Фондовий ринок є одним із найважливіших інструментів фінансування економіки країни, оскільки він покликаний трансформувати заощадження окремих громадян та підприємств в інвестиції. Вітчизняний фондовий ринок через низку обставин як об'єктивного, так і суб'єктивного характеру сьогодні характеризується як нестійкий, залежний від іноземного капіталу, спекулятивний та слабко пов'язаний із реальним сектором економіки[1].
Проблеми становлення, функціонування та розвитку біржового фондового ринку досліджують відомі вітчизняні та зарубіжні дослідники, зокрема С. Еш, Б. Бітюк, В. Гниляк, Б. Рубцов, К. Калинець, А. Грищенко, В. Корнєєв, М. Козоріз, О. Мозговий, М. Назарчук, М. Солодкий, С. Хоружий, Г. Черніков, В. Шапран та інші.
Фондова біржа - це основний елемент фондового ринку, організаційно оформлений заклад, який постійно функціонує, і на якому здійснюються угоди купівлі - продажу цінних паперів.
Згідно з Законом України "Про цінні папери і фондову біржу" фондова біржа утворюється та діє в організаційно - правовій формі товариства (крім повного, командитного товариства і товариства з додатковою відповідальністю) або дочірнього підприємства, об'єднання торговців цінними паперами, та провадить свою діяльність відповідно до Цивільного кодексу України, законів, що регулюють питання утворення, діяльності та припинення юридичних осіб, з особливостями, визначеними цим Законом[2].
Загальний обсяг випусків емісійних цінних паперів, зареєстрованих Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку у січні 2018 року, становив 3,8 млрд грн, що більше на 757 млн грн порівняно з відповідним періодом 2017 року (3,02 млрд грн).
Протягом січня 2018 року Комісією зареєстровано 9 випусків акцій на суму 289,9 млн грн. Порівняно з аналогічним періодом 2017 року обсяг зареєстрованих випусків акцій зменшився на 2 млрд грн.
Фондовий ринок в тій чи іншій країні характеризується, насамперед, обсягом біржової торгівлі цінними паперами, кількістю цінних паперів, що перебувають в обігу на фондових біржах.
За результатами торгів на організованому ринку протягом січня обсяг біржових контрактів з цінними паперами склав 21,5 млрд грн.
Протягом січня 2018 року порівняно з даними аналогічного періоду 2017 року обсяг біржових контрактів з цінними паперами на організаторах торгівлі збільшився на 49,4% (або на 7,1 млрд грн) (січень 2017 року – 14,3 млрд грн).
Таблиця 1. Обсяг біржових контрактів з цінними паперами на
організаторах торгівлі протягом січня 2018 року, млн грн.
ПФТС Перспектива УБ УМВБ Усього
Січень 6382,73 11192,6 3911,33 3,02 21489,67
Усього 6382,73 11192,6 3911,33 3,02 21489,67
Найбільший обсяг торгів за фінансовими інструментами на організаторах торгівлі протягом зазначеного періоду зафіксовано з державними облігаціями України – 20,1 млрд грн (93,6% від загального обсягу біржових контрактів на організаторах торгівлі протягом січня-грудня поточного року)[5].
Основним показником потужності функціонування фондової біржі є капіталізація, яка передбачає оцінку рівня її розвитку та конкурентоспроможності на внутрішньому та зовнішньому ринках. Порівняно з країнами з розвиненою ринковою економікою, капіталізація фондових бірж України є надзвичайно низькою і становить лише 0,4 % від сукупного світового ВВП, у той час як США — 21,1 %, Японії — 7 %, Німеччини — 4,5%, Африки — 3,2%, Росії — 2,6%. Такий низький рівень капіталізації фондових бірж України зумовлено особливостями становлення та розвитку ринку цінних паперів у країні, його роздробленістю та невпорядкованістю. Через це доцільним є дослідження етапів становлення національних фондових бірж та особливостей їх функціонування [4].
Вітчизняні вчені-економісти визначають два основні етапи формування біржової торгівлі в Україні. Однак, на мою думку, варто виділити іще один (третій) етап розвитку фондових бірж.
