Сутність податкового регулювання розвитку підприємницької діяльності
Однією з найважливіших і найбільш ефективних складових державного регулювання є податкове регулювання, об’єктами якого виступають соціально-економічні процеси на мікро-, мезо- та макрорівнях. Цей термін широко використовується науковцями, як один з базових елементів понятійного апарату сучасної податкової теорії, проте єдності щодо його розуміння досі в наукових колах немає.
У Глосарії бюджетних термінів податкове регулювання розглядається як сукупність заходів непрямого впливу держави на розвиток виробництва шляхом зміни норми вилучення до бюджету за рахунок пониження або підвищення загального рівня оподаткування: ставки індивідуального прибуткового податку, податок на прибуток підприємств, непрямих податків [1].
Єфименко розглядає податкове регулювання як сукупність притаманних йому методів і важелів, що дозволяють досягти більш ефективного використання матеріальних та фінансових ресурсів, інтенсифікувати інвестиційну та підприємницьку активність, узгодити інтереси різних суб’єктів господарювання, прошарків населення, центральних та регіональних рівнів державного управління [2].
Р. Жарко визначає податкове регулювання як комплекс дій державних органів, спрямованих на зміну параметрів податкової системи та податкового механізму з метою досягнення певних соціальних та економічних цілей [3].
Порівняння та узагальнення наведених різних підходів до визначення поняття «податкове регулювання» дає нам можливість стверджувати, що принципових відмінностей у розумінні цього терміну немає. Оскільки це поняття є багатоаспектним, то автори ставлять різні пріоритети при формулюванні визначення й акцентують увагу на його динамічній, структурній або інституційній складовій.
Отож, проведений авторський понятійно-категоріальний аналіз дозволив зробити такі висновки щодо поняття «податкове регулювання».
По-перше, податкове регулювання є матеріалізацією регулятивної функції податків, передбачає свідоме використання податків як системи стимулів і стримувань поведінки економічних суб’єктів для зміни структури економіки. Так, за твердженням професора Ю. Іванова, «податкове регулювання як процес, базується на свідомому, активному й цілеспрямованому використанні існуючої, незалежно від волі суб’єктів управління, регулювальної функції податків задля отримання певних соціально-економічних результатів». Тобто, регулятивна функція податків виступає основою податкового регулювання [4, с. 38].
Звідси робимо висновок, що своєрідними підфункціями податкового регулювання виступають стимулююча і стримуюча, які в результаті формують перерозподільчий ефект податків. При цьому, ключовим завданням є збалансування інтересів держави та платників податків.
Розподільчий ефект оподаткування підкреслено у підручнику з управління національною економікою за редакцією Г. Старостенка. Податкове регулювання, з точки зору авторів підручника, полягає в перерозподілі державними органами доходів та фінансових ресурсів з метою забезпечення грошовими коштами й фінансовими ресурсами тих осіб, організацій, установ, галузей, секторів і сфер економіки, у яких існує доцільна, суспільно визнана потреба в ресурсах, але вони не в змозі забезпечити її з власних джерел [5].
По-друге, реалізація регулятивної функції оподаткування передбачає певний набір форм, методів та інструментів. Це підкреслює зокрема Т. І. Єфименко у своїй дисертаційній роботі: «Податкове регулювання, за допомогою притаманних йому методів і важелів, дозволяє досягти більш 25 ефективного використання матеріальних і фінансових ресурсів, інтенсифікувати інвестиційну та підприємницьку активність, узгодити інтереси різних суб’єктів господарювання, прошарків населення, центральних і регіональних рівнів державного управління» [2, с. 12].
По-третє, податкове регулювання – це процес, на відміну від регулюючої функції податків, яка являє собою явище. При цьому, варто підкреслити, що податкове регулювання є цілеспрямованим процесом, скерованим на отримання певних результатів, а саме, досягнення конкретних цілей соціально-економічного розвитку та вирішення конкретних завдань.
Виходячи із зазначеного вище, на нашу думку, під податковим регулюванням слід розуміти свідомий, активний та цілеспрямований вплив держави на учасників економічних відносин за допомогою елементів податкової політики з метою досягнення бажаних соціально-економічних результатів.
Список використаних джерел
1. Глоссарий бюджетних терминов [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.budgetrf.ru.
2. Єфименко Т. І. Податкове регулювання економічного розвитку: Автореф. дис. д-ра. екон. наук / Т. І. Єфименко. – К., 2003. – 37 с.
3. Жарко Р. П. Теоретико-методичні засади удосконалення податкового регулювання підприємницької діяльності. Автореф. дис.…канд. екон. наук. / Р. П. Жарко. – К., 2006. – 24 с.
4. Іванов Ю. Функції податків та податкове регулювання / Ю. Іванов // Формування ринкової економіки в Україні. – 2009. – № 19. – С.36-43.
5. Національна економіка [текст] : навч. посіб. / За заг. ред. Носової О. В. – К. : Центр учбової літератури, 2013. – 512 с.
