УДК 336
© Гошка О.В., 2011
ЛНУ імені Івана Франка
Механізм фінансового контролю за формуванням і використанням бюджетних коштів
Фінансовий контроль є досить складним та багатогранним явищем. Складність його розуміння зумовлена складністю самих фінансів. Так само, як фінанси є основою суспільної діяльності в будь-якій сфері і водночас відображають її матеріальну результативність, так і фінансовий контроль виступає в ролі свого роду лакмусового папірця, з допомогою якого зримо проявляється весь процес руху фінансових ресурсів, починаючи зі стадії їх формування, що необхідно для початку здійснення діяльності в будь-якій сфері публічного життя, і завершуючи одержанням фінансових результатів цієї діяльності.
Сьогодні, коли Україна переживає період становлення ринкових відносин і пов'язаних із цим перетворень усіх державних інститутів, відбувається процес розмежування повноважень між центральними органами державної влади та місцевими. Дуже гостро постало питання про необхідність визначення завдань і функцій різноманітних контрольних органів виконавчої і представницької влади. Крім того, практика свідчить, що із постійним розвитком та ускладненням суспільних відносин, в тому числі і фінансово-правових, роль фінансового контролю особливо в сучасний період не зменшується, а навпаки зростає.
Фінансовий контроль у бюджетному процесі — це контроль держави на макрорівні, який здійснюється відповідними законодавчими органами влади і державними органами управління під час складання, розгляду, затвердження бюджетів, їх виконання і контролю за їх виконанням, а також при затвердженні звітів про виконання бюджетів, що входять до бюджетної системи України. Він спрямований на реалізацію фінансової політики держави у сфері бюджетних відносин і за своєю сутністю є комплексом заходів, що вживаються державою з метою забезпечення формування та раціонального використання бюджетних коштів і коштів державних фондів цільового призначення.
Фінансовий контроль держави спрямований передусім на раціональне використання бюджетних коштів і коштів централізованих та децентралізованих фондів цільового призначення, фінансової дисципліни в господарських структурах державної форми власності. Важливим напрямом фінансового контролю є своєчасне і повне виконання фінансових зобов'язань юридичними й фізичними особами перед бюджетом, дотримання податкового законодавства.
Об'єктом фінансового контролю є всі господарські операції, які здійснюються з використанням коштів на цілі економічного і соціального розвитку. Державні органи контролю насамперед перевіряють використання фондів фінансових ресурсів, що знаходяться в розпорядженні державних органів, тобто дотримання вимог законів, що регулюють фінансові взаємовідносини різних суб'єктів господарювання з державою, взаємовідносини між господарськими суб'єктами, між державою і населенням.
Суб'єктами фінансового контролю виступають відповідні органи і служби державної виконавчої влади, державного управління, органи місцевої самоврядування, організаційні формування незалежного контролю, громадські формування та інші структури.
Предметом бюджетного контролю є грошові відносини, пов'язані ходженням доходів до бюджету та використанням бюджетних коштів у якості видатків [1, c. 236].
Головною метою державного фінансового контролю, особливо в сучасний період є забезпечення законності та ефективності використання державних бюджетних та позабюджетних фінансових коштів та державної власності.
Формування та використання місцевих фінансів в умовах змішаної економіки потребує з боку органів державного управління здійснення фінансового контролю. Система державного фінансового контролю, яка побудована в Україні, не забезпечує на належному рівні фінансово бюджетної дисципліни як у цілому в державі, так і на регіональному рівні зокрема. Це є наслідком низки проблем, які створюють тенденції щодо зростання кількості та обсягів основних фінансових порушень. Ця система функціонує без існування базового закону, який встановлює основні поняття у цій сфері, чітко розподіляє завдання, функції та повноваження між органами державної та місцевої влади, регламентує відносини між суб’єктами та об’єктами контролю, визначає відповідальність та незалежність відповідних уповноважених посадових осіб. Бюджетний кодекс України не врегульовує цих питань. Наслідком безсистемності у правовому полі стала розбалансована система органів, що забезпечують державний фінансовий контроль та аудит [2, с. 122].
Контроль за виконанням бюджету та використанням органами державної виконавчої влади та виконавчими органами місцевих Рад коштів позабюджетних фондів, створених за участю органів виконавчої влади, здійснює відповідно Верховна Рада України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим та місцеві Ради народних депутатів, які самостійно визначають організаційні форми такого контролю [3, с. 554].
Перспективи вдосконалення фінансового контролю залежать від його якості на всіх етапах і своєчасності адекватного реагування фінансових органів, головних розпорядників кредитів та органів влади на результати подальшого контролю. Тобто на виявлені факти нецільового і неефективного використання бюджетних коштів шляхом втілення заходів для відшкодування незаконних витрат, регулювання обсягів фінансування і приведення у відповідність із нормативно-правовими актами, що регулюють бюджетний процес.
Список використаних джерел:
1.Доєва Н. М. Бюджетний менеджмент / Н. М. Доєва Навчальний посібник. – Дніпропетровськ: ДДФА. – 2006. – 320 с.
2.Федосов В., Опарін В., Сафонова Л. Бюджетний менеджмент /В. Федосов, В. Опарін, Л. Сафонова – К. : КНЕУ. – 2004. – 864 с.
3.Хілобок Ю. А. Проблеми фінансового контрою на регіональному та місцевому рівні / Ю. А. Хілобок // Гроші, фінанси і кредит. – 2009. – № 4. –
С. 121–123.