Перший етап розвитку біржової торгівлі характеризується політикою державного «невтручання», відсутністю єдиної стратегії його формування та розвитку. Тому фондовий ринок у цей період розвивався безсистемно та хаотично. У 1991 р. було прийнято Закон «Про цінні папери та фондову біржу» та створено Українську фондову біржу (УФБ). Це поклало початок формуванню вітчизняного ринку цінних паперів.
Другий етап розвитку біржової торгівлі в Україні характеризується більш активною та конструктивною участю держави, спрямованої на розвиток інфраструктури ринку, формування правового забезпечення і системи регулювання. За цей період було створено спеціальний орган державного регулювання – державну комісію з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР) (12 червня 1995 р.). Водночас була прийнята низка законодавчих та нормативних актів із питань правового регулювання ринку цінних паперів в Україні.
Таким чином, третій етап розвитку біржової системи України характеризується значним зростанням біржової торгівлі. Нині ПФТС широко співпрацює з ДКЦПФБ щодо питань вдосконалення законодавчого регулювання. Адже дослідження показали, що підвищення ефективності функціонування фондових бірж України передбачає необхідність удосконалення законодавства, яке регулює діяльність ринку цінних паперів та окремих складових його інфраструктури, а також встановлення більш жорстокої відповідальності за порушення його вимог[6].
Основними проблемами, які уповільнюють розвиток біржової діяльності в Україні, за винятком політичних, є наступні:
– незначна частка організаційного ринку основна маса операцій здійснюється на позабіржовому ринку;
– низький рівень ліквідності незначний обсяг операцій на біржовому ринку;
– недостатня капіталізація ринку підприємства нерозглядають фондовий ринок як доступне джерело дешевих фінансових ресурсів;
– проблема прав акціонерів і захисту інвесторів права індивідуальних акціонерів в Україні є швидше формальністю, ніж реально працюючим механізмом;
– нормативне регулювання нормативна база, що регулює біржову діяльність в Україні, все ще перебуває на стадії становлення;
– депозитарна діяльність існування декількох незалежних депозитаріїв ускладнює державний контроль за їх діяльністю, створює можливості для різних маніпуляцій і зловживань;
– недостатність податкового стимулювання відсутність пільг для інвесторів, подвійне оподаткування дивідендів, оподаткування інвестиційних доходів, плата за реєстрацію цінних паперів, ліцензійні платежі тощо стримують розвиток фондового ринку України;
– висока волатильність інформація щодо біржової діяльності України є дуже обмеженою;
– непрозорість ринку коливання біржових цін досить значні, сягаючи десятків відсотків протягом торгової сесії;
– дефіцит фінансових ресурсів відсутність внутрішніх джерел фінансування, помножена на вкрай несприятливий інвестиційний клімат та міжнародний імідж, що відлякують іноземних інвесторів, сприяє дефіциту фінансових ресурсів на фондовому ринку України[3].
Для вирішення цих проблем та забезпечення ефективного розвитку фондових бірж України необхідно вжити таких заходів:
1. Розробити загальнодержавну довгострокову стратегію розвитку фондових бірж із урахуванням особливостей національної економіки та динаміки розвитку світового фондового ринку.
2. Забезпечити поетапне створення єдиного центрального депозитарію України та удосконалення системи обліку прав власності на цінні папери, що передбачає скасування положень та нормативних документів, які допускають існування на вищому рівні депозитарної системи необмеженої кількості депозитаріїв, і створити в Україні єдиний Центральний депозитарій.
3. Сприяти підвищенню прозорості операцій на фондовій біржі та удосконаленню діяльності її торговельних майданчиків з метою визначення ринкової вартості цінних паперів вітчизняних емітентів.
4. Запровадити загальнонаціональну систему моніторингу та єдину методологію розрахунку капіталізації фондової біржі.
5. Забезпечити удосконалення корпоративного управління та захисту прав інвесторів шляхом прийняття Закону України «Про акціонерні товариства», в якому передбачити національні принципи корпоративного управління та заходи покарання за їх недотримання, створення інституту інституційних інвесторів, інвестиційних фондів та хедж-фондів[7].
