Лізинг – це особливий вид підприємницької діяльності, що одночасно реалізується у формі кредитно-інвестиційних та торговельно-майнових відносин на засадах середньострокового фінансування, пов’язаних із передачею майна у тимчасове користування, які здійснюються на умовах платності між продавцем, лізингодавцем і лізингоодержувачем у визначений договором термін.
Лізинг є одним із дієвих інструментів, здатних активізувати інвестиційні процеси для оновлення основних засобів на вітчизняних підприємствах. Він сприяє взаємодії суб’єктів господарювання з приводу отримання доступу до найновішої техніки і сучасних технологій, відіграючи таким чином важливу роль у процесі активізації інвестиційних процесів та модернізації економіки країни. Отже, лізинг є альтернативою банківському кредиту. Проте між лізингом та банківським кредитом є ряд відмінних чинників(табл.1).
Лізинг, як активна форма кредитування, посилює конкуренцію між банками та лізинговими компаніями, знижує вплив на позичковий відсоток, що стимулює приплив капіталів у виробничу сферу. На відміну від банківського кредиту, що став менш доступний як для юридичних, так і фізичних осіб, лізинг сьогодні виступає єдиним ресурсом довгострокового фінансування в країні. І якщо у 2007-2012 роках вважалося, що лізинговий продукт значно дорожчий від банківського, то з 2015 року відсоткові ставки лізингових компаній знизилися.
Рис.1 Кількість лізингодавців, які надають послуги фінансового лізингу в Україні, 2010-2017рр.
Основними користувачами лізингових послуг в Україні є юридичні особи (90%), і лише 10% – це фізичні особи. Біля 70% активних клієнтів лізингу – це малий та середній бізнес. Лізингові угоди укладають у гривнях без прив’язки або з прив’язкою до курсу долара США/євро. Процентні ставки у гривнях за лізинговими угодами становлять 25–30 %, а з прив’язкою до курсу долара США в середньому становлять 10–12 %. З точки зору строку дії лізингових договорів, більшість з них укладаються на період від 2-х до 5-ти років. Деякі державні компанії мають у своєму портфелі лізингові угоди зі строком дії 10 років.
Рис. 2 Лізингодавці в Україні
На відміну від європейських країн, де найбільш популярною для лізингу є нерухомість, в Україні найбільшими споживачами лізингових послуг є транспортна галузь, сільське господарство, добувна промисловість, сфера послуг, будівництво. Цьому сприяє досить потужний попит на легковий та комерційний транспорт, зростання привабливості аграрного бізнесу для фінансових структур завдяки збільшенню його прибутковості, а також висока ліквідність предмету лізингу. У випадку несплати платежів за договором його можна легко вилучити та реалізувати на вторинному ринку .
Найбільший потенціал для проникнення лізингу в Україні мають також нові сегменти економіки, такі як ІТ, медицина (медичне обладнання та програмне забезпечення), дорожнє будівництво, логістика та інфраструктура, комерційна нерухомість, переробка відходів, спеціалізоване обладнання (для окремих зернових культур) та скотарство.
Проте, в Україні все ж й надалі існує ряд чинників, які стримують розвиток лізингу. У дослідженнях виокремлюють такі основні стримуючі фактори розвитку лізингової галузі в Україні:
– брак фінансування, особливо в гривнях, що зумовлено відсутністю великих мереж міжнародних банків та лізингодавців;
– недостатня обізнаність компаній, малого та середнього бізнесу, представників влади та громадськості щодо переваг лізингу для фінансування розширення бізнесу;
- існування на ринку лізингодавців «фейкових» компаній та шахрайських схем для фізичних осіб, особливо в автомобільному секторі, через необізнаність в лізингу;
- відсутність внутрішніх ринків капіталу як дуже поширеного джерела отримання фінансування у місцевій валюті;
-ресурси, які можна інвестувати фінансовим установам у ринки капіталу, обмежено системою державного регулювання (обмеження щодо ризиковості інвестицій), що також має негативний вплив на зростання ринків капіталу;
- криза та корупція;
- відсутність сприятливої юридичної та податкової бази для лізингу;
- брак внутрішнього та іноземного капіталу для лізингових компаній і відсутність програм, спрямованих на лізинг для малого та середнього бізнесу;
- недостатня інституційна спроможність асоціації, яка б мала потужніше представляти та захищати інтереси учасників і забезпечувати юридичну, нормативну, інформаційну, рекламну, професійну підготовку;
- відокремленість лізингової галузі від міжнародних тенденцій та напрацювань.
