Комарницька М.С.
Студентка групи Екф-41с
Львівського національного університету імені Івана Франка
м. Львів, Україна
Сучасний стан фінансового ринку України та шляхи його вдосконалення.
Фінансовий ринок є найважливішою складовою економіки країни. Тому від його стану та ефективності функціонування залежить економічний розвиток країни. Сьогодні, нажаль, в Україні відбувається трансформація фінансового ринку у складних умовах, тому необхідно визначити сучасні тенденції розвитку фінансового ринку, щоб вчасно використати необхідні заходи щодо стабілізації та покращення функціонування даного типу ринку.[8]
Сучасна економіка є складною та динамічною системою, що задовольняє величезну кількість інтересів, що не просто збігаються, а найчастіше прямо протилежних. При цьому фінансовий ринок є складною структурою, яка сформувалась у результаті еволюційних процесів у сфері відносин власності, а з позиції інституційного підходу – сукупністю значної кількості учасників-посередників, які, вступаючи між собою в економічні відносини щодо розподілу та перерозподілу фінансових ресурсів, застосовують різноманітні фінансові інструменти. Ефективне функціонування і розвиток фінансового ринку можливі лише в умовах конкуренції, коли переважна частина фінансових ресурсів мобілізується суб’єктами підприємницької діяльності на засадах їх купівлі-продажу. Передумовою функціонування фінансового ринку є невідповідність потреб у фінансових ресурсах джерелам їх задоволення. Фінансовий ринок є посередником та забезпечує переміщення коштів від їх власників до користувачів. Він є особливою формою організації руху коштів в економіці і покликаний забезпечити державі, підприємствам та фізичним особам належні умови для залучення необхідних коштів і продаж тимчасово вільних ресурсів. Об’єктами економічних відносин на фінансовому ринку є грошово-кредитні ресурси, цінні папери та фінансові послуги. При цьому суб’єктами економічних відносин виступають держава, підприємства різних форм власності та окремі громадяни. Фінансовий ринок характеризується кругообігом фінансових ресурсів, у процесі якого одні суб’єкти ринку акумулюють кошти, а інші – пред’являють попит на них. До основних факторів становлення і розвитку фінансового ринку, можна віднести такі:
• поява нових елементів фінансового ринку;
• транскордонний рух фінансових ресурсів;
• технічний прогрес і розвиток інформаційних технологій [9].
Добре розвинені банківські установи, пенсійні фонди, страхові компанії та інші сегменти фінансового ринку є гарантією стабільного розвитку економічної системи в країні. Для України становлення та подальший розвиток фінансового ринку є передумовою появи потужного джерела інвестицій, що будуть спрямовуватися в сектори економіки держави, шляхом акумуляції вільних грошових коштів. Функціонування фінансового ринку неможливе без роботи фінансової системи, що забезпечує його нормальне існування і розвиток [6].
Таким чином, фінансовий ринок - це складна відкрита економічна система, яка представляє собою сукупність економічних відносин та інститутів, пов’язаних з перерозподілом капіталу[7].
Варто зазначити, що побудова ефективного функціонування фінансового ринку, як будь-яка економічна категорія, потребує закладення в його основу певних принципів функціонування, до яких відносять [5]:
1. Цілісність ринку у межах окремої країни. Забезпечується наявністю єдиної національної фондової біржі як єдиного місця котирування цінних паперів, єдиного Центрального депозитарію цінних паперів і єдиного Клірингового банку; також означає визначення єдиних курсів на усі цінні папери, які допущені до обігу й котирування на всій території країни.
2. Централізація. Здійснення державного контролю та безпосереднє регулювання цілісної системи обігу цінних паперів, що забезпечується спеціально створеними державними органами.
3. Прозорість. Доступність для всіх учасників ринку до значних обсягів достовірної інформації про фінансові послуги та суб'єктів, що їх надають, про цінні папери та їх емітентів.
4. Введення системи електронного обігу цінних паперів. Запровадження дематеріалізованого обігу цінних паперів у формі комп'ютерних записів на рахунках через систему «національна фондова біржа – центральний депозитарій – кліринговий банк».
