У сучасних умовах облігації є важливим джерелом фінансування діяльності для суб’єктів господарювання, що створює широкі можливості для їх використання. Порівняно з іншими фінансовими інструментами облігації мають дещо меншу доходність, однак володіють вищим ступенем надійності, низьким рівнем ризику і гарантованістю виплат, даючи можливості для найкращого взаємного задоволення інтересів інвесторів та емітентів облігацій, тобто є більш привабливими для інвестування.
Згідно Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», облігація - цінний папір, що посвідчує внесення його першим власником коштів, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов’язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений проспектом або рішенням про емісію цінних паперів строк та виплатити доход за облігацією, якщо інше не передбачено проспектом емісії.
Облігації можуть існувати виключно в бездокументарній формі [1].
На стан і розвиток вітчизняного фондового ринку безпосередньо впливає ринок корпоративних облігацій, який є вагомим, успішно функціонуючим елементом.
З огляду на банкоцентричний характер вітчизняного фінансового ринку, нерозвиненість ринку капіталів та низький рівень кваліфікації фінансового менеджменту на підприємствах, практика використання корпоративних облігацій для покриття потреби в капіталі є вкрай обмеженою. Водночас облігації є досить вигідним інструментом залучення коштів, зокрема, на довгостроковій основі. Йдеться перш за все про більш адекватні, порівняно з банківськими кредитами, відсоткові ставки та більш м’які вимоги щодо забезпечення облігаційних позик. Можна припустити, що з огляду на мізерний обсяг ресурсів, який залучається корпоративним сектором через емісію облігацій, цей фінансовий інструмент має значний потенціал розвитку. Причиною незначного поширення корпоративних облігацій як інструменту залучення коштів українськими підприємствами, серед іншого, є низький рівень теоретикометодичного та нормативно-правового забезпечення використання інструментарію облігацій.
Недорозвиненість вітчизняного ринку корпоративних облігацій можна пояснити такими основними чинниками:
– загальною нерозвиненістю ринку капіталів;
– відсутністю належного нормативно-правового забезпечення емісії, обігу та погашення корпоративних облігацій;
– слабкістю вітчизняних та надто високими ризиками для міжнародних інституційних інвесторів;
– високим рівнем витрат, пов’язаних з емісією облігацій;
– неготовністю більшості українських підприємств до виходу на ринок капіталів через відсутність зрозумілих правил гри на ньому і неякісний менеджмент.
Перспективи широкого використання облігацій як інструменту фінансування корпоративного сектору економіки України залежать від вирішення окреслених проблемних питань. Бар’єри щодо запровадження цивілізованих правил гри на ринку існують як з вини регулятора, так і інших учасників ринку (фінансових посередників, інвесторів та емітентів). Нині НКЦПФР проводить роботу щодо очищення ринку від недобросовісних учасників, реформування нормативно-правового забезпечення процесів випуску корпоративних облігацій та удосконалення регулювання фінансових відносин між емітентом та інвестором. Необхідною умовою запровадження цивілізованих правил гри на ринку облігацій є належне теоретико-методичне забезпечення діяльності як інвесторів та посередників, так і емітентів. Теорія має давати відповідь на низку питань, без яких учасники ринку не зможуть ухвалювати кваліфіковані рішення, через що зазнаватимуть збитків та йтимуть з ринку [3].
Облігації, як правило, вважаються більш безпечним інвестиційним інструментом, ніж акції, оскільки їх власники мають пріоритет щодо вимоги частки активів компанії в разі її ліквідації або реструктуризації. Для емітентів облігації є надійною альтернативою банкам та іншим кредиторам, які можуть пропонувати менш привабливі фінансові умови, ніж ринки капіталу: наприклад, більш високі процентні ставки за позиками. В процесі оцінки облігацій необхідно звертати увагу на ряд ключових показників, включаючи термін погашення, умови дострокового викупу, кредитну якість, процентні ставки, ціну, дохідність і податковий статус. Разом узяті, ці фактори дозволяють оцінити реальну вартість конкретних боргових зобов’язань.
Інвестиції в облігації – найбільш надійне вкладення коштів на ринку цінних паперів. Цей інструмент рекомендується для тих, кому важливе повне збереження капіталу з доходом трохи вищим, аніж за вкладом у банку.
Власник облігації отримує від своїх інвестицій фіксований дохід у формі виплати відсотків. Крім того, у багатьох випадках облігації продаються за ціною нижче номіналу (з дисконтом), а погашаються вони позичальником за номіналом. Різниця між ціною покупки і номінальною вартістю – також дохід інвестора.
