Сивцева М.В.
ЕкфМ-61c
Теоретичні основи планування грошових надходжень підприємства
Найважливішою стороною діяльності підприємства є планування грошових надходжень, які потрібні для відшкодування витрат виробництва й обігу, своєчасного виконання зобов'язань перед державою, банками та іншими суб'єктами господарювання, формування доходів і прибутку.
Важливим фактором розвитку будь-якого підприємства є грошові надходження, що перевищують платежі підприємства. Від наявності або відсутності коштів буде зрештою залежати можливість функціонування підприємства, його конкурентоспроможність та фінансовий стан, тому тема є актуальною.
Метою роботи є дослідження сутності планування грошових надходжень , пошук резервів їх збільшення.
Предмет роботи: Планування грошових надходжень підприємства
Об’єкт даної роботи: грошові надходження
Теоретичні та практичні питання управління грошовими потоками вивчали вітчизняні учені: Г. Вознюк, Дзюблюк, А. Загородній , Л. Лігоненко, Н. Невмержицька, О. Ролько, В. Харченко, М. Матвієць, Н. Перловська, О. Мицак, Р. Слав’юк, Т. Смовженко, О. Сорокіна, О. Терещенко, а також когорта зарубіжних учених: М. Бертонеш, Ю. Брігхем, Дж. Ван Хори, Б. Койлі, Б. Коласс, Р. Найт, Б. Райзберг, Т. Райс, Л. Риндін, Г. Шамаев та інші.
Однак, не зважаючи на широкомасштабність досліджень, у більшості наукових досліджень приділено мало уваги комплексному підходу до процесу планування грошових надходжень підприємства.
До основних цілей планування грошових надходжень можна віднести наступні:
своєчасність та достовірність інформаційного забезпечення управління фінансами суб'єкта господарювання, у тому числі, зведення, обробка та узагальнення первинної фінансової інформації щодо руху грошових коштів;
забезпечення ефективності використання грошових коштів суб'єкта господарювання через оптимальний їх розподіл у часі та просторі;
підтримання прийнятного рівня ліквідності та платоспроможності суб'єкта господарювання, а також попередження формування чи розвитку фінансової кризи;
забезпечення своєчасності та повноти покриття потреби підприємства у капіталі для фінансування поточних грошових зобов'язань в рамках операційної, інвестиційної чи фінансової діяльності;
Сукупність цілей прогнозування та планування грошових надходжень конкретизуються у відповідності із індивідуальними потребами суб'єкта господарювання та управління його фінансами.
Грошові надходження — це сукупність надходжень грошових коштів на банківські рахунки чи в касу підприємства за продану продукцію, виконані роботи чи надані послуги, а також виконання інших господарських операцій операційної, фінансової та інвестиційної діяльності підприємства.
Потрібно зазначити, що сума грошових надходжень підприємства за певний період здебільшого не дорівнює сумі до¬ходу від реалізації продукції (робіт, послуг) та майна цього підприємства.
Внутрішні надходження включають:
— виручку від реалізації продукції, товарів,робіт і послуг. Вона залежить від основної діяльності підприємства, тому на неї припадає найбільша частка внутрішніх грошових надходжень;
— виручку від іншої реалізації. Підприємства можуть реалізовувати продукцію допоміжного виробництва, підсобного сільського господарства, непотрібну й надлишкову сировину, напівфабрикати та інші матеріали, основні засоби, що вибули з виробництва, та інше майно;
— доходи від позареалізаційних операцій. Вони формуються за рахунок штрафів і пені, прибутку минулих років, виявленому у звітному році, списаної раніше дебіторської заборгованості, Що вважалася безнадійною, але яку було погашено у звітному періоді.
Зовнішні надходження:
Доходи від фінансових інвестицій — купівлі і продажу цінних паперів, вкладання тимчасово вільних коштів на депозитні рахунки, лізинг, надання майна в оренду, валютних та інших операцій.
Процес виробництва завершується доведенням продукції до споживача. Для підприємства-виробника реалізація продукції є свідченням, що вона за споживчими властивостями, якістю та асортиментом відповідає суспільному попиту і потребам покупців.
На практиці використовуються два методи визначення моменту реалізації продукції:
1) метод нарахування (продукцію відвантажено або відпущено споживачу);
2) касовий метод (одержано кошти на рахунок постачальника за реалізовану продукцію).