5. Реальний захист і забезпечення інтересів та прав інвесторів. Створення необхідних умов (соціальних, політичних, економічних, правових) для реалізації інтересів суб'єктів фінансового ринку та забезпечення захисту їх майнових прав.
6. Відповідність національної системи обігу цінних паперів загальноприйнятим міжнародним стандартам безпеки інтересів і прав інвесторів. Забезпечення високих гарантій для залучення місцевих та іноземних інвестицій в акціонерний капітал і розвиток національної економіки.
7. Соціальна справедливість. Забезпечення створення рівних можливостей та спрощення умов доступу інвесторів і позичальників на фінансовий ринок, недопущення монопольних проявів дискримінації прав і свобод суб'єктів ринку цінних паперів.
8. Урегульованість. Створення гнучкої та ефективної системи регулювання фінансового ринку і, в першу чергу, фондового.
9. Контрольованість. Створення надійно діючого механізму обліку і контролю, запобігання та профілактика зловживань і злочинності на фінансовому ринку і його сегментах.
10. Ефективність. Максимальна реалізація потенційних можливостей щодо мобілізації та розміщення фінансових ресурсів у перспективні сфери національної економіки, що сприятиме забезпеченню її прогресу та задоволенню життєвих потреб населення.
11. Правова упорядкованість. Створення розвиненої правової інфраструктури забезпечення діяльності фінансового ринку, яка чітко регламентує правила поведінки і взаємовідносин його суб'єктів.
12. Конкурентність. Забезпечення необхідної свободи підприємницької діяльності інвесторів, емітентів і ринкових посередників, створення умов для змагання за найбільш вигідне залучення вільних фінансових ресурсів і встановлення немонопольних цін на послуги фінансових посередників та умов контролю за дотриманням правил добросовісної конкуренції учасниками ринку.
Також сутність та роль фінансового ринку в економіці держави найбільш повно розкривається в його функціях. Основними (загальними) функціями фінансового ринку є [10]:
1. Забезпечення взаємодії покупців і продавців фінансових активів, у результаті якої встановлюються ціни на фінансові активи, що зрівноважують попит і пропозицію на них.
2. Запровадження фінансовим ринком механізму викупу в інвесторів належних їм фінансових активів і тим самим підвищення ліквідності цих активів.
3. Фінансові ринки сприяють знаходженню для кожного з кредиторів (позичальників) контрагента угоди, а також суттєво зменшують витрати на проведення операцій та інформаційні витрати.
Розвиток фінансового ринку значною мірою відображає гнучкість фінансової системи та швидкість, з якою вона може пристосовуватися до змін в економічному та політичному житті країни, а також до різноманітних процесів, які відбуваються за її межами. Розвинуті фінансові ринки стимулюють і посилюють фінансові потоки в економіці та зменшують суспільні витрати, в тому числі й кожного учасника ринку. Саме досконалий фінансовий ринок може точно й своєчасно відображати попит і пропозицію фінансових ресурсів та з найменшими затратами звести за допомогою посередників одне з одним постачальників і споживачів грошей або капіталу.
Як відомо, фінансовий ринок ефективно працює при:
- низьких темпах інфляції в державі;
- успішному розвиткові економіки;
- стабільній законодавчій базі;
- сприятливому політичному кліматі;
- певному балансі інтересів у суспільстві.
Ці умови не завжди можливі навіть у економічно відносно розвинутих державах, тому фінансові ринки дуже часто потрясають кризи, що спричиняє ще радикальніший та економічно не завжди виправданий перерозподіл фінансових ресурсів як всередині країни, так і в міждержавних масштабах [1].
Функціонування фінансового ринку неможливе без підвищення рівня довіри до фінансових посередників. Неврегульованість окремих аспектів діяльності фінансових посередників призводить до порушення прав та інтересів як їх самих, так й інших суб'єктів ринку. Пріоритетними для посередників мають бути стратегії інвестиційного спрямування, що забезпечують реалізацію сукупності реального й фінансового інвестування, досягнення високої рентабельності вкладень, збереження реальної вартості вкладених коштів протягом терміну інвестування, можливість швидкої реалізації фінансових активів [2].
