Стратегічні орієнтири » Фінансовий ринок 2017 » Поронюк Н.З. Хеджування ризиків на фінансових ринках
Информація до матеріалу
  • Переглядів: 48
  • Автор: nata.li28
  • Дата: 25-11-2017, 19:28
 (голосов: 0)
25-11-2017, 19:28

Поронюк Н.З. Хеджування ризиків на фінансових ринках

Категорія: Фінансовий ринок 2017

Поронюк Н. З.
Екф-44c

Хеджування ризиків на фінансових ринках

За ринкових умов господарювання підприємствам важливо достовірно та своєчасно прогнозувати майбутні доходи та витрати, які виникають в результаті операційної чи фінансової діяльності. Невизначеність грошових потоків виникає через існування різноманітних ризиків: фінансових, валютних, кредитних тощо. Зменшити дані ризики можна шляхом використання інструментів хеджування.
Під хеджуванням розуміють спосіб управління ціновими ризиками, який полягає в тому, що ціна майбутньої операції фіксується наперед у відповідній угоді. До інструментів хеджування відносять: форварди, ф’ючерси, свопи та опціони.
Потрібно відзначити роль та значення в дослідженні даного питання багатьох вітчизняних й іноземних вчених: Бункіна М. К., Гальчинський А. С., Альтшулер А. Б., Воронова Л. К., Завальна Ж. В., Заверуха І. В., Зємцов М. М., Карманов Є. В., Д. Карро, Костюченко О. А., Кравченко Л. М., Кравчук В. В., Кучерявенко М. П., Орлюк О. П., Пацурківський П. С., Половко С. М.
В спеціалізованій літературі немає єдиної думки відносно суті хеджування. Можна навести два визначення:
⎯ це будь-які дії, спрямовані на обмеження ризиків;
⎯ це операції з похідними фінансовими інструментами (контрактами, які укладаються з метою перерозподілу фінансових ризиків) [1].
Об’єктом хеджування є актив, зобов’язання, стаття бюджету або
майбутня операція, що створюють для сфери або галузі бюджету ризик зміни справедливої вартості цих активів і зобов’язань або зміни грошових потоків, пов’язаних з майбутнім використанням.
Суб’єктом процесу хеджування є хеджер, який постає господарюючим суб’єктом стосовно галузі або сфери бюджету, у якій здійснюються фінансові операції.
Для вибору будь-якої стратегії зменшення фінансових ризиків, які виникають у процесі складання і затвердження бюджету слід керуватися принципами, які б максимально відповідали обраному методу.
Ці принципи містять у собі виконання таких дій:
•усвідомлення прийняття ризиків;
•управління ризиками, що приймаються;
•незалежність управління окремими ризиками;
•співставлення рівня ризиків, що приймаються, з рівнем дохідності фінансових операцій;
•економічність управління ризиками;
•врахування факторного часу в управлінні ризиками;
•врахування можливості передачі ризиків [4].
Саме цією особливістю хеджування вирізняється серед інших методів у системі мінімізації ризиків.
Хеджування валютного ризику — це захист коштів від несприятливого руху валютних курсів, який полягає у фіксації поточної вартості цих коштів за допомогою укладення угод на ринку. Хеджування приводить до того, що для компанії зникає ризик зміни курсів, що дає можливість планувати діяльність і бачити фінансовий результат, не перекручений курсовими коливаннями, дозволяє заздалегідь встановити ціни на продукцію, розрахувати прибуток, зарплату і т. Виділяють два основних типи хеджування:
⎯ хеджування продавця,
⎯ хеджування покупця.
Хеджування продавця застосовується в протилежній ситуації — для обмеження ризику, пов’язаного з можливим зниженням ціни товару. Хеджування покупця використовується для зменшення ризику, пов’язаного з можливим зростанням ціни товару. За технікою здійснення операцій розрізняють два види хеджування:
– короткий хедж – починається продажем ф’ючерсного контракту і завершується його купівлею (тобто зворотною угодою);
