляхом професійного портфельного управління активами.
Можна сказати, роль страхових компаній як фінансових посередників полягає у спрямуванні руху капіталу до ефективних споживачів, ефективне використання якого дає можливість розміщувати ресурси суспільства в оптимальний спосіб, забезпечуючи при цьому захист майнових інтересів осіб та підтримання соціально - економічної стабільності у суспільстві.
Страховий ринок України має ряд невирішених проблем, до яких можна віднести: низьку зацікавленість у страхуванні внаслідок низької платоспроможності населення, існування певної недовіри до страхування та низький рівень його страхової культури; недосконале законодавство щодо обов'язкових видів страхування, які потребують виваженого політичного та економічного підходу з урахуванням як зарубіжного досвіду, так і економічної доцільності здійснення в Україні; недостатній розвиток довгострокового страхування життя, пенсійних ануїтетів та інших видів нагромаджувального страхування; невелика фінансова місткість вітчизняного страхового ринку, недостатня капіталізація та низька ліквідність страховиків, що зумовлює надходження значних сум страхових премій (а це можливі інвестиційні ресурси) у вигляді перестрахувальних премій, до іноземних компаній за договорами перестрахування; незавершене формування інфраструктури національного страхового ринку, яка здатна надавати страховикам різного виду послуги - консультаційні, маркетингові, експертні; велика кількість страхових компаній практично ще не працює за світовими та європейськими стандартами, а вітчизняне страхове законодавство не відповідає вимогам міжнародного, у тому числі Європейського Союзу; недостатній рівень кадрового та наукового забезпечення [2].
Вирішення вищезазначених проблем призведе до посилення надійності, фінансової стійкості та ефективності функціонування страхової галузі та дасть змогу українським страховим компаніям повністю виконувати притаманні їм функції фінансового посередництва на фінансовому ринку України, сприяти ефективному переливу капіталу між регіонами, секторами, галузями.
Існуючий в Україні страховий сектор ще не спроможний у повній мірі виконувати свої функції на макроекономічному рівні: забезпечити безперервність суспільного відтворення, звільнити державу від додаткових витрат, стимулювати науково-технічний прогрес, інвестувати економіку. За обсягами наданих послуг страховий ринок значно перевищує інші сектори ринків небанківських фінансових послуг. Але при цьому ринок страхування все ще поступається банківському сектору.
Страховий ринок України протягом 2011–2012рр. мав позитивну динаміку розвитку. Кількість діючих страхових компаній на кінець 2012р. становила 469 зросла на 22 страхові компанії (на 4,9%) порівняно із 2011р. Проте на кінець 2013р. кількість страхових компаній становила 450, на кінець 2014р. – 451, на кінець 2015р. - 442 [1]. Більшість вітчизняних страховиків створено у формі акціонерних товариств. Зростання кількості страховиків за більш тривалий період - 2003–2015рр. наведено на рис. 1.
Рис. 1. Кількість страхових компаній, Україні, 2003–2015рр.
[
Страхові компанії сьогодні є важливим елементом фінансового ринку, оскільки входять до провідних інституційних посередників. Діяльність страхових компаній призводить до консолідації заощаджень індивідуальних інвесторів, вони забезпечують баланс на ринку капіталів через погодження пропозиції й попиту на фінансові ресурси, забезпечується підвищення ліквідності фінансових вкладень шляхом професійного портфельного управління активами.
Можна сказати, роль страхових компаній як фінансових посередників полягає у спрямуванні руху капіталу до ефективних споживачів, ефективне використання якого дає можливість розміщувати ресурси суспільства в оптимальний спосіб, забезпечуючи при цьому захист майнових інтересів осіб та підтримання соціально - економічної стабільності у суспільстві.
Страховий ринок України має ряд невирішених проблем, до яких можна віднести: низьку зацікавленість у страхуванні внаслідок низької платоспроможності населення, існування певної недовіри до страхування та низький рівень його страхової культури; недосконале законодавство щодо обов'язкових видів страхування, які потребують виваженого політичного та економічного підходу з урахуванням як зарубіжного досвіду, так і економічної доцільності здійснення в Україні; недостатній розвиток довгострокового страхування життя, пенсійних ануїтетів та інших видів нагромаджувального страхування; невелика фінансова місткість вітчизняного страхового ринку, недостатня капіталізація та низька ліквідність страховиків, що зумовлює надходження значних сум страхових премій (а це можливі інвестиційні ресурси) у вигляді перестрахувальних премій, до іноземних компаній за договорами перестрахування; незавершене формування інфраструктури національного страхового ринку, яка здатна надавати страховикам різного виду послуги - консультаційні, маркетингові, експертні; велика кількість страхових компаній практично ще не працює за світовими та європейськими стандартами, а вітчизняне страхове законодавство не відповідає вимогам міжнародного, у тому числі Європейського Союзу; недостатній рівень кадрового та наукового забезпечення [2].
Вирішення вищезазначених проблем призведе до посилення надійності, фінансової стійкості та ефективності функціонування страхової галузі та дасть змогу українським страховим компаніям повністю виконувати притаманні їм функції фінансового посередництва на фінансовому ринку України, сприяти ефективному переливу капіталу між регіонами, секторами, галузями.
Список використаних джерел:
1. Національна комісія, що здійснює державне регулювання в сфері ринків фінансових послуг. [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.dfp.gov.ua.
2. Гарбар Ж.В. Роль Страхових компаній в розвитку фінансового ринку України / Ж.В. Гарбар// Збірник наукових праць. Серія: економічні науки [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://repository.org