Основними інструментами та важелями щодо розвитку фінансового ринку загалом мають бути:
• валютне регулювання через гармонізацію із законодавством інших країн для активізації залучення іноземних портфельних інвестицій;
• законодавче та нормативно-правове регулювання із позиції лібералізації та оптимізації;
• податкове стимулювання шляхом створення податкових преференцій інвесторам, які готові активно інвестувати у вітчизняну економіку;
• побудова системної політики щодо пропаганди та популяризації вітчизняного фондового ринку.
Одним з головних питань розвитку фінансового ринку в Україні є функціонування неорганізованого ринку. Його перевага над організованим досить негативно впливає на стан розвитку останнього. У результаті чого неможливо отримати правдиву інформацію про стани емітента, привабливість цінного папера, що надалі сприяло б вигідному розміщенню цінних паперів у ту чи іншу галузь промисловості. Це призводить до зниження ефективності фінансового ринку, а також сприяє збільшенню ризику для інвестора. Тобто, можна сказати, що неорганізована торгівля не дає можливості реально оцінити обсяг реалізації цінних паперів і попит на них. Навіть діючі в законодавстві України нормативні документи, які регулюють діяльність суб’єктів фінансового ринку, не вирішують питання функціонування неорганізованого ринку та прозорості біржової торгівлі. Тому на сьогодні існує думка про обмеження діяльності на неорганізованому ринку, тобто введення заборони на операції з цінними паперами, які здійснюються за межами організованого ринку. Що стосується прозорості фінансового ринку, то без належної інформації втрачається його ефективність. З метою створення повної та доступної інформаційної бази необхідно привести вітчизняне законодавство відповідно до міжнародних стандартів розкриття інформації, а також впровадити комплексну систему збору інформації про учасників фінансового ринку.[2]
Розглянемо підсумки діяльності фінансового ринку у I півріччі 2018 року:
У першому півріччі 2018 року в Україні зафіксовано зростання обсягів кредитування на 14,7 відсотка порівняно з відповідним періодом торік.
"Недержавні фінансові установи видали кредитів населенню, а також малому та середньому бізнесу в обсязі 22 млрд грн. Це на 14,7% більше, ніж за аналогічний період 2017 року", - про це на прес-конференції в Укрінформі заявила генеральний директор Асоціації «Об’єднання фінансових установ» Вікторія Волковська.
Лізингодавці уклали договорів фінансового лізингу на 11 млрд грн, що на 92% перевищує аналогічні показники торік.
Обсяг послуг з факторингу, які надавали фінансові компанії у першому півріччі, зріс на 14 млрд грн, продемонструвавши приріст у 9,8% порівняно з 2017 роком.
Страховими компаніями було надано послуг населенню на суму 8,6 млрд грн (приріст - 22,7%), підприємствам - на 7,7 млрд грн (приріст - 15,6%).
Страхові виплати населенню у першому півріччі 2018 року становили 3 млрд грн, що на 25,2% більше, ніж за перше півріччя 2017 року. Страхові виплати підприємствам за перше півріччя сягнули 2,9 млрд грн, з приростом 29,5% проти 2017 року.
У січні - червні 2018 року Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (Нацкомфінпослуг) вивела з ринку цінних паперів за порушення 85 піднаглядних установ. Зокрема, найбільше було виведено з ринку ломбардів - 27, фінансових компаній - 26, юридичних осіб - лізингодавців - 16, страхових компаній - 6, кредитних спілок - 6, недержавних пенсійних фондів - 2.
Волковська також повідомила, що за підсумками першого півріччя поточного року в Україні на фінансовому ринку працювало 2012 компаній.
Нормативна база, що регулює діяльність ринку, складається з 15 профільних законів, 15 постанов Кабінету міністрів та понад 50 інших підзаконних актів [4].
