Стратегічні орієнтири » Фінансові шахрайства » Манюк Г.І. Шахрайські дії у страховій сфері
Информація до матеріалу
 (голосов: 0)
23-04-2017, 16:43

Манюк Г.І. Шахрайські дії у страховій сфері

Категорія: Фінансові шахрайства

Манюк Г. І., 2017
ЛНУ імені Івана Франка, ЕкфМ-51с

Шахрайські дії у страховій сфері

Постановка проблеми. Останніми роками актуальності набуває проблема страхового шахрайства на страховому ринку. Розвинені країни вже протягом тривалого часу ведуть напружену боротьбу з цим негативним явищем. Значна частка страхових шахрайств спричиняє великі втрати для усіх суб’єктів страхування, особливо для держави.
Виклад основного матеріалу. Шахрайство у страховій сфері є головним чинником, який уповільнює розвиток і ефективність функціонування страхового ринку. Страхове шахрайство – протиправна дія суб’єктів договору страхування, або третіх сторін, внаслідок чого суб’єкти договору отримують можливість обертати капітал на свою користь на незаконній та безоплатній основі [4 , с.149].
Міжнародна асоціація органів страхового нагляду (IAIS) зазначає, що шахрайство – це дія або навмисне приховування інформації з метою одержання несправедливої вигоди для самого учасника обману або для третьої сторони [2, c. 8].
Об’єктом страхового шахрайства є суспільні відносини, пов’язані з укладенням договорів страхування та виконанням обов’язків по них (виплатою страхового відшкодування або забезпечення) [1, c. 101].
Експерти класифікують шахраїв у страховій сфері на такі групи [2, c. 9]:
1) злочинні угруповання;
2) професійні учасники ринку, що намагаються в такий спосіб заробити гроші;
3) окремі клієнти, які свідомо вводять в оману або здійснюють ненавмисне страхове шахрайство.
Виділяють три групи шахрайських дій [2, c. 8-9]:
а) обман усередині самої страхової компанії;
б) обман з боку страхувальника (застрахованого) при укладанні договору або одержанні страхової виплати;
в) шахрайські дії з боку надавачів допоміжних послуг у сфері страхування.
Залежно від стадіях дії договору виділяють шахрайства [5, c. 159-160]:
1. На стадії укладання договору:
- приховування важливих обставин, що мають значення для визначення ступеня ризику настання страхового випадку та визначення розміру страхового тарифу, повідомлення завідомо неправдивих відомостей;
- завищення вартості застрахованого майна;
- укладення договору страхування на фактично неіснуючий об’єкт;
- пред’явлення недійсних або підроблених документів на застрахованого майна;
- подвійне страхування;
- укладання договору після фактичного настання страхового випадку;
- страхування об’єкта, який не може бути застрахований за даним видом страхування, за правилами даної компанії і т.п.;
- змова з представником страховика, який укладає договір, для спільного вчинення всіх перерахованих вище дій.
2. У період дії договору:
- звернення за послугами, не передбаченими даним видом страхового покриття, і їх незаконне отримання;
- неповідомлення страховика про істотні обставини, що впливають на збільшення ризику по застрахованому об’єкту, про зміну складу, вартості, місцезнаходження застрахованого майна;
- порушення правил страхування, техніки безпеки при експлуатації небезпечних об’єктів та т.п.
3. При зверненні за страховою виплатою:
- умисні дії, спрямовані на настання страхового випадку або збільшення його негативних наслідків;
- спотворення інформації про обставини настання події, що визначається як
страховий випадок, його причини та наслідки, обсяг та характер завданих збитків;
- завідомо неправдиве повідомлення про страховий випадок;
- інсценування й імітація страхового випадку;
- провокація страхового випадку третіми особами;
- пред’явлення вимог по відшкодуванню вартості майна, яке на момент страхового випадку фактично не знаходилося на застрахованій (постраждалій) території і не було пошкоджено;
- підміна об’єкта страхування або його частин;
- включення в суму збитку витрат на лікування або ремонт, що не відносяться до необхідних внаслідок страхового випадку, а також оцінка товарів і послуг за завищеними цінами;
- пред’явлення на підтвердження страхового випадку недійсних або підроблених документів, у тому числі страхових полісів;
- внесення виправлень у документи (у тому числі в страховий поліс): дати страхового випадку або періоду дії договору, сум, умов страхування та ін.;
- змова з фахівцями страховика, що здійснюють експертизу та оцінку збитку.
Отже, шахрайство у страховій сфері можна поділити на [5, c. 160]:
1) спонтанне шахрайство – виникає коли страхувальник реальний страховий випадок розглядає як хороший привід збагатитися за рахунок страховика;
2) заплановане шахрайство – може виникнути на будь-якій стадії дії договору страхування, в тому числі і перед укладенням договору.
Залежно від стадії розвитку страхового ринку страхове шахрайство і методи боротьби із ними має певні етапи [4, c. 149]:
I. кількість протизаконних дій на страховому ринку є невеликою і не має швидкої тенденції росту. Головним методом боротьби із шахрайством є підвищення страхових тарифів;
