Стратегічні орієнтири

Одним із загальноприйнятих на світовому фінансовому ринку і найбільш поширених методів мінімізації фінансових ризиків є хеджування.
Хеджування розглядається як страхування від ризиків несприятливих змін цін на будь-які товарно-матеріальні цінності за контрактами і комерційними операціями, що передбачають поставку (продаж) товарів у майбутньому[2].
На фінансовому ринку виділяють дві операції хеджування: хеджування на підвищення та хеджування на зниження.
Хеджування на підвищення, або хеджування купівлею, - це біржова операція з купівлі термінових контрактів чи опціонів[1]. Таке хеджування застосовується лише тоді, коли необхідно застрахуватися від можливого підвищення цін (курсів) у майбутньому.
Хеджування на зниження, або хеджування продажем, - це біржова операція з продажу термінового контракту[1]. Хеджер, що здійснює дане хеджування, планує здійснити в майбутньому продаж товару, і тому страхує себе від можливого зниження цін у майбутньому.
Інструментами хеджування – є фінансові угоди, механізм дії яких сприяє мінімізації ризику зміни ціни базового інструмента в майбутньому[3]. До інструментів належать похідні та гібридні фінансові інструменти, а саме: форвардні угоди, ф’ючерсні контракти, опціони, своп-контракти, свопціони, опціонні форвардні угоди.
Перш ніж обрати інструмент хеджування, потрібно ретельно проаналізувати діяльність, визначити цілі та завдання хеджування, товарні позиції та інструменти, що можуть бути використані для конкретних цілей хеджування. Також потрібно проаналізувати потреби бізнесу, економічну ситуацію на ринку, перспективи конкретного сектора ринку та економіки в цілому.
При прийнятті рішення про хеджування важливо оцінити розмір втрат, яких зазнає компанія при відмові від хеджування. Якщо втрати незначні, то вигоди від хеджування можуть виявитися меншими, ніж затрати на його здійснення. Таким чином, компанії краще утриматися від хеджування.
Хеджування є складним процесом мінімізації ризиків, оскільки вимагає надійного прогнозування кон'юнктури ринку та розуміння законів його функціонування. Оскільки, недостатньо продумана стратегія використання хеджування може збільшити ваші ризики.
Програма хеджування не передбачає повної ліквідації ризику, вона розробляється для того, щоб досягти оптимальної структури ризику, тобто співвідношення між перевагами хеджування та його вартістю.
Отже, хеджування дуже багатопланове за своїм змістом, що дозволяє максимально ефективно використовувати всі наявні інструменти в залежності від цілей, умов та потреб. Стратегія хеджування стабілізує прибуток за мінімального рівня ризику і надає можливість одержати однакові результати незалежно від мінливості фінансових ринків.
Список використаної літератури:
1. Васильєва В.В Фінансовий ринок: навч. посіб. / В.В Васильєва, О.Р. Васильченко. –К.: Центр учбової літератури, 2008. – 368 с
2. Еш С.М. Фінансовий ринок: навч. посіб. / С.М. Еш. –К.: Центр учбової літератури, 2009. – 528 с
3. Примостка Л.О. Фінанcовий менеджмент у банку / Л.О. Примостка. –К.: КНЕУ, 2004. – 468 с