Але така ситуація була не завжди, враховуючі негативний стан фінансового ринку України, у 2015 році було створено Комплексну програму розвитку фінансового ринку України на 2015-2020 рр., головною метою якої є забезпечення сталого розвитку фінансового ринку, у тому числі шляхом досягнення рівня та вимог Європейського Союзу за розвитком фінансового ринку.
Для досягнення мети Програми реалізація реформ здійснюватиметься за чотирма основними напрямами та відповідними їм блоками задач:
1.Забезпечення макроекономічної стабільності. Монетарна політика на основі інфляційного таргетування та режиму гнучкого валютного курсу
2.Забезпечення макроекономічної стабільності. Гармонізація законодавства зі стандартами ЄС; модернізація системи регулювання та нагляду; підвищення прозорості та стабільності фінансових ринків; забезпечення динамічного розвитку інструментів та інфраструктури фінансових ринків; вдосконалення системи оподаткування учасників фінансових ринків; очищення ринків від проблемних активів.
3.Розбудова інституційної спроможності регуляторів фінансового ринку. Забезпечення інституційної незалежності регуляторів; підвищення організаційної ефективності регуляторів; покращення координації роботи регуляторів та учасників фінансового ринку; стимулювання впровадження новітніх ІТ технологій.
4.Захисту прав споживачів та інвесторів фінансового ринку. Стимулювання розвитку фінансової грамотності споживачів та інвесторів фінансового ринку; підвищення стандартів захисту прав споживачів та інвесторів фінансового ринку
Реалізовуючи основні напрями програми, планується отримати позитивні показники діяльності фінансового ринку, які дозволять стабілізувати фінансовий ринок України та зробити його конкурентоспроможним на світовому фінансовому ринку [3].
Висновки. Таким чином, проведені дослідження вказують на важливість фінансового ринку для економіки країни та значний його вплив на її стан. Сучасні процеси, які відбуваються на фінансовому ринку, мають позитивні тенденції, про що свідчать підсумки діяльності фінансового ринку за перше півріччя 2018 року та вказують на позитивну розробку та впровадження заходів щодо стабілізації та покращення стану фінансового ринку. Одним з дієвих механізмів стабілізації даної ситуації може стати реалізація Комплексної програми розвитку фінансового ринку в Україні на 2015- 2020 рр.
Список використаних джерел:
1. Василик О.Д. Теорія фінансів: [підручник] / О.Д. Василик. – К. : НІОС, 2000. – 416с.
2. Гнатів О.А. Фінансовий ринок України: сучасний стан і напрями розвитку / О. А. Гнатів // Сучасні фінанси - Львівський інститут банківської справи Університету банківської справи НБУ, 2014. - 89 с.
3. Гроші і кредит: підручник / за ред. Б.С. Івасіва. – K.: КНЕУ, 1999. – С. 74-80.
4. Електронний ресурс. – Режим доступу: https://www.ukrinform.ua/rubric-presshall/2545246-finansovij-rinok-naperedodni-viboriv-riziki-ta-mozlivosti.html
5. Еш С.М. Фінансовий ринок: навч. посіб. – 2-е вид. – К.: Центр учбової літератури, 2011. – 528 с.
6. Коніна М. Сучасний стан фінансового ринку україни та шляхи його вдосконалення / М. Коніна, К. Реха, В. Янковський // Економічний дискурс. - 2016. - Вип. 2. - С. 183-192. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ed_2016_2_22
7. Савінова Ю. М. Особливості розвитку фінансового ринку України як основи функціонування системи фінансового посередництва / Ю. М. Савінова
8. Тенденції функціонування фінансового ринку України. - Лариса Сиволап
9. Уманців Юрій Фінансовий ринок у системі економічних відносин [Текст] / Ю. Уманців, О. Міняйло // Вісник Київського національного торгівельно-економічного університету. — 2015. — № 5 (103). — С. 72-82.
10. Ходатвська В.П. Ринок фінансових послуг: теорія і практика: навч. посіб. / В.П. Ходатвська, В.В. Беляев. – К.: ЦУЛ, 2002.