II. більша кількість шахрайств, наслідки стають чіткими і відчутними. Страхові компанії не здатні самостійно протидіяти цим протизаконним діям, водночас важким процесом є збирання інформації щодо шахрайських дій та ще важчим є притягнення злочинців до будь-якого виду відповідальності;
III. зростання кількості страхових злочинів. Виникають злочинні групи, на противагу яким створюються певні контролюючі органи, відбувається співробітництво страхових компаній між собою та іншими організаціями, обмін інформацією для боротьби із страховими злочинами;
IV. вихід діяльності шахраїв за межі країни. Посилюється корупція в середовищі працівників страхових компаній, поліцейських, митників, медпрацівників.
Україна знаходиться на перехідному етапі між другим і третім етапом, тобто кількість шахраїв зростає, проте їхні дії залишаються безкарними.
Боротьба із проявами шахрайства у сфері страхування змушує страховиків об’єднуватись і створювати союзи, а державу вживати дієвих заходів задля вирішення цієї проблеми. У більшості розвинутих країнах, де страхування відіграє важливу роль для ефективного функціонування національної економіки, існують спеціалізовані організації, головним завданням яких є забезпечення контролю на страхового ринку та протистояння проявам шахрайства на ньому [4, c. 150].
Світовою практикою вироблено 3 моделі організації боротьби з шахрайством у страховій системі, а саме [6, c. 101-102]:
1) Модель, в якій відсутня спеціальна організація, створена задля боротьби зі страховим шахрайством, а функції боротьби з шахрайством у страховій системі покладені на державних регуляторів чи інші національні організації, пов’язані зі страхуванням (Канада, Фінляндія, Нова Зеландія, Данія, Німеччина, Польща);
2) Модель, у якій створені і функціонують одна чи більше спеціальних організацій, метою діяльності яких є проведення боротьби із шахрайством у страхуванні( США, Великобританія, Австралія, Франція);
3) Модель, у якій боротьбі зі страховим шахрайством не приділяється належна увага, відсутня організація, яка б активно займалася боротьбою із шахрайством у страхуванні, тільки починається робота в цьому напрямі, зокрема створюються бази даних страхових випадків (Росія, Україна).
В Україні необхідно запровадити зарубіжний досвід щодо створення єдиної інформаційної бази страхового ринку, у якій буде збиратися інформація про страхові випадки і відшкодування збитків, а також створення спеціалізованих підрозділів у самих страхових компаніях, які будуть вести контроль за продажем страхових полісів та перевіркою створеної бази даних страхувальників [4, c. 151].
Висновки. Отже, можна стверджувати, що страховий ринок відіграє важливу роль у розвитку національної економіки. Значна частка страхових шахрайств спричиняє великі втрати для усіх суб’єктів страхування, особливо для держави. Тому в Україні необхідним є удосконалення законодавчої бази щодо шахрайств у страховій сфері, запровадження зарубіжного досвіду створення єдиної інформаційної бази страхового ринку та створення спеціалізованих підрозділів у самих страхових компаніях
Список використаних джерел
1. Владимиренко С. В. Об’єкт шахрайства в системі страхування [Електронний ресурс] / С. В. Владимиренко // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія : Право. - 2015. - Вип. 30(2). - С. 99-102. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/nvuzhpr_2015_30(2)__27
2. Залєтов О. Економічна сутність страхового шахрайства та заходи боротьби з ним [Електронний ресурс] / О. Залєтов // Финансовые услуги. - 2011. - № 3-4. - С. 8-12. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/finu_2011_3-4_6
3. Калюжний Р. А. Окремі питання протидії шахрайству у сфері страхування [Електронний ресурс] / Р. А. Калюжний, В. Д. Гавловський, І. Г. Андрущенко // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). - 2007. - Вип. 17. - С. 57-68. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/boz_2007_17_5
4. Кривицька О. Р. Страхове шахрайство в сучасних умовах функціонування страхових ринків [Електронний ресурс] / О. Р. Кривицька, Д. В. Коваленко // Наукові записки Національного університету "Острозька академія". Серія : Економіка. - 2016. - Вип. 3. - С. 148-151. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nznuoa_2016_3_29
5. Курельчук М. В. Поняття та історія поширення страхового шахрайства [Електронний ресурс] / М. В. Курельчук // Європейські перспективи. - 2015. - Вип. 6. - С. 155-163. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/evpe_2015_6_26
6. Приказюк Н. В. Зарубіжний досвід організації боротьби з шахрайством у страховій системі [Електронний ресурс] / Н. В. Приказюк // Наукові записки Національного університету "Острозька академія". Серія : Економіка. - 2016. - Вип. 2. - С. 98-102. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nznuoa_2016_2_19

Посилання: Шахрайські дії у страховій сфері

Дорогий відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Рекомендуємо Вам зареєструватися або ввійти на сайт під своїм ім'ям.
^