Важливим аспектом будь-якої операції з іноземною валютою є здатність визначити, чи має банк достатні можливості для повного зіставлення обсягу валютних операцій зі ступенем прийнятного ризику і загальним рівнем прибутковості. Операції з іноземною валютою завжди пов'язані з ризиками. Під ризиком у банківській діяльності розуміють можливість втрати ліквідності або отримання фінансових збитків. Одним із основних ризиків під час здійснення валютних операцій є валютний ризик.
Під валютним ризиком розуміють ризик втрат у зв’язку з несприятливою зміною вартості іноземної валюти щодо валюти держави, де розміщений банк. Валютний ризик – це передусім імовірність того, що зміна курсів іноземних валют призведе до збитків унаслідок зміни ринкової вартості активів та пасивів банку. [3]
Слід зауважити, що Національним банком України надається таке визначення ризику: « Валютний ризик (foreign exchange risk) – наявний або потенційний ризик для надходжень і капіталу, який виникає через несприятливі коливання курсів іноземних валют і цін на банківські метали. » . Це визначення найточніше відображає саму сутність ризиків та враховує вплив як внутрішніх, так і зовнішніх факторів.
Оскільки уникнути ризику під час проведення комерційної діяльності практично неможливо, головною метою є зменшення ступеня ризику та обмеження його певними рамками.[2]
Уникнення валютних ризиків базується переважно на використанні певних інструментів банківської діяльності. Інструменти уникнення валютних ризиків — це конкретні засоби, які спрямовані на управління та мінімізацію ризиків підприємства, що виникають при проведенні валютних операцій. Їх класифікації в науковій літературі є досить розробленою, при цьому найпоширінішою є наступна:
• контрактні інструменти (контрактні застереження, банківські гарантії);
• класично-розрахункові інструменти (акредитив, вексель);
• фінансові інструменти (ф’ючерси, опціони, форвардні контракти, свопи);
• інституціональні інструменти (страхування експортних контрактів, фінансування імпорту під гарантії іноземних агентств) [1]
Всі ці методи мінімізації валютних ризиків є досить поширеними у світі, але більш прийнятними для України є хеджування валютного ризику за допомогою "валютного кошика" та валютного арбітражу – валютні опціони та ф'ючерси не підходять, бо вітчизняні банки практично не використовують деривативи у своїй діяльності з причини недостатнього розвитку ринку цінних паперів в Україні. Хеджування (з англ. Hedge – огороджувати, ухиляти) – здійснення фінансових операцій, що дають змогу частково або повністю уникнути збитків внаслідок очікуваної зміни валютних курсів. Хеджування як метод усунення валютних ризиків належить до зовнішніх методів усунення, тобто при хеджуванні підприємство вдається до послуг сторонніх організацій (банків,фінансових компаній, учасників біржової торгівлі).
Досить поширеним для України є також обмеження на валютному ринку, які використовуються для його стабілізації за умови неможливості результативного використання ринкових методів регулювання грошово-кредитного ринку.
Національний банк виходить з необхідності поетапного усунення валютних обмежень і контролю за рухом капіталу. Однак усунення адміністративних важелів відбувається в міру поліпшення стану платіжного балансу та стабілізації фінансової системи.[4]
У разі посилення напруги на валютному ринку та виникнення ризиків для фінансової системи Національний банк може тимчасово посилити валютні обмеження.
Даний спосіб боротьби з валютними ризиками був розглянутий при прийнятті Пропозицій стосовно розроблення Основних засад грошово-кредитної політики на 2016 рік.
Проте остаточний вибір інструментів управління валютними ризиками повинен спиратися на порівняння витрат від його застосування до можливої величини збитків при настанні валютних ризиків.
Отже, у сучасних умовах валютні відносини відіграють велике значення, адже діяльність на фінансовому ринку має глобальний характер. Саме тому тема мінімізації валютних ризиків українських підприємств за допомогою різноманітних, прийнятних для України методів усунення валютних ризиків має актуальне значення. Разом з тим, витрати підприємства по нейтралізації валютних ризиків не повинні перевищувати суми можливих фінансових втрат по ньому навіть при найвищому ступені імовірності настання ризикового випадку. Критерій економічності управління ризиками повинен дотримуватися при використанні як внутрішніх, так і зовнішніх інструментів управління валютними ризиками.
Список використаних джерел:
1. Демчук Т.П. Аналіз ризиків при здійсненні підприємствами валютних операцій / Т.П. Демчик // Економічні науки. Серія «Облік і фінанси» — 2009. — № 6 (24). — Ч. 2. — С. 159-167.
2. Банківські операції [Текст] : навч. посібник / Р. Р. Коцовська, О. П. Павлишин, Л. М. Хміль. - К. : УБС НБУ : Знання, 2010. - 390 с.
3. Еш С.М. Фінансовий ринок. Навч. посіб. 2-ге вид. / С.М. Еш. – К.: Центр учбової літератури,2011. – 528 с.