Студентка групи Екф-41с
Львівського національного університету імені Івана Франка
м. Львів, Україна
Сучасний стан фінансового ринку України та шляхи його вдосконалення.
Фінансовий ринок є найважливішою складовою економіки країни. Тому від його стану та ефективності функціонування залежить економічний розвиток країни. Сьогодні, нажаль, в Україні відбувається трансформація фінансового ринку у складних умовах, тому необхідно визначити сучасні тенденції розвитку фінансового ринку, щоб вчасно використати необхідні заходи щодо стабілізації та покращення функціонування даного типу ринку.[8]
Сучасна економіка є складною та динамічною системою, що задовольняє величезну кількість інтересів, що не просто збігаються, а найчастіше прямо протилежних. При цьому фінансовий ринок є складною структурою, яка сформувалась у результаті еволюційних процесів у сфері відносин власності, а з позиції інституційного підходу – сукупністю значної кількості учасників-посередників, які, вступаючи між собою в економічні відносини щодо розподілу та перерозподілу фінансових ресурсів, застосовують різноманітні фінансові інструменти. Ефективне функціонування і розвиток фінансового ринку можливі лише в умовах конкуренції, коли переважна частина фінансових ресурсів мобілізується суб’єктами підприємницької діяльності на засадах їх купівлі-продажу. Передумовою функціонування фінансового ринку є невідповідність потреб у фінансових ресурсах джерелам їх задоволення. Фінансовий ринок є посередником та забезпечує переміщення коштів від їх власників до користувачів. Він є особливою формою організації руху коштів в економіці і покликаний забезпечити державі, підприємствам та фізичним особам належні умови для залучення необхідних коштів і продаж тимчасово вільних ресурсів. Об’єктами економічних відносин на фінансовому ринку є грошово-кредитні ресурси, цінні папери та фінансові послуги. При цьому суб’єктами економічних відносин виступають держава, підприємства різних форм власності та окремі громадяни. Фінансовий ринок характеризується кругообігом фінансових ресурсів, у процесі якого одні суб’єкти ринку акумулюють кошти, а інші – пред’являють попит на них. До основних факторів становлення і розвитку фінансового ринку, можна віднести такі:
• поява нових елементів фінансового ринку;
• транскордонний рух фінансових ресурсів;
• технічний прогрес і розвиток інформаційних технологій [9].
Добре розвинені банківські установи, пенсійні фонди, страхові компанії та інші сегменти фінансового ринку є гарантією стабільного розвитку економічної системи в країні. Для України становлення та подальший розвиток фінансового ринку є передумовою появи потужного джерела інвестицій, що будуть спрямовуватися в сектори економіки держави, шляхом акумуляції вільних грошових коштів. Функціонування фінансового ринку неможливе без роботи фінансової системи, що забезпечує його нормальне існування і розвиток [6].
Таким чином, фінансовий ринок - це складна відкрита економічна система, яка представляє собою сукупність економічних відносин та інститутів, пов’язаних з перерозподілом капіталу[7].
Варто зазначити, що побудова ефективного функціонування фінансового ринку, як будь-яка економічна категорія, потребує закладення в його основу певних принципів функціонування, до яких відносять [5]:
1. Цілісність ринку у межах окремої країни. Забезпечується наявністю єдиної національної фондової біржі як єдиного місця котирування цінних паперів, єдиного Центрального депозитарію цінних паперів і єдиного Клірингового банку; також означає визначення єдиних курсів на усі цінні папери, які допущені до обігу й котирування на всій території країни.
2. Централізація. Здійснення державного контролю та безпосереднє регулювання цілісної системи обігу цінних паперів, що забезпечується спеціально створеними державними органами.
3. Прозорість. Доступність для всіх учасників ринку до значних обсягів достовірної інформації про фінансові послуги та суб'єктів, що їх надають, про цінні папери та їх емітентів.
4. Введення системи електронного обігу цінних паперів. Запровадження дематеріалізованого обігу цінних паперів у формі комп'ютерних записів на рахунках через систему «національна фондова біржа – центральний депозитарій – кліринговий банк».