Загалом, лізингова діяльність в Україні вирізняється такими особливостями.
– спостерігається тенденція до збільшення кількості компаній, які надають послуги фінансового лізингу, що свідчить про зростання попиту на такий вид фінансових послуг. Результати формування трендових моделей показують збільшення кількості фінансових установ та юридичних осіб – лізингодавців в Україні у 2019 році;
- самоорганізація на ринку активних лізингових компаній. Обсяг лізингового портфеля 15 "живих" лізингових компаній, які входять в асоціацію "Українське об'єднання лізингодавців", становив 17,7 млрд грн — 71% ринку.
Професійне об'єднання — відкритий саморегулюючий клуб, до якого входять компанії, що дотримуються певних стандартів ведення бізнесу. Асоціація виконує й два інші важливі завдання: очищає ринок від недобросовісних учасників та вдосконалює профільне законодавство для стимулювання розвитку лізингу;
Рис. 3 Інформація про кількість та обсяг ринку фінансового лізингу
– близько 99,9% усіх послуг фінансового лізингу надається юридичними особами – лізингодавцями, які не є фінансовими установами, що свідчить про їхню більшу конкурентоспроможність внаслідок спеціалізації на даному виді економічної діяльності;
- стримування розвитку ринку. За наявності низки пільг для юридичних осіб — платників податків (включення до складу витрат підприємства суми лізингових платежів, право на податковий кредит з ПДВ) зовсім не продумана система оподаткування для ФОП, які могли б значно активніше користуватися фінансовим лізингом для розвитку свого бізнесу.
У підсумку цілий клас підприємців, які працюють за спрощеною системою оподаткування, фактично відрізані від користування лізингом.
– світова фінансово-економічна криза (2008–2009 рр.) та військовий конфлікт і російська збройна агресія проти України на Сході (2014–2015 рр.) спричинили суттєвий негативний вплив на діяльність фінансових установ та лізингодавців;
-застарілість законодавства і базових правил, за якими працюють лізингові компанії. Закон "Про лізинг" не змінювався понад 20 років. Він морально застарів: за цей час змінилися умови ведення бізнесу і нормативне поле;
– найбільше договорів фінансового лізингу укладається з лізингоодержувачами, які представляють транспортну галузь, будівництво, сільське господарство та сферу послуг. В останні роки суттєвих змін зазнала транспортна галузь;
В порівнянні з аналогічним періодом 2018 р., у 2019 році основними галузями по вартості договорів стали транспорт (-2%) і сільське господарство (+1,3%). Разом формують близько 47% усієї вартості. Галузі з найбільшою динамікою зростання: комп’ютерна та телекомунікаційна сфера (+188,8%), переробна промисловість (+170,6%), металургія (+24,9%). Галузі з найбільшим уповільненням: легка промисловість (-98,9%), хімічна промисловість (-25,1%), харчова промисловість (-20,9%). Динаміка зростання вартості договорів уповільнилась з 15,2% до 3,3%, а динаміка їх кількості прискорилась з -2,2% до 7,0%.
Список використаних джерел:
1. Офіційний сайт Асоціації «Українське об’єднання лізингодавців»
[Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.uul.com.ua
2. А. Краковська, І. Вишневський. Лізингова галузь в Україні: тенденції та рекомендації для зростання // 2018р.
