Стратегічні орієнтири » Фінансовий ринок 2017 » Подоляк А.В. РИНОК ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ УКРАЇНИ В УМОВАХ БРАКУ ДОВІРИ
Информація до матеріалу
  • Переглядів: 174
  • Автор: Andrew468
  • Дата: 31-10-2017, 18:37
 (голосов: 0)
31-10-2017, 18:37

Подоляк А.В. РИНОК ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ УКРАЇНИ В УМОВАХ БРАКУ ДОВІРИ

Категорія: Фінансовий ринок 2017

Подоляк А.В., 2017 р.
ЛНУ імені Івана Франка, Екф-42с

Постановка проблеми. Фінансовий сектор є посередником між тими, хто хоче інвестувати свої кошти, і тими, хто потребує цих інвестицій. Від розвитку цього сектору, який називають кровоносною системою економіки, безпосередньо залежить економічне зростання, умови розвитку бізнесу, добробут громадян. Вагомий внесок в дослідження проблем фінансового посередництва зробили як зарубіжні, так і вітчизняні учені, серед яких В. Базилевич, Л. Вдовенко, О. Дзюблюк, Г. Задорожний, Б. Івасів, М. Звєряков, В. Корнєєв, І. Лютий, В. Міщенко, С. Циганов, І. Чугунов та ін. Не зважаючи на значну кількість робіт, присвячених проблемам фінансового ринку і фінансового посередництва, багато питань організації його ефективного функціонування залишаються без відповіді. Попри значну увагу до фінансового сектору України з боку державних органів і міжнародних організацій, він так і не має єдиної політики свого розвитку. Питання розвитку фінансового сектору визначаються в Угоді про співробітництво між Україною та ЄС, у Комплексній програмі розвитку фінансового сектору до 2020 р., в Програмі діяльності Кабінету міністрів України тощо. Проте можна констатувати, що сьогодні в Україні так і не створені умови для повноцінної роботи фінансових посередників, а на фінансових ринках спостерігається певне затишшя активності[1]. Серед причин негативних тенденцій у розвитку фінансового сектору України можна назвати низький рівень доходів населення, відсутність кредитоспроможних позичальників на тлі виведення протягом останніх двох років майже 80 банків із ринку, зменшення кількості страховиків на 84 установи тощо. Інші фінансові установи — недержавні пенсійні фонди, інститути спільного інвестування, компанії із страхування життя, тобто установи, які акумулюють довгостроковий ресурс, — на жаль, в Україні не розвиваються належним чином. Проте, однією з основних причин повільного розвитку ринку фінансових послуг є відсутність довіри до фінансових установ, що сформувалася в Україні протягом останніх років. Законодавча база, що регулює сферу захисту прав споживачів фінансових послуг в Україні, крім базових законів для окремих секторів, включає також закони: "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", "Про рекламу", "Про захист прав споживачів", "Про інформацію". Однак практичне використання положень цих законів ще системно не впроваджується, немає належного інституційного оформлення та достатнього фінансового забезпечення. Незалежно від причин, недостатній захист прав споживачів є недоліком правової та економічної систем, який може призвести (а в Україні вже призвів) до втрати довіри населення до фінансового ринку. Установи фінансового сектору шляхом надання повної, доступної, адекватної та зіставної інформації щодо цін, умов і ризиків фінансових продуктів і послуг мають гарантувати споживачам прозорість і стабільність своєї діяльності, а також забезпечити відшкодування втрат і захист на основі створення ефективних механізмів урегулювання претензій та вирішення спорів. Споживачі фінансових послуг повинні мати доступ до програм фінансової просвіти, що дасть змогу їм розвивати фінансову компетенцію, потрібну для розуміння фінансових продуктів і послуг, а також для реалізації своїх прав і обов'язків як фінансових споживачів. Навчання з фінансових питань має спонукати споживачів приймати виважені рішення щодо своїх фінансів, а також планувати власні фінансові потреби протягом усього життя.
Висновки. Реформа фінансового сектору повинна мати свою мету - встановлення довіри і зростання інвестицій. Основними питаннями, на які варто було б звернути увагу відповідним державним органам, є наступні:
1) Формування єдиної державної фінансової політики для забезпечення ефективного і динамічного розвитку економіки з допомогою фінансового сектору;
2) Продовження процесів реформування регуляторів;
3) Формування довіри до фінансового сектору, що вимагатиме реалізації таких складових. По-перше, якісний моніторинг. Здійснення постійного моніторингу діяльності фінансових установ з боку регуляторів фінансових ринків для забезпечення своєчасного виявлення проблемних питань у їх поточній роботі та своєчасне реагування на виклики і загрози. Комплексна діагностика якості активів фінансових установ, перш за все банків, та оцінка достатності їхнього капіталу. По-друге, оздоровлення (потребуватиме виконання роботи з пошуку та реалізації проблемних активів, розкриття інформації про кінцевих власників фінансових установ і кредитування пов'язаних осіб, практичного впровадження відповідальності за доведення банків до банкрутства). По-третє, стабілізація (передбачає формування системи ефективного нагляду, посилення системи захисту прав інвесторів і споживачів). По-четверте, ефективність, досягнення якої вимагатиме стимулювання розвитку системи саморегульованих організацій, підвищення їх ролі та якості впливу на підпорядковані ним фінансові установи; підвищення рівня грамотності населення; забезпечення диверсифікації ризиків фінансових установ, зокрема через створення пулів фінансових установ з метою забезпечення солідарного поділу великих ризиків при здійсненні окремих видів фінансової діяльності, спільного фінансування масштабних проектів[2].
Література:
1.Дешко А. Ринок фінансових послуг: у пошуках векторів розвитку/ А.Дешко, А. Максюта // Дзеркало тижня. – 2016. – 19 листопада. Електронний ресурс. Режим доступу http://gazeta.dt.ua/finances/rinok-finansovih-poslug-u-poshukah-vektoriv-rozvitku-_.html
2.Вдовенко Л.О. Механізми банківського кредитування в аграрній сфері: монографія / Л.О. Вдовенко. – Вінниця: ФОП Корзун Д.Ю., 2013. – 378 с.
Дорогий відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Рекомендуємо Вам зареєструватися або ввійти на сайт під своїм ім'ям.
^