5. Реальний захист і забезпечення інтересів та прав інвесторів. Створення необхідних умов (соціальних, політичних, економічних, правових) для реалізації інтересів суб'єктів фінансового ринку та забезпечення захисту їх майнових прав.
6. Відповідність національної системи обігу цінних паперів загальноприйнятим міжнародним стандартам безпеки інтересів і прав інвесторів. Забезпечення високих гарантій для залучення місцевих та іноземних інвестицій в акціонерний капітал і розвиток національної економіки.
7. Соціальна справедливість. Забезпечення створення рівних можливостей та спрощення умов доступу інвесторів і позичальників на фінансовий ринок, недопущення монопольних проявів дискримінації прав і свобод суб'єктів ринку цінних паперів.
8. Урегульованість. Створення гнучкої та ефективної системи регулювання фінансового ринку і, в першу чергу, фондового.
9. Контрольованість. Створення надійно діючого механізму обліку і контролю, запобігання та профілактика зловживань і злочинності на фінансовому ринку і його сегментах.
10. Ефективність. Максимальна реалізація потенційних можливостей щодо мобілізації та розміщення фінансових ресурсів у перспективні сфери національної економіки, що сприятиме забезпеченню її прогресу та задоволенню життєвих потреб населення.
11. Правова упорядкованість. Створення розвиненої правової інфраструктури забезпечення діяльності фінансового ринку, яка чітко регламентує правила поведінки і взаємовідносин його суб'єктів.
12. Конкурентність. Забезпечення необхідної свободи підприємницької діяльності інвесторів, емітентів і ринкових посередників, створення умов для змагання за найбільш вигідне залучення вільних фінансових ресурсів і встановлення немонопольних цін на послуги фінансових посередників та умов контролю за дотриманням правил добросовісної конкуренції учасниками ринку.
Також сутність та роль фінансового ринку в економіці держави найбільш повно розкривається в його функціях. Основними (загальними) функціями фінансового ринку є [10]:
1. Забезпечення взаємодії покупців і продавців фінансових активів, у результаті якої встановлюються ціни на фінансові активи, що зрівноважують попит і пропозицію на них.
2. Запровадження фінансовим ринком механізму викупу в інвесторів належних їм фінансових активів і тим самим підвищення ліквідності цих активів.
3. Фінансові ринки сприяють знаходженню для кожного з кредиторів (позичальників) контрагента угоди, а також суттєво зменшують витрати на проведення операцій та інформаційні витрати.
Розвиток фінансового ринку значною мірою відображає гнучкість фінансової системи та швидкість, з якою вона може пристосовуватися до змін в економічному та політичному житті країни, а також до різноманітних процесів, які відбуваються за її межами. Розвинуті фінансові ринки стимулюють і посилюють фінансові потоки в економіці та зменшують суспільні витрати, в тому числі й кожного учасника ринку. Саме досконалий фінансовий ринок може точно й своєчасно відображати попит і пропозицію фінансових ресурсів та з найменшими затратами звести за допомогою посередників одне з одним постачальників і споживачів грошей або капіталу.
Як відомо, фінансовий ринок ефективно працює при:
- низьких темпах інфляції в державі;
- успішному розвиткові економіки;
- стабільній законодавчій базі;
- сприятливому політичному кліматі;
- певному балансі інтересів у суспільстві.
Ці умови не завжди можливі навіть у економічно відносно розвинутих державах, тому фінансові ринки дуже часто потрясають кризи, що спричиняє ще радикальніший та економічно не завжди виправданий перерозподіл фінансових ресурсів як всередині країни, так і в міждержавних масштабах [1].
Функціонування фінансового ринку неможливе без підвищення рівня довіри до фінансових посередників. Неврегульованість окремих аспектів діяльності фінансових посередників призводить до порушення прав та інтересів як їх самих, так й інших суб'єктів ринку. Пріоритетними для посередників мають бути стратегії інвестиційного спрямування, що забезпечують реалізацію сукупності реального й фінансового інвестування, досягнення високої рентабельності вкладень, збереження реальної вартості вкладених коштів протягом терміну інвестування, можливість швидкої реалізації фінансових активів [2].
