Стратегічні орієнтири

Актуальність розгляду проблематики антикризового управління підприємством визначається потребою у новітніх науково-обґрунтованих методах управління економічними процесами. Сьогодні відзначається падіння конкурентоспроможності багатьох вітчизняних підприємств, поглиблення довгострокової системної кризи, погіршення умов існування у глобальному фінансовому середовищі. Тому реалізація сучасної концепції антикризового управління дозволить підприємствам зменшити розмір можливого збитку, знизити ймовірність виникнення нових кризових ситуацій, активізувати потенціал протидії кризовим явищам, покращити адаптаційні можливості підприємств і зміцнити їх конкурентні позиції на ринку.
Сучасна фінансова криза спонукає підприємства особливу увагу звертати на розробку інноваційних заходів системи антикризового фінансового управління. На думку авторів Євтух О.Т., Євтух О.О. суть антикризового фінансового управління полягає у застосуванні різних фінансових інструментів (методів) та механізмів з метою подолання кризового стану підприємства: відродження довіри до нього, його платоспроможності та конкурентоздатності (здатності задовольнити потребу певного сегменту ринку).
Метою дослідження є визначення сутності та характеристика складових системи антикризового фінансового управління на фінансовому ринку України.
Неможливо розглядати кризу як деякий статичний стан. Криза – це процес, який має свій життєвий цикл і загальний розвиток, вона є закономірним явищем, і її можливості необхідно враховувати при управлінні суб’єктом господарювання .
З самої сутності кризи сформульовано основні її функції: ліквідаційну; перерозподільчу; стимулюючу; регулюючу; реструктуризаційну; інноваційну, що дало змогу підкреслити негативні та виділити позитивні моменти кризи. Кризові явища, які виникають у процесі господарської діяльності характеризуються двоякістю: поряд із руйнівним впливом кризи на діяльність ділових одиниць, водночас існують тенденції спрямовані на розвиток системи загалом.
Фінансова криза господарюючого суб’єкта характеризується циклічністю, загальним розвитком і є обов’язковим елементом у процесі антикризового управління фінансовою стійкістю суб’єктів господарювання. Під “фінансовою кризою суб’єкта господарювання” доцільно розуміти різку трансформацію фінансових показників роботи господарюючого суб’єкта, зумовлену його реакцією на системні зміни внутрішніх чи зовнішніх умов господарювання.
В свою чергу, фінансова стійкість суб’єкта господарювання – це ситуація стабільного перевищення грошових надходжень господарюючого суб’єкта над його виплатами та незначного впливу змін зовнішнього середовища на запланований фінансовий результат діяльності; відповідно під антикризовим управлінням фінансовою стійкістю суб’єкта господарювання запропоновано розуміти корегуючий вплив управлінського персоналу на показники діяльності суб’єкта господарювання в напрямі досягнення ознак фінансової стійкості.
Щодо методів управління фінансовою стійкістю залежно від глибини кризових явищ, які виникають у процесі функціонування господарюючих суб’єктів: 1) управління за умов стійкого фінансового стану господарюючого суб’єкта; 2) управління в передкризовому фінансовому стані; 3) управління спрямоване на задоволення вимог кредиторів у ситуації банкрутства; 4) управління в період кризи суб’єкта господарювання.
Антикризове управління, в тому числі фінансове антикризове управління розглядають як складову загального менеджменту підприємства.
Системність процесу антикризового фінансового управління вимагає взаємоузгодженості дій всіх учасників даного процесу, які повинні засновуватись на певних принципах при вирішенні завдань по досягненню головної мети — відновлення фінансової рівноваги та ринкової вартості підприємства.
Вирішення основних завдань антикризового фінансового управління зводиться до наступного:
– діагностики передкризового фінансового стану підприємства та вживання превентивних заходів попередження фінансової кризи;
– подолання неплатоспроможності підприємства, що дозволить зупинити поглиблення фінансової кризи;
– проведення фінансової реструктуризації підприємства через оптимізацію структури капіталу, оборотних коштів і грошових потоків, що допоможе відновити фінансову стійкість підприємства;
– запобігання банкрутству і навіть ліквідації підприємства в умовах глибокої системної кризи;
– оцінки заходів подолання негативних наслідків фінансової кризи та рівня втрат ринкової вартості підприємства порівняно з його до кризовим рівнем.
Успіх антикризового управління пов’язаний з багатьма аспектами здійснення економічної політики. При аналізі ситуації, в якій опинилася країна, важливо своєчасно розпізнати настання кризового явища, визначити відповідні симптоми та можливі масштаби, гостроту наслідків. Також необхідно враховувати стадію (фазу) явища, сферу дії та глибинні причини. Серед найпоширеніших з них виступають: людський чинник, природні катаклізми, науково-технічний прогрес. Та чи не найголовніша причина — суперечність між виробництвом і споживанням, потребами і можливостями, працею і капіталом. Розвиток НТП також визначає імпульсивність, революційний характер процесів, їх циклічність.
Отже, система антикризового фінансового управління представляє собою комплекс взаємозалежних елементів, які реалізують управлінську діяльність на основі антикризового механізму управління за допомогою фахового персоналу, сучасних зв’язків між суб’єктами та об’єктами управління і зовнішнім середовищем, а також використання інновацій.

Список використаних джерел
1. Антикризове управління [Електронний ресурс ]. – Режим доступу: http://studme.org/1584072021781/menedzhment/antikrizisnoe_upravlenie
2. Коваленко, В.В., Суганяка М.В., Фучеджи В. І. К Антикризове фінансове управління в системі суб’єктів економічної діяльності: методи та інструменти оцінювання [Текст]: монографія/ В.В. Коваленко, М.В. Суганяка, В. І. Фучеджи. — Оде са:, 2013. — 381 с.
3. Фінансовий менеджмент [текст] навч.пос. / За заг. ред. І.О. Школьник, В.М. Кремень [І.О. Школьник, В.М. Кремень, С.М. Козьменко та ін.]. — К.: «Центр учбової літератури», 2015. — 488 с
4. Єпіфанова І.Ю. Сутність антикризового управління підприємства [Електронний ресурс] / Єпіфанова І.Ю., Оранська Н.О. //Економіка і суспільство. — 2016. — Вип.2. — С. 265–269. — Режим доступу: htts. //economyandsociety.in.ua/