© Юрків Р.Р., 2017
ЛНУ імені Івана Франка, ЕкфМ-61с
ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ, КЛАСИФІКАЦІЯ Й ОЦІНЮВАННЯ ФІНАНСОВИХ РИЗИКІВ ЕКОНОМІЧНИХ СУБ’ЄКТІВ
Функціонування економічних суб’єктів в ринковій економіці пов’язано з безліччю невизначених і неоднозначних факторів, які роблять неможливим точне планування результатів діяльності підприємства і ставлять під загрозу його стабільний розвиток. Виникає гостра необхідність кількісної оцінки факторів невизначеності та мінімізації їх впливу на підприємство.
Будь-яка сфера людської діяльності, особливо економіка та підприємництво, обтяжені ризиком, який породжується невизначеністю, конфліктами, мінливістю цілей у часі тощо. Проблема невизначеності та конфлікту іманентно притаманна економіці. Це зумовлюється, зокрема, тим, що сам економічний процес націлений у майбутнє. У той же час суспільство складається з багатьох суб’єктів та інституцій, а для людей характерні різна ментальність, відмінні цілі та неоднакова вдача.
Вагомий внесок у дослідження фінансових ризиків економічних суб’єктів зробили зарубіжні та українські вчені: В. Андрійчук, Х. Антон, Н. Бірченко, П.Дж. фон Блокланд, Х. П. Бінсвангер, І. Бланк, В. Вітлінський, А. Воронцовський, О. Вороновська, Дж. Гарвуд, О. Гудзинський, Б. Данилишин, Л. Донець, І. Ерліш, Б. Койлі, А. Ліщук, Л. Мармуль, А. Матвійчук, Г. Матусевич, Л.. Моклячук, Р. Панас, Т. Райс, В. Сороківський, М. Сороківська, Ю. Тюленєва, О. Ящук, О. Ястремський, Р. Сет, К.А. Шрайвер.
Cутність категорії „ризик” полягає в тому, що ризик – це суб’єктивно-об’єктивна категорія, пов’язана з подоланням невизначеності, ви¬падковості, конфліктності в ситуаціях неминучого вибору, і відображає ступінь досягнення суб’єктом ризику очікуваного результату. Cуб’єкт ризику – це особа (індивід або колектив), яка зацікавлена у результатах управління об’єктом ризику та має компетенцію приймати рішення щодо нього. Об’єкт ризику – це система, ефективність та умови функціонування якої не визначені точно.
Виокремлюються дві основні функції економічного ризику: регуля¬тивна та захисна. Регулятивна функція реалізується в постійному аналізі існуючої проблем¬ної ситуації, прогнозуванні ступеня ризику, коригуванні вже прийнятих рішень, регулюванні діяльності суб’єкта господарювання загалом. Захисна функція ризику зорієнтована на пошук суб’єктом ризику ефектив¬них методів попередження втрат за умов невизначеності. Отже, функції ризику проявляються через дію ризикових факторів на па¬раметри соціально-економічної системи та її складові.
Під фінансовим ризиком економічних суб’єктів розуміємо ризик, який виникає в процесі здійснення фінансових операцій і характеризується ймовірні¬стю та величиною втрат капіталу, фінансової надійності та платоспроможності, недоотримання доходів і прибутків у майбутньому в умовах невизначеності го¬сподарської діяльності.
Фінансовий ризик є об’єктивним явищем у функціонуванні будь-якого суб’єкта господарювання та супроводжує всі види фінансових операцій і всі напрями його фінансової діяльності. Він притаманний кожному фінансовому рішенню, пов’язаному з очікуванням доходів, незалежно від того, як сприймає цю ситуацію фінансовий менеджер.
Фінансовий ризик економічного суб’єкта – це ризик, який виникає в процесі його фінансової діяльності та характеризується ймовірністю виникнен¬ня небажаних фінансових наслідків та величиною втрати доходів, прибутку чи капіталу в умовах невизначеності.
