Стратегічні орієнтири » Фінансовий ринок 2018 » Лазунда А.В. Чинники впливу на регулювання фінансового ринку України в умовах посилення нестабільності світового фінансового середовища.
Информація до матеріалу
 (голосов: 0)
31-10-2018, 23:51

Лазунда А.В. Чинники впливу на регулювання фінансового ринку України в умовах посилення нестабільності світового фінансового середовища.

Категорія: Фінансовий ринок 2018

Лазунда А.В.
студентка групи Екф-45с
Львівського національного університету імені Івана Франка
м. Львів, Україна

Чинники впливу на регулювання фінансового ринку України в умовах посилення нестабільності світового фінансового середовища


Необхідність підвищення ефективності функціонування фінансового ринку в умовах виходу України з економічної кризи зумовлює пошук адекватних сьогоденних методів його регулювання. Практика попередніх років показала, що державне регулювання фінансового ринку нашої країни не забезпечує ефективного його функціонування.
Вагомий внесок у дослідження теоретичних і практичних аспектів регулювання фінансового ринку здійснили такі науковці, як А. Алєксєєнко, Дж. Аккерлоф, О. Білорус, Є Дж. Кейнс, Р. Рак, Дж. Стігліц, В. Федосов та інші. Віддаючи належне високому рівню наукових робіт, перелічених вище авторів, вимагають додаткових досліджень питання регулювання фінансового ринку постсоціалістичних та пострадянських країн, які знаходяться на етапі виходу з кризи. Аналіз світового досвіду показує, що в таких умовах все більшу роль у регулюванні фінансового ринку відіграють саморегулівні організації як інститути фінансового ринку. Тому, важливо подібний досвід застосовувати і в Україні, врахувавши специфіку фінансового ринку нашої країни, щоб прискорити подолання фінансової кризи.
Складність виявлення ефективних форм і методів регулювання фінансового ринку в умовах нестабільності світового фінансового середовища пояснюється як неоднозначністю трактування даної категорії, так і важкістю виявлення чинників впливу на його розвиток в сучасних умовах (1% населення планети володіє 50% світового багатства). В цьому плані заслуговують на увагу слова колишнього Президента США Барака Обами про те що «…Найбільше демократія руйнується тоді, коли пересічні люди відчувають, що їхня думка не має значення; що система сфальсифікована на користь багатих і впливових або якогось вузького інтересу» [1, с. 3].
Враховуючи вище висвітлене, важливо доповнити державне регулювання фінансового ринку України формами саморегулювання з метою максимального задоволення інтересів як великих, так і дрібних інвесторів. Досить часто фінансовий ринок країни ототожнюють з такими поняттями як фондовий ринок, ринок фінансових послуг, ринок цінних паперів, валютний ринок тощо. На мій погляд, вказані поняття характеризують окремі складові фінансового ринку. Фінансовий ринок – це механізм перерозподілу капіталу між кредиторами і позичальниками за допомогою посередників і фінансових інститутів. Складовими фінансового ринку є ринок матеріальних активів, ринок цінних паперів, ринки деривативів, ринок заставних, ринок банківських кредитів, ринок інвестицій, ринок валютних цінностей [2, с. 234-236].
До глобальних чинників впливу на фінансовий ринок України слід віднести й такий чинник, як лібералізація світового фінансового середовища. В останнє десятиліття проявився й такий геополітичний чинник, як зростання ролі інституційних інвесторів на світовому фінансовому ринку [3, с. 292]. По-перше, вони трансформують заощадження суб’єктів господарювання в інвестиції. По-друге, глобалізація фінансових ринків зумовлює зростання обсягів міжнародних інвестицій і транскордонних пропозицій послуг інституційних інвесторів, що забезпечує економію на трансакційних витратах. По-третє, інституційні інвестори володіють інформаційним простором і це сприяє визначеності економічного середовища. По-четверте, інституційні інвестори мають можливість диверсифікувати портфель на зарубіжних фінансових ринках. В процесі регулювання фінансового ринку України необхідно враховувати й такий геоекономічний чинник як гіперфінансіоналізація світової економіки, виявлений академіком НАН України О. Білорусом [4, с. 24]. Це явище стало результатом як глобалізації, так і лібералізації світової економіки. Полягає у надмірному впливу фінансового ринку на економіку розвинутих країн та країн, що розвиваються; у відриві фінансів від реальної економіки; у надмірному впливі фінансів на реальну економіку, що призводить до її деградації та уповільнення.
Широковживане поняття «фінансіоналізація» визначається як процес трансформації фінансового капіталу у фіктивний і віртуальний капітали та його відділення від реальної економіки, виробничої сфери, що призводить до переходу фіктивного капіталу в спекулятивний капітал, який перестає обслуговувати виробничу сферу, беручи її під свій повний контроль та створюючи тим самим нову форму глобальної експлуатації [4, c. 25].
В теперішніх умовах мова повинна йти вже не про фінансіоналізацію, а про гіперфінансіоналізацію всієї світової економіки. Процеси фінансіоналізації, на думку академіка НАН України О. Білоруса, стали головною причиною фінансово-економічної кризи 2007-2010 рр. Про це говорять й інші відомі вчені, зокрема «… сучасні комбіновано-гібридні кризи не виконують творчих функцій (як стандартні кризи надвиробництва), посилюючи свій руйнівний вплив у світовому масштабі» [5, c. 7].
Крім об’єктивних чинників, що дестабілізують світову фінансову систему, Роджер М. Мартин виділяє й такий як надмірна оплата творчих здібностей керівників фінансових структур (насамперед хедж-фондів), які дуже зацікавлені у значній волатильності фінансових ринків. Це, у свою чергу, шкодить розвитку ринку цінних паперів, пенсійних фондів тощо [5, с. 21].
Слід також взяти до уваги висновок відомого українського фінансиста д.е.н., проф. А. С. Гальчинського про те, що в нових умовах глобалізації Європа поки не сформувала механізмів власної адаптації до цих перетворень. Країни наздоганяючої модернізації мають очевидні переваги – у них є можливість діяти на випередження. Так уже кілька століть роблять США. Країна, яка є породженням Європи, акумулює в собі більше Європи, ніж у самій Європі. І це не тільки історія минулого. Це й стратегія сучасної Америки [6].
не тільки історія минулого. Це й стратегія сучасної Америки [6].
Головним недоліком інвестиційної діяльності в Україні є те, що інвестиції спрямовуються у вже розвинені сфери економіки та у найбільш розвинені регіони. Так, до восьми регіонів (Дніпропетровської, Донецької, Харківської, Київської, Львівської, Одеської, Запорізької областей, АР Крим та до м. Києва) надходило 90% всіх залучених прямих іноземних інвестицій. Таке спрямування прямих іноземних інвестицій в регіональному розрізі не сприяє рівномірному соціально-економічному розвитку регіонів [7, с. 302].
Отже, з метою удосконалення державного регулювання на фінансовому ринку України необхідно запровадити наступні заходи:
- оподаткування перенесеної відсоткової ставки як звичайного доходу. Це сприятиме податковій справедливості: мільярдери з хедж-фондів більше не платитимуть у середньому нижчі податки, ніж звичайні робітники, що принесе додатковий дохід до казни ;
- оподаткування біржових транзакцій. Уряд має накласти на оборудки з акціями щось на кшталт запропонованого для міжнародних фінансових транзакцій «податку Тобіна». Усе, що віднадить трейдерів від стратегії швидких оборудок, є чистим благом;
- перегляд загальної структури оподаткування.