3. Як українському бізнесу отримати 20 мільярдів на рік. -
Щотижнева газета «Економічна правда» [Електронний ресурс]. - Режим
доступу: https://www.epravda.com.ua/columns/2017/09/7/628756/.
Лізинг є одним із дієвих інструментів, здатних активізувати інвестиційні процеси для оновлення основних засобів на вітчизняних підприємствах. Він сприяє взаємодії суб’єктів господарювання з приводу отримання доступу до найновішої техніки і сучасних технологій, відіграючи таким чином важливу роль у процесі активізації інвестиційних процесів та модернізації економіки країни. Отже, лізинг є альтернативою банківському кредиту. Проте між лізингом та банківським кредитом є ряд відмінних чинників(табл.1).
Таблиця 1
Порівняльна характеристика банківського кредиту і лізингу
Лізинг, як активна форма кредитування, посилює конкуренцію між банками та лізинговими компаніями, знижує вплив на позичковий відсоток, що стимулює приплив капіталів у виробничу сферу. На відміну від банківського кредиту, що став менш доступний як для юридичних, так і фізичних осіб, лізинг сьогодні виступає єдиним ресурсом довгострокового фінансування в країні. І якщо у 2007-2012 роках вважалося, що лізинговий продукт значно дорожчий від банківського, то з 2015 року відсоткові ставки лізингових компаній знизилися.
Рис.1 Кількість лізингодавців, які надають послуги фінансового лізингу в Україні, 2010-2017рр.
Основними користувачами лізингових послуг в Україні є юридичні особи (90%), і лише 10% – це фізичні особи. Біля 70% активних клієнтів лізингу – це малий та середній бізнес. Лізингові угоди укладають у гривнях без прив’язки або з прив’язкою до курсу долара США/євро. Процентні ставки у гривнях за лізинговими угодами становлять 25–30 %, а з прив’язкою до курсу долара США в середньому становлять 10–12 %. З точки зору строку дії лізингових договорів, більшість з них укладаються на період від 2-х до 5-ти років. Деякі державні компанії мають у своєму портфелі лізингові угоди зі строком дії 10 років.
Рис. 2 Лізингодавці в Україні
На відміну від європейських країн, де найбільш популярною для лізингу є нерухомість, в Україні найбільшими споживачами лізингових послуг є транспортна галузь, сільське господарство, добувна промисловість, сфера послуг, будівництво. Цьому сприяє досить потужний попит на легковий та комерційний транспорт, зростання привабливості аграрного бізнесу для фінансових структур завдяки збільшенню його прибутковості, а також висока ліквідність предмету лізингу. У випадку несплати платежів за договором його можна легко вилучити та реалізувати на вторинному ринку .
Найбільший потенціал для проникнення лізингу в Україні мають також нові сегменти економіки, такі як ІТ, медицина (медичне обладнання та програмне забезпечення), дорожнє будівництво, логістика та інфраструктура, комерційна нерухомість, переробка відходів, спеціалізоване обладнання (для окремих зернових культур) та скотарство.
Проте, в Україні все ж й надалі існує ряд чинників, які стримують розвиток лізингу. У дослідженнях виокремлюють такі основні стримуючі фактори розвитку лізингової галузі в Україні:
– брак фінансування, особливо в гривнях, що зумовлено відсутністю великих мереж міжнародних банків та лізингодавців;
– недостатня обізнаність компаній, малого та середнього бізнесу, представників влади та громадськості щодо переваг лізингу для фінансування розширення бізнесу;
- існування на ринку лізингодавців «фейкових» компаній та шахрайських схем для фізичних осіб, особливо в автомобільному секторі, через необізнаність в лізингу;
- відсутність внутрішніх ринків капіталу як дуже поширеного джерела отримання фінансування у місцевій валюті;
-ресурси, які можна інвестувати фінансовим установам у ринки капіталу, обмежено системою державного регулювання (обмеження щодо ризиковості інвестицій), що також має негативний вплив на зростання ринків капіталу;
- криза та корупція;
- відсутність сприятливої юридичної та податкової бази для лізингу;
- брак внутрішнього та іноземного капіталу для лізингових компаній і відсутність програм, спрямованих на лізинг для малого та середнього бізнесу;
- недостатня інституційна спроможність асоціації, яка б мала потужніше представляти та захищати інтереси учасників і забезпечувати юридичну, нормативну, інформаційну, рекламну, професійну підготовку;
- відокремленість лізингової галузі від міжнародних тенденцій та напрацювань.