Аналіз розвитку фондових бірж в Україні дає можливість зробити такі висновки:
– незважаючи на те, що в Україні є законодавча база, яка визначає основні положення функціонування фондових бірж, біржова діяльність не є розвиненою та ефективною. Це зумовлено особливостями становлення та розвитку ринку цінних паперів у країні, його роздробленістю та невпорядкованістю, відсутністю національної програми її розвитку та законодавчого регламентування, незавершеністю процесу реформування економіки України, а також тим, що більшість вітчизняних підприємств не є учасниками операцій на фондовій біржі.
– у зв'язку з великою кількістю кризоутворювальних чинників або тих, що посилюють їх дію, фондові біржі стоять перед загрозою повної втрати своїх позицій на фондовому ринку України.
– фондові біржі України перебувають ще на стадії становлення та розвитку, тому вони недостатньо інтегровані у світову біржову систему, що не сприяє підвищенню ринкової капіталізації, активізації торгів цінними паперами та наближенню до міжнародних стандартів.
Список використаних джерел:
1. Курач В.П., Аксьонова Л.О. Фондові біржі України та їх роль в організації торгівлі цінними паперами / В. П. Курач, Л. О. Аксьонова // Міжнародний науковий журнал «Інтернаука» // № 2 (24), 2 т., 2017. – С.176-180.
2. Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок».
3. Найда І. В. Актуальні питання правового регулювання діяльності фондових бірж в Україні / І. В. Найда // Міжнародний науковий журнал "Інтернаука" . - 2017. - № 2(2). - С. 176-180.
4. Шевченко О. М. Аналіз тенденцій розвитку фондових бірж у світі та Україні / О. М. Шевченко // Економіка і регіон. - 2011. - № 4. - С. 73-76.
5. Офіційний сайт Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.
6. Рощина Н. В. Проблеми та перспективи формування фондових бірж в Україні / Н. В. Рощина, В. Р. Товмасян, Д. О. Посудієвський // Інвестиції: практика та досвід. - 2015. - № 4. - С. 30-33.
7. Калинець К. С. Особливості розвитку та динаміка функціонування фондових бірж в Україні / К.С. Калинець // Регіональна економіка. — 2008. — № 3. — С. 189— 197.
Проблеми становлення, функціонування та розвитку біржового фондового ринку досліджують відомі вітчизняні та зарубіжні дослідники, зокрема С. Еш, Б. Бітюк, В. Гниляк, Б. Рубцов, К. Калинець, А. Грищенко, В. Корнєєв, М. Козоріз, О. Мозговий, М. Назарчук, М. Солодкий, С. Хоружий, Г. Черніков, В. Шапран та інші.
Фондова біржа - це основний елемент фондового ринку, організаційно оформлений заклад, який постійно функціонує, і на якому здійснюються угоди купівлі - продажу цінних паперів.
Згідно з Законом України "Про цінні папери і фондову біржу" фондова біржа утворюється та діє в організаційно - правовій формі товариства (крім повного, командитного товариства і товариства з додатковою відповідальністю) або дочірнього підприємства, об'єднання торговців цінними паперами, та провадить свою діяльність відповідно до Цивільного кодексу України, законів, що регулюють питання утворення, діяльності та припинення юридичних осіб, з особливостями, визначеними цим Законом[2].
Загальний обсяг випусків емісійних цінних паперів, зареєстрованих Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку у січні 2018 року, становив 3,8 млрд грн, що більше на 757 млн грн порівняно з відповідним періодом 2017 року (3,02 млрд грн).
Протягом січня 2018 року Комісією зареєстровано 9 випусків акцій на суму 289,9 млн грн. Порівняно з аналогічним періодом 2017 року обсяг зареєстрованих випусків акцій зменшився на 2 млрд грн.
Фондовий ринок в тій чи іншій країні характеризується, насамперед, обсягом біржової торгівлі цінними паперами, кількістю цінних паперів, що перебувають в обігу на фондових біржах.
За результатами торгів на організованому ринку протягом січня обсяг біржових контрактів з цінними паперами склав 21,5 млрд грн.