Список використаних джерел:
1.Газета День. – 2016. – 14 січня. – с.3.
2.Карлін М. І. Фінансова доходах система України : навч. посіб./ М. І. Карлін. – К. : Знання, 2007.- 324с.
3.Алексєєнко Л. М. Впровадження технологій фінансового маркетингу у процесі відбору інвестиційних проектів для інституційних інвесторів / Л. М. Алексєєнко, М. В. Стецько, Н. В. Радова // Наукові записки. Серія «Економіка» : зб. наук. праць . – Острог : Вид-во НУ «Острозька академія», 2012. – Вип.19. – с. 472.
4.Білорус О. Г. Гіперфінансіоналізація світової економіки та її глобальні наслідки / О. Г. Білорус // Фінанси України. – 2014. - №10. – с.24-31.
5.Федосов В. Інституційна фінансова інфраструктура України : сучасний стан та проблеми розвитку / В. Федосов, В. Опарін, С. Льовочкін // Фінанси України. – 2008. - №12. – с.3-21.
6. Дзеркало тижня. – 2016. – 30 січня. – с. 6.
7. Проблеми розвитку фінансової системи України та шляхи їх вирішення : монографія / М. І. Карлін, Ю. В. Шулик, А. В. Кулай та [ін.]; за ред. д-ра екон. наук, проф. М. І. Карліна. – Луцьк: Вежа-Друк, 2014. – 364 с.
8.Івашко О. А. Теорія фінансів: навчальний посібник / О. А. Івашко. – Луцьк «Вежа-Друк», 2014. – 404 с
Дорогий відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Рекомендуємо Вам зареєструватися або ввійти на сайт під своїм ім'ям.

Архів новин

Ноябрь 2018 (40)
Октябрь 2018 (178)
Июнь 2018 (5)
Май 2018 (4)
Апрель 2018 (16)
Февраль 2018 (3)
^