Загалом, лізингова діяльність в Україні вирізняється такими особливостями.
– спостерігається тенденція до збільшення кількості компаній, які надають послуги фінансового лізингу, що свідчить про зростання попиту на такий вид фінансових послуг. Результати формування трендових моделей показують збільшення кількості фінансових установ та юридичних осіб – лізингодавців в Україні у 2019 році;
- самоорганізація на ринку активних лізингових компаній. Обсяг лізингового портфеля 15 "живих" лізингових компаній, які входять в асоціацію "Українське об'єднання лізингодавців", становив 17,7 млрд грн — 71% ринку.
Професійне об'єднання — відкритий саморегулюючий клуб, до якого входять компанії, що дотримуються певних стандартів ведення бізнесу. Асоціація виконує й два інші важливі завдання: очищає ринок від недобросовісних учасників та вдосконалює профільне законодавство для стимулювання розвитку лізингу;
Рис. 3 Інформація про кількість та обсяг ринку фінансового лізингу
– близько 99,9% усіх послуг фінансового лізингу надається юридичними особами – лізингодавцями, які не є фінансовими установами, що свідчить про їхню більшу конкурентоспроможність внаслідок спеціалізації на даному виді економічної діяльності;
- стримування розвитку ринку. За наявності низки пільг для юридичних осіб — платників податків (включення до складу витрат підприємства суми лізингових платежів, право на податковий кредит з ПДВ) зовсім не продумана система оподаткування для ФОП, які могли б значно активніше користуватися фінансовим лізингом для розвитку свого бізнесу.
У підсумку цілий клас підприємців, які працюють за спрощеною системою оподаткування, фактично відрізані від користування лізингом.
– світова фінансово-економічна криза (2008–2009 рр.) та військовий конфлікт і російська збройна агресія проти України на Сході (2014–2015 рр.) спричинили суттєвий негативний вплив на діяльність фінансових установ та лізингодавців;
-застарілість законодавства і базових правил, за якими працюють лізингові компанії. Закон "Про лізинг" не змінювався понад 20 років. Він морально застарів: за цей час змінилися умови ведення бізнесу і нормативне поле;
– найбільше договорів фінансового лізингу укладається з лізингоодержувачами, які представляють транспортну галузь, будівництво, сільське господарство та сферу послуг. В останні роки суттєвих змін зазнала транспортна галузь;
В порівнянні з аналогічним періодом 2018 р., у 2019 році основними галузями по вартості договорів стали транспорт (-2%) і сільське господарство (+1,3%). Разом формують близько 47% усієї вартості. Галузі з найбільшою динамікою зростання: комп’ютерна та телекомунікаційна сфера (+188,8%), переробна промисловість (+170,6%), металургія (+24,9%). Галузі з найбільшим уповільненням: легка промисловість (-98,9%), хімічна промисловість (-25,1%), харчова промисловість (-20,9%). Динаміка зростання вартості договорів уповільнилась з 15,2% до 3,3%, а динаміка їх кількості прискорилась з -2,2% до 7,0%.
Список використаних джерел:
1. Офіційний сайт Асоціації «Українське об’єднання лізингодавців»
[Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.uul.com.ua
2. А. Краковська, І. Вишневський. Лізингова галузь в Україні: тенденції та рекомендації для зростання // 2018р.
3. Як українському бізнесу отримати 20 мільярдів на рік. -
Щотижнева газета «Економічна правда» [Електронний ресурс]. - Режим
доступу: https://www.epravda.com.ua/columns/2017/09/7/628756/.
