СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ НЕДЕРЖАВНИХ ПЕНСІЙНИХ ФОНДІВ УКРАЇНИ
Одним із найважливіших здобутків України протягом останніх кількох років є реформування пенсійної системи з метою підвищення рівня соціального захисту населення. Процес старіння населення та зростання частки осіб пенсійного віку посилили соціальне та фінансове навантаження на працююче населення країни і стало причиною підвищеної уваги сучасного суспільства до розвитку системи недержавних пенсійних фондів. Побудова ефективно функціонуючих недержавних пенсійних фондів в Україні означає створення нового потужного механізму пенсійного забезпечення. Оскільки вони виступають одними з найактивніших суб’єктів світового ринку капіталу. Фонди здійснюють довгострокове інвестування, трансформуючи вільні кошти підприємств і домогосподарств у інвестиції, що, як показує досвід багатьох країн, сприяє економічному зростанню. Саме ефективне функціонування системи недержавного пенсійного забезпечення, що базується на засадах добровільної участі громадян, роботодавців та їх об’єднань у формуванні пенсійних накопичень сприятиме як отриманню додаткових виплат, так і мобілізації додаткових джерел інвестиційних ресурсів у економіку України.
Організація пенсійного забезпечення, яке відповідає вимогам ринкової економіки – це одна із найважливіших завдань, яку необхідно вирішити в соціальній сфері. У розвинутих країнах використовується багаторівневе пенсійне забезпечення, яке охоплює солідарну систему, обов'язкове накопичення та добровільне формування пенсійних коштів за рахунок діяльності недержавних пенсійних фондів.
Розбудова системи недержавного пенсійного забезпечення (далі – НПЗ), яка являє собою третій рівень пенсійної системи України, здійснюється починаючи з 2004 року після набрання чинності Законом України «Про недержавне пенсійне забезпечення». Основу такої системи становлять недержавні пенсійні фонди. Відповідно до Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» недержавний пенсійний фонд (НПФ) – це юридична особа, яка має статус неприбуткової організації (непідприємницького товариства), функціонує та здійснює свою діяльність виключно з метою накопичення пенсійних внесків на користь учасників пенсійного фонду з подальшим управлінням пенсійними активами, а також здійснює пенсійні виплати учасникам фонду [1].
Діяльність НПФ полягає у акумулюванні активів учасників даного пенсійного фонду та збереженні їх обсягів та вартості, через провадження інвестиційної діяльності. Саме дохід від інвестиційної діяльності дає можливість компенсувати інфляційні ризики, а також збільшувати загальний обсяг активів кожного окремого учасника НПФ. Головна мета функціонування НПФ – забезпечення додатковим доходом учасників фонду після їх виходу на пенсію, оскільки державне пенсійне забезпечення недостатнє. Крім цього, рівень фінансової безпеки НПФ щодо виконання зобов’язань перед учасниками фонду є вищим, ніж у інших фінансових інститутів, оскільки активи учасників НПФ (фізичних осіб) відокремлені від активів його засновників і роботодавців – вкладників НПФ, а також встановлені кількісні обмеження щодо інвестування пенсійних активів [3].
Станом на 30.09.2016 в Державному реєстрі фінансових установ містилася інформація про 65 недержавних пенсійних фондів (далі – НПФ) та 22 адміністратори НПФ (довідково: станом на 30.09.2015 у Державному реєстрі налічувалось 72 НПФ та 23 адміністратори). Крім того, міститься інформація про 1 одноосібного засновника, який прийняв рішення про самостійне здійснення адміністрування створеного ним корпоративного недержавного пенсійного фонду (отримав ліцензію на провадження діяльності з адміністрування такого недержавного пенсійного фонду та відповідно до законодавства не потребує внесення до Державного реєстру фінансових установ).
Згідно з даними Державного реєстру фінансових установ недержавні пенсійні фонди зареєстровано у 8 регіонах України (Рис.1). Найбільша кількість НПФ зосереджена у м. Києві – 47, або 72,3% від загальної кількості зареєстрованих НПФ.
Рисинок 1. Територіальний розподіл НПФ
Відповідно до територіального розподілу недержавних пенсійних фондів можна зробити висновок про надзвичайну їх централізацію та нерівномірність, що ускладнює доступ до них населення переважної більшості регіонів.
Станом на 30.09.2016 адміністраторами недержавних пенсійних фондів укладено 61,5 тис. шт. пенсійних контрактів, що більше на 5,9% (3,4 тис. шт.) порівняно зі станом на 30.09.2015. Структура пенсійних контрактів станом на 30.09.2016: - з вкладниками – фізичними особами – 54,1 тис. шт.; - з вкладниками фізичними особами-підприємцями – 0,1 тис. шт.; - з вкладниками – юридичними особами – 7,3 тис. шт. А загальна кількість учасників НПФ становить 833 тис. осіб.
