УДК 336
© Федорків М., 2011
ЛНУ імені Івана Франка
Роль Національного банку України на ринку державних цінних паперів
Державні цінні папери належать до інструментів грошового ринку, що обумовлює необхідність безпосередньої участі Національного банку України у розміщенні, обслуговуванні обігу, сплаті доходу та погашенні цих боргових зобов'язань [1].
НБУ посідає провідне місце на ринку ОВДП, здійснюючи розміщення, депозитарне та розрахункове обслуговування обігу і погашення облігацій, а також нагляд за діяльністю учасників ринку. Такий обсяг повноважень у першу чергу обумовлений використанням Національним банком ОВДП як інструмента регулювання грошового ринку.
Стратегічною метою і однією з найважливіших завдань Національного банку України є створення сприятливого середовища, у якому діють комерційні банки та інші фінансові установи. Поряд зі здійсненням Національним банком України як органом банківського регулювання і нагляду, контролю за дотриманням комерційними банками законодавства з банківської справи та економічних нормативів забезпечується підтримання їх поточної ліквідності. З цією метою широкого впровадження набула практика проведення операцій РЕПО з державними цінними паперами [3].
Як безпосередній учасник ринку ОВДП Національний банк виконує обов'язки:
• генерального агента Міністерства Фінансів України з обслуговування розміщення ОВДП та проведення платежів за ним;
• депозитарію за ОВДП, що випущені у вигляді записів на рахунках у системі електронного обігу цінних паперів;
• контролюючого органу;
• дилера на вторинному ринку [1].
Національний банк України проводить виважену монетарну політику, що спрямована на підтримку купівельної спроможності гривні, стабілізацію фінансових ринків та підтримку банківської системи країни. Досягнення головної стратегічної мети грошово-кредитної політики здійснюється шляхом визначення та контролю основних монетарних показників, які безпосередньо впливають на кон'юнктуру грошово-кредитного ринку, темпи інфляції та розвиток економіки в цілому, тобто монетарну базу, чисту внутрішні активи, грошову масу. Механізми та інструменти, за допомогою яких Національний банк України забезпечує виконання покладених на нього функцій такі: порядок формування комерційними банками обов’язкових резервів, здійснення виваженої процентної політики, використання відповідних механізмів щодо випуску та вилучення емісійних кредитних коштів з обігу (кредитні аукціони, ломбардне кредитування, операції на фондовому ринку державних цінних паперів та валютному ринку).
ОВДП по праву можна вважати одним з основних інструментів, який використовується Національним банком України для регулювання грошової маси, та є одним з головних джерел покриття дефіциту державного бюджету. Отже основна діяльність Національного банку України на вторинному ринку цінних паперів - це підтримка ліквідності комерційних банків (рефінансування). Рефінансування комерційних банків здійснюється в основному через ломбардне кредитування, РЕПО – операції з державними цінними паперами та шляхом проведення кредитних аукціонів [1].
Важливо зазначити, що Національний банк України розробляє різні моделі систем електронних платежів, насамперед це пов’язано з зростанням кількості платіжних трансакцій. Оскільки існує тенденція до переходу банків від простих моделей до складніших, створені 7 моделей, які задовільняють вимоги різних банків (різна кількість філій, їх підпорядкованість головному управлінню тощо). Ефективність цих моделей полягає в прагненні банків ефективно розпоряджатися своїми ресурсами [57, с. 23].
Мабуть, чи не головною проблемою українського ринку внутрішніх державних боргових цінних паперів є те, що Національний банк України з головного агента уряду на первинному ринку перетворився на головного покупця облігацій внутрішньої державної позики. До баразня 2008 року включно в активах Національного банку України облігацій внутрішньої державної позики не було. З посиленням негативних явищ на світових фінансових ринках, які відбилися на національній економіці і, як результат, на виконанні Державного бюджету України, частка облігацій внутрішньої державної позики , що знаходяться в обігу, в активах НБУ починає зростати і станом на 21 червня 2010 року становила уже 68 790,82 млн. грн. [2].
1. Павлов В. І., Пилипенко І. І., Кривов’язюк І. В. Цінні папери в Україні: Навч. пос. – Видання 2-ге, доповнене. – К.: Кондор, 2009. – 400 с.
