Фінансовому ринку притаманна глобалізація, яка спричиняє зміни в структурі національних фінансових систем. Такі зміни, в результаті, призводять до того, що фінансовий ринок стає непередбачуваним. Наприклад, відбуваються постійні коливання курсів валюті, котирування цінних паперів, тощо. Це призвело до стимулювання розвитку складних фінансових інструментів, а саме фінансових деривативів.
На фінансовому ринку, сьогодні діють такого роду деривативи: форварди, ф'ючерси, опціони, свопи. Також, варто врахувати, що у кожного виду можуть існувати варіації, здебільшого у вигляді комбінацій з іншими видами деривативів.
Найпростіший похідний фінансовий інструмент – форвард. Форвардні контракти укладаються за ціною, яка може відрізнятися від поточної ціни базового активу. Різниця між поточним та форвардним курсом становить форвардну премію чи дисконт [1].
В подальшому, розвиток такого фінансового деривативу як форвард, призвів до створення ф’ючерсу.
Ф'ючерсні угоди були створені саме для ліквідації основного недоліку форвардних угод – їх специфічності для конкретних сторін. За економічною сутністю ф'ючерси тотожні форвардам.
Опціонні контракти мають асиметричну зобов'язаність на відміну від форвардів та ф’ючерсів: одна сторона угоди (власник опціону) має право вирішувати, виконувати угоду чи ні, а друга сторона (продавець опціону) бере на себе зобов'язання виконати волю власника опціону. Залежно від того, продається чи купується базовий актив, опціони поділяють на опціони «пут» та опціони «кол».
Опціон «пут» – це угода, яка надає одній стороні право, але не зобов'язання, продавати певний актив на визначених умовах або протягом певного періоду часу (американський опціон), або у призначену наперед дату (європейський опціон), та встановлює безумовне зобов'язання іншої сторони угоди викупити цей актив, у разі якщо перша сторона виявить бажання його продати. Відповідно опціон «кол» – це угода, яка надає одній стороні право купити певний актив із тими самими за- стереженнями, які існують щодо опціонів загалом (умови, терміни тощо) [2].
Операція «своп» являє собою обмін двома різними базовими активами або протягом певного періоду часу (процентний своп), або на певний період часу із подальшим зворотним обміном (валютний своп).
Сьогодні, в Україні, є проблема щодо розвитку ринку похідних фінансових інструментів через невизначеність на законодавчому рівні місця на фінансовому ринку, їх економічного значення, інфраструктури, системи обліку й оподаткування. Тому подальші теоретичні дослідження мають бути направленні на пропозиції вдосконалення законодавчої бази.
Підвищення ефективності функціонування ринку похідних інструментів неможливе без чіткого визначення основних напрямів його вдосконалення та подальшого розвитку. Для цього необхідно запровадити такі форми та методи його регулювання, які б значно підвищили рівень захисту прав інвесторів, забезпечили збереження інтересів суспільства та держави.
На нашу думку, основними напрямами вдосконалення розвитку ринку деривативів має бути:
1) удосконалення законодавчої бази, яка би відповідала стандартам діяльності строкового валютного ринку, зокрема, ліквідація неточностей у визначенні термінів і положень;
2) зміни в оподаткуванні операцій із деривативами;
3) звернути увагу на державному рівні на розвиток клірингових установ та рейтингових агентств, які необхідні для здійснення операцій з валютними деривативами;
4) удосконалення роботи банківських працівників щодо використання деривативів;
5) поступове усунення прямої заборони для суб'єктів валютного ринку на проведення операцій з валютними деривативами, запровадження гнучкого курсу гривні.
Отже, для подальшого розвитку ринку деривативів необхідно провести аналіз світової кризи фінансової системи та існуючі в Україні проблеми, недоліки розвитку похідних фінансових інструментів і максимально враховувати їх при подальшій розбудові ринку похідних інструментів України.
Список використаних джерел
1.Пискулов Д. Ю. Хеджирование валютных рисков [Текст] / Д. Ю. Пискулов, А. В. Тупицына // Международные банковские операции. – 2008. – № 4. – С. 77–79.
