Перехід до ринкової економіки, економічні перетворення в Україні створили середовище, в якому виник інтерес до такої категорії, як ризик, а теоретичне обґрунтування цього поняття, розкриття природи його появи, класифікації та розробки системи заходів попередження або мінімізації його негативних наслідків не тільки отримали свій подальший розвиток, але й стали важливим інструментом ринкової економіки. Ризик є передумовою виникнення страхових відносин, без нього не існує страхування, бо без ризику немає страхового інтересу. А відбір ризиків на страхування є чи не одним з основних завдань, яке покладено на менеджмент страхової компанії. Особливе місце в системі ризик-менеджменту страхових компаній займає управління ризиками, що приймаються за договорами страхування, – страховими ризиками. Від ефективності управління цією групою ризиків залежить спроможність страхових компаній вчасно та в повному обсязі виконувати свої зобов’язання, а також забезпечувати необхідний рівень рентабельності страхової діяльності.
Перш за все слід зауважити, що страховий ризик - це певна подія, в разі настання якої проводиться страхування. Вона має ознаки ймовірності та випадковості. Страхується той ризик, за яким можна оцінити ймовірність страхового випадку, визначити розмір збитку й обчислити ціну страхової послуги та можливу частку страхового відшкодування. Ефективне управління ризиками в процесі діяльності страхових компаній передбачає систематизацію причин їх виникнення з подальшою класифікацією ризиків у страховій діяльності. За таким підходом причини ризику у діяльності страхових структур поділяються на внутрішні (які походять із внутрішнього середовища функціонування страховика і на які страхова компанія має безпосередній вплив) і зовнішні (є незалежними або майже незалежними від діяльності страхової компанії) фактори ризику. Однак етапу прийняття ризику на страхування передує процес андерайтингу, основним завданням якого є відбір ризиків для формування збалансованого й рентабельного страхового портфеля компанії. Саме на основі андерайтингу приймається рішення про прийняття ризику на страхування.
Страхова компанія має постійно стежити за зміною ризику в тих чи інших галузях, вести відповідний статистичний облік, аналізувати й обробляти інформацію. З цією метою страхові компанії використовують систему управління ризиками, яка містить низку різноманітних заходів організаційно-фінансового характеру, що дозволяє певною мірою передбачити їхні наслідки та розмір збитку, який потрібно відшкодовувати. У західній страховій практиці управління ризиком визначається як "ризик-менеджмент", під яким розуміють сукупність послідовних заходів антикризової діяльності, застосування яких має комплексний, системний характер і базується на застосуванні стандартних прийомів управління ризиком.
Ризик-менеджмент вважається найбільш ефективною системою управління ризиками, яка охоплює три послідовні етапи: аналіз ризику; контроль за ризиком; фінансування ризику.
Загалом у процесі управління страховими ризиками можна сформувати два основні блоки управлінських заходів стосовно впливу на страхові ризики. Перший блок містить сукупність підготовчих дій, пов’язаних із визначенням загальної мети страхової діяльності конкретного страховика, зокрема встановлення переліку ризиків, які можуть бути взяті на страхування, розробку і затвердження у Держфінпослуг правил страхування під кожен із таких ризиків та формування типових договорів страхування (страхових полісів).
Другий блок управлінських заходів безпосередньо пов’язаний з вибором та реалізацією методів впливу на ризики, прийнятих страховиком за договорами страхування. Одним із методів зменшення страхових ризиків на цьому етапі є проведення превентивних заходів.
Варто також зазначити, що в управлінні страховими ризиками надзвичайно важливим є фінансовий аспект, який передбачає визначення та формування фінансових джерел покриття потенційних чи фактичних збитків від реалізації прийнятих на страхування ризиків. У загальній теорії ризик-менеджменту методи фінансування ризиків містять 3 основні групи: самострахування, кредитування і передача ризику. Використання кожного із названих методів у діяльності страхових компаній має свої особливості.
Основним джерелом відшкодування збитків від настання ризиків, залишених на власному утриманні страхової компанії, є сформовані страхові резерви. Вони становлять фонди фінансових ресурсів, створювані страховими компаніями з метою забезпечення гарантій виплат страхових відшкодувань та страхових сум.
Частка страхових ризиків, що перевищує ліміт власного утримання страховика, може передаватися у
перестрахування іншим страховим (перестраховим) компаніям. Перестрахування є традиційним та найбільш застосовуваним методом передачі страхових ризиків.Ефективність здійснення перестрахових операцій певним чином залежить від розвиненості ділових
зв’язків і співробітництва між страховими та перестраховими компаніями.
