Бучма І.І.
ЕКдМ-51
Напрями вдосконалення системи державного регулювання ринку фінансових послуг
З проблемами формування розвинутого ринку фінансових послуг безпосередньо пов’язані питання вдосконалення його регулювання. Регулятивний аспект, як підтверджує досвід України та інших країн з перехідною економікою, може не тільки набувати важливішого значення порівняно з аспектом розвитку, а й слугувати основою для нього. Вітчизняний ринок фінансових послуг не може функціонувати без переходу до нової економічної політики управління та регулювання, метою якої є забезпечення економічного зростання.
На розвитку системи державного регулювання фінансового ринку в Україні негативно позначається недостатня ефективність самого ринку. Це пояснюється насамперед мірою привабливості фінансового ринку для інвесторів. Серед негативних факторів впливу: політична нестабільність, низький законодавчий захист інвесторів, недостатньо розвинута інфраструктура фінансового ринку, маніпулювання цінами, використання інсайдерської інформації та випадки недобросовісного ставлення фінансових посередників до клієнтів. Тому під час розробки засад регулятивної політики в Україні доцільно враховувати три аспекти:
• вироблення простої і чіткої схеми регулювання для залучення іноземних інвесторів і сприяння вітчизняним інвесторам;
• орієнтація на загальну міжнародну тенденцію до посилення державного регулювання;
• розвиток ефективної системи саморегулівних організацій паралельно з посиленням державного впливу з метою подолання корупції в системі регулювання.
Для ефективного розвитку українського фінансового ринку потрібні мегарегулятор, створення якого відповідатиме загальним міжнародним тенденціям, а також стратегія розвитку фінансового ринку.
В Україні модель регулювання фінансового ринку поєднує як державне регулювання, так і саморегулювання всередині різних сегментів ринку. Якщо саморегулювання сприяє розвитку ринкових відносин, то державне регулювання – захисту прав власників. У країнах з перехідною економікою модель державного регулювання має бути досить жорсткою, оскільки в умовах транзитивної економіки набагато більше спроб порушити закон.
Ефективність державного регулювання ринку фінансових послуг залежить від дотримання низки важливих принципів:
•по-перше, чіткості визначення повноважень держави та їхнього розподілу між окремими органами виконавчої влади. Такі повноваження необхідно реалізовувати шляхом оптимального розподілу функцій між конкретними органами виконавчої влади; забезпечення цих органів необхідними засобами виконання своїх повноважень; налагодження взаємодії між органами виконавчої влади; визначення єдиного координуючого органу держави на ринку фінансових послуг (таким органом має бути Міністерство фінансів України); застосування механізму відповідальності перед державою як посадових осіб органів виконавчої влади, так і учасників ринку;
•по-друге, незалежності органів виконавчої влади з регулювання ринку фінансових послуг від політичного тиску чи незаконного втручання окремих зацікавлених груп (цей принцип передбачає встановлення ефективного правового захисту їхніх працівників, достатність на суспільно прийнятому рівні фінансування та матеріально-технічного забезпечення, налагодження ефективної взаємодії з правоохоронними органами з метою забезпечення незалежності посадових осіб, запобігання незаконному втручанню у їхню діяльність)
•по-третє, звітування посадових осіб органів виконавчої влади про виконання покладених на них повноважень;
•по-четверте, послідовності регулювання та координації діяльності окремих органів виконавчої влади.
У цілому державна політика у сфері підвищення ефективності функціонування фінансового ринку України повинна включати єдиний збалансований комплекс заходів, спрямованих на забезпечення стабільності та стійкості фінансової системи, ефективний контроль руху фінансових потоків, раціональне використання фінансових ресурсів. Крім того, з огляду на об'єктивні тенденції сучасного фінансового ринку, необхідне формування адекватної середньо- та довгострокової фінансової політики на макрорівні. Державна фінансова політика повинна бути спрямована на вдосконалення ринкового ціноутворення і най- більш важливі для української економіки базові товари, забезпечення ефективності ринкової інфраструктури. У тому числі слід серйозну увагу приділити сеґменту похідних фінансових інструментів фінансового ринку, підвищенню ефективності облікової системи, протидії спекулятивній практиці біржової торгівлі. Ефективне регулювання ринку деривативів потребує формування відповідних сучасних нормативно- правових засад, принципів, стандартів і технологій регулювання учасників. Слід формувати державну фінансову політику з конкретною метою підвищення емісійної активності корпоративного сектора економіки, насамперед ринку акцій, що створить передумови капіталізації вітчизняного виробничого сектора.
Список використаних джерел
1. Бoбров Є.А. Рoль та місце ринку фінансовиx послуг у структурі фінансового ринку//Фінaнси України. – 2015. - №4. – С. 88 – 94.
2. Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2664-14
3. Лютий І., Дрозд Н. Вплив держави на ринок фінансового капіталу України // Фінанси України.– 2010. – №8. – С. 63–72.
