Стратегічні орієнтири » Фінансовий ринок 2019 » Кальба В.С. Державне регулювання ринку фінансових послуг
Информація до матеріалу
 (голосов: 0)
26-10-2019, 18:12

Кальба В.С. Державне регулювання ринку фінансових послуг

Категорія: Фінансовий ринок 2019

УДК 336
© Кальба В.С., 2019

Державне регулювання ринку фінансових послуг

Ефективне функціонування ринку фінансових послуг значною мірою залежить від організації регулювання та нагляду за діяльністю суб'єктів господарювання. У сучасних умовах будь-який ринок неможливо уявити без впливу держави і законодавчої бази регулювання. Саме держава визначає і контролює правові основи ринкових відносин, установлює базові правила економічних відносин учасників ринку послуг.
Відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» ринки фінансових послуг - сфера діяльності учасників ринків фінансових послуг з метою надання та споживання певних фінансових послуг. До ринків фінансових послуг належать професійні послуги на ринках банківських послуг, страхових послуг, інвестиційних послуг, операцій з цінними паперами та інших видах ринків, що забезпечують обіг фінансових активів.
Державне регулювання ринків фінансових послуг - здійснення державою комплексу заходів щодо регулювання та нагляду за ринками фінансових послуг з метою захисту інтересів споживачів фінансових послуг та запобігання кризовим явищам[3].
Державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється[3]:
- щодо ринку банківських послуг та діяльності з переказу коштів - Національним банком України;
- щодо ринків цінних паперів та похідних цінних паперів (деривативів) - Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку;
- щодо інших ринків фінансових послуг - національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.
Антимонопольний комітет України та інші державні органи здійснюють контроль за діяльністю учасників ринків фінансових послуг та отримують від них інформацію у межах повноважень, визначених законом.
Цілеспрямований вплив держави на ринок фінансових послуг здійснюється прямими (адміністративними) та не прямими (економічними) методами.
Пряме (адміністративне) державне регулювання здійснюється за допомогою встановлення обов’язкових вимог, що пропонуються учасникам ринку, ліцензування професійної діяльності на ринку, забезпечення гласності й рівної інформованості його учасників підтримання правопорядку.
Таким чином, пряме регулювання існує у вигляді системи правових норм і державних органів, що забезпечують їх виконання.
Засобом економічного регулювання виступає фінансово-кредитна політика країни. Непряме державне регулювання ринку фінансових послуг здійснюється такими методами, як проведення встановленої податкової грошової політики, політики у сфері формування та використання коштів державного бюджету, управління державною власністю та ін.
Адміністративно-правова та економічна складова регулювання ринку фінансових послуг тісно пов’язані між собою, тому що в основі розроблення будь-яких законодавчих актів чи адміністративних заходів впливу завжди лежать економічні закономірності, на які держава прагне вплинути в той чи інший спосіб. І навпаки, для використання фінансово-кредитних важелів регулювання держава чинить на них вплив, закріплений у правових нормах. [3, с .63]
Головна мета здійснення державного регулювання ринку фінансових послуг розкривається в таких етапах:
1) проведення єдиної та ефективної державної політики у сфері фінансових послуг;
2) захист інтересів споживачів фінансових послуг;
3) створення сприятливих умов для розвитку та функціонування ринків фінансових послуг;
4) створення умов для ефективної мобілізації і розміщення фінансових ресурсів учасниками ринків фінансових послуг з урахуванням інтересів суспільства;
5) забезпечення рівних можливостей для доступу до ринків фінансових послуг та захисту прав їх учасників;
6) додержання учасниками ринків фінансових послуг вимог законодавства;
7) запобігання монополізації та створення умов розвитку добросовісної конкуренції на ринках фінансових послуг;
8) контроль за прозорістю та відкритістю ринків фінансових послуг;
9) сприяння інтеграції в європейський та світовий ринки фінансових послуг.
Сучасний вітчизняний ринок фінансових послуг почав формуватися у складі фінансового ринку, початок розвитку якого визначається 1991 роком. За цей період система регулювання фінансового ринку, і ринку фінансових послуг у тому числі, пройшла певні етапи, протягом яких удосконалювалась законодавча база регулювання, визначалися конкретні рівні, форми, принципи, напрями та інші складові регулювання [1, с.262].
Регулювання ринку фінансових послуг та нагляду за діяльністю фінансових установ базується на трьох цілях [4, с.42]:
1) захист інвесторів та споживачів фінансових послуг;
2) забезпечення умов для справедливості, ефективності та прозорості ринку фінансових послуг;
3) зниження системних ризиків як інвесторів і споживачів фінансових послуг, так і фінансових установ.
Державне регулювання діяльності з надання фінансових послуг здійснюється шляхом[3]:
1) ведення державних реєстрів фінансових установ і реєстрів осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, та ліцензування діяльності з надання фінансових послуг;
2) нормативно-правового регулювання діяльності фінансових установ;
3) нагляду за діяльністю учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг);
4) застосування уповноваженими державними органами заходів впливу;
5) проведення інших заходів з державного регулювання ринків фінансових послуг.
Отже, важливість державного регулювання ринку фінансових послуг, перш за все, спричинена необхідністю забезпечення єдності ринку, нагляду за функціонуванням фінансових установ і захисту прав споживачів фінансових послуг. В Україні ринок фінансових послуг знаходиться на початковій стадії свого розвитку в силу об’єктивних причин як економічного так політичного, соціального та інформаційного характеру. Його подальший розвиток вимагає розробки дієвого механізму регулювання, що сприятиме появі нових фінансових послуг, здатних задовольнити зростаючі потреби споживачів та сприятиме ефективному функціонуванню фінансових установ.

Використана література:

1. Еш C. M. Ринок фінансових послуг [текст] : підручник. / С. М. Еш – К. : «Центр учбової літератури», 2015. - 400 с.
2. ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»: Закон від 12.07.2001 № 2664-III. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2664-14.
3. Онищенко В.О., Завора Т.М. Ринок фінансових послуг: навчальний посібник. – Полтава: ПолтНТУ, 2017. – 409 с.
4. Сич Є. М. Ринок фінансових послуг [Текст] : навч. посіб. / Є. М. Сич, В. П. Ільчук, Н. І. Гавриленко. – К. : «Центр учбової літератури», 2012. - 428 с.

Посилання: фінансовий ринок, 2019, фінансові послуги, ринок фінансових послуг

Дорогий відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Рекомендуємо Вам зареєструватися або ввійти на сайт під своїм ім'ям.

Архів новин

Декабрь 2019 (1)
Ноябрь 2019 (26)
Октябрь 2019 (141)
Сентябрь 2019 (1)
Апрель 2019 (6)
Декабрь 2018 (18)
^