Крижанович Наталя
Львівський національний університет імені Івана Франка
Екф-43с
Постановка проблеми. В сучасному світі постійно зростає роль цифрового сектора, що став частиною практично всіх сфер нашого життя: від державних органів до особистого спілкування. Разом з розвитком технологій виникає дедалі більше новітніх продуктів і процесів, зокрема в економіці. Провідні світові компанії та розвинені країни стрімко переходять у цифрову економіку та пришвидшують темпи свого розвитку. В рамках пошуку шляхів виходу з кризи та подальшого економічного зростання, для України доцільним буде спрямувати ресурси саме на розвиток цієї сфери економіки.
Аналіз останніх досліджень та публікацій. Теоретичні аспекти цифрового суспільства досліджували такі зарубіжні вчені як Д. Белл, М. Кастельс, Т.Стоуньєр, Е. Тоффлер та інші. Проблеми функціонування і розвитку цифрової економіки висвітлені у працях В. Апалькова, С. Веретюк, П. Друкер, С. Коляденко, І. Карчева, Б. Кінг, Р. Ліпсі, Л. Лямін, І. Малик, В. Пілінський, Ю. Пивоваров, К. Скінер, Е. Тоффлер, В. Фіщук, К. Шваб [2]. Однак в умовах перманентних змін існує потреба подальшого вивчення цього питання.
Мета публікації – розкрити сутність цифрової економіки в Україні та визначити основні напрями її подальшого розвитку.
Виклад основного матеріалу. Третя хвиля глобалізації дала потужний поштовх до розвитку економіки та суспільства. Четверта Промислова революція, яка характеризується злиттям автоматизованого виробництва і обміну інформації, забезпечила розквіт цифрової економіки в світі та сприяла її швидкому поширенню.
Одним з перших термінів, яким описували трансформаційні зрушення в світовій економіці, було поняття "електронна економіка" (в 1995 р. його вжив Ніколас Негропонте), що згодом здобув назву "цифрова економіка". В процесі деталізації та зміни деяких економічних процесів станом на сьогодні категорія "електронна економіка" має дві складові: Інтернет-економіка (середовище для ведення електронного бізнесу) та "цифрова економіка" - де відбувається виробництво, обмін, розподіл та споживання "електронного товару", а розрахунки проводяться за допомогою електронних грошей [3].
Власне, доволі важко розмежувати поняття класичної і цифрової економіки, оскільки вони тісно взаємопов’язані. Перша плавно переходить в другу в ході поширення технологій та збільшення їхньої ролі в нашому житті. Фактично неможливо уявити сучасну економіку без цифрової складової, адже чимало новітніх фінансових інструментів існують лише в електронному вигляді.
Незважаючи на те, що термін «цифрова економіка» був введений Доном Тапскоттом ще у 1995 році, серед науковців немає єдиного підходу до його визначення. У класичному розумінні «цифрова економіка» – це діяльність, в якій ключовими засобами виробництва є цифрові дані та їх використання, що дозволяє суттєво збільшити ефективність, або продуктивність, у різних видах економічної діяльності. Також «цифровою економікою» називають ту, котра застосовує цифрові технології та сервіси. Часто вживають терміни «економіка даних», «інтернет-економіка», «нова економіка», або «веб-економіка» [2].
Натомість, С. Коляденко розглядає цифрову економіку як ту, яка базується на виробництві електронних товарів і сервісів високотехнологічними бізнес-структурами і дистрибуції цієї продукції за допомогою електронної комерції. Тобто під цифровою економікою автор розуміє виробництво, продажі і постачання продуктів через комп’ютерні мережі [3, с.106-107]. С. Веретюк визначає цифрову економіку з врахуванням її потенціалу − як ще нереалізовану трансформацію всіх сфер економіки завдяки перенесенню всіх інформаційних ресурсів та знань на комп’ютерну платформу [1, с. 51].
Тобто, узагальнюючи такі підходи, можна визначити сутність цифрової економіки як систему виробництва, розподілу і використання ресурсів за допомогою новітніх цифрових фінансових інструментів і програмного забезпечення. Отже, це радше певний ступінь економічного розвитку (як перехід до машинного виробництва), ніж нова сфера економіки.
