Стратегічні орієнтири » Фінанси підприємств 2017 » Юрків Р.Р. Механізми нейтралізації фінансових ризиків економічних суб’єктів
Информація до матеріалу
 (голосов: 0)
9-06-2017, 21:45

Юрків Р.Р. Механізми нейтралізації фінансових ризиків економічних суб’єктів

Категорія: Фінанси підприємств 2017

УДК
© Юрків Р.Р., 2017
ЛНУ імені Івана Франка, ЕкфМ-61с

Механізми нейтралізації фінансових ризиків економічних суб’єктів

Абстрагуючись від низки надто специфічних означень слова „ризик”, серед варіантів його вживання можна виокремити певний семантичний інваріант, пов’язаний, по-перше, з констатацією невизначеності, недетермінованості, випадковості результатів ризикованої діяльності, та, по-друге, з оцінковим судженням щодо несприятливості, небезпеки можливих результатів такої діяльності. Отже, вбачається цілком обґрунтованим вживання слова „ризик” і його похідних для опису ситуації, коли мають місце невизначеність, конфлікт, коли наявна багатоваріантність, і коли одно-часно не всі альтернативні варіанти однаковою мірою сприят¬ливі. Зазначимо, що ризик присутній і є складовим елементом будь-якої управлінської діяльності.
Вагомий внесок у дослідження проблем формування ефективного механізму управління фінансовими ризиками економічних суб’єктів зробили: А. Поддєрьогін [1], 3. Боді [2], Р. Мертон [2], І. Бланк [3], В. Плиса [5], І. Приймак [5], П. О. Куцик [4], М. В. Сороківська [6] та інші.
Загальний концептуальний підхід до управління фінансовими ризиками економічного суб’єкта полягає у: 1) виявленні можливих наслідків підприємницької діяльності в ризиковій ситуації; 2) вжитті заходів, які не допускають, відвертають або зменшують збиток від впливу не врахованих повною мірою ризикових факторів і непередбаче¬них обставин; 3) реалізації такої системи адаптування економічного суб’єкта до фінансових ризиків, за допомогою якої можуть бути не тільки нейтралізовані або компенсова¬ні негативні ймовірні результати, але й максимально використані шанси на отримання високого прибутку.
Нейтралізація фінансових ризиків – найважливіший етап реалі¬зації процесу управління ними. Він передбачає визначення теоретико-методологічного та практичного підґрунтя управління фінансовими ризиками економічного суб’єкта та реалізації на її основі відповідної фінансової стратегії.
У системі методів нейтралізації фінансових ризиків ключову роль відво-дять внутрішнім механізмам їх нейтралізації, які формуються та реалізуються в межах самого економічного суб’єкта.
Перевагою використання внутрішніх механізмів нейтралізації фінансових ризиків – є незалежність від інших економічних суб’єктів. Виходя¬чи з конкретних умов здійснення фінансової діяльності економічного суб’єкта та його фінансових можливостей, вони дозволяють враховувати вплив вну¬трішніх факторів на рівень фінансових ризиків у процесі нейтралізації їх нега¬тивних наслідків.
Розглянемо структуру механізмів нейтралізації фінансових ризиків.
А. Поддєрьогін з колективом співавторів [1] вважають, що до структури механізмів нейтралізації фінансових ризиків входять механізми уникнення та утримання ризику, останній з яких містить хеджування, страхування та дивер¬сифікацію фінансових ризиків.
3. Боді та Р. Мертона [2] розглядають чотири основні механізми нейтралізації фінансових ризиків: уникнення ризику, відвернення збитку, прийняття ризику на себе та перенесення ризику, причому складовими останнього є хеджування, страхування та диверсифікація.
І. Бланк [3] до структура механізмів нейтралізації фінансових ризиків включає: уникнення ризику, лімітування концентрації ризику, розподіл ризику, хеджування, диверсифікацію, страхування, самостра¬хування та інше. До цієї структури, на відміну від двох попередніх, належать лімітування концентрації ризику, розподіл ризику та самострахування.
3. Боді та Р. Мертон [2] ввели новий механізм – відвернення збитку, а утримання ризику розділили на прийняття ризику на себе і перенесення ризику, причому останній включає ті ж методи, що і механізм утримання ризику в кла- сифікації [1].
У свою чергу, І. Бланк [3] в своїй класифікації називає страхування, хеджування, диверсифікацію поряд зі самострахуванням, лімітуванням і розпо¬ділом ризику механізмами нейтралізації.
Щоб уникнути неоднозначності в трактуванні понять механізми, методи, прийоми, варто виділити такі чотири механізми нейтраліза¬ції: уникнення ризику, відвернення збитку, утримання ризику, перенесення ри¬зику.
Такі механізми нейтралізації, як утримання та перенесення ризику, варто розділити на три методи, а саме:
1) утримання ризику: лімітування концентрації ризику, розподіл ризику, са¬мострахування;
2) перенесення ризику: хеджування, диверсифікація, страхування.
Найпростішим механізмом нейтралізації фінансових ризиків є уник-нення ризику. Під ним розуміють свідоме рішення не піддавати себе певному виду ризиків, яке дозволить повністю уникнути потенційних втрат і водночас не дозволить отримати прибутки, пов’язані з ризиковою діяльністю. В багатьох випадках уникнення від ризику може бути просто неможливим, а уникнення одного виду ризику може привести до виникнення інших.
