Стратегічні орієнтири » Фінансові шахрайства » Турчинська О.І. Внутрішній аудит у запобіганні помилок і шахрайства на підприємстві
Информація до матеріалу
 (голосов: 0)
23-04-2017, 20:03

Турчинська О.І. Внутрішній аудит у запобіганні помилок і шахрайства на підприємстві

Категорія: Фінансові шахрайства

Внутрішній аудит у запобіганні помилок і шахрайства на підприємстві

Постановка проблеми. В Україні проблема протидії фінансовому шахрайству набула загальнодержавного значення. Виявлення фактів шахрайства працівника на підприємстві призводять до втрати довіри потенційних клієнтів компанії. Попередження та виявлення фактів шахрайства та помилок здійснюється шляхом впровадження ефективних систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю.
Виклад основного матеріалу. Одним із основних завдань внутрішнього аудиту є виявлення помилок і фактів шахрайства, а також вжиття необхідних заходів щодо попередження можливих втрат підприємства [2]. Внутрішній аудит – це незалежна, об'єктивна діяльність з надання впевненості та консультаційних послуг, що має приносити користь підприємству та покращувати його діяльність. [5].
Об'єктами внутрішнього аудиту є:
- стан і ведення бухгалтерського фінансового обліку;
- фінансова звітність;
- стан необоротних активів і запасів;
- платоспроможність і фінансова стійкість;
- система управління підприємством;
- планування, нормування і стимулювання;
-оподаткування: правильність визначення доходу, що підлягає оподаткуванню, своєчасність і повнота сплати податків;
- внутрішньогосподарський контроль;
- виробничо-господарська діяльність;
- достовірність проектно-кошторисної документації тощо [3].
Функціонування служби внутрішнього аудиту на підприємстві, за умови додержання вимог до її організації, є надійною гарантією недопущення в майбутньому необґрунтованих і незаконних дій працівників підприємства, неправильних та неефективних управлінських рішень [5].
До функцій внутрішнього аудитора обов’язково входить оцінка системи внутрішнього контролю та засобів контролю з метою перевірки їх ефективності щодо збереження активів підприємства.
Під час кожної аудиторської перевірки внутрішній аудитор має:
- знати кожен компонент внутрішнього контролю, достатній для планування аудита;
- оцінити всі можливі ризики, що належать до системи контролю;
- визначити природу, обсяг і час проведення тестування по суті;
- розглянути, як використання інформаційних технологій і ручних процедур контролю може вплинути на доречні заходи контролю [3].
Аудитор повинен розробити процедури з аудиту з метою забезпечення достатньої впевненості у тому, що викривлення є результатом шахрайства або помилки і істотні для фінансової звітності у цілому.
Як і зовнішній аудитор, внутрішній аудитор здійснює перевірку вибірковим методом. Тому існує значна небезпека, що окремі помилки у звітності можуть залишатись невиявленими [4]. Будь-яка підозра аудитора про можливе шахрайство або помилку, яка може призвести до матеріальних викривлень звітності, змушує розширити процедури підтвердження, тобто розсіяти або підтвердити підозру [6].
При перевірці аудитор орієнтується на можливі відхилення в облікових даних, які можуть вплинути на достовірність звітних показників. До таких відхилень належать:
- неадекватні записи в обліку – відображення фінансової інформації в системі рахунків в неповному обсязі (відображення в обліку не всіх фактично здійснених господарських операцій);
- нереальність облікової інформації;
-неправильне внесення інформації до певного звітного періоду, несвоєчасне здійснення операцій;
- арифметична неточність [5].
Виявивши помилки та факти шахрайства при проведенні аудиторських перевірок, аудитор відповідно до параграфів 56-68 МСА 240 «Шахрайство та помилки» [1] повинен зробити такі повідомлення:
- керівництву підприємства, навіть у тому випадку, коли він припускає, що помилки чи факти шахрайства незначні і не впливають на фінансову звітність підприємства;