Загальна вартість активів, сформованих недержавними пенсійними фондами, станом на 30.09.2016 становила 2 076,9 млн. грн., що на 1,4%, або на 30,4 млн. грн. менше в порівнянні з аналогічним періодом 2015 року та на 16,2%, або на 401,6 млн. грн. менше в порівнянні з аналогічним періодом 2014 року.
Для НПФ властиво формувати портфель, до якого входять об’єкти інвестування з мінімальним ступенем ризику. Тому особливого значення набуває вибір інвестиційних інструментів, використовуючи які НПФ зможуть забезпечити захист грошових коштів населення від інфляційних процесів і при цьому отримувати визначений приріст капіталу. Станом на 30.09.2016 переважними напрямами інвестування пенсійних активів стали депозити в банках (40,3% інвестованих активів), цінні папери, 9 дохід за якими гарантовано Кабінетом Міністрів України (39,3%), облігації підприємств, емітентами яких є резиденти України (10,0%), акції українських емітентів (1,0%).
Метою інвестування пенсійних активів є, насамперед, збереження пенсійних заощаджень громадян. Тому стратегія інвестування недержавних пенсійних фондів є більш консервативною, ніж у інших фінансових установ [2].
Що стосується перспектив розвитку НПФ в Україні, то варто наголосити, що фактично у нашій країні є достатні можливості впровадження недержавного пенсійного забезпечення, а для цього перш за все необхідно посилити інтерес потенційних учасників НПФ до недержавного пенсійного страхування, здійснити заходи з надання впевненості та довіри до НПЗ. Проте, слід відмітити, що допоки більшість населення України буде отримувати мізерні заробітні плати, про розвиток НПФ годі й мріяти.
1. Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення» від 09.07.2003 № 1057-IV. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/ main. cgi?nreg=1057-15
2. Підсумки розвитку системи недержавного пенсійного забезпечення станом на 30.06.2016. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://nfp.gov.ua/files/DepFinMon/NPF_III_kv%202016.pdf
3. Штепенко К.П., Деркаченко А.В. АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ НЕДЕРЖАВНИХ ПЕНСІЙНИХ ФОНДІВ В УКРАЇНІ «Молодий вчений» • № 12.1 (40) • грудень, 2016 р. - С. 1006-1009
Одним із найважливіших здобутків України протягом останніх кількох років є реформування пенсійної системи з метою підвищення рівня соціального захисту населення. Процес старіння населення та зростання частки осіб пенсійного віку посилили соціальне та фінансове навантаження на працююче населення країни і стало причиною підвищеної уваги сучасного суспільства до розвитку системи недержавних пенсійних фондів. Побудова ефективно функціонуючих недержавних пенсійних фондів в Україні означає створення нового потужного механізму пенсійного забезпечення. Оскільки вони виступають одними з найактивніших суб’єктів світового ринку капіталу. Фонди здійснюють довгострокове інвестування, трансформуючи вільні кошти підприємств і домогосподарств у інвестиції, що, як показує досвід багатьох країн, сприяє економічному зростанню. Саме ефективне функціонування системи недержавного пенсійного забезпечення, що базується на засадах добровільної участі громадян, роботодавців та їх об’єднань у формуванні пенсійних накопичень сприятиме як отриманню додаткових виплат, так і мобілізації додаткових джерел інвестиційних ресурсів у економіку України.
Організація пенсійного забезпечення, яке відповідає вимогам ринкової економіки – це одна із найважливіших завдань, яку необхідно вирішити в соціальній сфері. У розвинутих країнах використовується багаторівневе пенсійне забезпечення, яке охоплює солідарну систему, обов'язкове накопичення та добровільне формування пенсійних коштів за рахунок діяльності недержавних пенсійних фондів.
Розбудова системи недержавного пенсійного забезпечення (далі – НПЗ), яка являє собою третій рівень пенсійної системи України, здійснюється починаючи з 2004 року після набрання чинності Законом України «Про недержавне пенсійне забезпечення». Основу такої системи становлять недержавні пенсійні фонди. Відповідно до Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» недержавний пенсійний фонд (НПФ) – це юридична особа, яка має статус неприбуткової організації (непідприємницького товариства), функціонує та здійснює свою діяльність виключно з метою накопичення пенсійних внесків на користь учасників пенсійного фонду з подальшим управлінням пенсійними активами, а також здійснює пенсійні виплати учасникам фонду [1].