Вважається, що технологічні зміни мають значний вплив на економічний розвиток країни. За даними Світового банку цифрові дивіденди (або результати від цифрових трансформацій) - це динамічне зростання економіки, бізнесу, а отже і податкові надходження, притік нових інвестицій тощо. Водночас впровадження цифрових технологій супроводжується і певними викликами, які мусить подолати суспільство і держава для успішного впровадження цифрової економіки в життя [2]:
• короткострокове зниження продуктивності праці від впровадження нових технологій;
• скорочення чисельності працівників, зокрема високооплачуваних та низько кваліфікованих робітників та зростання технологічного безробіття;
• тимчасове зростання нерівномірності в розподілі доходів на період підвищення кваліфікації працівників до потрібного рівня кваліфікації;
• значні зміни в регіональній структурі розміщення продуктивних сил, необхідній освіті і кваліфікаціях персоналу, інфраструктурі;
• трансформація норм і правил (посилення захисту прав інтелектуальної власності, вдосконалення антимонопольного законодавства і т. д.), способу життя.
Але позитивні ефекти від впровадження таких технологій все ж переважають, про що свідчать заходи провідних країн щодо розвитку цифрової економіки. Сьогодні уряди країн ЄС працюють над створенням Єдиного цифрового ринку, метою якого є зняття бар'єрів і створення єдиних правил для вільного поширення онлайн-послуг.
Єдиний цифровий ринок включає цифровий маркетинг, електронну комерцію та телекомунікації. Він є частиною Цифрового порядку денного для Європи 2020. Одним з вагомих досягнень його реалізації є скасування оплати за роумінг між країнами ЄС з 15 червня 2017 року. Передбачається, що Єдиний європейський цифровий ринок стане одним з найбільших ринків світу для онлайн бізнесу. Сьогодні обсяги реалізації продукції в мережі Інтернет у ЄС оцінюються близько 500 млрд. євро, і очікується подвоєння цього числа до 2020 року, у випадку якщо процес формування Єдиного європейського цифрового ринку проходитиме успішно. Повністю сформований та безперебійно функціонуючий Єдиний цифровий ринок приноситиме дохід у 415 млрд. євро щорічно у економіку ЄС. Розширене використання цифрових технологій може поліпшити доступ населення до інформації та культури, спростити пошук роботи, сприяти формуванню сучасного відкритого уряду [4].
Хоча традиційно вважається, що Україна значно відстає в плані економічного розвитку від європейських сусідів, роботу над впровадженням цифрової економіки розпочато вже кілька років тому. Ще в 2013 р. Кабінет Міністрів України видав розпорядження «Про схвалення Стратегії розвитку інформаційного суспільства в Україні». Цей документ визначав мету, базові принципи, стратегічні цілі розвитку інформаційного суспільства в Україні, завдання, спрямовані на їх досягнення, а також основні напрями, етапи і механізм реалізації цієї Стратегії в перспективі до 2020 р. Приєднавшись у червні 2015 р. до Декларації першого засідання міністрів «Східного партнерства ЄС» з питань цифрової економіки, Україна таким чином підтвердила свої наміри та готовність співпрацювати з ЄС і у цій сфері. Вітчизняні консультанти та експерти розробили концептуальні засади «Цифрового порядку денного України – 2020», що визначають ключові завдання, першочергові сфери, ініціативи та проекти «цифровізації» України на найближчі три роки [7].
Результати цих заходів видно вже сьогодні, зокрема за даними НБУ частка безготівкових розрахунків у загальному обсязі операцій із використанням платіжних карток, емітованих українськими банками, зросла на 5,0 в. п. у порівнянні з підсумком 2017 року та склала 44,3% за перші дев’ять місяців 2018 року. Такі темпи розвитку безготівкових операцій в Україні відображають реальний попит населення на безготівкові розрахунки та інноваційні технології [5].
Важливим етапом у процесі переходу до цифрової економіки в Україні став проект розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Концепції розвитку цифрової економіки та суспільства України на 2018-2020 рр. та затвердження плану заходів щодо її реалізації», розроблений Міністерством економічного розвитку і торгівлі України та провідними експертами ІТ-сфери наприкінці 2017 р. Він був схвалений у січні цього року та містить такі напрями цифрового розвитку [6]:
• подолання цифрового розриву шляхом розвитку цифрових інфраструктур;
• розвиток цифрових компетенцій;
• впровадження концепції цифрових робочих місць та цифровізація реального сектору економіки;
• реалізація проектів цифрових трансформацій;
• громадська безпека, освіта, сфера охорони здоров’я, туризм;
• електронна демократія і державне управління;
• екологія та охорона навколишнього середовища;
• життєдіяльність міст;
• безготівкові розрахунки;
• гармонізація з європейськими та світовими науковими ініціативами.
