Стратегічні орієнтири » Державні фінанси 2017 » Новик Т.В. Проблеми та перспективи використання банківських кредитів для фінансування місцевих бюджетів
Информація до матеріалу
  • Переглядів: 61
  • Автор: tetiananovyk
  • Дата: 31-05-2017, 11:30
 (голосов: 0)
31-05-2017, 11:30

Новик Т.В. Проблеми та перспективи використання банківських кредитів для фінансування місцевих бюджетів

Категорія: Державні фінанси 2017

УДК
Новик Т.В., 2017
ЛНУ імені Івана Франка , ЕкфМ-51с

Тема мого дослідження проблеми та перспективи використання банківських кредитів для фінансування місцевих бюджетів

Диспропорції в розвитку регіонів погіршують економічну ситуацію в країні в цілому. Тому місцеві запозичення є одним з шляхів подолання таких диспропорцій і методом зростання активної кредитної діяльності банків.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку здійснення місцевих запозичень» № 110 від 16.02.2011 р., передбачено наступні форми здійснення місцевих запозичень: укладення договорів позики (кредитних договорів) та випуск облігацій місцевих позик [5]
Як вітчизняна так і світова практика засвідчує, що основною формою запозичень залишається випуск місцевих цінних паперів, як у кількісному так і у вартісному вираженні. За статистикою лише до 25% запозичень здійснюється у формі укладення кредитних договорів. Причиною такого стану речей є відсутність належного регулювання процедури залучення коштів від банківських структур. Тобто, проблема полягає в тому що можливість укладення кредитних договорів є, а чіткий механізм не прописаний.
Сама невизначеність правового регулювання відносин місцевих органів влади та банківських структур породжує певні неузгодженості та суперечності. Якщо брати до уваги таку форму місцевих запозичень як випуск облігацій, то тут умови визначають самостійно місцеві органи влади в межах чинного законодавства.
Досвід польських і чеських міст доводить, що запозичення є дієвим важелем органів місцевого самоврядування у здійсненні довгострокової програми соціально-економічного розвитку. Скажімо, запозичення у формі облігацій, здійснені польським містом Островом Великопольским, дозволили місту побудувати 50 км доріг із твердим покриття. Компанії та працівники (платники податків), задіяні в будівництві сприяли, поліпшенню економічних показників місцевого бюджету, а змінена місцева інфраструктура призвела до збільшення вантажоперевезень та туристичної діяльності [4].
Укладення ж кредитних договорів місцевими органами влади змушує їх однозначно приймати всі умови, які висувають кредитори. Тобто кредитні відносини, які відбуваються за участю органів місцевого самоврядування регулюються внутрішніми положеннями та правилами банківських установ, що виступають кредиторами.
Така позиція є не коректною, враховуючи, що місцева влада представляє інтереси територіальної громади, соціуму. Ці інтереси влада реалізовує в межах загальнодержавних інтересів. В той час як фінансові установи, які в більшості представлені банками, переслідують лише приватні інтереси і основною метою їх діяльності є отримання прибутку.
Тому, першочергово при здійсненні місцевих запозичень шляхом підписання кредитних договорів необхідно розширити повноваження місцевих органів влади у визначенні особливих умов кредитних договорів, мати певні важелі впливу при цьому враховуючи інтереси самого кредитора.
Оскільки першочергове завдання органів влади – це захист інтересів громади, то необхідно проведення попередніх конкурсних торгів для недопущення співпраці з несумлінними кредиторами. З одного боку це однозначно вплине на саму тривалість процедури (вона зросте у часі), проте, з іншого боку це зумовить зниження вартості залученого капіталу на фоні гострої конкуренції між самими кредиторами.
Прийняття рішення щодо залучення банківських кредитів вимагає від органів місцевого самоврядування врахування низки переваг та недоліків банківського кредитування:
- банківський кредит володіє перевагою залучення і погашення в залежності від потреби фінансування та надходжень доходів до бюджету;
- вартість банківського кредиту є вищою порівняно з місцевими запозиченнями у формі випуску облігацій. Однією з причин такого стану речей є незначна конкуренція між інвесторами. При залученні кредиту між собою конкурують до пʼяти банків в той час коли при розміщенні запозичень у вигляді облігації – це десятки інвесторів з різних регіонів України. На вартість залучення кредитних ресурсів впливають і особливості окремих регіонів, а також кредитна політика конкретного банку.
- Залучення банківського кредиту є швидшим і передбачає швидке отримання коштів, а також не вимагає залучення посередників.
