Стратегічні орієнтири » Фінансовий ринок 2018 » Ковальчук А.О. ВАЛЮТНІ ДЕРИВАТИВИ ЯК ІНСТРУМЕНТИ ХЕДЖУВАННЯ ВАЛЮТНИХ РИЗИКІВ В УКРАЇНІ
Информація до матеріалу
  • Переглядів: 531
  • Автор: Anna Kovalchuk
  • Дата: 31-10-2018, 20:46
 (голосов: 0)
31-10-2018, 20:46

Ковальчук А.О. ВАЛЮТНІ ДЕРИВАТИВИ ЯК ІНСТРУМЕНТИ ХЕДЖУВАННЯ ВАЛЮТНИХ РИЗИКІВ В УКРАЇНІ

Категорія: Фінансовий ринок 2018

Ковальчук А.О.
ЛНУ імені Івана Франка, ЕКФ-46с
ВАЛЮТНІ ДЕРИВАТИВИ ЯК ІНСТРУМЕНТИ ХЕДЖУВАННЯ ВАЛЮТНИХ РИЗИКІВ В УКРАЇНІ

В умовах відкритості економіки та впровадження режиму мінімальних валютних обмежень і гнучкого курсоутворення одним із найсуттєвіших ризиків, з якими стикаються підприємства, задіяні у зовнішньоекономічній діяльності, є валютний ризик.
У сучасних умовах валютні відносини відіграють велике значення, адже діяльність на фінансовому ринку має глобальний характер. Саме тому тема мінімізації валютних ризиків вітчизняних підприємств за допомогою хеджування має актуальне значення. Проте, в Україні даний механізм не є достатньо розвиненим і популярним серед суб’єктів господарювання, що визначає необхідність вивчення світової практики застосування валютних деривативів, проблем та перспектив їх використання в Україні.
Дослідження ринку деривативів привертало увагу багатьох зарубіжних теоретиків і практиків. Вивченням проблематики розвитку ринку деривативів займались такі вітчизняні вчені, як: М. П. Денисенко, О. М. Колодізєв, В. І. Міщенко, Л. О. Примостка, В. М. Шелудько, В. Гордон, Н. Іващук, О. Сохацька та інші.
Раніше в Україні через прив’язку гривні до долара США потреба у валютних деривативах була незначною. Національний банк України, по суті, брав на себе валютні ризики шляхом утримання фіксованого курсу. При цьому ринок валютних деривативів розвивався недостатньо через його жорстке регулювання.
З переходом до режиму інфляційного таргетування та з урахуванням умов Міжнародного валютного фонду у лютому 2014 році НБУ оголосив про зміну моделі валютно-курсової політики та орієнтацію на режим гнучкого курсоутворення. Проте, такі дії поряд із критичною військово-політичною ситуацією та дестабілізацією економіки призвели до різкої девальвації гривні у 2014 році.
На думку Незалежної асоціації банків, на етапі поточного розвитку валютного ринку України в умовах “плаваючого” валютного курсу особливо актуальним є запровадження деривативів на іноземні валюти. Наявність такого інструменту є нагальною потребою та поширеною світовою практикою. Валютні ризики зазвичай пов’язані з широким колом міжнародних операцій, включаючи торгівлю та потоки капіталу. Такі агенти, як правило, не схильні до ризику, тому зростає потреба в страхуванні валютних ризиків. У зв’язку з цим, усе більшої популярності набуває метод управління валютними ризиками за допомогою хеджування.
Хеджування як метод управління валютними ризиками належить до зовнішніх методів управління, тобто при хеджуванні підприємство вдається до послуг сторонніх організацій (банків, фінансових компаній, учасників біржової торгівлі). Економічною перевагою є те, що компанії можуть сконцентруватися на своїх основних функціях та перекласти валютний ризик на інші сторони, які згодні прийняти його.
Процес хеджування пов’язується насамперед із функціонуванням ринку похідних фінансових інструментів – деривативів. Деривативи являють собою контракти, які укладаються з метою перерозподілу фінансових ризиків та передбачають встановлення заздалегідь зафіксованих умов проведення передбачених у них операцій купівлі/продажу базового активу (наприклад, валюти). Таким чином, валютні деривативи дають змогу покупцеві та продавцеві протягом визначеного проміжку часу застрахуватися від ризику зміни валютного курсу.
Наведемо основні інструменти, що використовуються для хеджування валютних ризиків.
Найбільшим попитом серед усіх інструментів хеджування валютних ризиків на світовому ринку користуються валютні свопи - угода про обмін валюти за наперед встановленим курсом із одночасним зобов’язанням провести зворотній обмін тих самих валют в майбутньому за визначеним курсом, який, як правило, відрізняється від валютного курсу по першій операції. Своп в іноземній валюті може бути комбінацією двох форвардів або комбінацією спот та форвардної позиції. Частка даних контрактів у загальному обсязі угод з валютними деривативами у 2016 році склала 67%, серед позабіржових похідних інструментів – майже 70%. Своєю популярністю своп-контракти завдячують невисокій вартості здійснення операцій та взаємовигідності для обох сторін. При хеджуванні валютного ризику зацікавлена сторона сплачує невисоку комісійну винагороду. Умови обміну валюти по спот і форвард операціям в контракті фіксуються, тому в результаті їх проведення жодний з учасників угоди не програє [2].
Валютний форвард є досить розповсюдженим способом покриття валютного ризику. При укладенні форвардної угоди підприємство укладає договір купівлі-продажу, за яким зобов’язується купити (або продати) іноземну валюту за обмінним курсом, зазначеним у договорі, у визначений термін у майбутньому. Даний метод хеджування дозволяє повністю усунути невизначеність щодо обмінного курсу придбаної (проданої) валюти в майбутньому [3]. Їх обіг забезпечує 20% світового ринку валютних деривативів. Для суб’єктів господарювання перевагою форвардного контракту є можливість підібрати умови під конкретну операцію, оскільки даний фінансовий інструмент не є біржовим, а отже, і не стандартизований.
