Німецькі підприємства втрачають 20 млрд щороку через промислове шпигунство. Чи можна щось вивідати у нас?
Щорічні збитки німецьких підприємств від промислового шпигунства, складають, щонайменше, 20 мільярдів євро, повідомляє Deutschlandradio з посиланням на голову Комітету з економічної безпеки Бертольда Штоппелькампа (Berthold Stoppelkamp).
Джерело: lenta.ru
Найчастіше об'єктом шпигунства є дослідження у галузі екологічно чистих технологій, особливо розробки електроприводів і високоємких акумуляторів. Задіяні в цих дослідженнях учені, інженери й менеджери змушені приділяти підвищену увагу боротьбі з інсайдерськими витоками інформації.
Точне число шпигунських атак, яким піддаються німецькі підприємства, залишається невідомим. За даними статистики, зі ста випадків промислового шпигунства стає відомо лише про шість. Штоппелькамп вважає, що в більшості випадків важливі дані пропадають абсолютно непомітно.
Крім того, за його словами, більшість підприємств не повідомляє про ті випадки шпигунства, що стали відомими, щоб не здіймати зайвого галасу. У багатьох німецьких компаній не вистачає ресурсів і спеціально навченого персоналу для протидії промисловому шпигунству. Особливо це стосується малих і середніх підприємств.
Більше половини німецьких підприємств вважають однією з головних небезпек для своїх "ноу-хау" соціальні мережі. Провідні німецькі компанії почали масово блокувати своїм співробітникам доступ до Facebook та інших соціальних мереж, щоб перешкодити витоку закритої інформації.
ТОЧКИ ЗОРУ:
Шпигунство – явище настільки ж давнє, як і сама цивілізація. На сучасному етапі розвитку суспільства масштаби економічного шпигунства різко зростають. При цьому, більшість компаній не надто серйозно ставиться до загрози з боку конкурентів і спецслужб "дружніх" країн. Безпека дотепер вважається об'єктом непродуктивних витрат, а не об'єктом інвестицій. Коли ж проблема таки виникає, її намагаються вирішити з мінімальними витратами.
Французький дослідник методів конкурентної розвідки та промислового шпигунства М. Денюзьєр:
Сучасна наукова, промислова й економічна інформація здебільшого легкодоступна. 95% даних, що Вас цікавлять, можна отримати зі спеціальних журналів і наукових праць, звітів компаній, внутрішніх видань підприємства, брошур і проспектів, що роздають на ярмарках і виставках. Мета розвідника – роздобути ще 5% інформації, у якій і криється фірмовий «секрет», «таємниця майстерності».
Чи вважається промислове шпигунство серйозним злочином? В країнах Європейського союзу немає законів, які трактують промислове шпигунство як протиправне діяння. В деяких штатах США промислове шпигунство законодавчо вважається злочином.
Дослідження відкритих інформаційних джерел, що стосується основних тенденцій бізнесу й намірів конкурентів, аналізу ризиків та вразливостей, закріпилось на Заході під назвою «конкурентної розвідки» (competitive intelligence). Використовуючи нелегальні методи отримання інформації, тобто методи промислового шпигунства, підприємство ризикує заплямувати власну репутацію, а це, зазвичай, ставить під удар весь бізнес. Тому в Європі, в США дедалі більшої популярності набуває діяльність, яка підпадає під визначення «конкурентна розвідка». Необхідно розмежувати поняття: розвідка та промислове шпигунство. Промислове шпигунство – прояв недобросовісної конкуренції, діяльність із незаконного добування відомостей, що становлять комерційну цінність. Методи ж конкурентної розвідки можна поділити на цілком законні (білі) та методи, що не порушують норм законів, проте не завжди відповідають морально-етичним нормам (сірі методи).
Джерело: http://www.personal.in.ua/article.php?ida=451
Співробітник конкурентної розвідки часто змушений балансувати на тонкій грані між легальним і нелегальним.
Напрям промислового шпигунства, що набуває популярності в усьому світі, а також і в Україні, – це отримання конфіденційної інформації за допомогою Інтернету. Складається враження, що промисловість лише зовсім недавно стала по-справжньому усвідомлювати небезпеку, приховану в Інтернеті, мобільному зв’язку, дротових телефонних та комп’ютерних мережах.
За оцінкою незалежних західних експертів, у більш ніж 80% випадків результати розвідувальної діяльності використовуються для економічного (промислового) шпигунства.
Якщо звернутись до американського досвіду, то ще в 1990 р. Президент США Джордж Буш у своїй доповіді “Стратегія США в галузі національної безпеки” проголосив економічну розвідку пріоритетним напрямом діяльності американських спецслужб. А наприкінці 1993 р. Біл Клінтон дав вказівку керівництву розвідок США поглибити дослідження у сфері економічної розвідки. Було виділено три пріоритетних напрями:
• макроекономічна розвідка – збір стратегічної інформації про глобальні процеси в економіках інших держав;
• мікроекономічна розвідка – збір тактичної й оперативної інформації з тієї ж проблематики;
• економічна контррозвідка – протидія спробам іноземних державних спецслужб і комерційних фірм здобути американські торгово-економічні й технологічні секрети.
