Стратегічні орієнтири » Фінанси підприємств 2017 » Юрків Р.Р. Механізми нейтралізації фінансових ризиків економічних суб’єктів
Информація до матеріалу
 (голосов: 0)
9-06-2017, 21:45

Юрків Р.Р. Механізми нейтралізації фінансових ризиків економічних суб’єктів

Категорія: Фінанси підприємств 2017

УДК
© Юрків Р.Р., 2017
ЛНУ імені Івана Франка, ЕкфМ-61с

Механізми нейтралізації фінансових ризиків економічних суб’єктів

Абстрагуючись від низки надто специфічних означень слова „ризик”, серед варіантів його вживання можна виокремити певний семантичний інваріант, пов’язаний, по-перше, з констатацією невизначеності, недетермінованості, випадковості результатів ризикованої діяльності, та, по-друге, з оцінковим судженням щодо несприятливості, небезпеки можливих результатів такої діяльності. Отже, вбачається цілком обґрунтованим вживання слова „ризик” і його похідних для опису ситуації, коли мають місце невизначеність, конфлікт, коли наявна багатоваріантність, і коли одно-часно не всі альтернативні варіанти однаковою мірою сприят¬ливі. Зазначимо, що ризик присутній і є складовим елементом будь-якої управлінської діяльності.
Вагомий внесок у дослідження проблем формування ефективного механізму управління фінансовими ризиками економічних суб’єктів зробили: А. Поддєрьогін [1], 3. Боді [2], Р. Мертон [2], І. Бланк [3], В. Плиса [5], І. Приймак [5], П. О. Куцик [4], М. В. Сороківська [6] та інші.
Загальний концептуальний підхід до управління фінансовими ризиками економічного суб’єкта полягає у: 1) виявленні можливих наслідків підприємницької діяльності в ризиковій ситуації; 2) вжитті заходів, які не допускають, відвертають або зменшують збиток від впливу не врахованих повною мірою ризикових факторів і непередбаче¬них обставин; 3) реалізації такої системи адаптування економічного суб’єкта до фінансових ризиків, за допомогою якої можуть бути не тільки нейтралізовані або компенсова¬ні негативні ймовірні результати, але й максимально використані шанси на отримання високого прибутку.
Нейтралізація фінансових ризиків – найважливіший етап реалі¬зації процесу управління ними. Він передбачає визначення теоретико-методологічного та практичного підґрунтя управління фінансовими ризиками економічного суб’єкта та реалізації на її основі відповідної фінансової стратегії.
У системі методів нейтралізації фінансових ризиків ключову роль відво-дять внутрішнім механізмам їх нейтралізації, які формуються та реалізуються в межах самого економічного суб’єкта.
Перевагою використання внутрішніх механізмів нейтралізації фінансових ризиків – є незалежність від інших економічних суб’єктів. Виходя¬чи з конкретних умов здійснення фінансової діяльності економічного суб’єкта та його фінансових можливостей, вони дозволяють враховувати вплив вну¬трішніх факторів на рівень фінансових ризиків у процесі нейтралізації їх нега¬тивних наслідків.
Розглянемо структуру механізмів нейтралізації фінансових ризиків.
А. Поддєрьогін з колективом співавторів [1] вважають, що до структури механізмів нейтралізації фінансових ризиків входять механізми уникнення та утримання ризику, останній з яких містить хеджування, страхування та дивер¬сифікацію фінансових ризиків.
3. Боді та Р. Мертона [2] розглядають чотири основні механізми нейтралізації фінансових ризиків: уникнення ризику, відвернення збитку, прийняття ризику на себе та перенесення ризику, причому складовими останнього є хеджування, страхування та диверсифікація.
І. Бланк [3] до структура механізмів нейтралізації фінансових ризиків включає: уникнення ризику, лімітування концентрації ризику, розподіл ризику, хеджування, диверсифікацію, страхування, самостра¬хування та інше. До цієї структури, на відміну від двох попередніх, належать лімітування концентрації ризику, розподіл ризику та самострахування.
3. Боді та Р. Мертон [2] ввели новий механізм – відвернення збитку, а утримання ризику розділили на прийняття ризику на себе і перенесення ризику, причому останній включає ті ж методи, що і механізм утримання ризику в кла- сифікації [1].
У свою чергу, І. Бланк [3] в своїй класифікації називає страхування, хеджування, диверсифікацію поряд зі самострахуванням, лімітуванням і розпо¬ділом ризику механізмами нейтралізації.
Щоб уникнути неоднозначності в трактуванні понять механізми, методи, прийоми, варто виділити такі чотири механізми нейтраліза¬ції: уникнення ризику, відвернення збитку, утримання ризику, перенесення ри¬зику.
Такі механізми нейтралізації, як утримання та перенесення ризику, варто розділити на три методи, а саме:
1) утримання ризику: лімітування концентрації ризику, розподіл ризику, са¬мострахування;
2) перенесення ризику: хеджування, диверсифікація, страхування.