© Гошка О.В., 2011
ЛНУ імені Івана Франка
Механізм фінансового контролю за формуванням і використанням бюджетних коштів
Фінансовий контроль є досить складним та багатогранним явищем. Складність його розуміння зумовлена складністю самих фінансів. Так само, як фінанси є основою суспільної діяльності в будь-якій сфері і водночас відображають її матеріальну результативність, так і фінансовий контроль виступає в ролі свого роду лакмусового папірця, з допомогою якого зримо проявляється весь процес руху фінансових ресурсів, починаючи зі стадії їх формування, що необхідно для початку здійснення діяльності в будь-якій сфері публічного життя, і завершуючи одержанням фінансових результатів цієї діяльності.
Сьогодні, коли Україна переживає період становлення ринкових відносин і пов'язаних із цим перетворень усіх державних інститутів, відбувається процес розмежування повноважень між центральними органами державної влади та місцевими. Дуже гостро постало питання про необхідність визначення завдань і функцій різноманітних контрольних органів виконавчої і представницької влади. Крім того, практика свідчить, що із постійним розвитком та ускладненням суспільних відносин, в тому числі і фінансово-правових, роль фінансового контролю особливо в сучасний період не зменшується, а навпаки зростає.
Фінансовий контроль у бюджетному процесі — це контроль держави на макрорівні, який здійснюється відповідними законодавчими органами влади і державними органами управління під час складання, розгляду, затвердження бюджетів, їх виконання і контролю за їх виконанням, а також при затвердженні звітів про виконання бюджетів, що входять до бюджетної системи України. Він спрямований на реалізацію фінансової політики держави у сфері бюджетних відносин і за своєю сутністю є комплексом заходів, що вживаються державою з метою забезпечення формування та раціонального використання бюджетних коштів і коштів державних фондів цільового призначення.
Фінансовий контроль держави спрямований передусім на раціональне використання бюджетних коштів і коштів централізованих та децентралізованих фондів цільового призначення, фінансової дисципліни в господарських структурах державної форми власності. Важливим напрямом фінансового контролю є своєчасне і повне виконання фінансових зобов'язань юридичними й фізичними особами перед бюджетом, дотримання податкового законодавства.
Об'єктом фінансового контролю є всі господарські операції, які здійснюються з використанням коштів на цілі економічного і соціального розвитку. Державні органи контролю насамперед перевіряють використання фондів фінансових ресурсів, що знаходяться в розпорядженні державних органів, тобто дотримання вимог законів, що регулюють фінансові взаємовідносини різних суб'єктів господарювання з державою, взаємовідносини між господарськими суб'єктами, між державою і населенням.
Суб'єктами фінансового контролю виступають відповідні органи і служби державної виконавчої влади, державного управління, органи місцевої самоврядування, організаційні формування незалежного контролю, громадські формування та інші структури.
Предметом бюджетного контролю є грошові відносини, пов'язані ходженням доходів до бюджету та використанням бюджетних коштів у якості видатків [1, c. 236].
Головною метою державного фінансового контролю, особливо в сучасний період є забезпечення законності та ефективності використання державних бюджетних та позабюджетних фінансових коштів та державної власності.
Формування та використання місцевих фінансів в умовах змішаної економіки потребує з боку органів державного управління здійснення фінансового контролю. Система державного фінансового контролю, яка побудована в Україні, не забезпечує на належному рівні фінансово бюджетної дисципліни як у цілому в державі, так і на регіональному рівні зокрема. Це є наслідком низки проблем, які створюють тенденції щодо зростання кількості та обсягів основних фінансових порушень. Ця система функціонує без існування базового закону, який встановлює основні поняття у цій сфері, чітко розподіляє завдання, функції та повноваження між органами державної та місцевої влади, регламентує відносини між суб’єктами та об’єктами контролю, визначає відповідальність та незалежність відповідних уповноважених посадових осіб. Бюджетний кодекс України не врегульовує цих питань. Наслідком безсистемності у правовому полі стала розбалансована система органів, що забезпечують державний фінансовий контроль та аудит [2, с. 122].
Контроль за виконанням бюджету та використанням органами державної виконавчої влади та виконавчими органами місцевих Рад коштів позабюджетних фондів, створених за участю органів виконавчої влади, здійснює відповідно Верховна Рада України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим та місцеві Ради народних депутатів, які самостійно визначають організаційні форми такого контролю [3, с. 554].
Перспективи вдосконалення фінансового контролю залежать від його якості на всіх етапах і своєчасності адекватного реагування фінансових органів, головних розпорядників кредитів та органів влади на результати подальшого контролю. Тобто на виявлені факти нецільового і неефективного використання бюджетних коштів шляхом втілення заходів для відшкодування незаконних витрат, регулювання обсягів фінансування і приведення у відповідність із нормативно-правовими актами, що регулюють бюджетний процес.
Список використаних джерел:
1.Доєва Н. М. Бюджетний менеджмент / Н. М. Доєва Навчальний посібник. – Дніпропетровськ: ДДФА. – 2006. – 320 с.
2.Федосов В., Опарін В., Сафонова Л. Бюджетний менеджмент /В. Федосов, В. Опарін, Л. Сафонова – К. : КНЕУ. – 2004. – 864 с.
3.Хілобок Ю. А. Проблеми фінансового контрою на регіональному та місцевому рівні / Ю. А. Хілобок // Гроші, фінанси і кредит. – 2009. – № 4. –
С. 121–123.