2. Румянцев С. Розвиток ринку державних цінних паперів // Газета «Цінні папери України». – 2009. - № 20(562). – С. 18
3. Хорошковський В. Державні запозичення України: використані можливості чи втрачені шанси? // Вінник НАН України. – 2002. - № 8. – С. 23-31
© Федорків М., 2011
ЛНУ імені Івана Франка
Роль Національного банку України на ринку державних цінних паперів
Державні цінні папери належать до інструментів грошового ринку, що обумовлює необхідність безпосередньої участі Національного банку України у розміщенні, обслуговуванні обігу, сплаті доходу та погашенні цих боргових зобов'язань [1].
НБУ посідає провідне місце на ринку ОВДП, здійснюючи розміщення, депозитарне та розрахункове обслуговування обігу і погашення облігацій, а також нагляд за діяльністю учасників ринку. Такий обсяг повноважень у першу чергу обумовлений використанням Національним банком ОВДП як інструмента регулювання грошового ринку.
Стратегічною метою і однією з найважливіших завдань Національного банку України є створення сприятливого середовища, у якому діють комерційні банки та інші фінансові установи. Поряд зі здійсненням Національним банком України як органом банківського регулювання і нагляду, контролю за дотриманням комерційними банками законодавства з банківської справи та економічних нормативів забезпечується підтримання їх поточної ліквідності. З цією метою широкого впровадження набула практика проведення операцій РЕПО з державними цінними паперами [3].
Як безпосередній учасник ринку ОВДП Національний банк виконує обов'язки:
• генерального агента Міністерства Фінансів України з обслуговування розміщення ОВДП та проведення платежів за ним;
• депозитарію за ОВДП, що випущені у вигляді записів на рахунках у системі електронного обігу цінних паперів;
• контролюючого органу;
• дилера на вторинному ринку [1].
Національний банк України проводить виважену монетарну політику, що спрямована на підтримку купівельної спроможності гривні, стабілізацію фінансових ринків та підтримку банківської системи країни. Досягнення головної стратегічної мети грошово-кредитної політики здійснюється шляхом визначення та контролю основних монетарних показників, які безпосередньо впливають на кон'юнктуру грошово-кредитного ринку, темпи інфляції та розвиток економіки в цілому, тобто монетарну базу, чисту внутрішні активи, грошову масу. Механізми та інструменти, за допомогою яких Національний банк України забезпечує виконання покладених на нього функцій такі: порядок формування комерційними банками обов’язкових резервів, здійснення виваженої процентної політики, використання відповідних механізмів щодо випуску та вилучення емісійних кредитних коштів з обігу (кредитні аукціони, ломбардне кредитування, операції на фондовому ринку державних цінних паперів та валютному ринку).
ОВДП по праву можна вважати одним з основних інструментів, який використовується Національним банком України для регулювання грошової маси, та є одним з головних джерел покриття дефіциту державного бюджету. Отже основна діяльність Національного банку України на вторинному ринку цінних паперів - це підтримка ліквідності комерційних банків (рефінансування). Рефінансування комерційних банків здійснюється в основному через ломбардне кредитування, РЕПО – операції з державними цінними паперами та шляхом проведення кредитних аукціонів [1].
Важливо зазначити, що Національний банк України розробляє різні моделі систем електронних платежів, насамперед це пов’язано з зростанням кількості платіжних трансакцій. Оскільки існує тенденція до переходу банків від простих моделей до складніших, створені 7 моделей, які задовільняють вимоги різних банків (різна кількість філій, їх підпорядкованість головному управлінню тощо). Ефективність цих моделей полягає в прагненні банків ефективно розпоряджатися своїми ресурсами [57, с. 23].
Мабуть, чи не головною проблемою українського ринку внутрішніх державних боргових цінних паперів є те, що Національний банк України з головного агента уряду на первинному ринку перетворився на головного покупця облігацій внутрішньої державної позики. До баразня 2008 року включно в активах Національного банку України облігацій внутрішньої державної позики не було. З посиленням негативних явищ на світових фінансових ринках, які відбилися на національній економіці і, як результат, на виконанні Державного бюджету України, частка облігацій внутрішньої державної позики , що знаходяться в обігу, в активах НБУ починає зростати і станом на 21 червня 2010 року становила уже 68 790,82 млн. грн. [2].
1. Павлов В. І., Пилипенко І. І., Кривов’язюк І. В. Цінні папери в Україні: Навч. пос. – Видання 2-ге, доповнене. – К.: Кондор, 2009. – 400 с.
2. Румянцев С. Розвиток ринку державних цінних паперів // Газета «Цінні папери України». – 2009. - № 20(562). – С. 18
3. Хорошковський В. Державні запозичення України: використані можливості чи втрачені шанси? // Вінник НАН України. – 2002. - № 8. – С. 23-31