Висновки. Отже, цифрова економіка – це система взаємовідносин у сфері формування, розподілу та використання ресурсів з використанням новітніх досягнень в цифровій сфері. Вона є важливим етапом розвитку суспільства та рушієм третьої хвилі глобалізації. Провідні країни світу вже давно спрямували зусилля на розширення та підтримання цифрової економіки. Україна, хоч і з певним часовим лагом, підтримала цю тенденцію і надалі прагне розвиватись у напрямку цифровізації багатьох сфер суспільного життя.
Список використаних джерел:
1. Веретюк C. М. Визначення пріоритетних напрямків розвитку цифрової економіки в Україні / C. М. Веретюк, В. В. Пілінський. // Наукові записки Українського науководослідного інституту зв’язку. – 2016. – № 2. – С. 51-58.
2. Карчева Г. Т. Цифрова економіка та її вплив на розвиток національної та міжнародної економіки / Г. Т. Карчева, Д. В. Огородня, В. А. Опенько // Фінансовий простір. – 2017. №3 (27). – С. 13-21
3. Коляденко С. В. Цифрова економіка: передумови та етапи становлення в Україні і у світі / С. В. Коляденко // Економіка. Фінанси. Менеджмент: актуальні питання науки і практики. - 2016. - № 6. - С. 105-112. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/efmapnp_2016_6_11.
4. Коровайченко Н. Ю. Передумови інтеграції України до єдиного цифрового ринку Європейського Союзу / Н. Ю. Коровайченко //Ефективна економіка. - 2017. - № 6. - Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=5648
5. Національний банк України: Офіційний сайт. – Режим доступу: https://bank.gov.ua/control/uk/index
6. Про схвалення Концепції розвитку цифрової економіки та суспільства України на 2018-2020 роки та затвердження плану заходів щодо її реалізації: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.01.2018. - Режим доступу: https://www.kmu.gov.ua/ua/npas/pro-shvalennya-koncepciyi-rozvitku-cifrovoyi-ekonomiki-ta-suspilstva-ukrayini-na-20182020-roki-ta-zatverdzhennya-planu-zahodiv-shodo-yiyi-realizaciyi
7. Соколова Г. Б. Деякі аспекти розвитку цифрової економіки в Україні / Г. Б. Соколова // Економічний вісник Донбасу. – 2018. - №1 (51). – С.92-96
Львівський національний університет імені Івана Франка
Екф-43с
Постановка проблеми. В сучасному світі постійно зростає роль цифрового сектора, що став частиною практично всіх сфер нашого життя: від державних органів до особистого спілкування. Разом з розвитком технологій виникає дедалі більше новітніх продуктів і процесів, зокрема в економіці. Провідні світові компанії та розвинені країни стрімко переходять у цифрову економіку та пришвидшують темпи свого розвитку. В рамках пошуку шляхів виходу з кризи та подальшого економічного зростання, для України доцільним буде спрямувати ресурси саме на розвиток цієї сфери економіки.
Аналіз останніх досліджень та публікацій. Теоретичні аспекти цифрового суспільства досліджували такі зарубіжні вчені як Д. Белл, М. Кастельс, Т.Стоуньєр, Е. Тоффлер та інші. Проблеми функціонування і розвитку цифрової економіки висвітлені у працях В. Апалькова, С. Веретюк, П. Друкер, С. Коляденко, І. Карчева, Б. Кінг, Р. Ліпсі, Л. Лямін, І. Малик, В. Пілінський, Ю. Пивоваров, К. Скінер, Е. Тоффлер, В. Фіщук, К. Шваб [2]. Однак в умовах перманентних змін існує потреба подальшого вивчення цього питання.
Мета публікації – розкрити сутність цифрової економіки в Україні та визначити основні напрями її подальшого розвитку.
Виклад основного матеріалу. Третя хвиля глобалізації дала потужний поштовх до розвитку економіки та суспільства. Четверта Промислова революція, яка характеризується злиттям автоматизованого виробництва і обміну інформації, забезпечила розквіт цифрової економіки в світі та сприяла її швидкому поширенню.
Одним з перших термінів, яким описували трансформаційні зрушення в світовій економіці, було поняття "електронна економіка" (в 1995 р. його вжив Ніколас Негропонте), що згодом здобув назву "цифрова економіка". В процесі деталізації та зміни деяких економічних процесів станом на сьогодні категорія "електронна економіка" має дві складові: Інтернет-економіка (середовище для ведення електронного бізнесу) та "цифрова економіка" - де відбувається виробництво, обмін, розподіл та споживання "електронного товару", а розрахунки проводяться за допомогою електронних грошей [3].