Для проведення ефективного управління фінансовими ризиками виникає необхідність їх попередньої класифікації, під якою розуміємо поділ ризиків на окремі групи за певними ознаками. Вона створює можливості для ефектив¬ного застосування відповідних методів і прийомів організації управління бізне¬сом в цілому і фінансовим ризиком зокрема.
За джерелами виникнення виокремлюють дві групи фінансових ризиків: систематичні (ринкові) та несистематичні (специфічні). Систематичні (ринкові) ризики – це ризики, які зумовлюються дією рин¬кових законів економіки, і тому суб’єкту господарювання досить складно їх уникнути та зменшити ступінь їх впливу на результати своєї діяльності. До систематичних (ринкових) ризиків належать також ризики, зумовлені природни¬ми явищами глобального та локального характеру, загальною політичною та со¬ціально-економічною ситуацією в країні. Несистематичні (специфічні) ризики характеризують рівень імовірності фінансових втрат, пов’язаних з неефективною діяльністю конкретного суб’єкта господарювання. Цей ризик зумовлюється некваліфікованим фінансовим мене¬джментом, неефективною структурою капіталу та активів і низькою їх ліквідні¬стю, неадекватною ціновою політикою, надмірною схильністю до фінансових операцій з високою нормою прибутку, недооцінкою партнерів по господарській діяльності та інших факторів, негативні наслідки яких значною мірою можна відвернути за рахунок ефективного управління фінансовими ризиками.
Чим досконалішими є методи дослідження та кількісної оцінки ризику, тим меншим стає чинник невизначеності. Використовуються дві групи методів – апріорні та емпіричні. Перші ґрунтуються на теоретичних положеннях і формують вимоги щодо результатів певних рішень, другі – на вивченні минулих подій та опрацюванні інформації, зокрема статистичної.
Кількісна оцінка ступеня ризику провадиться на підставі обчислень, які здійснюються ще на попередній стадії. У прийнятті рішень треба враховувати можливість суперпозиції кількох обставин (сприятливих чи несприятливих) і визначити величину ймовірного прибутку або збитків, які виникають додатково. Якщо малоймовірно, що відбудуться несприятливі наслідки, то ризик малий. Малий він і в тому разі, коли ймовірність збитків велика, а самі по собі обсяги збитків малі. Якщо вартість помилки велика, наприклад, у випадках з аваріями, людським життям, то їх ймовірність слід зробити дуже малою.
Важливими проблемами є розробка методик кількісної оцінки ризику в різних сферах економічної діяльності, розвиток відповідного механізму відстеження (моніторингу), контролювання економічного ризику та управління ним на засадах системного аналізу. Усе багатство людського інтелекту, накопичене, зокрема, в теорії ймовірностей і математичній статистиці, теорії корисності, теорії розпливчастих (нечітких) множин, якщо його використовувати конструктивно, може служити для побудови системи кі¬лькісних оцінок ризику, із застосуванням тієї чи іншої системи гіпотез стосовно конкретної ситуації, пов’язаної з вибором з множини альтернативних об’єктів (проектів) оптимального (раціонального) рішення (проекту, стратегії) з відповідним (допустимим) ступенем ризику. Долаючи невизначеність і конфлікт, здійснюють перехід до ризику, переходять від невимірної невизначеності до вимірної. Це можна зробити, коли згідно з виокремленими цілями дослідження приймається й відповідна система гіпотез.
Список використаних джерел
1. Куцик П. О. Управління фінансовими ризиками : навч. посібник / Куцик П. О. та ін. – Львів: Растр-7, 2016. – 318 с.
2. Сороківська М. В. Структура фінансових ризиків / М. В. Соро¬ківська // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Євроінтеграційний курс України: фінансовий вимір : [зб. наук. пр.]. – Вип. 3. – Львів, 2006. – С. 48-53.