Джерело: http://justinian.com.ua/article.php?id=707
А яка Ваша авторитетна думка?
Щорічні збитки німецьких підприємств від промислового шпигунства, складають, щонайменше, 20 мільярдів євро, повідомляє Deutschlandradio з посиланням на голову Комітету з економічної безпеки Бертольда Штоппелькампа (Berthold Stoppelkamp).
Джерело: lenta.ru
Найчастіше об'єктом шпигунства є дослідження у галузі екологічно чистих технологій, особливо розробки електроприводів і високоємких акумуляторів. Задіяні в цих дослідженнях учені, інженери й менеджери змушені приділяти підвищену увагу боротьбі з інсайдерськими витоками інформації.
Точне число шпигунських атак, яким піддаються німецькі підприємства, залишається невідомим. За даними статистики, зі ста випадків промислового шпигунства стає відомо лише про шість. Штоппелькамп вважає, що в більшості випадків важливі дані пропадають абсолютно непомітно.
Крім того, за його словами, більшість підприємств не повідомляє про ті випадки шпигунства, що стали відомими, щоб не здіймати зайвого галасу. У багатьох німецьких компаній не вистачає ресурсів і спеціально навченого персоналу для протидії промисловому шпигунству. Особливо це стосується малих і середніх підприємств.
Більше половини німецьких підприємств вважають однією з головних небезпек для своїх "ноу-хау" соціальні мережі. Провідні німецькі компанії почали масово блокувати своїм співробітникам доступ до Facebook та інших соціальних мереж, щоб перешкодити витоку закритої інформації.
ТОЧКИ ЗОРУ:
Шпигунство – явище настільки ж давнє, як і сама цивілізація. На сучасному етапі розвитку суспільства масштаби економічного шпигунства різко зростають. При цьому, більшість компаній не надто серйозно ставиться до загрози з боку конкурентів і спецслужб "дружніх" країн. Безпека дотепер вважається об'єктом непродуктивних витрат, а не об'єктом інвестицій. Коли ж проблема таки виникає, її намагаються вирішити з мінімальними витратами.
Французький дослідник методів конкурентної розвідки та промислового шпигунства М. Денюзьєр:
Сучасна наукова, промислова й економічна інформація здебільшого легкодоступна. 95% даних, що Вас цікавлять, можна отримати зі спеціальних журналів і наукових праць, звітів компаній, внутрішніх видань підприємства, брошур і проспектів, що роздають на ярмарках і виставках. Мета розвідника – роздобути ще 5% інформації, у якій і криється фірмовий «секрет», «таємниця майстерності».
Чи вважається промислове шпигунство серйозним злочином? В країнах Європейського союзу немає законів, які трактують промислове шпигунство як протиправне діяння. В деяких штатах США промислове шпигунство законодавчо вважається злочином.
Дослідження відкритих інформаційних джерел, що стосується основних тенденцій бізнесу й намірів конкурентів, аналізу ризиків та вразливостей, закріпилось на Заході під назвою «конкурентної розвідки» (competitive intelligence). Використовуючи нелегальні методи отримання інформації, тобто методи промислового шпигунства, підприємство ризикує заплямувати власну репутацію, а це, зазвичай, ставить під удар весь бізнес. Тому в Європі, в США дедалі більшої популярності набуває діяльність, яка підпадає під визначення «конкурентна розвідка». Необхідно розмежувати поняття: розвідка та промислове шпигунство. Промислове шпигунство – прояв недобросовісної конкуренції, діяльність із незаконного добування відомостей, що становлять комерційну цінність. Методи ж конкурентної розвідки можна поділити на цілком законні (білі) та методи, що не порушують норм законів, проте не завжди відповідають морально-етичним нормам (сірі методи).
Джерело: http://www.personal.in.ua/article.php?ida=451
Співробітник конкурентної розвідки часто змушений балансувати на тонкій грані між легальним і нелегальним.
Напрям промислового шпигунства, що набуває популярності в усьому світі, а також і в Україні, – це отримання конфіденційної інформації за допомогою Інтернету. Складається враження, що промисловість лише зовсім недавно стала по-справжньому усвідомлювати небезпеку, приховану в Інтернеті, мобільному зв’язку, дротових телефонних та комп’ютерних мережах.
За оцінкою незалежних західних експертів, у більш ніж 80% випадків результати розвідувальної діяльності використовуються для економічного (промислового) шпигунства.
Якщо звернутись до американського досвіду, то ще в 1990 р. Президент США Джордж Буш у своїй доповіді “Стратегія США в галузі національної безпеки” проголосив економічну розвідку пріоритетним напрямом діяльності американських спецслужб. А наприкінці 1993 р. Біл Клінтон дав вказівку керівництву розвідок США поглибити дослідження у сфері економічної розвідки. Було виділено три пріоритетних напрями:
• макроекономічна розвідка – збір стратегічної інформації про глобальні процеси в економіках інших держав;
• мікроекономічна розвідка – збір тактичної й оперативної інформації з тієї ж проблематики;
• економічна контррозвідка – протидія спробам іноземних державних спецслужб і комерційних фірм здобути американські торгово-економічні й технологічні секрети.
Джерело: http://justinian.com.ua/article.php?id=707
А яка Ваша авторитетна думка?
