Стратегічні орієнтири » Сучасні тенденції державних фінансів 2011 » Куровець Н.М. Управління податковим ризиком країни в сучасних умовах розвитку
Информація до матеріалу
  • Переглядів: 2447
  • Автор: Admin
  • Дата: 17-06-2011, 17:40
 (голосов: 0)
17-06-2011, 17:40

Куровець Н.М. Управління податковим ризиком країни в сучасних умовах розвитку

Категорія: Сучасні тенденції державних фінансів 2011

УДК 336
© Куровець Н.М., 2011
ЛНУ імені Івана Франка, ЕкдМ-51с

Управління податковим ризиком країни в сучасних умовах розвитку

На сьогоднішній день податкова система України все більше відчуває на собі вплив ризиків і непередбачуваності зовнішнього середовища. Процеси оподаткування є важко прогнозованими та контрольованими. Відповідно не відбувається розширення бази оподаткування і зростання податкових надходжень в обсягах, необхідних для активізації фінансової діяльності держави.
Проблемі управління ризиками та дослідженню їх впливу на сферу оподаткування в усьому світі приділяється велика увага. Та, незважаючи на те, проблема не вирішена. Відсутній єдиний загальноприйнятий підхід до визначення основ ризикології. У зв’язку з цим, актуальним і першочерговим завданням є виокремлення вихідних теоретичних положень, що слугують базою розвитку ризикології у податковій системі.
Щоб розв’язати цю проблему, проводяться всебічні теоретичні дослідження. На базі останніх упродовж кількох десятиліть формується окрема наука про ризик, що дістала назву "ризикологія" і трактується як наука про закони і закономірності діяльності систем цілездійснення стосовно виявлення можлих загроз, які можуть проявлятися у майбутній діяльності, або наука про те, що необхідно робити нині і в майбутньому, щоб досягти успіху за мінімальних зусиль.
Розробка тверджень, що приймаються як вихідні для подальших досліджень, базується на вивченні аксіом ризикованості сфери оподаткування. Провідний український учений В.В. Вітлінський обгрунтовує три основні аксіоми: загальності, прийнятності та не повторюваності.
Вихідною домінантою досліджень є перша аксіома – аксіома загальності, яка вказує на те, що в основі всіх видів діяльності та сфер поширення відносин лежать певні ризики, які з певних умов виникають, проявляються і призводять до небажаних наслідків у податковій системі в цілому.
Друга аксіома – аксіома прийнятності – кожна система, яка здійснює певну діяльність, так чи інакше оцінює ступінь ризику, залежно від стану зовнішнього середовища, а також від власного ставлення до ризику. Згідно цієї аксіоми фактори, які впливають на ступінь ризику, поділяються на об’єктивні (зовнішні) та суб’єктивні (внутрішні).
Третя аксіома – аксіома неповторюваності – структура і міра ризику постійно змінюється в часі й не повторюється навіть у схожих ситуаціях.
Треба зазначити, що загальні теоретичні основи, сформовані в галузі управління ризиками, однозначно не відповідають податковій сфері через специфічність її функціювання. В першу чергу треба виділити базове поняття "ризики оподаткування" і визначити його зміст для подальших досліджень домінант ризикованості даного середовища. Сфері оподаткування властива наявність умов, що свідчать про існування в ній ризиків. До таких умов професор В. Гранатуров, зокрема, відносить:
- наявність невизначеності;
- необхідність вибору альтарнативи;
- можливість оцінити ймовірність здійснення вибраних альтернатив.
Отже, ризики оподаткування існують тільки в тих ситуаціях невизначеності, які супроводжуються негативними наслідками. Тобто невизначеність є першопричиною "ризику". ЇЇ виникнення у сфері оподаткування зумовлено тим, що:
- більшість процесів є принципово індетермінованими;
- податкова система потерпає від невизначеності наслідків постійного реформування і трансформації;
- існує високий ступінь конфліктності у формуванні податкових правовідносин;
- зростають масштаби і кількість загроз і небезпек у даній сфері;
-існують організована невизначеність і асиметрія інформації, приховування частки останньої в умовах тонізації економіки, ухилення від оподаткування.
Негативними наслідками такої невизначеності є не лише прямі фінансові втрати, тобто недонадходженя податкових платежів, а й непрямі – зокрема, недосягнення очікуваних результатів від податкових реформ. Єдиний підхід до вивчення цієї проблеми у науковців, які її вивчають, відсутній.
На основі аналізу поширених ознак ризиків у сфері оподаткування їх можна згрупувати за кількісними та якісними критеріями.
Така систематизація ознак класифікації передбачає виявлення і конкретизацію на основі грунтовного аналізу всіх факторів ризику та множини їх виявів з позиції як держави, так і суб’єктів господарювання. Кількісний критерій класифікації ризиків дає змогу поділити їх на допустимі, критичні й катастрофічні. Допустимими є ті, які зумовлюють зменшення податкових надходжень, що суттєво не впливають на дохідну систему бюджету. Ризики, що можуть суттєво зменшити податкові надходження і вплинути на видатки бюджету, є критичними і призводять до зміни мети і стратегії податкової діяльності. Катастрофічні – це ризики, виникнення яких не дає змоги виконати податкову частину бюджету і може спричинити незаплановані додаткові витрати. Вони зумовлюють бюджетний дефіцит і зменшення темпів зростання економіки.
Ризики оподаткування систематизовано з урахуванням таких якісних ознак:
1. За часом виникнення: перспективні, поточні й оперативні.
Оперативні ризики можуть бути спричинені будь-якими непердбачуваними ситуаціями протягом року (політичною та економічною кризою, інфляцією, форс-мажорними обставинами). Поточні – можуть бути зумовлені змінами в механізмі оподаткування. Проте найменш прогнозованими і найбільш непердбачуваними є перспективні ризики, пов’язані із запланованим податковим реформуванням.