Питома вага інших різновидів фінансових інструментів для хеджування валютних ризиків на світовому ринку є порівняно незначною. Мала частка опціонів у структурі валютних деривативів зумовлена тим, що вони виступають одним із найскладніших похідних фінансових інструментів та надають покупцю опціону лише право, а не зобов’язання, на виконання операції, що часто є вигідним лише для одного учасника опціонного контракту.
Позитивними моментами хеджування валютних ризиків за допомогою вище зазначених інструментів є [5]:
- при використанні валютних деривативів у підприємства відсутня необхідність створення значних резервних фондів для покриття можливих втрат від зміни валютного курсу; грошові кошти підприємства не відволікаються з обігу і можуть бути спрямовані у виробничу діяльність;
- доступність організованого ринку – вихід на біржовий ринок реальний для невеликого підприємства або приватного інвестора, в той час як позабіржові угоди укладаються з професійними учасниками фінансового ринку і ефективність даних угод залежить від розміру і ділової репутації організації;
- можливість проводити хеджування без прийняття значних кредитних ризиків – основним кредитним ризиком при хеджування є ризик біржі, який, як правило, є відчутно нижчим, ніж кредитний ризик контрагента на позабіржовому ринку; також кредитний ризик знижується за рахунок ефективних механізмів взаємозаліку вимог, як правило, пропонованих біржею;
- наявність моніторингу за цінами і обсягами торгів на доступні інструменти, що дозволяє вибрати оптимальну стратегію хеджування.
Недоліками такого роду хеджування є [5]:
- необхідність здійснення комісійних витрат при укладанні угод;
- неможливість використовувати строкові контракти довільного розміру та терміну виконання – стандартні контракти передбачають фіксований розмір лота і термін, їх кількість обмежена, в силу цього базисний ризик хеджування заздалегідь неможливо зробити менше певної заданої величини;
Незважаючи на відзначені недоліки валютних деривативів, необхідність розвитку ринку похідних фінансових інструментів в Україні є очевидною, зважаючи на високий рівень валютних ризиків, перехід до гнучкого курсоутворення та збільшення зацікавленості вітчизняних суб’єктів господарювання у виході на міжнародні ринки.
На відміну від світового ринку, де переважають операції з валютними деривативами на позабіржовому ринку, в Україні торгівля похідними цінними паперами на неорганізованому ринку практично відсутня. На біржових майданчиках в Україні знаходяться в обігу в основному ф’ючерсні контракти, частка опціонів є незначною. Наприклад, у 2016 році на ПАТ «Українська біржа» питома вага ф’ючерсних контрактів серед похідних цінних паперів склала майже 94% від кількості укладених угод та 97% загального обсягу торгів [4].
Загальна динаміка обсягу укладених біржових контрактів з похідними цінними паперами в Україні протягом 2014-2016 років демонструє спадну тенденцію. Так у 2015 році обсяг контрактів зменшився на 27,9% порівняно з 2014 році, а у 2016 році – на 67,6% порівняно з 2015 роком [1].
Особливістю вітчизняного ринку похідних цінних паперів є також те, що майже всі контракти з деривативами укладаються на одній біржі – ПАТ «Українська біржа».
Таким чином, стан вітчизняного ринку валютних деривативів на сьогоднішній день характеризується недостатнім рівнем розвитку та наявністю значної кількості невирішених питань як з боку фондового ринку щодо нерозвиненості інфраструктури ринку, низької активності торгів похідними фінансовими інструментами, так і з боку суб’єктів господарювання щодо незацікавленості у побудові оптимальної системи управління валютними ризиками та використання похідних цінних паперів для їх хеджування [4].
Отже, вітчизняний ринок похідних цінних паперів перебуває на стадії становлення. Широке запровадження операцій з деривативами в Україні стане можливим лише після вирішення всіх проблем, пов’язаних з їх реалізацією. Удосконалення інфраструктурного і нормативно-правового забезпечення позитивно вплине на розвиток вітчизняного ринку похідних цінних паперів, фінансову систему України та національну економіку загалом, що також сприятиме інтеграції України в європейський та світові ринки.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Аналітичні дані щодо розвитку фондового ринку [Електронний ресурс] // Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Офіційний сайт. – Режим доступу: https://www.nssmc. gov.ua/ fund/analytics
2. Вербіцька І. І. Хеджування валютних ризиків / І. І. Вербіцька // Сталий розвиток економіки. – 2013. – № 4. – С. 374-380.
3. Інноваційний розвиток економіки: модель, система управління, державна політика / За ред. Л.І. Федулової. – К.: Основа, 2015. – 512 с
4. Колодізєв О. М. Аналіз перспектив розвитку ринку деривативів в Україні з урахуванням вирішення проблеми його нормативно-правового регулювання / О. М. Колодізєв, О. В. Коцюба // Проблеми економіки. – 2016. – № 1. – С. 242-248.
5. Міщенко В. І. Фінансові деривативи: аналітичні та облікові аспекти: Монографія / В. І. Міщенко. – К.: КНЕУ, 2012. – 263 с.
Дорогий відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Рекомендуємо Вам зареєструватися або ввійти на сайт під своїм ім'ям.

Архів новин

Декабрь 2019 (1)
Ноябрь 2019 (26)
Октябрь 2019 (141)
Сентябрь 2019 (1)
Апрель 2019 (6)
Декабрь 2018 (18)
^