Реалізація продукції завжди передбачає зміну форми вартості (Т—Г). Тому бартерні операції не можна вважати реалізацією продукції. За бартерного обміну товарів не відбувається руху коштів, немає надходжень виручки від реалізації продукції, тобто не відбувається зміни форми власності.
За умов ринкової економіки існують:
• фіксовані ціни, які встановлюються адміністративно державою, переважно на послуги першої необхідності і на товари, які монопольно виготовляються державою (газ, електроенергія та інше);
• регульовані ціни, що встановлюються регулюванням рівня рентабельності товарів першої необхідності (хлібобулочні вироби, продукти дитячого харчування тощо);
• вільні ціни, які складаються на ринку під впливом попиту та пропозиції.
Крім класифікації цін на фіксовані, регульовані та вільні, існує поділ цін на оптові та роздрібні. Оптові ціни — це ціни, що встановлюються між підприємством — виробником продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання та іншими підприємствами (споживачами продукції) або збутовими організаціями, оптовими і роздрібними торговельними підприєствами. Оптова ціна включає в себе собівартість товару і прибуток.
Оптова ціна також може включати в себе транспортні витрати, пов'язані з доставкою продукції до споживача. Залежно від внесення або невнесення в оптову ціну транспортних витрат розрізняють ціни:
франко-склад постачальника, франко-станція призначення тощо.
Термін "франко" показує, до якого пункту транспортні витрати покриваються за рахунок постачальника при даній оптовій ціні.
Роздрібні ціни використовуються при реалізації товарів і послуг населенню через підприємства торгівлі і громадського харчування державної та інших форм власності, включаючи товари виробничо-технічного призначення, які надходять в особисте користування громадян. Вони включають в себе спільно з оптовою ціною тор¬гові надбавки (націнки), які є джерелом покриття витрат підприємств роздрібної торгівлі на організацію торгівлі.
Розрахунок ціни продукції можна здійснити за такими форму¬лами:
Ц1= С + П, (1)
де С — собівартість продукції; П — прибуток;
Ц2 = С + П + ПДВ, (2)
де ПДВ — податок на додану вартість;
Ц3 = С + П+АЗ + ПДВ, (3)
де A3 — акцизний збір.
Роздрібна ціна продукції: Ц4 = С + П+АЗ + ПДВ + ТН, (4)
де ТН — торговельна націнка.
Обсяг грошових надходжень від реалізації продукції залежить від:
— кількості одиниць проданої продукції;
— ціни за одиницю проданої продукції;
— розрахунково-платіжної дисципліни контрагентів підприємства.
На обсяг реалізації продукції в натуральних одиницях ви¬міру впливають її конкурентоспроможність (якість та ціна продукції), рівень платоспроможного попиту та інші чинники.
Правильне планування виторгу від реалізації має велике значення для нормальної господарської діяльності підприємства. Якщо план реалізації є економічно о᬴рунтованим та успішно виконується, підприємство має в своєму розпорядженні грошові кошти, достатні для господарської діяльності. Несвоєчасне і неповне надходження виторгу призводить до фінансових ускладнень та порушує нормальну діяльність підприємства.
Надходження грошових коштів на підприємство забезпечується дотриманням контрагентами розрахунково-платіжної дисципліни, тобто здійсненням своєчасних та в повному обсязі розрахунків за реалізовану продукцію (товари, роботи і послуги).
Важливим елементом фінансової роботи на підприємстві є обчислення грошових надходжень підприємства у плановому періоді, перш за все, надходжень від його основної діяльності.
Після обґрунтування планової суми грошових надходжень фінансова служба підприємства зобов'язана вести оперативний контроль за дотриманням обсягів і термінів надходження грошових коштів на підприємство, аналізувати та усувати причини відхилень фактичних і планових показників.
Заходи по збільшенню грошових надходжень можуть бути ефективними лише при встановленні певної системи контролю. Ця система передбачає на період дії антикризових програм проведення щоденної звірки балансу грошових коштів, щотижневе або навіть щоденне затвердження видатків вищим керівництвом і передачу прав щодо виділення коштів в руки одного або двох менеджерів вищої ланки (найчастіше - керівника організації, якщо він очолює реалізацію антикризової стратегії).