- користувачам аудиторського звіту аудитор повинен кваліфікувати і видати всі помилки та факти шахрайства і підготувати аудиторський висновок;
- порядок повідомлення інших постанов.
Аудитори розкривають два типи викривлень:
1) викривлення, що виникають у результаті шахрайства під час складання фінансової звітності. Як правило, здійснюється керівництвом підприємства.
2) викривлення в результаті незаконного привласнення або використання активів. Як правило, здійснюється працівниками підприємства поза інтересами компанії [2].
Імовірність шахрайства зменшується, якщо кожен службовець підприємства знає, хто за яку ланку роботи відповідає. В цьому випадку значно легше простежити долю зниклих сум і значно важче безкарно здійснити розтрату або крадіжку.
Отже, основними напрямами боротьби з шахрайством є:
1) попередження: зниження ризиків виникнення шахрайства, шляхом створення кодексу корпоративної етики, проведення семінарів на тему протидії шахрайству та розподілу повноважень між співробітниками;
2) виявлення: своєчасне розкриття фактів шахрайства та інших неправомірних дій, шляхом оцінки на постійній основі ризику шахрайства, використання анонімних опитувань, контрольних перевірок, проведення зовнішніх аудиторських перевірок, планування та бюджетування діяльності компанії та пошук відхилень від планових показників;
3) реагування: прийняття заходів, щодо виправлення ситуації, яка склалася та усунення наслідків шахрайства, шляхом проведення внутрішніх розслідувань, залучення зовнішніх експертів з метою проведення незалежного фінансового аналізу неправомірних дій та оцінки матеріальної шкоди завданої підприємству, консультування стосовно санкцій та штрафів до винних осіб [4].
Аудитор, який виявив помилку, невідповідність або впевнився у можливості протиправної дії, повинен визначити їхній потенційний вплив на фінансові звіти. До того, як заявити про помилку чи обман, аудитор повинен впевнитися у їх шкоді й отримати достатньо доказів на користь цього. Якщо аудитор дійде висновку, що у фінансовій звітності є помилки, він повинен наполягати на виправленні інформації у звітності [3].
Висновки. Узагальнюючи вище викладене можна дійти висновку, що проблема помилок та шахрайства в суспільстві та можливості її виявлення за допомогою процедур аудиту потребує вирішення. Шахрайство є негативним явищем для підприємства, воно щоразу набуває нових форм, видів та проявів, які передбачити практично неможливо та складно встановити. Виявлення й попередження фактів шахрайства дозволить якісно проводити аудит фінансової звітності, оскільки інформація, подана у фінансових звітах, у результаті з проявами шахрайських дій найчастіше зазнає викривлень.
Список використаних джерел:
1. Міжнародний стандарт аудиту 240 «Відповідальність аудитора, що стосується шахрайства, при аудиті фінансової звітності» Рішення Аудиторської Палати України № 122 від 18.04.2003.
2. Ченаш В.С. Аудит як засіб боротьби з шахрайством / В.С. Ченаш, Ю. А. Демчук. // Вісник Хмельницького національного університету. – 2016, № 2, Том 1. – C.51 – 55.
3. Каменська Т. Шахрайства при аудиторській перевірці / Т. Каменська // Бухгалтерський облік і аудит. – 2015. – № 6. – С. 2–7.
4. Гарнага Є. Розробка комплексної програми дій для боротьби з шахрайством на підприємстві [Електронний ресурс] / Є. В. Гарнага // Ефективна економіка. – 2011. – № 8. – Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua/?n=8&y=2011
5. Гречаник Л. Фінансове шахрайство та протидія йому у компаніях / Л. Гречаник // Фінансовий ринок України. – 2010. - №4. – С.24-26.
6. Кудирко О.М. Внутрішній аудит в Україні: сутність проблеми розвитку та шляхи їх усунення // Міжнародна науково-практична Internet- конференція [Електронний ресурс].
Дорогий відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Рекомендуємо Вам зареєструватися або ввійти на сайт під своїм ім'ям.

Архів новин

Декабрь 2018 (9)
Ноябрь 2018 (49)
Октябрь 2018 (175)
Июнь 2018 (5)
Май 2018 (4)
Апрель 2018 (16)
^