Основними інструментами та важелями щодо розвитку фінансового ринку загалом мають бути:
• валютне регулювання через гармонізацію із законодавством інших країн для активізації залучення іноземних портфельних інвестицій;
• законодавче та нормативно-правове регулювання із позиції лібералізації та оптимізації;
• податкове стимулювання шляхом створення податкових преференцій інвесторам, які готові активно інвестувати у вітчизняну економіку;
• побудова системної політики щодо пропаганди та популяризації вітчизняного фондового ринку.
Одним з головних питань розвитку фінансового ринку в Україні є функціонування неорганізованого ринку. Його перевага над організованим досить негативно впливає на стан розвитку останнього. У результаті чого неможливо отримати правдиву інформацію про стани емітента, привабливість цінного папера, що надалі сприяло б вигідному розміщенню цінних паперів у ту чи іншу галузь промисловості. Це призводить до зниження ефективності фінансового ринку, а також сприяє збільшенню ризику для інвестора. Тобто, можна сказати, що неорганізована торгівля не дає можливості реально оцінити обсяг реалізації цінних паперів і попит на них. Навіть діючі в законодавстві України нормативні документи, які регулюють діяльність суб’єктів фінансового ринку, не вирішують питання функціонування неорганізованого ринку та прозорості біржової торгівлі. Тому на сьогодні існує думка про обмеження діяльності на неорганізованому ринку, тобто введення заборони на операції з цінними паперами, які здійснюються за межами організованого ринку. Що стосується прозорості фінансового ринку, то без належної інформації втрачається його ефективність. З метою створення повної та доступної інформаційної бази необхідно привести вітчизняне законодавство відповідно до міжнародних стандартів розкриття інформації, а також впровадити комплексну систему збору інформації про учасників фінансового ринку.[2]
Розглянемо підсумки діяльності фінансового ринку у I півріччі 2018 року:
У першому півріччі 2018 року в Україні зафіксовано зростання обсягів кредитування на 14,7 відсотка порівняно з відповідним періодом торік.
"Недержавні фінансові установи видали кредитів населенню, а також малому та середньому бізнесу в обсязі 22 млрд грн. Це на 14,7% більше, ніж за аналогічний період 2017 року", - про це на прес-конференції в Укрінформі заявила генеральний директор Асоціації «Об’єднання фінансових установ» Вікторія Волковська.
Лізингодавці уклали договорів фінансового лізингу на 11 млрд грн, що на 92% перевищує аналогічні показники торік.
Обсяг послуг з факторингу, які надавали фінансові компанії у першому півріччі, зріс на 14 млрд грн, продемонструвавши приріст у 9,8% порівняно з 2017 роком.
Страховими компаніями було надано послуг населенню на суму 8,6 млрд грн (приріст - 22,7%), підприємствам - на 7,7 млрд грн (приріст - 15,6%).
Страхові виплати населенню у першому півріччі 2018 року становили 3 млрд грн, що на 25,2% більше, ніж за перше півріччя 2017 року. Страхові виплати підприємствам за перше півріччя сягнули 2,9 млрд грн, з приростом 29,5% проти 2017 року.
У січні - червні 2018 року Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (Нацкомфінпослуг) вивела з ринку цінних паперів за порушення 85 піднаглядних установ. Зокрема, найбільше було виведено з ринку ломбардів - 27, фінансових компаній - 26, юридичних осіб - лізингодавців - 16, страхових компаній - 6, кредитних спілок - 6, недержавних пенсійних фондів - 2.
Волковська також повідомила, що за підсумками першого півріччя поточного року в Україні на фінансовому ринку працювало 2012 компаній.
Нормативна база, що регулює діяльність ринку, складається з 15 профільних законів, 15 постанов Кабінету міністрів та понад 50 інших підзаконних актів [4].