Є способи збільшення грошових надходжень:
- оптимізація, або зменшення витрат;
- проведення реорганізації інвентарних запасів;
- отримання додаткових грошових коштів від використання основних фондів;
- стягнення дебіторської заборгованості з метою прискорення оборотності грошових коштів;
- розмежування виплат кредиторам по ступені пріоритетності для зменшення відтоку грошових коштів;
- забезпечення збільшення припливу грошових коштів за рахунок перегляду планів капітальних вкладень;
- збільшення надходження коштів із зацікавлених фінансових джерел, не пов'язаних із взаємною торгівлею;
- збільшення продажів.
Отже, грошові надходження підприємства є основним джерелом відшкодування витрат на виробництво і реалізацію продукції, формування грошових фондів і фінансування інвестиційної діяльності. Найважливішою складовою грошових надходжень промислового підприємства є виторг від продажу продукції, виконання робіт, надання послуг. Тому фінансова служба підприємства повинна планувати грошові надходження для правильного визначення обсягів і термінів грошових надходжень, що дасть змогу забезпечити постійну платоспроможність підприємства.[left][/left]
Список використаної літератури:
1) Бердар М.М. Фінанси підприємств. Навч. посіб. — К.: Центр учбової літератури, 2010. — 352 с.
2) Деменіна О. М. Управління грошовими потоками в межах концепції фінансової рівноваги підприємства/ О. М. Деменіна// Актуальні проблеми економіки. - 2011. No7(37). -С. 14-18.
3) Лігоненко Л. О. Управління грошовими потоками. Навч. посіб./ Л. О. Лігоненко, Г. В.Ситник. -К.: КНТЕУ, 2012. - 255 с.
4) Нагайчук В.В. Управління грошовими потоками/ В.В. Нагайчук//Вісник соціально-економічних досліджень, 2014 рік, випуск 1 (52).-с.245-249.
5) Харченко В. А. Система управління грошовими потоками підприємства / В. А. Харченко// Формування ринкових відносин в Україні. - 2011. №1. -С. 61-65.
ЕкфМ-61c
Теоретичні основи планування грошових надходжень підприємства
Найважливішою стороною діяльності підприємства є планування грошових надходжень, які потрібні для відшкодування витрат виробництва й обігу, своєчасного виконання зобов'язань перед державою, банками та іншими суб'єктами господарювання, формування доходів і прибутку.
Важливим фактором розвитку будь-якого підприємства є грошові надходження, що перевищують платежі підприємства. Від наявності або відсутності коштів буде зрештою залежати можливість функціонування підприємства, його конкурентоспроможність та фінансовий стан, тому тема є актуальною.
Метою роботи є дослідження сутності планування грошових надходжень , пошук резервів їх збільшення.
Предмет роботи: Планування грошових надходжень підприємства
Об’єкт даної роботи: грошові надходження
Теоретичні та практичні питання управління грошовими потоками вивчали вітчизняні учені: Г. Вознюк, Дзюблюк, А. Загородній , Л. Лігоненко, Н. Невмержицька, О. Ролько, В. Харченко, М. Матвієць, Н. Перловська, О. Мицак, Р. Слав’юк, Т. Смовженко, О. Сорокіна, О. Терещенко, а також когорта зарубіжних учених: М. Бертонеш, Ю. Брігхем, Дж. Ван Хори, Б. Койлі, Б. Коласс, Р. Найт, Б. Райзберг, Т. Райс, Л. Риндін, Г. Шамаев та інші.
Однак, не зважаючи на широкомасштабність досліджень, у більшості наукових досліджень приділено мало уваги комплексному підходу до процесу планування грошових надходжень підприємства.
До основних цілей планування грошових надходжень можна віднести наступні:
своєчасність та достовірність інформаційного забезпечення управління фінансами суб'єкта господарювання, у тому числі, зведення, обробка та узагальнення первинної фінансової інформації щодо руху грошових коштів;
забезпечення ефективності використання грошових коштів суб'єкта господарювання через оптимальний їх розподіл у часі та просторі;
підтримання прийнятного рівня ліквідності та платоспроможності суб'єкта господарювання, а також попередження формування чи розвитку фінансової кризи;
забезпечення своєчасності та повноти покриття потреби підприємства у капіталі для фінансування поточних грошових зобов'язань в рамках операційної, інвестиційної чи фінансової діяльності;
Сукупність цілей прогнозування та планування грошових надходжень конкретизуються у відповідності із індивідуальними потребами суб'єкта господарювання та управління його фінансами.
