Фінансовий лізинг виступає перспективним джерелом інвестування в оновлення основних засобів підприємств, адже він є фінансовою послугою, що сприяє росту конкурентоспроможності вітчизняних підприємств завдяки технічній модернізації виробництва.
Згідно з Законом України «Про фінансовий лізинг», фінансовий лізинг – це вид цивільноправових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов’язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі) [1].
Лізингова форма фінансування придбання основних засобів є дуже популярною як на вітчизняному ринку, так і в зарубіжні практиці. Це, безумовно, має свої окремі переваги та недоліки [2].
До головних переваг лізингу слід віднести:
- фінансову безпеку, оскільки, фінансовий лізинг унеможливлює нецільове використання фінансових ресурсів у порівнянні з банківським кредитуванням;
- збільшення пропозицій і асортименту товарів та послуг, за рахунок використання основних засобів, отриманих в лізинг;
- зростання попиту на засоби виробництва, що призводить до виникнення мультиплікативного ефекту і ланцюгової реакції зростання попиту на продукцію багатьох як виробничих, так і інфраструктурних галузей;
- мінімальний обсяг вкладень на інвестиційній стадії, можливість реалізації проекту від розробки технічного завдання до передачі готового об’єкта, введеного в експлуатацію [3];
- оптимізацію оподаткування підприємства, адже лізинговий платіж входить у загальну величину сукупних витрат підприємства, яка зменшує оподатковуваний базу платежу і сприяє зменшенню податку на прибуток, а також купівля основних засобів у лізинг дає можливість включити суму сплаченого ПДВ у величину, яка зменшує зобов’язання підприємства по даному податку.
Маючи незаперечні переваги, фінансовий лізинг не позбавлений й певних недоліків у порівнянні з банківським кредитуванням, до яких слід віднести:
1. Значний обсяг авансового внеску. Як правило, обов’язковою умовою договору лізингу є авансовий внесок у розмірі не менше 30 % від загальної вартості обладнання.
2. Тривалий час до одержання обладнання. Основна складність процедури лізингу полягає в організаційному плані, оскільки в угоді приймає участь велика кількість контрагентів. Це збільшує термін придбання обладнання [2].
Станом на 31.12.2018 право на надання послуг фінансового лізингу, на підставі ліцензії, виданої Нацкомфінпослуг, мають 116 юридичних осіб – лізингодавців та 389 фінансові компанії. Всього до Переліку юридичних осіб, які мають право надавати окремі фінансові послуги та перебувають на обліку в Нацкомфінпослуг, внесено інформацію про 167 юридичних осіб – лізингодавців. Протягом 2018 року фінансовими компаніями та юридичними особами, які не мають статусу фінансових установ, але можуть згідно із законодавством надавати фінансові послуги, укладено 10 323 договорів фінансового лізингу на суму 22 193,1 млн. грн.
За підсумками 2018 року спостерігається збільшення кількості договорів фінансового лізингу на 33,2% (2 571 одиниці) порівняно з 2017 роком. При цьому, вартість договорів фінансового лізингу збільшилась на 71,1% (на 9 225,5 млн. грн.) [4].
На українському ринку найбільше користуються лізингом дві галузі - транспортна та сільське господарство. Найбільший потенціал для проникнення лізингу в Україні мають такі нові сегменти економіки, як ІТ, медицина (медичне обладнання), дорожнє будівництво, логістика, нерухомість, інфраструктура, переробка відходів, альтернативна та відновлювальна енергетика.
Водночас на сьогодні Україна знаходиться на початковому етапі розвитку ринку лізингу, і низка факторів, що існують на ринку, поки що гальмують його розвиток. Обмеженість фінансування галузі в Україні, відсутність сучасної сприятливої законодавчої бази та відсутність спеціальних податкових стимулів, низька обізнаність підприємців про сучасні інструменти фінансування бізнесу є найсильнішими перешкодами для розвитку лізингу в країні. Це обмежує підприємства у фінансуванні.
Українські малі та середні підприємства недотримують близько 9,3 млрд доларів на рік і серед багатьох причин недофінансування є саме відсутність додаткових стимулів для розвитку різних видів фінансування, альтернативних банківському кредиту - таких як лізинг.
Таким чином, серед факторів, які стримують розвиток лізингової галузі в Україні, можна назвати нестачу внутрішнього та іноземного капіталу, низьку платоспроможність більшості лізингоотримувачів, відсутність спеціальних державних мотивуючих програм для малого та середнього підприємництва та застаріле законодавство, яке регулює лізингові операції в Україні [5].