У процесі перерозподілу страхових ризиків, особливо що стосується катастрофічних та масових,
важливу роль відіграють також страхові та перестрахові пули. Основними їх функціями є консолідація
фінансових ресурсів, забезпечення фінансової стійкості страхових компаній – учасників пулу та
гарантування виконання їх зобов’язань перед страхувальниками за визначеними катастрофічними,
значними чи унікальними ризиками (ядерними, авіаційними, екологічними, каско морських суден тощо)
Таким чином, сукупність заходів, які пов’язані з управлінням страховими ризиками, охоплює широке коло завдань, що реалізуються на усіх етапах здійснення страхової діяльності: починаючи від прийняття ризиків на страхування, їх контролю протягом дії договорів страхування до виплати страхових відшкодувань у разі настання страхової події. Наявність ризику передбачає здійснення антиризикової діяльності, основними формами якої є компенсація, репресія, превенція. Антиризикова діяльність реалізується у страховому захисті за допомогою створення та використання відповідних страхових фондів. Ризики будь-яких видів підлягають управлінню, що дозволяє певною мірою передбачити їхні наслідки, а відтак - і фінансові витрати для відшкодування збитків. З метою управління відбором ризиків страхові компанії використовують систему управління ризиками, яка містить низку різноманітних заходів організаційно-фінансового характеру, що дозволяє певною мірою передбачити їхні наслідки та розмір збитку, який потрібно відшкодовувати. При цьому провідна роль в управлінні страховими ризиками має надаватися методам фінансування ризиків, спрямованим на формування достатніх за обсягами джерел їх покриття. Такий ефект забезпечують система андерайтингу та комплекс заходів ризик-менеджменту з управління ризиками, що прийняті на страхування. Крім того, важливість використання ризик-менеджменту у вітчизняній практиці зазначено як один з перспективних напрямів розвитку вітчизняного страхового ринку.
Список літератури
1. Про страхування [Електронний ресурс] : закон України від 07 березня 1996 р. № 85/96-ВР. – Режим
доступу: http://zakon1. rada.gov.ua.
2. Базилевич, В. Д. Страхування [Текст] : підручник / за ред. В. Д. Базилевича. – К. : Знання, 2008. – 1019
с.
3. Вовчак, О. Д. Страхування [Текст] : навч. посіб. / О. Д. Вовчак. — Л. : Новий Світ-2008. — 480с.
ISSN 1993-0259. ISSN 2219-4649. Економічний аналіз. 2014 рік. Том 17. № 1.
119
4. Вовчак, О. Д. Страхова справа [Електронний ресурс] / О. Д. Вовчак. - Режим доступу:
http://libfree.com/103095550_strahova_sprava_upravlinnya_strahovimi_rizikami. html.
5. Заруба, О. Д. Страхова справа [Текст] : підручник / О. Д. Заруба. — К. : Т-во "Знання"; КОО, 2008. —
321 с.
6. Мних, М. В. Страхування в Україні: сучасна теорія і практика [Текст] / М. В. Мних. — К. : Знання
України, 2010. – 284 с.
Перш за все слід зауважити, що страховий ризик - це певна подія, в разі настання якої проводиться страхування. Вона має ознаки ймовірності та випадковості. Страхується той ризик, за яким можна оцінити ймовірність страхового випадку, визначити розмір збитку й обчислити ціну страхової послуги та можливу частку страхового відшкодування. Ефективне управління ризиками в процесі діяльності страхових компаній передбачає систематизацію причин їх виникнення з подальшою класифікацією ризиків у страховій діяльності. За таким підходом причини ризику у діяльності страхових структур поділяються на внутрішні (які походять із внутрішнього середовища функціонування страховика і на які страхова компанія має безпосередній вплив) і зовнішні (є незалежними або майже незалежними від діяльності страхової компанії) фактори ризику. Однак етапу прийняття ризику на страхування передує процес андерайтингу, основним завданням якого є відбір ризиків для формування збалансованого й рентабельного страхового портфеля компанії. Саме на основі андерайтингу приймається рішення про прийняття ризику на страхування.
Страхова компанія має постійно стежити за зміною ризику в тих чи інших галузях, вести відповідний статистичний облік, аналізувати й обробляти інформацію. З цією метою страхові компанії використовують систему управління ризиками, яка містить низку різноманітних заходів організаційно-фінансового характеру, що дозволяє певною мірою передбачити їхні наслідки та розмір збитку, який потрібно відшкодовувати. У західній страховій практиці управління ризиком визначається як "ризик-менеджмент", під яким розуміють сукупність послідовних заходів антикризової діяльності, застосування яких має комплексний, системний характер і базується на застосуванні стандартних прийомів управління ризиком.
Ризик-менеджмент вважається найбільш ефективною системою управління ризиками, яка охоплює три послідовні етапи: аналіз ризику; контроль за ризиком; фінансування ризику.