ЕКдМ-51
Напрями вдосконалення системи державного регулювання ринку фінансових послуг
З проблемами формування розвинутого ринку фінансових послуг безпосередньо пов’язані питання вдосконалення його регулювання. Регулятивний аспект, як підтверджує досвід України та інших країн з перехідною економікою, може не тільки набувати важливішого значення порівняно з аспектом розвитку, а й слугувати основою для нього. Вітчизняний ринок фінансових послуг не може функціонувати без переходу до нової економічної політики управління та регулювання, метою якої є забезпечення економічного зростання.
На розвитку системи державного регулювання фінансового ринку в Україні негативно позначається недостатня ефективність самого ринку. Це пояснюється насамперед мірою привабливості фінансового ринку для інвесторів. Серед негативних факторів впливу: політична нестабільність, низький законодавчий захист інвесторів, недостатньо розвинута інфраструктура фінансового ринку, маніпулювання цінами, використання інсайдерської інформації та випадки недобросовісного ставлення фінансових посередників до клієнтів. Тому під час розробки засад регулятивної політики в Україні доцільно враховувати три аспекти:
• вироблення простої і чіткої схеми регулювання для залучення іноземних інвесторів і сприяння вітчизняним інвесторам;
• орієнтація на загальну міжнародну тенденцію до посилення державного регулювання;
• розвиток ефективної системи саморегулівних організацій паралельно з посиленням державного впливу з метою подолання корупції в системі регулювання.
Для ефективного розвитку українського фінансового ринку потрібні мегарегулятор, створення якого відповідатиме загальним міжнародним тенденціям, а також стратегія розвитку фінансового ринку.
В Україні модель регулювання фінансового ринку поєднує як державне регулювання, так і саморегулювання всередині різних сегментів ринку. Якщо саморегулювання сприяє розвитку ринкових відносин, то державне регулювання – захисту прав власників. У країнах з перехідною економікою модель державного регулювання має бути досить жорсткою, оскільки в умовах транзитивної економіки набагато більше спроб порушити закон.
Ефективність державного регулювання ринку фінансових послуг залежить від дотримання низки важливих принципів:
•по-перше, чіткості визначення повноважень держави та їхнього розподілу між окремими органами виконавчої влади. Такі повноваження необхідно реалізовувати шляхом оптимального розподілу функцій між конкретними органами виконавчої влади; забезпечення цих органів необхідними засобами виконання своїх повноважень; налагодження взаємодії між органами виконавчої влади; визначення єдиного координуючого органу держави на ринку фінансових послуг (таким органом має бути Міністерство фінансів України); застосування механізму відповідальності перед державою як посадових осіб органів виконавчої влади, так і учасників ринку;
•по-друге, незалежності органів виконавчої влади з регулювання ринку фінансових послуг від політичного тиску чи незаконного втручання окремих зацікавлених груп (цей принцип передбачає встановлення ефективного правового захисту їхніх працівників, достатність на суспільно прийнятому рівні фінансування та матеріально-технічного забезпечення, налагодження ефективної взаємодії з правоохоронними органами з метою забезпечення незалежності посадових осіб, запобігання незаконному втручанню у їхню діяльність)
•по-третє, звітування посадових осіб органів виконавчої влади про виконання покладених на них повноважень;
•по-четверте, послідовності регулювання та координації діяльності окремих органів виконавчої влади.
У цілому державна політика у сфері підвищення ефективності функціонування фінансового ринку України повинна включати єдиний збалансований комплекс заходів, спрямованих на забезпечення стабільності та стійкості фінансової системи, ефективний контроль руху фінансових потоків, раціональне використання фінансових ресурсів. Крім того, з огляду на об'єктивні тенденції сучасного фінансового ринку, необхідне формування адекватної середньо- та довгострокової фінансової політики на макрорівні. Державна фінансова політика повинна бути спрямована на вдосконалення ринкового ціноутворення і най- більш важливі для української економіки базові товари, забезпечення ефективності ринкової інфраструктури. У тому числі слід серйозну увагу приділити сеґменту похідних фінансових інструментів фінансового ринку, підвищенню ефективності облікової системи, протидії спекулятивній практиці біржової торгівлі. Ефективне регулювання ринку деривативів потребує формування відповідних сучасних нормативно- правових засад, принципів, стандартів і технологій регулювання учасників. Слід формувати державну фінансову політику з конкретною метою підвищення емісійної активності корпоративного сектора економіки, насамперед ринку акцій, що створить передумови капіталізації вітчизняного виробничого сектора.
Список використаних джерел
1. Бoбров Є.А. Рoль та місце ринку фінансовиx послуг у структурі фінансового ринку//Фінaнси України. – 2015. - №4. – С. 88 – 94.
2. Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2664-14
3. Лютий І., Дрозд Н. Вплив держави на ринок фінансового капіталу України // Фінанси України.– 2010. – №8. – С. 63–72.
