Стратегічні орієнтири » Сучасні тенденції державних фінансів 2016 » Могіш О.М. Податкова підтримка інноваційної діяльності
Информація до матеріалу
  • Переглядів: 1124
  • Автор: Могіш О.М
  • Дата: 3-01-2017, 00:54
 (голосов: 0)
3-01-2017, 00:54

Могіш О.М. Податкова підтримка інноваційної діяльності

Категорія: Сучасні тенденції державних фінансів 2016

Могіш О.М.
ЕКФ-44c

Найважливішим інструментом впливу податкової системи на економіку є податкові пільги. Узагальнення світового досвіду податкового стимулювання інноваційної діяльності дає змогу виділити такі види пільг:
• списання витрат на проведення НДДКР, що зменшує базу для розрахунку податку;
• інвестиційний податковий кредит;
• зниження податкових ставок для суб’єктів інноваційної діяльності;
• встановлення неоподаткованого мінімуму об’єкта оподаткування;
• звільнення від сплати окремих податків венчурних фірм;
• вирахування з визначеної суми податку тощо.
Фахівці більшості країн, де були введені податкові пільги, в цілому позитивно оцінюють отримані результати. В країнах Євросоюзу застосовують спеціальне програмне забезпечення - Європейський податковий аналізатор. За його допомогою було обраховано рівень ефективності пільгових податкових режимів, представлений у вигляді відсоткового послаблення податкових зобов'язань. На жаль, в Україні інформація щодо ефективності застосування податкових пільг для інноваційної сфери в офіційних джерелах відсутня. Останнім часом велику зацікавленість і одночасно чимало суперечок в економістів викликає податковий кредит. 1В іноземних країнах податковий кредит розглядається як засіб зменшення вже нарахованого податку на прибуток на суму, що складає визначений відсоток від витрат на НДДКР. У США, Японії, Франції ця податкова пільга залежить від приросту витрат на науково-дослідницьку діяльність по закінченні визначеного часового періоду. У ряді інших країн (Канада, Нідерланди) величина податкового кредиту пропорційна збільшенню загальної суми витрат на НДДКР. У середньому за кордоном ця пільга складає 20% від суми приросту витрат на НДДКР (США, Японія, Канада) і є істотним джерелом їх збільшення [2]. Найпоширенішими у світі є дві схеми застосування податкового кредиту [2]: 1) пропорційна, коли суб’єкт інноваційної діяльності має право зменшувати нарахований податок на прибуток пропорційно розміру витрат на інноваційну діяльність. Перевагою податкового кредиту за такою схемою є легке його застосування як податковими органами, так і суб'єктами інноваційної діяльності, а недоліком є відсутність з боку суб’єктів господарювання гарантій того, що вивільнені внаслідок надання податкового кредиту кошти будуть використовуватися для розвитку інноваційної діяльності. 2) прирістна, коли нарахований податок на прибуток зменшується, виходячи з досягнутого підприємством збільшення витрат на окремий вид інноваційної діяльності порівняно з рівнем базового року або середнім рівнем за визначений період. Перевагою застосування такої схеми податкового кредиту є надання значних пільг інноваційноактивним суб’єктам господарювання, а недоліком є відсутність однозначного вирішення проблеми вибору рівня витрат, щодо якого визначається приріст інноваційних витрат, і, як наслідок, ускладнення адміністрування податку на прибуток. Крім того, застосування податкового кредиту за такою схемою має свої обмеження. Наприклад, внаслідок спаду ділової активності в країні може скластися ситуація, коли суб’єкт господарювання не зможе або не захоче збільшувати витрати на інноваційну діяльність і тоді стимулюючі можливості цього виду податкового кредиту будуть вичерпані. У деяких країнах одночасно застосовуються обидві схеми надання податкового кредиту. Існує ще один дієвий фінансовий інструмент, що сприяє активній інноваційній діяльності. Це – податкові канікули. У Китаї у перші 2-5 років після першого року отримання доходу надається 