Стратегічні орієнтири » Фінансові шахрайства » Колодій Я.М. Відмивання грошей: сутність та шляхи протидії
Информація до матеріалу
  • Переглядів: 146
  • Автор: Yaroslav
  • Дата: 25-04-2017, 00:30
 (голосов: 0)
25-04-2017, 00:30

Колодій Я.М. Відмивання грошей: сутність та шляхи протидії

Категорія: Фінансові шахрайства

Відмивання грошей – процес, за допомогою якого приховується існування незаконного походження доходів, які маскуються таким чином, щоб надати їм вигляду законно здобутих [2, c. 228]. Цей процес становить велику загрозу для загальноекономічного розвитку країни, підриває довіру населення до фінансових інституцій, спричиняє зростання рівня злочинності та соціальної нестабільності. Тому з кожним роком у світі все більшої актуальності набуває питання боротьби з легалізацією незаконних доходів.
Відмиванню грошей сприяють економічні особливості конкретної країни, до основних з яких можна віднести високу частку неофіційних доходів населення і бізнесу, недосконалість механізмів контролю та моніторингу за діяльністю фінансових інститутів, недотримання міжнародних стандартів регулювання фінансової діяльності, поширення корупції в державних органах влади, а також недостатні вимоги до транспарентності фінансових операцій та власності на активи [4, c. 214-215].
Виділяють такі три стадії легалізації незаконно отриманих коштів: 1) розміщення; 2) розшарування; 3) інтеграція.
Основними формами першої стадії процесу відмивання «брудних» грошей є:
− шахрайство із використанням підставних осіб та фірм;
− обмін банкнот невеликої номінальної вартості на банкноти більших номіналів;
− підкуп або залякування банківського персоналу, відповідального за здійснення ідентифікації клієнтів;
− підробка документів із метою приховування справжнього джерела походження грошей або їх місцезнаходження;
− переказ грошових коштів у банківські чеки, облігації, цінні папери на пред’явника тощо (при цьому купівля здійснюється на дещо меншу суму, ніж та, за якої ідентифікація клієнта є необхідною);
− використання підприємств зі значним готівковим обігом, до легальної виручки яких додають брудні гроші [1].
На даний час у світі можна виокремити три основні моделі контролю за розміщенням кримінальних коштів в систему фінансових інститутів:
1. Система контролю, що передбачає обов'язкове повідомлення в центральне урядове агентство про всі угоди, що перевищують певну суму готівкою або їх еквівалента. Дана система прийнята до дії в Австралії та США.
2. Система контролю, що передбачає заборону великих угод з готівкою, минаючи законного фінансового посередника. Здебільшого такі заходи є характерними для країн ЄС.
3. Система контролю, що передбачає повідомлення про підозрілі угоди і вимагає, щоб банки враховували деякі або всі великі валютні угоди, але повідомляли владу про ті, які викликають підозру. Дана система поки не отримала достатньо широкого поширення у світі [4, c. 215].
Мета другої стадії процесу відмивання грошей (стадії розшарування) − відокремлення злочинних доходів від джерела їх походження шляхом проведення низки фінансових операцій, у результаті яких обривається ланцюжок слідів і забезпечується анонімність майнових цінностей.
На цьому етапі операції мають, як правило, міжнародний характер. Для їхнього здійснення широко використовуються підставні особи та фірми, які виставляють фіктивні рахунки як основу для здійснення грошових переказів.
Характерним для цієї стадії процесу відмивання грошей є також придбання цінних паперів на вторинному ринку (щоб приховати первинне джерело походження коштів, їх купівля та продаж здійснюються із залученням брокерів або дилерів брокерської фірми).
Поширеним методом розшарування сьогодні є електронний переказ коштів. Правоохоронні та податкові органи багатьох країн занепокоєні проблемою електронних платежів, які можна виконувати анонімно і на будь-які відстані, що створює ідеальні умови для уникнення сплати податків, вимивання грошей та іншої злочинної діяльності.
У проведенні операцій другої стадії велику роль відіграють також офшорні зони та країни із м’яким податковим режимом і слаборозвинутою системою фінансового контролю. Гроші переказуються на рахунки офшорних фірм на підставі фіктивних експортно-імпортних контрактів, як правило, із завищеними цінами.
Третьою стадією є інтеграція. Гроші набувають нового, легального джерела походження та інвестуються у легальну економіку. Відмиті кошти, як правило, інвестуються у підприємства, які у подальшому можуть бути використані у кримінальній діяльності [1].
Варто зазначити, що якщо факту відмивання грошей не було виявлено на етапах розміщення та розшарування, то на третій стадії відрізнити та відокремити злочинні доходи від законно отриманих надзвичайно складно.
Виявлення фактів легалізації злочинних прибутків починається із визначення підозрілих операцій. У світовій практиці підозрілою вважається операція, яка має водночас дві ознаки: кількісну (сума здійснюваної операції перевищує визначений законодавством граничний обсяг) і якісну. Якісними законодавство різних країн вважає ознаки, що підтверджують протиправну спрямованість дій клієнта банку, а саме: внесення великих сум на рахунок готівкою, надання свідомо неправдивих відомостей про себе, проходження за рахунками коштів, які значно перевищують реальні фінансові можливості клієнта у бізнесі, багаторазове нарахування коштів на рахунок протягом дня різними особами, тощо [1].
У протидії легалізації злочинних доходів важливу роль відіграє міжнародне співробітництво, оскільки схеми з відмивання грошей часто мають транснаціональний характер.
Основною міжнародною організацією, яка займається боротьбою з легалізацією незаконно отриманих коштів, є Група з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням коштів (FATF). Завданням FATF є розробка і сприяння розвитку стратегії боротьби з відмиванням кримінальних доходів як на національному, так і на міжнародному рівні.
FATF вивчає результати реалізації країнами-членами заходів з метою запобігання та протидії відмиванню кримінальних доходів та фінансуванню тероризму, досліджує методи відмивання коштів та контрзаходи, а також сприяє прийняттю та здійсненню заходів щодо боротьби з відмиванням грошей у всесвітньому масштабі [3, c. 6-7].
Таким чином, відмивання грошей загрожує економічній та соціальній стабільності як окремої держави, так і світової спільноти загалом, тому важливо здійснювати ефективні заходи боротьби з легалізацією незаконних доходів. Успішна система протидії відмиванню коштів допоможе також зменшити кількість шахрайств та інших злочинів, адже зі зростанням ймовірності покарання та зменшенням можливостей до легалізації доходів у злочинців знижуватимуться стимули до протиправних дій.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Грищенко О. Проблеми боротьби із «відмиванням брудних коштів» [Електронний ресурс] / О. Грищенко. – Режим доступу до статті: http://www.justinian.com.ua/article.php?id=1816
2. Клочко А.М. Окремі питання легалізації коштів, отриманих злочинним шляхом у банківській сфері / А.М. Клочко // Форум права. – 2014. – № 1. – С. 228–232 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/FP_index.htm_2014_1_40.pdf
3. Коваленко В.В., Дмитров С.О., Єжов А.В. Міжнародний досвід у сфері запобігання та протидії відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму: Монографія. – Суми: УАБС НБУ, 2007. – 140 с.
4. Ситник Г., Баранов Р. Світовий досвід щодо здійснення боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, для України / Г. Ситник, Р. Баранов // Інвестиції: практика та досвід. – 2014. – № 17. – С. 213-216.

Посилання: тези

Дорогий відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Рекомендуємо Вам зареєструватися або ввійти на сайт під своїм ім'ям.
^