Власне, доволі важко розмежувати поняття класичної і цифрової економіки, оскільки вони тісно взаємопов’язані. Перша плавно переходить в другу в ході поширення технологій та збільшення їхньої ролі в нашому житті. Фактично неможливо уявити сучасну економіку без цифрової складової, адже чимало новітніх фінансових інструментів існують лише в електронному вигляді.
Незважаючи на те, що термін «цифрова економіка» був введений Доном Тапскоттом ще у 1995 році, серед науковців немає єдиного підходу до його визначення. У класичному розумінні «цифрова економіка» – це діяльність, в якій ключовими засобами виробництва є цифрові дані та їх використання, що дозволяє суттєво збільшити ефективність, або продуктивність, у різних видах економічної діяльності. Також «цифровою економікою» називають ту, котра застосовує цифрові технології та сервіси. Часто вживають терміни «економіка даних», «інтернет-економіка», «нова економіка», або «веб-економіка» [2].
Натомість, С. Коляденко розглядає цифрову економіку як ту, яка базується на виробництві електронних товарів і сервісів високотехнологічними бізнес-структурами і дистрибуції цієї продукції за допомогою електронної комерції. Тобто під цифровою економікою автор розуміє виробництво, продажі і постачання продуктів через комп’ютерні мережі [3, с.106-107]. С. Веретюк визначає цифрову економіку з врахуванням її потенціалу − як ще нереалізовану трансформацію всіх сфер економіки завдяки перенесенню всіх інформаційних ресурсів та знань на комп’ютерну платформу [1, с. 51].
Тобто, узагальнюючи такі підходи, можна визначити сутність цифрової економіки як систему виробництва, розподілу і використання ресурсів за допомогою новітніх цифрових фінансових інструментів і програмного забезпечення. Отже, це радше певний ступінь економічного розвитку (як перехід до машинного виробництва), ніж нова сфера економіки.
Вважається, що технологічні зміни мають значний вплив на економічний розвиток країни. За даними Світового банку цифрові дивіденди (або результати від цифрових трансформацій) - це динамічне зростання економіки, бізнесу, а отже і податкові надходження, притік нових інвестицій тощо. Водночас впровадження цифрових технологій супроводжується і певними викликами, які мусить подолати суспільство і держава для успішного впровадження цифрової економіки в життя [2]:
• короткострокове зниження продуктивності праці від впровадження нових технологій;
• скорочення чисельності працівників, зокрема високооплачуваних та низько кваліфікованих робітників та зростання технологічного безробіття;
• тимчасове зростання нерівномірності в розподілі доходів на період підвищення кваліфікації працівників до потрібного рівня кваліфікації;
• значні зміни в регіональній структурі розміщення продуктивних сил, необхідній освіті і кваліфікаціях персоналу, інфраструктурі;
• трансформація норм і правил (посилення захисту прав інтелектуальної власності, вдосконалення антимонопольного законодавства і т. д.), способу життя.
Але позитивні ефекти від впровадження таких технологій все ж переважають, про що свідчать заходи провідних країн щодо розвитку цифрової економіки. Сьогодні уряди країн ЄС працюють над створенням Єдиного цифрового ринку, метою якого є зняття бар'єрів і створення єдиних правил для вільного поширення онлайн-послуг.
Єдиний цифровий ринок включає цифровий маркетинг, електронну комерцію та телекомунікації. Він є частиною Цифрового порядку денного для Європи 2020. Одним з вагомих досягнень його реалізації є скасування оплати за роумінг між країнами ЄС з 15 червня 2017 року. Передбачається, що Єдиний європейський цифровий ринок стане одним з найбільших ринків світу для онлайн бізнесу. Сьогодні обсяги реалізації продукції в мережі Інтернет у ЄС оцінюються близько 500 млрд. євро, і очікується подвоєння цього числа до 2020 року, у випадку якщо процес формування Єдиного європейського цифрового ринку проходитиме успішно. Повністю сформований та безперебійно функціонуючий Єдиний цифровий ринок приноситиме дохід у 415 млрд. євро щорічно у економіку ЄС. Розширене використання цифрових технологій може поліпшити доступ населення до інформації та культури, спростити пошук роботи, сприяти формуванню сучасного відкритого уряду [4].