Протягом січня 2018 року порівняно з даними аналогічного періоду 2017 року обсяг біржових контрактів з цінними паперами на організаторах торгівлі збільшився на 49,4% (або на 7,1 млрд грн) (січень 2017 року – 14,3 млрд грн).
Таблиця 1. Обсяг біржових контрактів з цінними паперами на
організаторах торгівлі протягом січня 2018 року, млн грн.
ПФТС Перспектива УБ УМВБ Усього
Січень 6382,73 11192,6 3911,33 3,02 21489,67
Усього 6382,73 11192,6 3911,33 3,02 21489,67
Найбільший обсяг торгів за фінансовими інструментами на організаторах торгівлі протягом зазначеного періоду зафіксовано з державними облігаціями України – 20,1 млрд грн (93,6% від загального обсягу біржових контрактів на організаторах торгівлі протягом січня-грудня поточного року)[5].
Основним показником потужності функціонування фондової біржі є капіталізація, яка передбачає оцінку рівня її розвитку та конкурентоспроможності на внутрішньому та зовнішньому ринках. Порівняно з країнами з розвиненою ринковою економікою, капіталізація фондових бірж України є надзвичайно низькою і становить лише 0,4 % від сукупного світового ВВП, у той час як США — 21,1 %, Японії — 7 %, Німеччини — 4,5%, Африки — 3,2%, Росії — 2,6%. Такий низький рівень капіталізації фондових бірж України зумовлено особливостями становлення та розвитку ринку цінних паперів у країні, його роздробленістю та невпорядкованістю. Через це доцільним є дослідження етапів становлення національних фондових бірж та особливостей їх функціонування [4].
Вітчизняні вчені-економісти визначають два основні етапи формування біржової торгівлі в Україні. Однак, на мою думку, варто виділити іще один (третій) етап розвитку фондових бірж.
Перший етап розвитку біржової торгівлі характеризується політикою державного «невтручання», відсутністю єдиної стратегії його формування та розвитку. Тому фондовий ринок у цей період розвивався безсистемно та хаотично. У 1991 р. було прийнято Закон «Про цінні папери та фондову біржу» та створено Українську фондову біржу (УФБ). Це поклало початок формуванню вітчизняного ринку цінних паперів.
Другий етап розвитку біржової торгівлі в Україні характеризується більш активною та конструктивною участю держави, спрямованої на розвиток інфраструктури ринку, формування правового забезпечення і системи регулювання. За цей період було створено спеціальний орган державного регулювання – державну комісію з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР) (12 червня 1995 р.). Водночас була прийнята низка законодавчих та нормативних актів із питань правового регулювання ринку цінних паперів в Україні.
Таким чином, третій етап розвитку біржової системи України характеризується значним зростанням біржової торгівлі. Нині ПФТС широко співпрацює з ДКЦПФБ щодо питань вдосконалення законодавчого регулювання. Адже дослідження показали, що підвищення ефективності функціонування фондових бірж України передбачає необхідність удосконалення законодавства, яке регулює діяльність ринку цінних паперів та окремих складових його інфраструктури, а також встановлення більш жорстокої відповідальності за порушення його вимог[6].
Основними проблемами, які уповільнюють розвиток біржової діяльності в Україні, за винятком політичних, є наступні:
– незначна частка організаційного ринку основна маса операцій здійснюється на позабіржовому ринку;
– низький рівень ліквідності незначний обсяг операцій на біржовому ринку;
– недостатня капіталізація ринку підприємства нерозглядають фондовий ринок як доступне джерело дешевих фінансових ресурсів;
– проблема прав акціонерів і захисту інвесторів права індивідуальних акціонерів в Україні є швидше формальністю, ніж реально працюючим механізмом;
– нормативне регулювання нормативна база, що регулює біржову діяльність в Україні, все ще перебуває на стадії становлення;
– депозитарна діяльність існування декількох незалежних депозитаріїв ускладнює державний контроль за їх діяльністю, створює можливості для різних маніпуляцій і зловживань;
– недостатність податкового стимулювання відсутність пільг для інвесторів, подвійне оподаткування дивідендів, оподаткування інвестиційних доходів, плата за реєстрацію цінних паперів, ліцензійні платежі тощо стримують розвиток фондового ринку України;
– висока волатильність інформація щодо біржової діяльності України є дуже обмеженою;
– непрозорість ринку коливання біржових цін досить значні, сягаючи десятків відсотків протягом торгової сесії;
– дефіцит фінансових ресурсів відсутність внутрішніх джерел фінансування, помножена на вкрай несприятливий інвестиційний клімат та міжнародний імідж, що відлякують іноземних інвесторів, сприяє дефіциту фінансових ресурсів на фондовому ринку України[3].
