Стратегічні орієнтири » Фінансовий ринок 2018 » Романюк М. Методи управління кредитним ризиком у банку
Информація до матеріалу
 (голосов: 0)
30-10-2018, 23:09

Романюк М. Методи управління кредитним ризиком у банку

Категорія: Фінансовий ринок 2018

Романюк М.
студентка групи Екф-42с
Львівського національного університету імені Івана Франка
м. Львів, Україна

Методи управління кредитним ризиком у банку
Актуальність теми. Сучасний етап розвитку банківської системи України вимагає від банків збільшення уваги до здійснення ефективного контролю за виконанням умов кредитних операцій, оскільки спостерігається значна реалізація кредитних ризиків та вагоме зростання обсягів проблемних кредитів. Така тенденція призводить до дестабілізації банківського сектора України з огляду на збитки, обумовлені значними витратами на формування резервів під активні операції. Тому саме в період нестабільного розвитку дослідження кредитного ризику набувають ще більшої актуальності.
Актуальність проблеми управління кредитним ризиком банку знайшла відображення в низці наукових праць таких вітчизняних вчених, як Вітлинський В.В., Дзюблюк О.В., Мороз А.М., Примостка Л.О., Верхуша Н.П., Вовк В.Я., Карчева Г.Т., Наконечний Я.С., Пернарівський О.В. а також значний внесок у теорію і практику зробили зарубіжні учені, а саме Е. Альтман, Дж. Бессіс, Д. Даффі, П. Кларк, Т. Кох, Д. Ландо, П. Роуз, Е. Сандерс, Дж. Сінкі. та інші.
Мета дослідження – Структурувати теоретичні підходи до методів управління кредитним ризиком на рівні окремого позичальника та всього кредитного портфеля банку, визначити позитивні і негативні сторони кожного з методів і доцільність їх використання на практиці.
Основні завдання, які необхідно вирішити при проведенні дослідження:
- з’ясувати суть поняття «кредитний ризик», його види та причини;
- дослідити методи управління кредитним ризиком;
- визначити особливості зростання кредитного ризику, та боротьби з ним на банківському ринку України;
- визначити «плюси» і «мінуси» використання кожного з методів управління в сучасних умовах.
Об’єктом дослідження є кредитний ризик та методи управління ним. Кредитний ризик – це наявний або потенційний ризик для надходжень і капіталу, який виникає у зв’язку з неспроможністю сторони, що взяла на себе зобов'язання, виконати умови будь-якої фінансової угоди з банком (його підрозділом) або в інший спосіб виконати взяті на себе зобов’язання. [2]
Основними причинами зростання кредитних ризиків та стримання кредитування економіки є: посилення інфляційних і девальваційних очікувань; нестача кредитних ресурсів через слабку внутрішню ресурсну базу та обмеженість доступу до міжнародних ринків капіталу; недосконалість методів управління кредитними ризиками та механізмів повернення кредитів неплатоспроможними позичальниками; низький рівень захисту прав кредиторів і позичальників; економічна та політична ситуація в країні, а також інші форсмажорні обставини, через які позичальник не в змозі згенерувати достатній грошовий потік для покриття кредиту. [3]
Методи управління кредитним ризиком поділяються на дві групи:
• методи управління кредитним ризиком на рівні окремої позики;
• методи управління кредитним ризиком на рівні кредитного портфеля банку.
До першої групи методів належать:
1)аналіз кредитоспроможності позичальника;
2)аналіз та оцінка кредиту;
3)структурування позики;
4)документування кредитних операцій;
5)контроль за наданим кредитом та станом застави.
Особливістю перелічених методів є необхідність їх послідовного застосування, оскільки одночасно вони є етапами процесу кредитування. Якщо на кожному етапі перед співробітником кредитного відділу поставлено завдання мінімізації кредитного ризику, то правомірно розглядати етапи кредитування як методи управління ризиком окремої позики.
Методи управління ризиком кредитного портфеля банку:
1)лімітування;
2)диверсифікація;
3)створення резервів;