Але така ситуація була не завжди, враховуючі негативний стан фінансового ринку України, у 2015 році було створено Комплексну програму розвитку фінансового ринку України на 2015-2020 рр., головною метою якої є забезпечення сталого розвитку фінансового ринку, у тому числі шляхом досягнення рівня та вимог Європейського Союзу за розвитком фінансового ринку.
Для досягнення мети Програми реалізація реформ здійснюватиметься за чотирма основними напрямами та відповідними їм блоками задач:
1.Забезпечення макроекономічної стабільності. Монетарна політика на основі інфляційного таргетування та режиму гнучкого валютного курсу
2.Забезпечення макроекономічної стабільності. Гармонізація законодавства зі стандартами ЄС; модернізація системи регулювання та нагляду; підвищення прозорості та стабільності фінансових ринків; забезпечення динамічного розвитку інструментів та інфраструктури фінансових ринків; вдосконалення системи оподаткування учасників фінансових ринків; очищення ринків від проблемних активів.
3.Розбудова інституційної спроможності регуляторів фінансового ринку. Забезпечення інституційної незалежності регуляторів; підвищення організаційної ефективності регуляторів; покращення координації роботи регуляторів та учасників фінансового ринку; стимулювання впровадження новітніх ІТ технологій.
4.Захисту прав споживачів та інвесторів фінансового ринку. Стимулювання розвитку фінансової грамотності споживачів та інвесторів фінансового ринку; підвищення стандартів захисту прав споживачів та інвесторів фінансового ринку
Реалізовуючи основні напрями програми, планується отримати позитивні показники діяльності фінансового ринку, які дозволять стабілізувати фінансовий ринок України та зробити його конкурентоспроможним на світовому фінансовому ринку [3].
Висновки. Таким чином, проведені дослідження вказують на важливість фінансового ринку для економіки країни та значний його вплив на її стан. Сучасні процеси, які відбуваються на фінансовому ринку, мають позитивні тенденції, про що свідчать підсумки діяльності фінансового ринку за перше півріччя 2018 року та вказують на позитивну розробку та впровадження заходів щодо стабілізації та покращення стану фінансового ринку. Одним з дієвих механізмів стабілізації даної ситуації може стати реалізація Комплексної програми розвитку фінансового ринку в Україні на 2015- 2020 рр.
Список використаних джерел:
1. Василик О.Д. Теорія фінансів: [підручник] / О.Д. Василик. – К. : НІОС, 2000. – 416с.
2. Гнатів О.А. Фінансовий ринок України: сучасний стан і напрями розвитку / О. А. Гнатів // Сучасні фінанси - Львівський інститут банківської справи Університету банківської справи НБУ, 2014. - 89 с.
3. Гроші і кредит: підручник / за ред. Б.С. Івасіва. – K.: КНЕУ, 1999. – С. 74-80.
4. Електронний ресурс. – Режим доступу: https://www.ukrinform.ua/rubric-presshall/2545246-finansovij-rinok-naperedodni-viboriv-riziki-ta-mozlivosti.html
5. Еш С.М. Фінансовий ринок: навч. посіб. – 2-е вид. – К.: Центр учбової літератури, 2011. – 528 с.
6. Коніна М. Сучасний стан фінансового ринку україни та шляхи його вдосконалення / М. Коніна, К. Реха, В. Янковський // Економічний дискурс. - 2016. - Вип. 2. - С. 183-192. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ed_2016_2_22
7. Савінова Ю. М. Особливості розвитку фінансового ринку України як основи функціонування системи фінансового посередництва / Ю. М. Савінова
8. Тенденції функціонування фінансового ринку України. - Лариса Сиволап
9. Уманців Юрій Фінансовий ринок у системі економічних відносин [Текст] / Ю. Уманців, О. Міняйло // Вісник Київського національного торгівельно-економічного університету. — 2015. — № 5 (103). — С. 72-82.
10. Ходатвська В.П. Ринок фінансових послуг: теорія і практика: навч. посіб. / В.П. Ходатвська, В.В. Беляев. – К.: ЦУЛ, 2002.