Велике значення для подальшої активізації ринку лізингових послуг має:
- формування сприятливої нормативно-законодавчої бази;
- створення державних програм стимулювання лізингу;
- зниження вартості лізингових послуг до рівня, який би не перевищував 20% річних, для забезпечення ефективності лізингових операцій;
- підвищення платоспроможності споживачів лізингових послуг;
- розвиток інфраструктури ринку лізингу;
- розробка комплексу заходів для збільшення іноземних інвестицій під програми лізингу;
- підвищення рівня кваліфікації персоналу та обізнаності з питань лізингу серед громадян та представників малого та середнього бізнесу [3].
З макроекономічної точки зору лізинг може стати тим фінансовим інструментом, який допоможе профінансувати реновацію застарілих виробничих потужностей та оновлення інфраструктури в Україні [5].
Отже, можна зробити висновок, що фінансовий лізинг є перспективним напрямом діяльності та має значний потенціал розвитку. Проте існує низка перешкод, які гальмують розвиток лізингової галузі в Україні. Усунення цих перешкод сприятиме активізації вітчизняному ринку фінансових послуг.
Список використаних джерел:
1. Про фінансовий лізинг [Текст]: Закон України від 16.12.1997 // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – №16. – Ст. 68
2. Грідіна Г. Фінансовий лізинг: проблеми та перспективи розвитку в Україні / Г.Грідіна // Traektoriâ Nauki = Path of Science. - Section “Economics”. – 2017. - №9. – С.3019-3024.
3. Горбатюк Ю.О. Лізингові відносини в Україні: проблеми та перспективи розвитку / Ю.О.Горбатюк, Л.О.Масіна // Збірник тез доповідей студентів, аспірантів та здобувачів-учасників 74-ї звітної конференції Одеського національного університету імені І.І. Мечникова. Секція економічних і правових наук (Одеса, 25-27 квітня 2018 р.). – Одеса: Фенікс,2018.
4. Підсумки діяльності фінансових компаній та юридичних осіб (лізингодавців) за 2018 рік [Електронний ресурс] – Режим доступу:https://www.nfp.gov.ua/files/OgliadRinkiv/FK/FK_IV%20kv_2018.pdf
5. Фінансовий лізинг в Україні: поточний стан та перспективи розвитку [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://www.ukrinform.ua/rubric-presshall/2541156-finansovij-lizing-v-ukraini-potocnij-stan-ta-perspektivi-rozvitku.html
Згідно з Законом України «Про фінансовий лізинг», фінансовий лізинг – це вид цивільноправових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов’язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі) [1].
Лізингова форма фінансування придбання основних засобів є дуже популярною як на вітчизняному ринку, так і в зарубіжні практиці. Це, безумовно, має свої окремі переваги та недоліки [2].
До головних переваг лізингу слід віднести:
- фінансову безпеку, оскільки, фінансовий лізинг унеможливлює нецільове використання фінансових ресурсів у порівнянні з банківським кредитуванням;
- збільшення пропозицій і асортименту товарів та послуг, за рахунок використання основних засобів, отриманих в лізинг;
- зростання попиту на засоби виробництва, що призводить до виникнення мультиплікативного ефекту і ланцюгової реакції зростання попиту на продукцію багатьох як виробничих, так і інфраструктурних галузей;
- мінімальний обсяг вкладень на інвестиційній стадії, можливість реалізації проекту від розробки технічного завдання до передачі готового об’єкта, введеного в експлуатацію [3];
- оптимізацію оподаткування підприємства, адже лізинговий платіж входить у загальну величину сукупних витрат підприємства, яка зменшує оподатковуваний базу платежу і сприяє зменшенню податку на прибуток, а також купівля основних засобів у лізинг дає можливість включити суму сплаченого ПДВ у величину, яка зменшує зобов’язання підприємства по даному податку.
Маючи незаперечні переваги, фінансовий лізинг не позбавлений й певних недоліків у порівнянні з банківським кредитуванням, до яких слід віднести:
1. Значний обсяг авансового внеску. Як правило, обов’язковою умовою договору лізингу є авансовий внесок у розмірі не менше 30 % від загальної вартості обладнання.
2. Тривалий час до одержання обладнання. Основна складність процедури лізингу полягає в організаційному плані, оскільки в угоді приймає участь велика кількість контрагентів. Це збільшує термін придбання обладнання [2].