Для вирішення цих проблем та забезпечення ефективного розвитку фондових бірж України необхідно вжити таких заходів:
1. Розробити загальнодержавну довгострокову стратегію розвитку фондових бірж із урахуванням особливостей національної економіки та динаміки розвитку світового фондового ринку.
2. Забезпечити поетапне створення єдиного центрального депозитарію України та удосконалення системи обліку прав власності на цінні папери, що передбачає скасування положень та нормативних документів, які допускають існування на вищому рівні депозитарної системи необмеженої кількості депозитаріїв, і створити в Україні єдиний Центральний депозитарій.
3. Сприяти підвищенню прозорості операцій на фондовій біржі та удосконаленню діяльності її торговельних майданчиків з метою визначення ринкової вартості цінних паперів вітчизняних емітентів.
4. Запровадити загальнонаціональну систему моніторингу та єдину методологію розрахунку капіталізації фондової біржі.
5. Забезпечити удосконалення корпоративного управління та захисту прав інвесторів шляхом прийняття Закону України «Про акціонерні товариства», в якому передбачити національні принципи корпоративного управління та заходи покарання за їх недотримання, створення інституту інституційних інвесторів, інвестиційних фондів та хедж-фондів[7].
Аналіз розвитку фондових бірж в Україні дає можливість зробити такі висновки:
– незважаючи на те, що в Україні є законодавча база, яка визначає основні положення функціонування фондових бірж, біржова діяльність не є розвиненою та ефективною. Це зумовлено особливостями становлення та розвитку ринку цінних паперів у країні, його роздробленістю та невпорядкованістю, відсутністю національної програми її розвитку та законодавчого регламентування, незавершеністю процесу реформування економіки України, а також тим, що більшість вітчизняних підприємств не є учасниками операцій на фондовій біржі.
– у зв'язку з великою кількістю кризоутворювальних чинників або тих, що посилюють їх дію, фондові біржі стоять перед загрозою повної втрати своїх позицій на фондовому ринку України.
– фондові біржі України перебувають ще на стадії становлення та розвитку, тому вони недостатньо інтегровані у світову біржову систему, що не сприяє підвищенню ринкової капіталізації, активізації торгів цінними паперами та наближенню до міжнародних стандартів.
Список використаних джерел:
1. Курач В.П., Аксьонова Л.О. Фондові біржі України та їх роль в організації торгівлі цінними паперами / В. П. Курач, Л. О. Аксьонова // Міжнародний науковий журнал «Інтернаука» // № 2 (24), 2 т., 2017. – С.176-180.
2. Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок».
3. Найда І. В. Актуальні питання правового регулювання діяльності фондових бірж в Україні / І. В. Найда // Міжнародний науковий журнал "Інтернаука" . - 2017. - № 2(2). - С. 176-180.
4. Шевченко О. М. Аналіз тенденцій розвитку фондових бірж у світі та Україні / О. М. Шевченко // Економіка і регіон. - 2011. - № 4. - С. 73-76.
5. Офіційний сайт Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.
6. Рощина Н. В. Проблеми та перспективи формування фондових бірж в Україні / Н. В. Рощина, В. Р. Товмасян, Д. О. Посудієвський // Інвестиції: практика та досвід. - 2015. - № 4. - С. 30-33.
7. Калинець К. С. Особливості розвитку та динаміка функціонування фондових бірж в Україні / К.С. Калинець // Регіональна економіка. — 2008. — № 3. — С. 189— 197.