2.Фельдман А. Б. Производные финансовые и товарные инструменты : учебник / А. Б. Фельдман. – М. : Финансы и статистика, 2009. – 304 с.
На фінансовому ринку, сьогодні діють такого роду деривативи: форварди, ф'ючерси, опціони, свопи. Також, варто врахувати, що у кожного виду можуть існувати варіації, здебільшого у вигляді комбінацій з іншими видами деривативів.
Найпростіший похідний фінансовий інструмент – форвард. Форвардні контракти укладаються за ціною, яка може відрізнятися від поточної ціни базового активу. Різниця між поточним та форвардним курсом становить форвардну премію чи дисконт [1].
В подальшому, розвиток такого фінансового деривативу як форвард, призвів до створення ф’ючерсу.
Ф'ючерсні угоди були створені саме для ліквідації основного недоліку форвардних угод – їх специфічності для конкретних сторін. За економічною сутністю ф'ючерси тотожні форвардам.
Опціонні контракти мають асиметричну зобов'язаність на відміну від форвардів та ф’ючерсів: одна сторона угоди (власник опціону) має право вирішувати, виконувати угоду чи ні, а друга сторона (продавець опціону) бере на себе зобов'язання виконати волю власника опціону. Залежно від того, продається чи купується базовий актив, опціони поділяють на опціони «пут» та опціони «кол».
Опціон «пут» – це угода, яка надає одній стороні право, але не зобов'язання, продавати певний актив на визначених умовах або протягом певного періоду часу (американський опціон), або у призначену наперед дату (європейський опціон), та встановлює безумовне зобов'язання іншої сторони угоди викупити цей актив, у разі якщо перша сторона виявить бажання його продати. Відповідно опціон «кол» – це угода, яка надає одній стороні право купити певний актив із тими самими за- стереженнями, які існують щодо опціонів загалом (умови, терміни тощо) [2].
Операція «своп» являє собою обмін двома різними базовими активами або протягом певного періоду часу (процентний своп), або на певний період часу із подальшим зворотним обміном (валютний своп).
Сьогодні, в Україні, є проблема щодо розвитку ринку похідних фінансових інструментів через невизначеність на законодавчому рівні місця на фінансовому ринку, їх економічного значення, інфраструктури, системи обліку й оподаткування. Тому подальші теоретичні дослідження мають бути направленні на пропозиції вдосконалення законодавчої бази.
Підвищення ефективності функціонування ринку похідних інструментів неможливе без чіткого визначення основних напрямів його вдосконалення та подальшого розвитку. Для цього необхідно запровадити такі форми та методи його регулювання, які б значно підвищили рівень захисту прав інвесторів, забезпечили збереження інтересів суспільства та держави.
На нашу думку, основними напрямами вдосконалення розвитку ринку деривативів має бути:
1) удосконалення законодавчої бази, яка би відповідала стандартам діяльності строкового валютного ринку, зокрема, ліквідація неточностей у визначенні термінів і положень;
2) зміни в оподаткуванні операцій із деривативами;
3) звернути увагу на державному рівні на розвиток клірингових установ та рейтингових агентств, які необхідні для здійснення операцій з валютними деривативами;
4) удосконалення роботи банківських працівників щодо використання деривативів;
5) поступове усунення прямої заборони для суб'єктів валютного ринку на проведення операцій з валютними деривативами, запровадження гнучкого курсу гривні.
Отже, для подальшого розвитку ринку деривативів необхідно провести аналіз світової кризи фінансової системи та існуючі в Україні проблеми, недоліки розвитку похідних фінансових інструментів і максимально враховувати їх при подальшій розбудові ринку похідних інструментів України.
Список використаних джерел
1.Пискулов Д. Ю. Хеджирование валютных рисков [Текст] / Д. Ю. Пискулов, А. В. Тупицына // Международные банковские операции. – 2008. – № 4. – С. 77–79.
2.Фельдман А. Б. Производные финансовые и товарные инструменты : учебник / А. Б. Фельдман. – М. : Финансы и статистика, 2009. – 304 с.