ЛНУ імені Івана Франка, ЕкфМ-61с
ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ, КЛАСИФІКАЦІЯ Й ОЦІНЮВАННЯ ФІНАНСОВИХ РИЗИКІВ ЕКОНОМІЧНИХ СУБ’ЄКТІВ
Функціонування економічних суб’єктів в ринковій економіці пов’язано з безліччю невизначених і неоднозначних факторів, які роблять неможливим точне планування результатів діяльності підприємства і ставлять під загрозу його стабільний розвиток. Виникає гостра необхідність кількісної оцінки факторів невизначеності та мінімізації їх впливу на підприємство.
Будь-яка сфера людської діяльності, особливо економіка та підприємництво, обтяжені ризиком, який породжується невизначеністю, конфліктами, мінливістю цілей у часі тощо. Проблема невизначеності та конфлікту іманентно притаманна економіці. Це зумовлюється, зокрема, тим, що сам економічний процес націлений у майбутнє. У той же час суспільство складається з багатьох суб’єктів та інституцій, а для людей характерні різна ментальність, відмінні цілі та неоднакова вдача.
Вагомий внесок у дослідження фінансових ризиків економічних суб’єктів зробили зарубіжні та українські вчені: В. Андрійчук, Х. Антон, Н. Бірченко, П.Дж. фон Блокланд, Х. П. Бінсвангер, І. Бланк, В. Вітлінський, А. Воронцовський, О. Вороновська, Дж. Гарвуд, О. Гудзинський, Б. Данилишин, Л. Донець, І. Ерліш, Б. Койлі, А. Ліщук, Л. Мармуль, А. Матвійчук, Г. Матусевич, Л.. Моклячук, Р. Панас, Т. Райс, В. Сороківський, М. Сороківська, Ю. Тюленєва, О. Ящук, О. Ястремський, Р. Сет, К.А. Шрайвер.
Cутність категорії „ризик” полягає в тому, що ризик – це суб’єктивно-об’єктивна категорія, пов’язана з подоланням невизначеності, ви¬падковості, конфліктності в ситуаціях неминучого вибору, і відображає ступінь досягнення суб’єктом ризику очікуваного результату. Cуб’єкт ризику – це особа (індивід або колектив), яка зацікавлена у результатах управління об’єктом ризику та має компетенцію приймати рішення щодо нього. Об’єкт ризику – це система, ефективність та умови функціонування якої не визначені точно.
Виокремлюються дві основні функції економічного ризику: регуля¬тивна та захисна. Регулятивна функція реалізується в постійному аналізі існуючої проблем¬ної ситуації, прогнозуванні ступеня ризику, коригуванні вже прийнятих рішень, регулюванні діяльності суб’єкта господарювання загалом. Захисна функція ризику зорієнтована на пошук суб’єктом ризику ефектив¬них методів попередження втрат за умов невизначеності. Отже, функції ризику проявляються через дію ризикових факторів на па¬раметри соціально-економічної системи та її складові.
Під фінансовим ризиком економічних суб’єктів розуміємо ризик, який виникає в процесі здійснення фінансових операцій і характеризується ймовірні¬стю та величиною втрат капіталу, фінансової надійності та платоспроможності, недоотримання доходів і прибутків у майбутньому в умовах невизначеності го¬сподарської діяльності.
Фінансовий ризик є об’єктивним явищем у функціонуванні будь-якого суб’єкта господарювання та супроводжує всі види фінансових операцій і всі напрями його фінансової діяльності. Він притаманний кожному фінансовому рішенню, пов’язаному з очікуванням доходів, незалежно від того, як сприймає цю ситуацію фінансовий менеджер.
Фінансовий ризик економічного суб’єкта – це ризик, який виникає в процесі його фінансової діяльності та характеризується ймовірністю виникнен¬ня небажаних фінансових наслідків та величиною втрати доходів, прибутку чи капіталу в умовах невизначеності.
