Стратегічні орієнтири » Сучасні тенденції фінансового ринку 2011 » Возняк В.Ю. Управління банківським портфелем активів
Информація до матеріалу
  • Переглядів: 2908
  • Автор: Step99999
  • Дата: 7-06-2011, 22:27
 (голосов: 0)
7-06-2011, 22:27

Возняк В.Ю. Управління банківським портфелем активів

Категорія: Сучасні тенденції фінансового ринку 2011

УДК 336
© Возняк В., 2011
ЛНУ імені Івана Франка, ЕкфМ-51с

Управління банківським портфелем активів

В сучасних умовах розвитку економіки України роль банків як активних учасників підприємницької діяльності постійно зростає. Вихід українських банків на міжнародні фінансові ринки потребує адаптації їх управлінських систем до рівня світових стандартів банківської діяльності. При умовах високого ризику ринкового середовища фінансова стійкість банку залежить від його забезпечення прибутком, можливості контролювати та оцінювати ризики. Дані процеси вимагають розробки адекватних методів управління банківським портфелем активів із врахуванням не лише їхньої дохідності, а й відповідного рівня ризиковості. У зв’язку з цим стає актуальною необхідність створення теоретико-методичного та інформаційно-аналітичного забезпечення та розробка комплексного підходу до формування та управління банківським портфелем активів, зорієнтованого на врахування як доходів, так і портфельних ризиків. Цей підхід забезпечить підвищення надійності та ефективності банківської діяльності.
Теоретичні та практичні аспекти управління банківською діяльністю та активами банку вивчалися вітчизняними вченими. Значний внесок у дослідження цих проблем зробили українські вчені М.Д.Алексеєнко, З.М.Васильченко, О.В.Дзюблюк, І.Б. Івасів, А.А. Кириченко, Т.В. Майорова, А.М. Мороз, М.І._Мирун, Л.О. Примостка, К.Є. Раєвський, М.І._Савлук. [2, с. 7]
Проте проблеми управління банківськими активами потребують подальших досліджень, особливо це стосується питань адаптації положень теорії портфеля до специфіки діяльності вітчизняних банків. Перехід від традиційного одновекторного підходу, у процесі якого банк орієнтується лише на показники прибутковості, до портфельного підходу, який передбачає управління активами в координатах «дохідність – ризик», дозволить приймати оптимальні управлінські рішення і підвищити ефективність управління портфелями банківських активів. Недостатній рівень дослідження теоретичних і прикладних проблем адаптації портфельного підходу щодо управління банківськими активами в сучасних умовах визначили вибір теми дисертаційного дослідження та її актуальність.
Метою написання даної роботи є обґрунтування теоретичних та методичних засад процесу управління банківським портфелем активів та розроблення практичних рекомендацій, щодо вдосконалення управління портфелем банківських активів за допомогою системи управління портфельними ризиками та підвищення прибутковості активів банків.
Мета управління банківським портфелем активів визначається в контексті загальної стратегічної мети управління банком, якою в сучасній фінансовій теорії та практиці визнано зростання ринкової вартості установи. Отже, метою управління банківським портфелем активів є максимізація ринкової вартості банку. Досягнення цієї мети можливе за двох варіантів управління портфелем: 1) максимізація дохідності портфеля за допустимого рівня ризиків; 2) мінімізація портфельних ризиків за умови отримання прийнятного для власників банку рівня дохідності. Виходячи з цього, всі складові банківського портфеля активів мають формуватися з огляду на співвідношення дохідності та ризиковості.
У процесі формування банківського портфеля активів, вибору його складових та якісних характеристик слід ураховувати такі фактори: 1) цілі банку; 2) організаційні та технологічні особливості ресурсної бази банку; 3) можливості трансформації активів і пасивів, зокрема виду, строків, якісних та кількісних характеристик активів і пасивів; 4) рівень розвитку банківських технологій, спеціалізація банку; 5) зв’язки із зовнішнім середовищем (органи регулювання та нагляду, конкуренти, клієнти та ін.). [3, с. 15]
За умов економічної нестабільності вітчизняних фінансових ринків та процесів нарощення банками власного капіталу, досягнення вищого рівня прибутковості через збільшення обсягу активних операцій пов’язано з підвищеним ризиком, який неминуче вплине на ефективність діяльності окремої кредитної установи і відповідно всієї банківської системи. Удосконалення теоретичних засад управління банківським портфелем та формування адекватного методичного інструментарію – необхідна умова зростання ефективності банківської діяльності і вагомий чинник підвищення надійності банківської системи загалом.
Принцип прийняття рішення за співвідношенням доходів та ризиків є домінуючим на всіх стадіях формування та управління банківським портфелем активів. На цій основі обґрунтовано нові концептуальні підходи до процесів формування та управління портфелем активів банку, спрямовані на оптимізацію його складу та структури.