2. За впливом наслідків ризиків: виправдані, невиправдані.
Випраданими ризиками вважаємо такі, що обгрнтовані вжитими заходами із забезпечення податкових надходжень. Невиправдані – це ризики, пов’язані із значними витратами на здійснення заходів щодо забезпечення податкових надходжень.
3. За функціональними характеристиками:
- об’єктивні (вплив незалежних факторів суспільно-економічного життя). Має незалежний щодо податкової сфери характер. Залежить від загальносуспільних ризиків, зумовлених напрямами соціальної та економічної політики держави, політичною нестабільністю в країні, інфляційними процесами тощо;
- об’єктивно-суб’єктивні: об’єднує податкові ризики, які повністю залежать від діяльності чи бездіяльності суб’єктів податкових правовідносин:
а) ризики, які виникають унаслідок проведення державою в особі законодавчих і виконавчих органів податкової політики, діяльності податкових органів та платників податків;
б) ризики, які пов’язані з функціонуванням податкового механізму та його елементів (неефективність побудови податкової системи і структури оподаткування, рівня підготовки працівників податкових органів, недостатньо ефективним застосування методів боротьби з порушниками податкового законодавства тощо);
в) ризики, пов’язані з учиненням податкових правопорушень у сфері оподаткування всіма суб’єктами податкових правовідносин (моральні ризики, соціальні, ризики відповідальності, професійні тощо).
Відтак, запропонована систематизація ознак дозволяє застосувати її як основу для розробки системи групування всіх можливих видів ризиків з позиціїї їх носія, причин і середовища виникнення. Цей підхід до узагальнення критеріїв класифікації ризиків у сфері оподаткування є важливим, оскільки, по-перше, дає змогу відображати необхідні сторони суті кожного з них, по-друге, розкрити сферу і причину виникнення ризику, по-третє, практично застосувати отриману інформацію для оцінювання і мінімізації наявних ризиків.
Адміністування податків є комплексом заходів з управління перерозподілом і рухом вартості від платників податків до бюджетів усіх рівнів. Метою такої управлінської діяльності є ефективне забезпечення бюджетів фінансовими ресурсами. Саме тому податковій адміністрації, враховуючи складну фінансово-економічну ситуацію, необхідно переглянути свої першочергові плани щодо модернізації.
Фінансово-економічна криза приводить до зменшення податкових надходжень, тому що платники податків змушені перебудовувати стратегію господарювання. Це можуть бути такі варіанти:
- здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню без реєстрації в контролюючих органах;
- навмисне зниження належних до сплати сум податків при поданні податкової звітності;
- несплата або недоплата належних сум податків (заборгованівсть);
- незаконне декларування сум, які мають бути повернені.
Поряд із виконанням головного завдання – фінансового забезпечення дохідної частини бюджетів усіх рівнів – податкова адміністрація має забезпечити і такі:
- розширення допомоги платникам податків – фізичним і юридичним особам;
- покращення комукацій із зовнішнім середовищем;
-оперативна розробка законодавчих пропозицій з удосконалення податкового механізму;
- мінімізація ризиків ухилення від оподаткування.
Авансова сплата податків негативно впливає на їх платників, зменшуючи обігові кошти, дефіцит яких особливо відчувається в період кризи. Тому в період фінансово-економічної кризи доречно було б авансові платежі максимально наблизити до фактичних розрахунків, а фіскальним органам – обмежитись у примусовому залученні авансових платежів для виконання бюджетних призначень.
Податкові повернення (відшкодування) можуть підтримати платників податків у кризовий період шляхом поповнення їхніх обігових коштів. У європейських країнах працюють різні методики відшкодування таких коштів. Нам потрібно оптимізувати сам проце відшкодування з метою його пришвидшення. Шляхом надання пріоритету в обробці податкової звітності сумлінним платникам податків.
У період макро- й мікроекономічної нестабільності значна кількість платників стикаються з тимчасовими проблемами розрахунків усіх рівнів. І саме виникнення податкової заборгованості є значним фіскальним ризиком у такий період. Одним із варіантів допомоги платникам податків є використання механізму розстрочення податкових зобов’язань за умови відсутності можливості їх сплати.
Таким чином, відповіддю на глобальну фінансово-економічну кризу має стати значне підвищення ефективності роботи податкової адміністрації. Постають вимоги покращення адміністрування податків, їх контролю, удосконалення управлінських функцій, кадрової політики, інформаційної складової, уточнення стратегії та першочергових завдань тощо. Реалізація таких заходів повинна максимально узгоджуватися із загальнонаціональною фінансовою політикою, а підходи до адміністрування податків слід будувати виходячи з головного завдання – створення умов для відновлення економічного зростання в Україні.
Список використаних джерел:
1. Вітлінський В.В. Джерела і види податкових ризиків їх взаємозв'язок / В.В. Вітлінський, О.М. Тимченко // Фінанси України. – 2007. – № 3 – С. 132-139.
2. Гранатуров В.М. Податковий ризик держави: визначення та класифікація / В.М. Гранатуров, І.Б. Ясенова // Фінанси України. – 2007. – № 10. – С. 86-95.
3. Десятник О.М. Концептуальні основи теорії ризиків у сфері оподаткування / О.М. Десятник // Фінанси України. – 2009. – № 10. – С. 107-115.
Дорогий відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Рекомендуємо Вам зареєструватися або ввійти на сайт під своїм ім'ям.

Архів новин

Апрель 2019 (6)
Декабрь 2018 (18)
Ноябрь 2018 (49)
Октябрь 2018 (175)
Июнь 2018 (5)
Май 2018 (4)
^