100% звільнення від податку на дохід. А в наступні 3-5 років - податкова пільга у 50%. В Ізраїлі влада дає податкові канікули на 7 років після отримання першого доходу. Для компаній, які працюють в особливих економічних зонах, пільга відтремінування становить 10 років. В Індії повністю звільняються від оподаткування підприємства, які працюють в певних сферах виробництва: програмного забезпечення, апаратного забезпечення або ті, котрі орієнтовані на експорт, на перші 10 років. Підприємствам, розташованим в особливих економічних зонах, надаються податкові канікули терміном на 15 років [2]. При впровадженні перерахованих вище податкових інструментів стимулювання інновацій можуть виникати складності в адмініструванні.
можемо назвати низку причин, які нівелюють інвестиційний потенціал названих стимулів:
1. Пільги щодо ПДВ та податку на прибуток можуть застосовувати підприємства дуже обмеженого переліку галузей.
2. Зниження ставки податку на прибуток з 23% до 21% не означає, що вивільнений фінансовий ресурс автоматично буде спрямований в інвестиції чи поповнення обігових коштів.
3. Застосування потенційно ефективних фіскальних стимулів, таких як механізм прискореної амортизації виробничого обладнання, «податкові канікули» та низка інших обмежено настільки, що вивільнений ресурс є невеликим. Загалом, Податковим кодексом стимулюючий потенціал податкової системи практично не реалізований.
Аналіз фінансових механізмів інноваційної політики розвинених країн не дозволяє зробити однозначних висновків стосовно найефективнішого варіанта. Кожна держава, використовуючи набір інструментів, вирішує свої, нерідко унікальні завдання інноваційного розвитку, спектр яких залишається досить широким. До найбільш прийнятних для застосування в Україні методів фіскального стимулювання інноваційної діяльності економічних суб’єктів можна віднести:
• здійснення урядових закупівель інноваційних розробок для стимулювання впровадження результатів НДДКР у виробництво;
• надання державних гарантій по кредитах, що надаються фінансовими установами суб’єктам інноваційного бізнесу;
• надання податкових пільг ключовим суб’єктам інноваційного бізнесу: малим та середнім підприємствам, в першу чергу новоствореним, а також фінансовим інвесторам;
• надання податкових кредитів та державних компенсацій комерційним компаніям, що самостійно займаються науковими дослідженнями і розробками;
• надання пільг некомерційним організаціям ліцензіатам-патентовласникам, які перебувають у державній власності. У більшості зарубіжних країн використовується поєднання прямих та непрямих методів фіскального регулювання інноваційної активності економічних суб’єктів. Для інноваційного розвитку української економіки необхідно не сліпе копіювання інструментів організації і фінансування інноваційної політики певної зарубіжної країни, а поєднання найбільш ефективних механізмів бюджетно-податкового регулювання та стимулювання інноваційної діяльності.

Список використаних джерел:
1.      Александрюк Т. Податкове сприяння науково-технічному прогресу // Вісник Дніпропетровського державного фінансово-економічного інституту. – Серія “Економічні науки”. – Матер. наук.-практ. конф. “Проблеми інвестиційної політики в сучасних умовах”. – 2000. – Т.1. – С. 329-331
2. Блискавка Т. Зарубіжний досвід фіскального регулювання інноваційного процесу в економічно розвинених країнах / Т. Блискавка // Дослідження міжнародної економіки. – 2011. – № 1(66). – С. 155-165.
3. Дем’янюк О. Податкові важелі стимулювання інноваційної діяльності / Дем’янюк О. // Інноваційна економіка. – 2010. – №2. – С. 241-245
4. Податковий Кодекс України
Дорогий відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Рекомендуємо Вам зареєструватися або ввійти на сайт під своїм ім'ям.

Архів новин

Декабрь 2019 (1)
Ноябрь 2019 (26)
Октябрь 2019 (141)
Сентябрь 2019 (1)
Апрель 2019 (6)
Декабрь 2018 (18)
^