Застосування портфельного підходу дозволило структурувати процес управління банківським портфелем активів і подати його як послідовність трьох основних етапів: оцінювання рівня дохідності окремих банківських активів та портфеля загалом; ідентифікація та аналіз ризиків, що виникають у зв’язку з проведенням активних операцій, та обчислення рівня сукупного портфельного ризику; обґрунтування та прийняття управлінських рішень за результатами аналізу співвідношення дохідності та ризиків.
Портфель активів банку необхідно розглядати у взаємозв’язку з усіма складовими банківської діяльності, зокрема з власним капіталом та зобов’язаннями банку. Доведено, що управління портфелем активів має відбуватися в контексті загальної концепції управління активами та пасивами банку (УАП), спрямованої на досягнення бажаного рівня доходу та зниження ризиків. Концепція інтегрованого управління активами і пасивами є складовою загальної стратегії банку й визначає пріоритети його діяльності, методи їх досягнення та механізми забезпечення гнучкості структури банківського балансу. Організація процесу управління портфелем активів банку є складовою організаційної структури управління банком, отже, рішення щодо управління портфелем активів мають узгоджуватися з діяльністю комітету з управління активами і пасивами банку (КУАП). [1, с. 15]
Розмежування індивідуального та портфельного ризиків є необхідною умовою адекватної оцінки ризиковості сукупного банківського портфеля активів. Це обумовлено тим, що, на відміну від дохідності портфеля, сукупний портфельний ризик не обов’язково вимірюється середньозваженою величиною сукупності ризиків окремих активів, з яких сформовано портфель. Відхилення фактичної дохідності окремих активів від очікуваної можуть взаємно погашатися, результатом чого стає зниження загального ризику портфеля за умови збереження його дохідності.
Сукупний портфель активів українських банків зростає досить динамічно, причому переважно за рахунок збільшення обсягів кредитного портфеля. Це позитивно впливає на економіку країни та діяльність суб’єктів господарювання. Поступово зростають обсяги довгострокового кредитування, що свідчить про переорієнтацію банківських установ від здійснення короткотермінових і спекулятивних операцій до кредитування реального сектору економіки. Відбувається не лише динамічне, збалансоване зростання активів комерційних банків України, а й прогресивні структурні їх зміни, спрямовані на зменшення неробочих, проблемних активів, створення оптимальної структури і диверсифікацію активних банківських операцій.
Аналітичним інструментом реалізації портфельного підходу в управлінні банківськими активами є методика декомпозиційного аналізу власного капіталу, яка описує взаємозв’язок і взаємовплив прибутковості банку через показники ROE, ROA та ризиковості - МК. В цілому прибутковість банківської діяльності в Україні залишається на досить високому рівні, проте не всі банки дотримуються рекомендованих значень показників, а тому їм слід удосконалювати процес управління.
Практична діяльність банківської системи не можлива без використання сучасного інструментарію управління портфелем активів банку, який дозволяє реалізувати принципи портфельної теорії в процесі управління активами банку. Ефективним інструментом управління банківським портфелем активів є методи трансфертного ціноутворення, які дозволяють сформувати раціональну структуру портфеля банку з погляду співвідношення доходи–витрати. Для оцінювання портфельних ризиків доцільно використовувати VАR–технологій, які можна застосувати не тільки до валютних ризиків, алей до ризиків кредитного портфеля. Реалізація комплексного підходу до управління ліквідністю банку на основі розробленої організаційно-структурної моделі управління активами і пасивами дозволяє досягти ліквідного стану банку і підвищити достовірність управлінських рішень щодо ліквідної позиції банку.
Процес управління банківським портфелем активів реалізується за допомогою стратегічного, оперативного та фінансового планування. Удосконалення організації системи планування та контроль за виконанням планів дає змогу банку підвищити ефективність управління банківським портфелем активів.

[center][/center]Примітки:


1. Гроші та кредит: Підручник / За ред. проф. Б.С. Івасіва. – К.: КНЕУ, 1999. – 404 с.
2. Вступ до банківської справи / Під ред. д.е.н., проф. М.І. Савлука. – К.: Лібра, 1998. – 344 с.
3. Заруба А.Д. “Банківський менеджмент та аудит К.: “Лібра”, 1996р. 224с.

Посилання: Активи

Дорогий відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Рекомендуємо Вам зареєструватися або ввійти на сайт під своїм ім'ям.

Архів новин

Декабрь 2018 (9)
Ноябрь 2018 (49)
Октябрь 2018 (175)
Июнь 2018 (5)
Май 2018 (4)
Апрель 2018 (16)
^