Грошові надходження — це сукупність надходжень грошових коштів на банківські рахунки чи в касу підприємства за продану продукцію, виконані роботи чи надані послуги, а також виконання інших господарських операцій операційної, фінансової та інвестиційної діяльності підприємства.
Потрібно зазначити, що сума грошових надходжень підприємства за певний період здебільшого не дорівнює сумі до¬ходу від реалізації продукції (робіт, послуг) та майна цього підприємства.
Внутрішні надходження включають:
— виручку від реалізації продукції, товарів,робіт і послуг. Вона залежить від основної діяльності підприємства, тому на неї припадає найбільша частка внутрішніх грошових надходжень;
— виручку від іншої реалізації. Підприємства можуть реалізовувати продукцію допоміжного виробництва, підсобного сільського господарства, непотрібну й надлишкову сировину, напівфабрикати та інші матеріали, основні засоби, що вибули з виробництва, та інше майно;
— доходи від позареалізаційних операцій. Вони формуються за рахунок штрафів і пені, прибутку минулих років, виявленому у звітному році, списаної раніше дебіторської заборгованості, Що вважалася безнадійною, але яку було погашено у звітному періоді.
Зовнішні надходження:
Доходи від фінансових інвестицій — купівлі і продажу цінних паперів, вкладання тимчасово вільних коштів на депозитні рахунки, лізинг, надання майна в оренду, валютних та інших операцій.
Процес виробництва завершується доведенням продукції до споживача. Для підприємства-виробника реалізація продукції є свідченням, що вона за споживчими властивостями, якістю та асортиментом відповідає суспільному попиту і потребам покупців.
На практиці використовуються два методи визначення моменту реалізації продукції:
1) метод нарахування (продукцію відвантажено або відпущено споживачу);
2) касовий метод (одержано кошти на рахунок постачальника за реалізовану продукцію).
Реалізація продукції завжди передбачає зміну форми вартості (Т—Г). Тому бартерні операції не можна вважати реалізацією продукції. За бартерного обміну товарів не відбувається руху коштів, немає надходжень виручки від реалізації продукції, тобто не відбувається зміни форми власності.
За умов ринкової економіки існують:
• фіксовані ціни, які встановлюються адміністративно державою, переважно на послуги першої необхідності і на товари, які монопольно виготовляються державою (газ, електроенергія та інше);
• регульовані ціни, що встановлюються регулюванням рівня рентабельності товарів першої необхідності (хлібобулочні вироби, продукти дитячого харчування тощо);
• вільні ціни, які складаються на ринку під впливом попиту та пропозиції.
Крім класифікації цін на фіксовані, регульовані та вільні, існує поділ цін на оптові та роздрібні. Оптові ціни — це ціни, що встановлюються між підприємством — виробником продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання та іншими підприємствами (споживачами продукції) або збутовими організаціями, оптовими і роздрібними торговельними підприєствами. Оптова ціна включає в себе собівартість товару і прибуток.
Оптова ціна також може включати в себе транспортні витрати, пов'язані з доставкою продукції до споживача. Залежно від внесення або невнесення в оптову ціну транспортних витрат розрізняють ціни:
франко-склад постачальника, франко-станція призначення тощо.
Термін "франко" показує, до якого пункту транспортні витрати покриваються за рахунок постачальника при даній оптовій ціні.
Роздрібні ціни використовуються при реалізації товарів і послуг населенню через підприємства торгівлі і громадського харчування державної та інших форм власності, включаючи товари виробничо-технічного призначення, які надходять в особисте користування громадян. Вони включають в себе спільно з оптовою ціною тор¬гові надбавки (націнки), які є джерелом покриття витрат підприємств роздрібної торгівлі на організацію торгівлі.