Хоча традиційно вважається, що Україна значно відстає в плані економічного розвитку від європейських сусідів, роботу над впровадженням цифрової економіки розпочато вже кілька років тому. Ще в 2013 р. Кабінет Міністрів України видав розпорядження «Про схвалення Стратегії розвитку інформаційного суспільства в Україні». Цей документ визначав мету, базові принципи, стратегічні цілі розвитку інформаційного суспільства в Україні, завдання, спрямовані на їх досягнення, а також основні напрями, етапи і механізм реалізації цієї Стратегії в перспективі до 2020 р. Приєднавшись у червні 2015 р. до Декларації першого засідання міністрів «Східного партнерства ЄС» з питань цифрової економіки, Україна таким чином підтвердила свої наміри та готовність співпрацювати з ЄС і у цій сфері. Вітчизняні консультанти та експерти розробили концептуальні засади «Цифрового порядку денного України – 2020», що визначають ключові завдання, першочергові сфери, ініціативи та проекти «цифровізації» України на найближчі три роки [7].
Результати цих заходів видно вже сьогодні, зокрема за даними НБУ частка безготівкових розрахунків у загальному обсязі операцій із використанням платіжних карток, емітованих українськими банками, зросла на 5,0 в. п. у порівнянні з підсумком 2017 року та склала 44,3% за перші дев’ять місяців 2018 року. Такі темпи розвитку безготівкових операцій в Україні відображають реальний попит населення на безготівкові розрахунки та інноваційні технології [5].
Важливим етапом у процесі переходу до цифрової економіки в Україні став проект розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Концепції розвитку цифрової економіки та суспільства України на 2018-2020 рр. та затвердження плану заходів щодо її реалізації», розроблений Міністерством економічного розвитку і торгівлі України та провідними експертами ІТ-сфери наприкінці 2017 р. Він був схвалений у січні цього року та містить такі напрями цифрового розвитку [6]:
• подолання цифрового розриву шляхом розвитку цифрових інфраструктур;
• розвиток цифрових компетенцій;
• впровадження концепції цифрових робочих місць та цифровізація реального сектору економіки;
• реалізація проектів цифрових трансформацій;
• громадська безпека, освіта, сфера охорони здоров’я, туризм;
• електронна демократія і державне управління;
• екологія та охорона навколишнього середовища;
• життєдіяльність міст;
• безготівкові розрахунки;
• гармонізація з європейськими та світовими науковими ініціативами.
Висновки. Отже, цифрова економіка – це система взаємовідносин у сфері формування, розподілу та використання ресурсів з використанням новітніх досягнень в цифровій сфері. Вона є важливим етапом розвитку суспільства та рушієм третьої хвилі глобалізації. Провідні країни світу вже давно спрямували зусилля на розширення та підтримання цифрової економіки. Україна, хоч і з певним часовим лагом, підтримала цю тенденцію і надалі прагне розвиватись у напрямку цифровізації багатьох сфер суспільного життя.
Список використаних джерел:
1. Веретюк C. М. Визначення пріоритетних напрямків розвитку цифрової економіки в Україні / C. М. Веретюк, В. В. Пілінський. // Наукові записки Українського науководослідного інституту зв’язку. – 2016. – № 2. – С. 51-58.
2. Карчева Г. Т. Цифрова економіка та її вплив на розвиток національної та міжнародної економіки / Г. Т. Карчева, Д. В. Огородня, В. А. Опенько // Фінансовий простір. – 2017. №3 (27). – С. 13-21
3. Коляденко С. В. Цифрова економіка: передумови та етапи становлення в Україні і у світі / С. В. Коляденко // Економіка. Фінанси. Менеджмент: актуальні питання науки і практики. - 2016. - № 6. - С. 105-112. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/efmapnp_2016_6_11.
4. Коровайченко Н. Ю. Передумови інтеграції України до єдиного цифрового ринку Європейського Союзу / Н. Ю. Коровайченко //Ефективна економіка. - 2017. - № 6. - Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=5648
5. Національний банк України: Офіційний сайт. – Режим доступу: https://bank.gov.ua/control/uk/index
6. Про схвалення Концепції розвитку цифрової економіки та суспільства України на 2018-2020 роки та затвердження плану заходів щодо її реалізації: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.01.2018. - Режим доступу: https://www.kmu.gov.ua/ua/npas/pro-shvalennya-koncepciyi-rozvitku-cifrovoyi-ekonomiki-ta-suspilstva-ukrayini-na-20182020-roki-ta-zatverdzhennya-planu-zahodiv-shodo-yiyi-realizaciyi
7. Соколова Г. Б. Деякі аспекти розвитку цифрової економіки в Україні / Г. Б. Соколова // Економічний вісник Донбасу. – 2018. - №1 (51). – С.92-96