Найпростішим механізмом нейтралізації фінансових ризиків є уник-нення ризику. Під ним розуміють свідоме рішення не піддавати себе певному виду ризиків, яке дозволить повністю уникнути потенційних втрат і водночас не дозволить отримати прибутки, пов’язані з ризиковою діяльністю. В багатьох випадках уникнення від ризику може бути просто неможливим, а уникнення одного виду ризику може привести до виникнення інших.
Механізм уникнення ризиків полягає в розробці та реалізації таких заходів, які повністю виключають конкретний вид фінансового ризику. Зокрема, І. Бланк відносить до них [3]:
˗ відмову від здійснення фінансових операцій з високим рівнем ризику;
˗ відмову від використання у великих об’ємах залученого капіталу;
˗ відмову від надмірного використання оборотних активів у низьколіквідних формах;
˗ відмову від використання тимчасово вільних грошових активів у корот¬кострокових фінансових вкладеннях;
˗ відмову від продовження господарських відносин з партнерами, які си¬стематично порушують контрактні зобов’язання.
Перераховані вище заходи позбавляють економічного суб’єкта додатко-вих джерел формування прибутку і, як наслідок, негативно впливатимуть на темпи його економічного розвитку та ефективність використання капіталу.
На відміну від структур, запропонованих в [1, 3], в монографії З. Боді, Р. Мертона [3] запропоновано такий механізм нейтралізації, як відвернення збитку, який зводиться до дій, що висуваються для зменшення ймовірності втрат і для мінімізації їх наслідків. Такі дії можуть вживатися до того, як збиток був нанесений, під час нанесення збитку та після цього.
Спільним для трьох наведених в [1, 2, 3] структур і альтернативним до механізму уникнення ризику є механізм утримання ризику, до складу якого доцільно віднести самострахування, лімі¬тування концентрації ризику та розподіл ризику.
Самострахування фінансових ризиків ґрунтується на резервуванні економічним суб’єктом частини фінансових ресурсів, що дасть змогу нівелювати негатив¬ні фінансові наслідки за тими фінансовими операціями, за якими ці ризики не пов’язані з діями контрагентів. Основною формою цього методу нейтралізації є формування різноманітних страхових фондів [3]:
˗ резервний фонд суб’єкта господарювання;
˗ цільові резервні фонди;
˗ резервні суми фінансових ресурсів в системі бюджетів;
˗ системи страхових запасів матеріальних і фінансових ресурсів за окреми¬ми елементами оборотних активів суб’єкта господарювання;
˗ перерозподілений залишок прибутку, отриманого в звітному періоді.
Лімітування концентрації фінансових ризиків реалізують вста-новлюючи відповідні внутрішні фінансові нор¬мативи, які передбачають [3]:
˗ граничний розмір залученого капіталу;
˗ мінімальний розмір активів у високоліквідній формі;
˗ максимальний розмір товарного або споживчого кредиту, який надається одному покупцю;
˗ максимальний розмір депозитного вкладу, який розмішується в одному банку;
˗ максимальний розмір засобів, вкладених в цінні папери одного емітента;
˗ максимальний період перебування коштів в дебіторській заборгованості.
Метод розподілу фінансових ризиків базується на частковій їх передачі партнерам за окремими фінансовими операціями; при цьому їм передається та частина фінансових ризиків суб’єкта господарювання, за якими вони мають бі¬льше можливостей нейтралізації.
Можна виділити такі причини, за якими розподіл (передача, трансферт) ризику вигідний як для сторони, яка передає (трансфера), так і для сторони, яка приймає (трансфері):
˗ витрати, значні для сторони, яка передає фінансовий ризик, можуть бути незначними для сторони, яка його приймає;
˗ трансфері може володіти ефективнішими способами та мати кращі мож¬ливості для скорочення можливих втрат, ніж трансфер.
До основних способів розподілу ризиків І. Бланк відносить [3]:
˗ розподіл ризику між суб’єктом господарювання і постачальником сиро¬вини та матеріалів;
˗ лізинг (фінансова оренда);
˗ розподіл ризику між учасниками інвестиційного проекту;
˗ факторинг.
Список використаних джерел
1. Фінансовий менеджмент : підручник / кер. кол. авт. і наук. ред. А. М. Поддєрьогін. – Київ : КНЕУ, 2005. – 536 с.
2. Боди 3. Финансы / 3. Боди, Р. Мертон ; пер. с. англ. – Москва : Вильямс, 2003. – 592с.
3. Бланк И.А. Управление финансовыми рисками : монография / И. А. Бланк. – Киев : Ника-Центр, Зльга, 2005. – 600 с.
4. Куцик П. О. Управління фінансовими ризиками : навч. посібник / Куцик П. О. та ін. – Львів : Растр-7, 2016. – 318 с.
5. Плиса В.Й. Стратегія забезпечення фінансової стійкості суб’єктів господарюван¬ня в економіці України : монографія /В.Й. Плиса, І.І. Приймак. – Львів : ННВК „ЛТБ”, 2009. – 144 с.
6. Сороківська М. В. Структура нейтралізації фінансових ризиків /М. В. Соро¬ківська //Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Євроінтеграційний курс України : фінансовий вимір : [зб. наук. пр.]. – Вип. 3. – Львів, 2006. – С. 48-53.

Посилання: фінансові ризики

Дорогий відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Рекомендуємо Вам зареєструватися або ввійти на сайт під своїм ім'ям.
^