Діяльність НПФ полягає у акумулюванні активів учасників даного пенсійного фонду та збереженні їх обсягів та вартості, через провадження інвестиційної діяльності. Саме дохід від інвестиційної діяльності дає можливість компенсувати інфляційні ризики, а також збільшувати загальний обсяг активів кожного окремого учасника НПФ. Головна мета функціонування НПФ – забезпечення додатковим доходом учасників фонду після їх виходу на пенсію, оскільки державне пенсійне забезпечення недостатнє. Крім цього, рівень фінансової безпеки НПФ щодо виконання зобов’язань перед учасниками фонду є вищим, ніж у інших фінансових інститутів, оскільки активи учасників НПФ (фізичних осіб) відокремлені від активів його засновників і роботодавців – вкладників НПФ, а також встановлені кількісні обмеження щодо інвестування пенсійних активів [3].
Станом на 30.09.2016 в Державному реєстрі фінансових установ містилася інформація про 65 недержавних пенсійних фондів (далі – НПФ) та 22 адміністратори НПФ (довідково: станом на 30.09.2015 у Державному реєстрі налічувалось 72 НПФ та 23 адміністратори). Крім того, міститься інформація про 1 одноосібного засновника, який прийняв рішення про самостійне здійснення адміністрування створеного ним корпоративного недержавного пенсійного фонду (отримав ліцензію на провадження діяльності з адміністрування такого недержавного пенсійного фонду та відповідно до законодавства не потребує внесення до Державного реєстру фінансових установ).
Згідно з даними Державного реєстру фінансових установ недержавні пенсійні фонди зареєстровано у 8 регіонах України (Рис.1). Найбільша кількість НПФ зосереджена у м. Києві – 47, або 72,3% від загальної кількості зареєстрованих НПФ.
Рисинок 1. Територіальний розподіл НПФ
Відповідно до територіального розподілу недержавних пенсійних фондів можна зробити висновок про надзвичайну їх централізацію та нерівномірність, що ускладнює доступ до них населення переважної більшості регіонів.
Станом на 30.09.2016 адміністраторами недержавних пенсійних фондів укладено 61,5 тис. шт. пенсійних контрактів, що більше на 5,9% (3,4 тис. шт.) порівняно зі станом на 30.09.2015. Структура пенсійних контрактів станом на 30.09.2016: - з вкладниками – фізичними особами – 54,1 тис. шт.; - з вкладниками фізичними особами-підприємцями – 0,1 тис. шт.; - з вкладниками – юридичними особами – 7,3 тис. шт. А загальна кількість учасників НПФ становить 833 тис. осіб.
Загальна вартість активів, сформованих недержавними пенсійними фондами, станом на 30.09.2016 становила 2 076,9 млн. грн., що на 1,4%, або на 30,4 млн. грн. менше в порівнянні з аналогічним періодом 2015 року та на 16,2%, або на 401,6 млн. грн. менше в порівнянні з аналогічним періодом 2014 року.
Для НПФ властиво формувати портфель, до якого входять об’єкти інвестування з мінімальним ступенем ризику. Тому особливого значення набуває вибір інвестиційних інструментів, використовуючи які НПФ зможуть забезпечити захист грошових коштів населення від інфляційних процесів і при цьому отримувати визначений приріст капіталу. Станом на 30.09.2016 переважними напрямами інвестування пенсійних активів стали депозити в банках (40,3% інвестованих активів), цінні папери, 9 дохід за якими гарантовано Кабінетом Міністрів України (39,3%), облігації підприємств, емітентами яких є резиденти України (10,0%), акції українських емітентів (1,0%).
Метою інвестування пенсійних активів є, насамперед, збереження пенсійних заощаджень громадян. Тому стратегія інвестування недержавних пенсійних фондів є більш консервативною, ніж у інших фінансових установ [2].
Що стосується перспектив розвитку НПФ в Україні, то варто наголосити, що фактично у нашій країні є достатні можливості впровадження недержавного пенсійного забезпечення, а для цього перш за все необхідно посилити інтерес потенційних учасників НПФ до недержавного пенсійного страхування, здійснити заходи з надання впевненості та довіри до НПЗ. Проте, слід відмітити, що допоки більшість населення України буде отримувати мізерні заробітні плати, про розвиток НПФ годі й мріяти.
1. Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення» від 09.07.2003 № 1057-IV. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/ main. cgi?nreg=1057-15
2. Підсумки розвитку системи недержавного пенсійного забезпечення станом на 30.06.2016. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://nfp.gov.ua/files/DepFinMon/NPF_III_kv%202016.pdf
3. Штепенко К.П., Деркаченко А.В. АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ НЕДЕРЖАВНИХ ПЕНСІЙНИХ ФОНДІВ В УКРАЇНІ «Молодий вчений» • № 12.1 (40) • грудень, 2016 р. - С. 1006-1009