4. Пропозиції стосовно розроблення Основних засад грошово-кредитної політики на 2016 рік [Електронний ресурс] . – Режим доступу : https://bank.gov.ua/doccatalog/document?id=15945839
Під валютним ризиком розуміють ризик втрат у зв’язку з несприятливою зміною вартості іноземної валюти щодо валюти держави, де розміщений банк. Валютний ризик – це передусім імовірність того, що зміна курсів іноземних валют призведе до збитків унаслідок зміни ринкової вартості активів та пасивів банку. [3]
Слід зауважити, що Національним банком України надається таке визначення ризику: « Валютний ризик (foreign exchange risk) – наявний або потенційний ризик для надходжень і капіталу, який виникає через несприятливі коливання курсів іноземних валют і цін на банківські метали. » . Це визначення найточніше відображає саму сутність ризиків та враховує вплив як внутрішніх, так і зовнішніх факторів.
Оскільки уникнути ризику під час проведення комерційної діяльності практично неможливо, головною метою є зменшення ступеня ризику та обмеження його певними рамками.[2]
Уникнення валютних ризиків базується переважно на використанні певних інструментів банківської діяльності. Інструменти уникнення валютних ризиків — це конкретні засоби, які спрямовані на управління та мінімізацію ризиків підприємства, що виникають при проведенні валютних операцій. Їх класифікації в науковій літературі є досить розробленою, при цьому найпоширінішою є наступна:
• контрактні інструменти (контрактні застереження, банківські гарантії);
• класично-розрахункові інструменти (акредитив, вексель);
• фінансові інструменти (ф’ючерси, опціони, форвардні контракти, свопи);
• інституціональні інструменти (страхування експортних контрактів, фінансування імпорту під гарантії іноземних агентств) [1]
Всі ці методи мінімізації валютних ризиків є досить поширеними у світі, але більш прийнятними для України є хеджування валютного ризику за допомогою "валютного кошика" та валютного арбітражу – валютні опціони та ф'ючерси не підходять, бо вітчизняні банки практично не використовують деривативи у своїй діяльності з причини недостатнього розвитку ринку цінних паперів в Україні. Хеджування (з англ. Hedge – огороджувати, ухиляти) – здійснення фінансових операцій, що дають змогу частково або повністю уникнути збитків внаслідок очікуваної зміни валютних курсів. Хеджування як метод усунення валютних ризиків належить до зовнішніх методів усунення, тобто при хеджуванні підприємство вдається до послуг сторонніх організацій (банків,фінансових компаній, учасників біржової торгівлі).
Досить поширеним для України є також обмеження на валютному ринку, які використовуються для його стабілізації за умови неможливості результативного використання ринкових методів регулювання грошово-кредитного ринку.
Національний банк виходить з необхідності поетапного усунення валютних обмежень і контролю за рухом капіталу. Однак усунення адміністративних важелів відбувається в міру поліпшення стану платіжного балансу та стабілізації фінансової системи.[4]
У разі посилення напруги на валютному ринку та виникнення ризиків для фінансової системи Національний банк може тимчасово посилити валютні обмеження.
Даний спосіб боротьби з валютними ризиками був розглянутий при прийнятті Пропозицій стосовно розроблення Основних засад грошово-кредитної політики на 2016 рік.
Проте остаточний вибір інструментів управління валютними ризиками повинен спиратися на порівняння витрат від його застосування до можливої величини збитків при настанні валютних ризиків.
Отже, у сучасних умовах валютні відносини відіграють велике значення, адже діяльність на фінансовому ринку має глобальний характер. Саме тому тема мінімізації валютних ризиків українських підприємств за допомогою різноманітних, прийнятних для України методів усунення валютних ризиків має актуальне значення. Разом з тим, витрати підприємства по нейтралізації валютних ризиків не повинні перевищувати суми можливих фінансових втрат по ньому навіть при найвищому ступені імовірності настання ризикового випадку. Критерій економічності управління ризиками повинен дотримуватися при використанні як внутрішніх, так і зовнішніх інструментів управління валютними ризиками.
Список використаних джерел:
1. Демчук Т.П. Аналіз ризиків при здійсненні підприємствами валютних операцій / Т.П. Демчик // Економічні науки. Серія «Облік і фінанси» — 2009. — № 6 (24). — Ч. 2. — С. 159-167.
2. Банківські операції [Текст] : навч. посібник / Р. Р. Коцовська, О. П. Павлишин, Л. М. Хміль. - К. : УБС НБУ : Знання, 2010. - 390 с.
3. Еш С.М. Фінансовий ринок. Навч. посіб. 2-ге вид. / С.М. Еш. – К.: Центр учбової літератури,2011. – 528 с.
4. Пропозиції стосовно розроблення Основних засад грошово-кредитної політики на 2016 рік [Електронний ресурс] . – Режим доступу : https://bank.gov.ua/doccatalog/document?id=15945839