Цей інструмент дуже схожий на банківський вклад – гроші в нього вкладаються на певний термін під заздалегідь відомий відсоток. Але у облігацій є дві основні переваги: як правило, більш висока дохідність по корпоративних випусках облігацій і можливість забрати гроші без втрати належних відсотків. Якщо при достроковому закритті строкового рахунку в банку відсотки втрачаються, то інвестиції в облігації повністю ліквідні – їх завжди можна продати без втрати належних відсотків за кожен день володіння облігацією. Проте, для емітента дане джерело фінансування може виявитися дорожчим за банківські кредити [4].
Ринок облігацій – це ринок для консервативних інвесторів (на відміну від ринку акцій). Цінові коливання на цьому ринку незрівнянно малі в порівнянні з активною динамікою котирувань акцій. Для інвесторів головне – це відсотки (купонні виплати), хоча зміна ринкової вартості облігації теж впливає на дохідність. Корпоративні облігації надійніші, ніж акції, і більш дохідні, ніж банківські вклади.
Дохідність корпоративних облігацій коливається від 8 до 18% в залежності від надійності емітента облігацій. На ринку обертається велике різноманіття випусків облігацій, з яких інвестор може вибрати найкраще для себе поєднання дохідності та ризику [2].
З викладеного вище можна зробити висновок, що корпоративні облігації є привабливішим інструментом для інвесторів порівняно з альтернативними борговими активами, оскільки дохідність до погашення за облігаціями підприємств зазвичай вища, що пояснюється більшим рівнем ризику при утриманні облігацій компаній у портфелі активів.
Список використаних джерел:
1. Закон України “ Про цінні папери та фондовий ринок” від 23.02.2006 р. № 3480-IV зі змінами та доповненнями [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3480-15/ed20170604
2. Офіційний сайт громадської організації «Всеукраїнська асоціація фахівців оцінки» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://afo.com.ua/uk/news/2/1237
3. Стецько М. В. Інструментарій корпоративних облігацій у фінансуванні підприємств / М.В.Стецько // Економічний аналіз: зб. наук. праць / Тернопільський національний економічний університет; редкол.: О. В. Ярощук (голов. ред.) та ін. – Тернопіль: Видавничо-поліграфічний центр Тернопільського національного економічного університету «Економічна думка», 2017. – Том 27. – № 2. – С. 57-67.
4. Єрешко Ю.О. Принципи, роль та перспективи боргового фінансування в Україні / Ю. О. Єрешко, Р. Фрідман, І. В. Мілько // Економічний вісник Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут". - 2016. - № 13. - С. 202-207.
Згідно Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», облігація - цінний папір, що посвідчує внесення його першим власником коштів, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов’язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений проспектом або рішенням про емісію цінних паперів строк та виплатити доход за облігацією, якщо інше не передбачено проспектом емісії.
Облігації можуть існувати виключно в бездокументарній формі [1].
На стан і розвиток вітчизняного фондового ринку безпосередньо впливає ринок корпоративних облігацій, який є вагомим, успішно функціонуючим елементом.
З огляду на банкоцентричний характер вітчизняного фінансового ринку, нерозвиненість ринку капіталів та низький рівень кваліфікації фінансового менеджменту на підприємствах, практика використання корпоративних облігацій для покриття потреби в капіталі є вкрай обмеженою. Водночас облігації є досить вигідним інструментом залучення коштів, зокрема, на довгостроковій основі. Йдеться перш за все про більш адекватні, порівняно з банківськими кредитами, відсоткові ставки та більш м’які вимоги щодо забезпечення облігаційних позик. Можна припустити, що з огляду на мізерний обсяг ресурсів, який залучається корпоративним сектором через емісію облігацій, цей фінансовий інструмент має значний потенціал розвитку. Причиною незначного поширення корпоративних облігацій як інструменту залучення коштів українськими підприємствами, серед іншого, є низький рівень теоретикометодичного та нормативно-правового забезпечення використання інструментарію облігацій.
Недорозвиненість вітчизняного ринку корпоративних облігацій можна пояснити такими основними чинниками:
– загальною нерозвиненістю ринку капіталів;
– відсутністю належного нормативно-правового забезпечення емісії, обігу та погашення корпоративних облігацій;
– слабкістю вітчизняних та надто високими ризиками для міжнародних інституційних інвесторів;
– високим рівнем витрат, пов’язаних з емісією облігацій;
– неготовністю більшості українських підприємств до виходу на ринок капіталів через відсутність зрозумілих правил гри на ньому і неякісний менеджмент.