Однією з найважливіших і найбільш ефективних складових державного регулювання є податкове регулювання, об’єктами якого виступають соціально-економічні процеси на мікро-, мезо- та макрорівнях. Цей термін широко використовується науковцями, як один з базових елементів понятійного апарату сучасної податкової теорії, проте єдності щодо його розуміння досі в наукових колах немає.
У Глосарії бюджетних термінів податкове регулювання розглядається як сукупність заходів непрямого впливу держави на розвиток виробництва шляхом зміни норми вилучення до бюджету за рахунок пониження або підвищення загального рівня оподаткування: ставки індивідуального прибуткового податку, податок на прибуток підприємств, непрямих податків [1].
Єфименко розглядає податкове регулювання як сукупність притаманних йому методів і важелів, що дозволяють досягти більш ефективного використання матеріальних та фінансових ресурсів, інтенсифікувати інвестиційну та підприємницьку активність, узгодити інтереси різних суб’єктів господарювання, прошарків населення, центральних та регіональних рівнів державного управління [2].
Р. Жарко визначає податкове регулювання як комплекс дій державних органів, спрямованих на зміну параметрів податкової системи та податкового механізму з метою досягнення певних соціальних та економічних цілей [3].
Порівняння та узагальнення наведених різних підходів до визначення поняття «податкове регулювання» дає нам можливість стверджувати, що принципових відмінностей у розумінні цього терміну немає. Оскільки це поняття є багатоаспектним, то автори ставлять різні пріоритети при формулюванні визначення й акцентують увагу на його динамічній, структурній або інституційній складовій.
Отож, проведений авторський понятійно-категоріальний аналіз дозволив зробити такі висновки щодо поняття «податкове регулювання».
По-перше, податкове регулювання є матеріалізацією регулятивної функції податків, передбачає свідоме використання податків як системи стимулів і стримувань поведінки економічних суб’єктів для зміни структури економіки. Так, за твердженням професора Ю. Іванова, «податкове регулювання як процес, базується на свідомому, активному й цілеспрямованому використанні існуючої, незалежно від волі суб’єктів управління, регулювальної функції податків задля отримання певних соціально-економічних результатів». Тобто, регулятивна функція податків виступає основою податкового регулювання [4, с. 38].
Звідси робимо висновок, що своєрідними підфункціями податкового регулювання виступають стимулююча і стримуюча, які в результаті формують перерозподільчий ефект податків. При цьому, ключовим завданням є збалансування інтересів держави та платників податків.
Розподільчий ефект оподаткування підкреслено у підручнику з управління національною економікою за редакцією Г. Старостенка. Податкове регулювання, з точки зору авторів підручника, полягає в перерозподілі державними органами доходів та фінансових ресурсів з метою забезпечення грошовими коштами й фінансовими ресурсами тих осіб, організацій, установ, галузей, секторів і сфер економіки, у яких існує доцільна, суспільно визнана потреба в ресурсах, але вони не в змозі забезпечити її з власних джерел [5].
По-друге, реалізація регулятивної функції оподаткування передбачає певний набір форм, методів та інструментів. Це підкреслює зокрема Т. І. Єфименко у своїй дисертаційній роботі: «Податкове регулювання, за допомогою притаманних йому методів і важелів, дозволяє досягти більш 25 ефективного використання матеріальних і фінансових ресурсів, інтенсифікувати інвестиційну та підприємницьку активність, узгодити інтереси різних суб’єктів господарювання, прошарків населення, центральних і регіональних рівнів державного управління» [2, с. 12].
По-третє, податкове регулювання – це процес, на відміну від регулюючої функції податків, яка являє собою явище. При цьому, варто підкреслити, що податкове регулювання є цілеспрямованим процесом, скерованим на отримання певних результатів, а саме, досягнення конкретних цілей соціально-економічного розвитку та вирішення конкретних завдань.
Виходячи із зазначеного вище, на нашу думку, під податковим регулюванням слід розуміти свідомий, активний та цілеспрямований вплив держави на учасників економічних відносин за допомогою елементів податкової політики з метою досягнення бажаних соціально-економічних результатів.
Список використаних джерел
1. Глоссарий бюджетних терминов [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.budgetrf.ru.
2. Єфименко Т. І. Податкове регулювання економічного розвитку: Автореф. дис. д-ра. екон. наук / Т. І. Єфименко. – К., 2003. – 37 с.
3. Жарко Р. П. Теоретико-методичні засади удосконалення податкового регулювання підприємницької діяльності. Автореф. дис.…канд. екон. наук. / Р. П. Жарко. – К., 2006. – 24 с.
4. Іванов Ю. Функції податків та податкове регулювання / Ю. Іванов // Формування ринкової економіки в Україні. – 2009. – № 19. – С.36-43.
5. Національна економіка [текст] : навч. посіб. / За заг. ред. Носової О. В. – К. : Центр учбової літератури, 2013. – 512 с.