Для проведення ефективного управління фінансовими ризиками виникає необхідність їх попередньої класифікації, під якою розуміємо поділ ризиків на окремі групи за певними ознаками. Вона створює можливості для ефектив¬ного застосування відповідних методів і прийомів організації управління бізне¬сом в цілому і фінансовим ризиком зокрема.
За джерелами виникнення виокремлюють дві групи фінансових ризиків: систематичні (ринкові) та несистематичні (специфічні). Систематичні (ринкові) ризики – це ризики, які зумовлюються дією рин¬кових законів економіки, і тому суб’єкту господарювання досить складно їх уникнути та зменшити ступінь їх впливу на результати своєї діяльності. До систематичних (ринкових) ризиків належать також ризики, зумовлені природни¬ми явищами глобального та локального характеру, загальною політичною та со¬ціально-економічною ситуацією в країні. Несистематичні (специфічні) ризики характеризують рівень імовірності фінансових втрат, пов’язаних з неефективною діяльністю конкретного суб’єкта господарювання. Цей ризик зумовлюється некваліфікованим фінансовим мене¬джментом, неефективною структурою капіталу та активів і низькою їх ліквідні¬стю, неадекватною ціновою політикою, надмірною схильністю до фінансових операцій з високою нормою прибутку, недооцінкою партнерів по господарській діяльності та інших факторів, негативні наслідки яких значною мірою можна відвернути за рахунок ефективного управління фінансовими ризиками.
Чим досконалішими є методи дослідження та кількісної оцінки ризику, тим меншим стає чинник невизначеності. Використовуються дві групи методів – апріорні та емпіричні. Перші ґрунтуються на теоретичних положеннях і формують вимоги щодо результатів певних рішень, другі – на вивченні минулих подій та опрацюванні інформації, зокрема статистичної.
Кількісна оцінка ступеня ризику провадиться на підставі обчислень, які здійснюються ще на попередній стадії. У прийнятті рішень треба враховувати можливість суперпозиції кількох обставин (сприятливих чи несприятливих) і визначити величину ймовірного прибутку або збитків, які виникають додатково. Якщо малоймовірно, що відбудуться несприятливі наслідки, то ризик малий. Малий він і в тому разі, коли ймовірність збитків велика, а самі по собі обсяги збитків малі. Якщо вартість помилки велика, наприклад, у випадках з аваріями, людським життям, то їх ймовірність слід зробити дуже малою.
Важливими проблемами є розробка методик кількісної оцінки ризику в різних сферах економічної діяльності, розвиток відповідного механізму відстеження (моніторингу), контролювання економічного ризику та управління ним на засадах системного аналізу. Усе багатство людського інтелекту, накопичене, зокрема, в теорії ймовірностей і математичній статистиці, теорії корисності, теорії розпливчастих (нечітких) множин, якщо його використовувати конструктивно, може служити для побудови системи кі¬лькісних оцінок ризику, із застосуванням тієї чи іншої системи гіпотез стосовно конкретної ситуації, пов’язаної з вибором з множини альтернативних об’єктів (проектів) оптимального (раціонального) рішення (проекту, стратегії) з відповідним (допустимим) ступенем ризику. Долаючи невизначеність і конфлікт, здійснюють перехід до ризику, переходять від невимірної невизначеності до вимірної. Це можна зробити, коли згідно з виокремленими цілями дослідження приймається й відповідна система гіпотез.
Список використаних джерел
1. Куцик П. О. Управління фінансовими ризиками : навч. посібник / Куцик П. О. та ін. – Львів: Растр-7, 2016. – 318 с.
2. Сороківська М. В. Структура фінансових ризиків / М. В. Соро¬ківська // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Євроінтеграційний курс України: фінансовий вимір : [зб. наук. пр.]. – Вип. 3. – Львів, 2006. – С. 48-53.