– довгий хедж – починається купівлею і закінчується продажем ф’ючерсного контракту. Короткий хедж використовують власники або виробники товару для захисту ціни майбутнього продажу товару на наявному ринку. Довгий хедж використовується торговцями, переробниками або споживачами товарів для захисту від підвищення ціни товару, який вони збираються придбати [1].
Використання хеджування для мінімізації фінансових ризиків пропонує широкий діапазон інструментів, які дозволяють зменшити ризик або здійснити перерозподіл фінансових потоків у різні сфери.
Інструментом хеджування є інструменти строкового ринку (деривативи) – форвардні контракти, опціони та ф’ючерсні контракти.
Деривативи – це стандартний документ, що засвідчує право придбати або продати базовий актив на визначених ним умовах у майбутньому.
У міжнародній практиці строкового ринку деривативами є форвардні контракти, ф’ючерсні контракти та опціони, що і покладено в основу законодавчого регулювання випуску та обігу деривативів у нашій країні [4].
Для визначення механізму хеджування значний інтерес викликає вибір оптимальних інструментів хеджування. Вирішення цього питання виходить з головної мети користування обраним інструментом і враховується вплив двох факторів: майбутніх намірів хеджера та виду ризику. Мотиви залежно від хеджерів можуть істотно відрізнятися. Частина їх вважає за краще цілком хеджувати касову позицію від будь-якого ризику і тому підтримує строкову позицію протягом усього строку касової дії. Інші ж звертаються за допомогою строкових контрактів лише в разі очікування сильних коливань ринку, що спричиняються зовнішніми причинами [3].
При хеджуванні варто приймати до уваги два фундаментальні критерії:
⎯ цінову перспективу;
⎯ економічну доцільність хеджування.
Витрати на хеджування не повинні перевищувати суму, яку хеджер запланував на оплату страхування від цінових втрат. У деяких випадках метою хеджування, крім страхування ціно- вих ризиків, можуть виступати фінансування витрат на збереження товару і вибір оптимального моменту продажу наявного товару. Така операція отримала назву арбітражного хеджування. Воно засновано на одержанні прибутку при сприятливій зміні
співвідношення цін реального товару і біржових котирувань. Витрати на хеджування зовсім незначні у порівнянні з сумою контрактів, які хеджуються. Метою хеджування є не отримання додаткового прибутку, а зниження ризику потенційних втрат. Добре вибудована програма хеджування зменшує не тільки ризик, але й витрати за рахунок вивільнення ресурсів компанії.
Отже, фінансові ризики є невід'ємною характеристикою фінансових рішень, тому однією із функцій банківської системи с мінімізація негативних інфляційних тенденцій та розподіл ризику між учасниками (останній залежить від зміни валютних курсів, відсоткових ставок, ціни на товар та акції). Для забезпечення фінансової стабільності в країнах з високим розвитком економіки набув поширення метод управління ризиками — хеджування. Хеджування є результатом функціонування та розвитку ринку похідних строкових контрактів. Строковий ринок є стабілізуючим фактором ціноутворення касових позицій, він дає можливість мінімізувати фінансові ризики, забезпечуючи фінансову стабільність підприємств та установ та поширюючи інформацію про стан кон'юнктури ринків. Концептуальні засади ідеального хеджування базуються саме на усвідомленні змісту та правильних підходів до методів хеджування.
1. Ж. В. Кудрицька. Хеджування валютного ризику.
2. Лук’янова В. В. Економічний ризик : навч. посібн. / В. В. Лук’янова, Т. В. Головач. — К. : Академвидав, 2007. — 464 с.
3. М.В. Сороківська. Хеджування ризиків за допомогою похідних фінансових інструментів.
4. С. О. Шпіцглуз. Збірник наукових праць 2014, випуск 39.

Посилання: хеджування

Дорогий відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Рекомендуємо Вам зареєструватися або ввійти на сайт під своїм ім'ям.
^