Перспективи широкого використання облігацій як інструменту фінансування корпоративного сектору економіки України залежать від вирішення окреслених проблемних питань. Бар’єри щодо запровадження цивілізованих правил гри на ринку існують як з вини регулятора, так і інших учасників ринку (фінансових посередників, інвесторів та емітентів). Нині НКЦПФР проводить роботу щодо очищення ринку від недобросовісних учасників, реформування нормативно-правового забезпечення процесів випуску корпоративних облігацій та удосконалення регулювання фінансових відносин між емітентом та інвестором. Необхідною умовою запровадження цивілізованих правил гри на ринку облігацій є належне теоретико-методичне забезпечення діяльності як інвесторів та посередників, так і емітентів. Теорія має давати відповідь на низку питань, без яких учасники ринку не зможуть ухвалювати кваліфіковані рішення, через що зазнаватимуть збитків та йтимуть з ринку [3].
Облігації, як правило, вважаються більш безпечним інвестиційним інструментом, ніж акції, оскільки їх власники мають пріоритет щодо вимоги частки активів компанії в разі її ліквідації або реструктуризації. Для емітентів облігації є надійною альтернативою банкам та іншим кредиторам, які можуть пропонувати менш привабливі фінансові умови, ніж ринки капіталу: наприклад, більш високі процентні ставки за позиками. В процесі оцінки облігацій необхідно звертати увагу на ряд ключових показників, включаючи термін погашення, умови дострокового викупу, кредитну якість, процентні ставки, ціну, дохідність і податковий статус. Разом узяті, ці фактори дозволяють оцінити реальну вартість конкретних боргових зобов’язань.
Інвестиції в облігації – найбільш надійне вкладення коштів на ринку цінних паперів. Цей інструмент рекомендується для тих, кому важливе повне збереження капіталу з доходом трохи вищим, аніж за вкладом у банку.
Власник облігації отримує від своїх інвестицій фіксований дохід у формі виплати відсотків. Крім того, у багатьох випадках облігації продаються за ціною нижче номіналу (з дисконтом), а погашаються вони позичальником за номіналом. Різниця між ціною покупки і номінальною вартістю – також дохід інвестора.
Цей інструмент дуже схожий на банківський вклад – гроші в нього вкладаються на певний термін під заздалегідь відомий відсоток. Але у облігацій є дві основні переваги: як правило, більш висока дохідність по корпоративних випусках облігацій і можливість забрати гроші без втрати належних відсотків. Якщо при достроковому закритті строкового рахунку в банку відсотки втрачаються, то інвестиції в облігації повністю ліквідні – їх завжди можна продати без втрати належних відсотків за кожен день володіння облігацією. Проте, для емітента дане джерело фінансування може виявитися дорожчим за банківські кредити [4].
Ринок облігацій – це ринок для консервативних інвесторів (на відміну від ринку акцій). Цінові коливання на цьому ринку незрівнянно малі в порівнянні з активною динамікою котирувань акцій. Для інвесторів головне – це відсотки (купонні виплати), хоча зміна ринкової вартості облігації теж впливає на дохідність. Корпоративні облігації надійніші, ніж акції, і більш дохідні, ніж банківські вклади.
Дохідність корпоративних облігацій коливається від 8 до 18% в залежності від надійності емітента облігацій. На ринку обертається велике різноманіття випусків облігацій, з яких інвестор може вибрати найкраще для себе поєднання дохідності та ризику [2].
З викладеного вище можна зробити висновок, що корпоративні облігації є привабливішим інструментом для інвесторів порівняно з альтернативними борговими активами, оскільки дохідність до погашення за облігаціями підприємств зазвичай вища, що пояснюється більшим рівнем ризику при утриманні облігацій компаній у портфелі активів.
Список використаних джерел:
1. Закон України “ Про цінні папери та фондовий ринок” від 23.02.2006 р. № 3480-IV зі змінами та доповненнями [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3480-15/ed20170604
2. Офіційний сайт громадської організації «Всеукраїнська асоціація фахівців оцінки» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://afo.com.ua/uk/news/2/1237
3. Стецько М. В. Інструментарій корпоративних облігацій у фінансуванні підприємств / М.В.Стецько // Економічний аналіз: зб. наук. праць / Тернопільський національний економічний університет; редкол.: О. В. Ярощук (голов. ред.) та ін. – Тернопіль: Видавничо-поліграфічний центр Тернопільського національного економічного університету «Економічна думка», 2017. – Том 27. – № 2. – С. 57-67.
4. Єрешко Ю.О. Принципи, роль та перспективи боргового фінансування в Україні / Ю. О. Єрешко, Р. Фрідман, І. В. Мілько // Економічний вісник Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут". - 2016. - № 13. - С. 202-207.