Поряд із місцевими запозиченнями в Бюджетному кодексі України закріплено право на позику місцевим бюджетам (ст. 73). Згідно із зазначеною статтею виконавчі органи відповідних місцевих рад можуть отримувати позики на покриття тимчасових касових розривів, що виникають за загальним фондом та бюджетом розвитку місцевих бюджетів, у фінансових установах на строк до трьох місяців у межах поточного бюджетного періоду [1].
Позики місцевим бюджетам здійснюються виключно на стадії виконання бюджету для забезпечення фінансовими ресурсами поточних видатків у випадку виникнення тимчасових касових розривів або невиконання розрахункових обсягів кошика доходів місцевих бюджетів, визначених у законі про Державний бюджет України [3].
Сам механізм залучення позики нормативно не закріплений. Існує проблема пошуку шляхів здешевлення кредитних ресурсів для фінансування інвестиційних потреб місцевих органів влади. Одним з них є створення та розвиток регіональних банків.
Регіональним банком може називатися банк, який зареєстрований в певному регіоні, діє переважно в його межах та не є системно важливим для держави, при цьому мета його функціонування поєднує процеси досягнення власних цілей та сприяння розвитку регіону [2].
Розвиток регіональних банків дасть змогу:
- залучати кошти позабюджетних фондів і використовувати їх для довгострокового інвестування;
- фінансувати інноваційні програми;
- розміщувати цільові кредити, середньо- і довгострокове інвестування тощо.
Важливим стратегічним рішенням для того, щоб фінансувати пріоритетні проекти на місцях має стати формування Українського банку розвитку. До категорії банків розвитку в світовій практиці відносять інвестиційні інститути, що займаються довгостроковим кредитуванням окремих галузей і сфер господарства (в основному на пільгових умовах) [6].
Банки розвитку відрізняються від комерційних банків в першу чергу спрямованістю наявних фінансових ресурсів у ті сфери, які є стратегічними для вітчизняної економіки. Це банківська структура, яка створюється Урядом, метою діяльності є фінансування значимих проектів, реалізація яких призведе до економічного зростання, та вирішення важливих соціальних задач. Перевагою кредитування таким банком є відсутність конкурування з приватним банківським сектором, виконання спеціальних завдань, які не покладаються на інші банківські структури. Система надання кредитних послуг є вигіднішою та ефективнішою, адже основну увагу вони зосереджують на довгостроковому фінансуванні, яке для інших банків є високоризиковане і низькорентабельне.
Отже, на сьогодні необхідна побудова ефективної моделі місцевих бюджетів та залучення банківського кредитування як перспективної форми здійснення місцевих запозичень. Формування Українського банку розвитку на державному рівні створить хороші передумови для побудови такої моделі. Регіональні банки можуть стати в даному контексті елементами філійної мережі банку розвитку, сприятимуть покращенню інвестиційної політики.
На сьогодні, не зважаючи на розвиненість банківської системи, банки використовують свій ресурсний потенціал не в повному обсязі, в основному це відбувається через відсутність нормативного закріплення місцевих запозичень. Шляхами вирішення таких проблем між банківськими установами та органами місцевого самоврядування є встановлення чітких принципів партнерства, порядку укладення кредитних договорів та їх особливих умов.

Список використаних джерел
1. Бюджетний кодекс України від 08 липня 2010 р. № 2456-VI - [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2456-17
2. Кредитна діяльність банків України: проблеми та перспективи розвитку: монографія / За ред. В.В. Коваленко. – Одеса: Видавництво «Атлант», 2015. – 217 с.
3. Кульчицький М.І. Міжбюджетні відносини в економічній системі України. : автореф. дис. … д-ра економ. наук: 08.00.08/ Кульчицький М.І., - Львів, 2016. – 44с.
4. Позики місцевим бюджетам. Місцеві запозичення, кредити місцевим бюджетам. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://sophus.at.ua/publ/2014_05_22_23_kampodilsk/sekcija_3_2014_05_22_23/vpliv_zapozichen_na_sistemu_finansovogo_zabezpechennja_organiv_miscevogo_samovrjaduvannja/61-1-0-965
5. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку здійснення місцевих запозичень» № 110 від 16.02.2011 р., - [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/110-2011-%D0%BF
6. Фокша Л.В. Банківські кредитні ресурси як джерело фінансування місцевих бюджетів. 2014 - [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/bitstream/lib/
Дорогий відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Рекомендуємо Вам зареєструватися або ввійти на сайт під своїм ім'ям.
^