Механізм уникнення ризиків полягає в розробці та реалізації таких заходів, які повністю виключають конкретний вид фінансового ризику. Зокрема, І. Бланк відносить до них [3]:
˗ відмову від здійснення фінансових операцій з високим рівнем ризику;
˗ відмову від використання у великих об’ємах залученого капіталу;
˗ відмову від надмірного використання оборотних активів у низьколіквідних формах;
˗ відмову від використання тимчасово вільних грошових активів у корот¬кострокових фінансових вкладеннях;
˗ відмову від продовження господарських відносин з партнерами, які си¬стематично порушують контрактні зобов’язання.
Перераховані вище заходи позбавляють економічного суб’єкта додатко-вих джерел формування прибутку і, як наслідок, негативно впливатимуть на темпи його економічного розвитку та ефективність використання капіталу.
На відміну від структур, запропонованих в [1, 3], в монографії З. Боді, Р. Мертона [3] запропоновано такий механізм нейтралізації, як відвернення збитку, який зводиться до дій, що висуваються для зменшення ймовірності втрат і для мінімізації їх наслідків. Такі дії можуть вживатися до того, як збиток був нанесений, під час нанесення збитку та після цього.
Спільним для трьох наведених в [1, 2, 3] структур і альтернативним до механізму уникнення ризику є механізм утримання ризику, до складу якого доцільно віднести самострахування, лімі¬тування концентрації ризику та розподіл ризику.
Самострахування фінансових ризиків ґрунтується на резервуванні економічним суб’єктом частини фінансових ресурсів, що дасть змогу нівелювати негатив¬ні фінансові наслідки за тими фінансовими операціями, за якими ці ризики не пов’язані з діями контрагентів. Основною формою цього методу нейтралізації є формування різноманітних страхових фондів [3]:
˗ резервний фонд суб’єкта господарювання;
˗ цільові резервні фонди;
˗ резервні суми фінансових ресурсів в системі бюджетів;
˗ системи страхових запасів матеріальних і фінансових ресурсів за окреми¬ми елементами оборотних активів суб’єкта господарювання;
˗ перерозподілений залишок прибутку, отриманого в звітному періоді.
Лімітування концентрації фінансових ризиків реалізують вста-новлюючи відповідні внутрішні фінансові нор¬мативи, які передбачають [3]:
˗ граничний розмір залученого капіталу;
˗ мінімальний розмір активів у високоліквідній формі;
˗ максимальний розмір товарного або споживчого кредиту, який надається одному покупцю;
˗ максимальний розмір депозитного вкладу, який розмішується в одному банку;
˗ максимальний розмір засобів, вкладених в цінні папери одного емітента;
˗ максимальний період перебування коштів в дебіторській заборгованості.
Метод розподілу фінансових ризиків базується на частковій їх передачі партнерам за окремими фінансовими операціями; при цьому їм передається та частина фінансових ризиків суб’єкта господарювання, за якими вони мають бі¬льше можливостей нейтралізації.
Можна виділити такі причини, за якими розподіл (передача, трансферт) ризику вигідний як для сторони, яка передає (трансфера), так і для сторони, яка приймає (трансфері):
˗ витрати, значні для сторони, яка передає фінансовий ризик, можуть бути незначними для сторони, яка його приймає;
˗ трансфері може володіти ефективнішими способами та мати кращі мож¬ливості для скорочення можливих втрат, ніж трансфер.
До основних способів розподілу ризиків І. Бланк відносить [3]:
˗ розподіл ризику між суб’єктом господарювання і постачальником сиро¬вини та матеріалів;
˗ лізинг (фінансова оренда);
˗ розподіл ризику між учасниками інвестиційного проекту;
˗ факторинг.
Список використаних джерел
1. Фінансовий менеджмент : підручник / кер. кол. авт. і наук. ред. А. М. Поддєрьогін. – Київ : КНЕУ, 2005. – 536 с.
2. Боди 3. Финансы / 3. Боди, Р. Мертон ; пер. с. англ. – Москва : Вильямс, 2003. – 592с.
3. Бланк И.А. Управление финансовыми рисками : монография / И. А. Бланк. – Киев : Ника-Центр, Зльга, 2005. – 600 с.
4. Куцик П. О. Управління фінансовими ризиками : навч. посібник / Куцик П. О. та ін. – Львів : Растр-7, 2016. – 318 с.
5. Плиса В.Й. Стратегія забезпечення фінансової стійкості суб’єктів господарюван¬ня в економіці України : монографія /В.Й. Плиса, І.І. Приймак. – Львів : ННВК „ЛТБ”, 2009. – 144 с.
6. Сороківська М. В. Структура нейтралізації фінансових ризиків /М. В. Соро¬ківська //Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Євроінтеграційний курс України : фінансовий вимір : [зб. наук. пр.]. – Вип. 3. – Львів, 2006. – С. 48-53.

Посилання: фінансові ризики

Дорогий відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Рекомендуємо Вам зареєструватися або ввійти на сайт під своїм ім'ям.

Архів новин

Ноябрь 2018 (39)
Октябрь 2018 (178)
Июнь 2018 (5)
Май 2018 (4)
Апрель 2018 (16)
Февраль 2018 (3)
^