4)сек’юритизація.
Найважливіший інструмент управління ризиками – лімітування обсягів
кредитних вкладень. Лімітування – це встановлення межі кредиту.
Межа ( ліміт ) кредиту-може встановлюватися окремим позичальникам, групі однотипних позичальників, галузі господарства. Це дає змогу уникнути
ризику концентрації кредитних вкладень в окремих суб’єктів, що зменшує
вірогідність можливих втрат від кредитних операцій.
Комерційні банки використовують таку форму лімітування кредитів, як
кредитна лінія. Вона являє собою юридично оформлене зобов’язання банку
перед позичальником надавати йому протягом певного терміну (від кварталу
до року) позички в межах узгодженої суми.
Диверсифікація кредитів передбачає розподіл вкладених в економіку позичкових капіталів між різними за своїми параметрами кредитними інструментами, що сприяє зниженню загального рівня ризикованості кредитного портфеля.
Виділяють такі компоненти процесу диверсифікації: структурна, часова, факторна, класифікаційна, методологічна.
Формування резервів є обов’язковим засобом управління кредитним ризиком, регламентованим відповідними нормативними актами Національного банку України. Це дає можливість комерційним банкам компенсувати неповернені кредити за рахунок коштів, що акумулюються відповідно до встановлених вимог.
У період фінансової кризи у зв’язку з незадовільним обслуговуванням боргу та пониженням класу позичальників банки змушені формувати значні обсяги резервів, що негативно впливає на фінансовий стан банку.
Сек’юритизація являє собою фінансування або рефінансування певних активів компанії, що приносять дохід, за допомогою «перетворення» таких активів у ліквідну форму через випуск облігацій або інших цінних паперів.[1]
Виділяють 3 основні види сек’юритизації: класичний, синтетичний, накопичувальний.
Отже, при управлінні кредитними ризиками значна увага зосереджується на унікальності кожного кредитного ризику, це робить неможливим виділення універсального методу управління ними, лише їх комплекс і відповідність ряду особливостей конкретного комерційного банку зробить управління продуктивним.
Використання таких методів як лімітування та відрахування резервів слугує для банку як попереджувальні заходи по управлінню кредитним ризиком. А диверсифікація та сек’юритизація несе в собі однаковий недолік – висока вартість застосування. Диверсифікація вимагає проведення постійного аналізу та використання інструментарію, який дозволить виміряти її рівень, щоб попередити надмірність, а це потребує високих інтелектуальних можливостей. Сек’юритизація представляє собою новий метод управління кредитним ризиком, але досить ефективний і визнаний українським ринком. Дороговизна цього методу означає, що використовувати його можуть лише великі банки, які можуть дозволити собі витрачати кошти у інноваційні методи управління.
Не існує найкращого методу. Тому найефективніше буде використовувати усі методи комплексно, причому кожен застосовувати на відповідному найдоцільнішому етапі.
Список використаних джерел
1. Дзюблюк О. Особливості сек’юритизації у механізмі управління кредитним ризиком банківської діяльності – Вісник ТНЕУ №2, 2009 – с. 45-55.
2. Методичні вказівки з інспектування банків “Система оцінки ризиків”, затверджені постановою Правління Національного банку України від 15.03.2004 № 104 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.zаkоn.rаdа.gоv.uа.
3. Міщенко В.І. Управління кредитним ризиком на основі вдосконалення забезпечення банківських по- зик / В.І. Міщенко, С.В. Міщенко // Фінансовий простір. – 2015. – № 2 (18). – С. 78–85.

Посилання: Екф-42с, фінансовий ринок, кредитний ризик, ЛНУ ім.І.Франка, 2018

Дорогий відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Рекомендуємо Вам зареєструватися або ввійти на сайт під своїм ім'ям.

Архів новин

Декабрь 2018 (18)
Ноябрь 2018 (49)
Октябрь 2018 (175)
Июнь 2018 (5)
Май 2018 (4)
Апрель 2018 (16)
^