Розрахунок ціни продукції можна здійснити за такими форму¬лами:
Ц1= С + П, (1)
де С — собівартість продукції; П — прибуток;
Ц2 = С + П + ПДВ, (2)
де ПДВ — податок на додану вартість;
Ц3 = С + П+АЗ + ПДВ, (3)
де A3 — акцизний збір.
Роздрібна ціна продукції: Ц4 = С + П+АЗ + ПДВ + ТН, (4)
де ТН — торговельна націнка.
Обсяг грошових надходжень від реалізації продукції залежить від:
— кількості одиниць проданої продукції;
— ціни за одиницю проданої продукції;
— розрахунково-платіжної дисципліни контрагентів підприємства.
На обсяг реалізації продукції в натуральних одиницях ви¬міру впливають її конкурентоспроможність (якість та ціна продукції), рівень платоспроможного попиту та інші чинники.
Правильне планування виторгу від реалізації має велике значення для нормальної господарської діяльності підприємства. Якщо план реалізації є економічно о᬴рунтованим та успішно виконується, підприємство має в своєму розпорядженні грошові кошти, достатні для господарської діяльності. Несвоєчасне і неповне надходження виторгу призводить до фінансових ускладнень та порушує нормальну діяльність підприємства.
Надходження грошових коштів на підприємство забезпечується дотриманням контрагентами розрахунково-платіжної дисципліни, тобто здійсненням своєчасних та в повному обсязі розрахунків за реалізовану продукцію (товари, роботи і послуги).
Важливим елементом фінансової роботи на підприємстві є обчислення грошових надходжень підприємства у плановому періоді, перш за все, надходжень від його основної діяльності.
Після обґрунтування планової суми грошових надходжень фінансова служба підприємства зобов'язана вести оперативний контроль за дотриманням обсягів і термінів надходження грошових коштів на підприємство, аналізувати та усувати причини відхилень фактичних і планових показників.
Заходи по збільшенню грошових надходжень можуть бути ефективними лише при встановленні певної системи контролю. Ця система передбачає на період дії антикризових програм проведення щоденної звірки балансу грошових коштів, щотижневе або навіть щоденне затвердження видатків вищим керівництвом і передачу прав щодо виділення коштів в руки одного або двох менеджерів вищої ланки (найчастіше - керівника організації, якщо він очолює реалізацію антикризової стратегії).
Є способи збільшення грошових надходжень:
- оптимізація, або зменшення витрат;
- проведення реорганізації інвентарних запасів;
- отримання додаткових грошових коштів від використання основних фондів;
- стягнення дебіторської заборгованості з метою прискорення оборотності грошових коштів;
- розмежування виплат кредиторам по ступені пріоритетності для зменшення відтоку грошових коштів;
- забезпечення збільшення припливу грошових коштів за рахунок перегляду планів капітальних вкладень;
- збільшення надходження коштів із зацікавлених фінансових джерел, не пов'язаних із взаємною торгівлею;
- збільшення продажів.
Отже, грошові надходження підприємства є основним джерелом відшкодування витрат на виробництво і реалізацію продукції, формування грошових фондів і фінансування інвестиційної діяльності. Найважливішою складовою грошових надходжень промислового підприємства є виторг від продажу продукції, виконання робіт, надання послуг. Тому фінансова служба підприємства повинна планувати грошові надходження для правильного визначення обсягів і термінів грошових надходжень, що дасть змогу забезпечити постійну платоспроможність підприємства.[left][/left]
Список використаної літератури:
1) Бердар М.М. Фінанси підприємств. Навч. посіб. — К.: Центр учбової літератури, 2010. — 352 с.
2) Деменіна О. М. Управління грошовими потоками в межах концепції фінансової рівноваги підприємства/ О. М. Деменіна// Актуальні проблеми економіки. - 2011. No7(37). -С. 14-18.
3) Лігоненко Л. О. Управління грошовими потоками. Навч. посіб./ Л. О. Лігоненко, Г. В.Ситник. -К.: КНТЕУ, 2012. - 255 с.
4) Нагайчук В.В. Управління грошовими потоками/ В.В. Нагайчук//Вісник соціально-економічних досліджень, 2014 рік, випуск 1 (52).-с.245-249.
5) Харченко В. А. Система управління грошовими потоками підприємства / В. А. Харченко// Формування ринкових відносин в Україні. - 2011. №1. -С. 61-65.
