Стратегічні орієнтири » Державні фінанси 2017 » Чаклош С. РОЗВИТОК МИТНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ В СУЧАСНИХ УМОВАХ
Информація до матеріалу
 (голосов: 0)
19-05-2017, 21:21

Чаклош С. РОЗВИТОК МИТНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

Категорія: Державні фінанси 2017

Чаклош Софія

Львівський національний університет імені Івана Франка

РОЗВИТОК МИТНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ В СУЧАСНИХ УМОВАХ


Пожвавлення зовнішньоекономічної діяльності та розширення міжнародних зв’язків України посилюють значення і роль митної політики та потребують пошуку нових механізмів, напрямів і засобів збільшення державної вигоди від її реалізації. В умовах євроінтеграції постає проблема ефективного митного регулювання та підвищення якості митних послуг шляхом узгодження регуляторної бази України з відповідним законодавством ЄС.
У національному законодавстві державну митну політику визначено як систему принципів та напрямів діяльності держави у сфері захисту митних інтересів та забезпечення митної безпеки України, регулювання зовнішньої торгівлі, захисту внутрішнього ринку, розвитку економіки України та її інтеграції до світової економіки [1].
Так, митна політика здійснюється шляхом реалізації відповідних стратегій та концепцій у різних сферах державної діяльності відповідно до чинного законодавства та міжнародно-правових актів і звичаїв.
Державна митна політика є складовою частиною державної економічної політики, тому її головним функціональним завданням виступає забезпечення захисту національних інтересів та безпеки України в політичній, економічній, соціальній, екологічній та інших сферах.
Щодо засобів реалізації митної політики, то це є саме ті, які задіяні при переміщенні фізичними та юридичними особами товарів через митний кордон України в процесі зовнішньоекономічної діяльності та міграції. Вони застосовуються при:
— переміщенні через митний кордон України товарів і транспортних засобів;
— здійсненні митного оформлення;
— реалізації митних режимів як сукупності вимог і умов, що визначають правовий статус оформлюваних товарів і покладають обов’язки, необхідні до виконання при здійсненні митного оформлення;
— при тарифному і нетарифному регулюванні;
— застосуванні спеціальних захисних, антидемпінгових і компенсаційних заходів при імпорті товарів;
— стягненні митних платежів;
— наданні митних пільг;
— здійсненні митного контролю;
— правової регламентації митних взаємовідносин між їх учасниками щодо захисту прав і законних інтересів зовнішньоекономічної діяльності.
Виходячи з цього, основними принципами державної митної політики, згідно Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” [2] є такі:
1) принцип суверенітету народу України у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, що полягає у виключному праві народу самостійно та незалежно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність та обов’язку держави неухильно виконувати всі договори і зобов’язання в галузі міжнародних економічних відносин;
2) принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає у праві суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв’язки та здійснювати їх у будь-яких формах, які прямо не заборонені чинними законами та обов’язку при цьому додержуватися порядку, встановленого законами держави, одержуючи результати зовнішньоекономічної діяльності;
3) принцип юридичної рівності і недискримінації, що полягає у рівності перед законом всіх суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, незалежно від форм власності, в тому числі держави, при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності та забороні будь-яких, крім передбачених законодавством дій держави, результатом яких є обмеження прав і дискримінація суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, а також іноземних суб’єктів господарської діяльності за формами власності, місцем розташування та іншими ознаками та дотримуючись неприпустимості обмежувальної діяльності з боку будь-яких її суб’єктів, крім випадків, передбачених законами держави;
4) принцип верховенства закону, що полягає у регулюванні зовнішньоекономічної діяльності тільки законами України та забороні застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що у будь-який спосіб створюють для суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності умови менш сприятливі, ніж встановлені законодавством;
5) принцип захисту інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, який полягає у тому, що Україна, як держава, забезпечує рівний захист інтересів всіх суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб’єктів господарської діяльності на її території згідно з законодавством, здійснюючи рівний захист всіх суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності України за межами своєї держави згідно з нормами міжнародного права та надання захисту державних інтересів як на її території, так і за її межами лише відповідно до законів України, умов підписаних нею міжнародних договорів та норм міжнародного права;
6) принцип еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів, який полягає в оцінці товарів при здійсненні товарообмінних операцій зовнішньоекономічної діяльності з урахуванням рівнозначності та пропорційності обміну із застосуванням світових (індикативних) цін, забороні ввезення на митну територію країни імпорту товару за ціною, нижчою від порівнянної ціни на подібний товар у країні експорту, яке заподіює шкоду національному товаровиробнику подібного товару [2].
Ці принципи застосовує держава для досягнення напрямів діяльності держави у сфері митної політики, а саме: з метою забезпечення збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку; для стимулювання прогресивних структурних змін в економіці, в тому числі зовнішньоекономічних зв’язків суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності; для створення найбільш сприятливих умов для залучення економіки України в систему світового поділу праці та її наближення до ринкових структур розвинених зарубіжних країн.
Митну політику України визначає Верховна Рада України, яка встановлює роль митних органів держави в міжнародному співробітництві щодо вирішення деяких глобальних завдань, які постають перед світовим співтовариством.
Серед таких проблем треба відзначити підтримання міжнародної безпеки, підтримання міжнародних економічних санкцій, підтримання екологічної безпеки та боротьбу з міжнародною злочинністю, виражаючи при цьому інтереси держави й суспільства в цілому (національні інтереси) та інтереси окремих фізичних і юридичних осіб.
Головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань митної політики є Державна фіскальна служба України. Митним органом, який у зоні своєї діяльності забезпечує виконання завдань, покладених на органи доходів і зборів є митниця, яка виступає територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, і підпорядковується йому. Не допускається втручання у діяльність митниць інших територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. За необхідності можуть створюватися відокремлені структурні підрозділи митниці, які називаються митними постами, та знаходяться у населених пунктах, на залізничних станціях, в аеропортах, морських і річкових портах та інших об’єктах, розташованих у зоні діяльності митниці.
Загалом можна стверджувати, що митна політика є політикою поєднання обмежень і свобод, які контролюють митні органи та забезпечують національну безпеку країни шляхом митного регулювання, тобто, встановленням мит та інших податків, які справляють при переміщенні товарів через митний кордон України, процедурами митного контролю, організацією діяльності органів митного контролю України, встановлюючи митні правила на єдиному митному просторі.
Так, митні правила повинні включати порядок декларування товарів, сплати мита та інших податків, які справляють при переміщенні товарів через митний кордон України, надання митних пільг та інші умови проходження митного контролю, встановлюються законодавством про митне регулювання, а територія України становить єдиний митний простір, на якому діють митні правила України, з додержанням зобов’язань, котрі випливають з міжнародних договорів України [1].
Отже, саме ефективна правова легалізована митна політика держави може забезпечити національну безпеку держави та призвести до економічного зростання шляхом пошуку такого поєднання обмежень і свобод, які можуть принести найбільшу поточну та перспективу користь суспільству.


Список використаних джерел:

1. Митний кодекс України від на 13 березня 2012 р. / Відомості Верховної Ради України. – 2012. – № 44-45, № 46-47, № 48. – ст.552.
2. Закон України Про зовнішньоекономічну діяльність від 16 квітня 1991р. / Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 29. – ст. 377.
Дорогий відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Рекомендуємо Вам зареєструватися або ввійти на сайт під своїм ім'ям.
^