Загалом у процесі управління страховими ризиками можна сформувати два основні блоки управлінських заходів стосовно впливу на страхові ризики. Перший блок містить сукупність підготовчих дій, пов’язаних із визначенням загальної мети страхової діяльності конкретного страховика, зокрема встановлення переліку ризиків, які можуть бути взяті на страхування, розробку і затвердження у Держфінпослуг правил страхування під кожен із таких ризиків та формування типових договорів страхування (страхових полісів).
Другий блок управлінських заходів безпосередньо пов’язаний з вибором та реалізацією методів впливу на ризики, прийнятих страховиком за договорами страхування. Одним із методів зменшення страхових ризиків на цьому етапі є проведення превентивних заходів.
Варто також зазначити, що в управлінні страховими ризиками надзвичайно важливим є фінансовий аспект, який передбачає визначення та формування фінансових джерел покриття потенційних чи фактичних збитків від реалізації прийнятих на страхування ризиків. У загальній теорії ризик-менеджменту методи фінансування ризиків містять 3 основні групи: самострахування, кредитування і передача ризику. Використання кожного із названих методів у діяльності страхових компаній має свої особливості.
Основним джерелом відшкодування збитків від настання ризиків, залишених на власному утриманні страхової компанії, є сформовані страхові резерви. Вони становлять фонди фінансових ресурсів, створювані страховими компаніями з метою забезпечення гарантій виплат страхових відшкодувань та страхових сум.
Частка страхових ризиків, що перевищує ліміт власного утримання страховика, може передаватися у
перестрахування іншим страховим (перестраховим) компаніям. Перестрахування є традиційним та найбільш застосовуваним методом передачі страхових ризиків.Ефективність здійснення перестрахових операцій певним чином залежить від розвиненості ділових
зв’язків і співробітництва між страховими та перестраховими компаніями.
У процесі перерозподілу страхових ризиків, особливо що стосується катастрофічних та масових,
важливу роль відіграють також страхові та перестрахові пули. Основними їх функціями є консолідація
фінансових ресурсів, забезпечення фінансової стійкості страхових компаній – учасників пулу та
гарантування виконання їх зобов’язань перед страхувальниками за визначеними катастрофічними,
значними чи унікальними ризиками (ядерними, авіаційними, екологічними, каско морських суден тощо)
Таким чином, сукупність заходів, які пов’язані з управлінням страховими ризиками, охоплює широке коло завдань, що реалізуються на усіх етапах здійснення страхової діяльності: починаючи від прийняття ризиків на страхування, їх контролю протягом дії договорів страхування до виплати страхових відшкодувань у разі настання страхової події. Наявність ризику передбачає здійснення антиризикової діяльності, основними формами якої є компенсація, репресія, превенція. Антиризикова діяльність реалізується у страховому захисті за допомогою створення та використання відповідних страхових фондів. Ризики будь-яких видів підлягають управлінню, що дозволяє певною мірою передбачити їхні наслідки, а відтак - і фінансові витрати для відшкодування збитків. З метою управління відбором ризиків страхові компанії використовують систему управління ризиками, яка містить низку різноманітних заходів організаційно-фінансового характеру, що дозволяє певною мірою передбачити їхні наслідки та розмір збитку, який потрібно відшкодовувати. При цьому провідна роль в управлінні страховими ризиками має надаватися методам фінансування ризиків, спрямованим на формування достатніх за обсягами джерел їх покриття. Такий ефект забезпечують система андерайтингу та комплекс заходів ризик-менеджменту з управління ризиками, що прийняті на страхування. Крім того, важливість використання ризик-менеджменту у вітчизняній практиці зазначено як один з перспективних напрямів розвитку вітчизняного страхового ринку.
Список літератури
1. Про страхування [Електронний ресурс] : закон України від 07 березня 1996 р. № 85/96-ВР. – Режим
доступу: http://zakon1. rada.gov.ua.
2. Базилевич, В. Д. Страхування [Текст] : підручник / за ред. В. Д. Базилевича. – К. : Знання, 2008. – 1019
с.
3. Вовчак, О. Д. Страхування [Текст] : навч. посіб. / О. Д. Вовчак. — Л. : Новий Світ-2008. — 480с.
ISSN 1993-0259. ISSN 2219-4649. Економічний аналіз. 2014 рік. Том 17. № 1.
119
4. Вовчак, О. Д. Страхова справа [Електронний ресурс] / О. Д. Вовчак. - Режим доступу:
http://libfree.com/103095550_strahova_sprava_upravlinnya_strahovimi_rizikami. html.
5. Заруба, О. Д. Страхова справа [Текст] : підручник / О. Д. Заруба. — К. : Т-во "Знання"; КОО, 2008. —
321 с.
6. Мних, М. В. Страхування в Україні: сучасна теорія і практика [Текст] / М. В. Мних. — К. : Знання
України, 2010. – 284 с.