Станом на 31.12.2018 право на надання послуг фінансового лізингу, на підставі ліцензії, виданої Нацкомфінпослуг, мають 116 юридичних осіб – лізингодавців та 389 фінансові компанії. Всього до Переліку юридичних осіб, які мають право надавати окремі фінансові послуги та перебувають на обліку в Нацкомфінпослуг, внесено інформацію про 167 юридичних осіб – лізингодавців. Протягом 2018 року фінансовими компаніями та юридичними особами, які не мають статусу фінансових установ, але можуть згідно із законодавством надавати фінансові послуги, укладено 10 323 договорів фінансового лізингу на суму 22 193,1 млн. грн.
За підсумками 2018 року спостерігається збільшення кількості договорів фінансового лізингу на 33,2% (2 571 одиниці) порівняно з 2017 роком. При цьому, вартість договорів фінансового лізингу збільшилась на 71,1% (на 9 225,5 млн. грн.) [4].
На українському ринку найбільше користуються лізингом дві галузі - транспортна та сільське господарство. Найбільший потенціал для проникнення лізингу в Україні мають такі нові сегменти економіки, як ІТ, медицина (медичне обладнання), дорожнє будівництво, логістика, нерухомість, інфраструктура, переробка відходів, альтернативна та відновлювальна енергетика.
Водночас на сьогодні Україна знаходиться на початковому етапі розвитку ринку лізингу, і низка факторів, що існують на ринку, поки що гальмують його розвиток. Обмеженість фінансування галузі в Україні, відсутність сучасної сприятливої законодавчої бази та відсутність спеціальних податкових стимулів, низька обізнаність підприємців про сучасні інструменти фінансування бізнесу є найсильнішими перешкодами для розвитку лізингу в країні. Це обмежує підприємства у фінансуванні.
Українські малі та середні підприємства недотримують близько 9,3 млрд доларів на рік і серед багатьох причин недофінансування є саме відсутність додаткових стимулів для розвитку різних видів фінансування, альтернативних банківському кредиту - таких як лізинг.
Таким чином, серед факторів, які стримують розвиток лізингової галузі в Україні, можна назвати нестачу внутрішнього та іноземного капіталу, низьку платоспроможність більшості лізингоотримувачів, відсутність спеціальних державних мотивуючих програм для малого та середнього підприємництва та застаріле законодавство, яке регулює лізингові операції в Україні [5].
Велике значення для подальшої активізації ринку лізингових послуг має:
- формування сприятливої нормативно-законодавчої бази;
- створення державних програм стимулювання лізингу;
- зниження вартості лізингових послуг до рівня, який би не перевищував 20% річних, для забезпечення ефективності лізингових операцій;
- підвищення платоспроможності споживачів лізингових послуг;
- розвиток інфраструктури ринку лізингу;
- розробка комплексу заходів для збільшення іноземних інвестицій під програми лізингу;
- підвищення рівня кваліфікації персоналу та обізнаності з питань лізингу серед громадян та представників малого та середнього бізнесу [3].
З макроекономічної точки зору лізинг може стати тим фінансовим інструментом, який допоможе профінансувати реновацію застарілих виробничих потужностей та оновлення інфраструктури в Україні [5].
Отже, можна зробити висновок, що фінансовий лізинг є перспективним напрямом діяльності та має значний потенціал розвитку. Проте існує низка перешкод, які гальмують розвиток лізингової галузі в Україні. Усунення цих перешкод сприятиме активізації вітчизняному ринку фінансових послуг.
Список використаних джерел:
1. Про фінансовий лізинг [Текст]: Закон України від 16.12.1997 // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – №16. – Ст. 68
2. Грідіна Г. Фінансовий лізинг: проблеми та перспективи розвитку в Україні / Г.Грідіна // Traektoriâ Nauki = Path of Science. - Section “Economics”. – 2017. - №9. – С.3019-3024.
3. Горбатюк Ю.О. Лізингові відносини в Україні: проблеми та перспективи розвитку / Ю.О.Горбатюк, Л.О.Масіна // Збірник тез доповідей студентів, аспірантів та здобувачів-учасників 74-ї звітної конференції Одеського національного університету імені І.І. Мечникова. Секція економічних і правових наук (Одеса, 25-27 квітня 2018 р.). – Одеса: Фенікс,2018.
4. Підсумки діяльності фінансових компаній та юридичних осіб (лізингодавців) за 2018 рік [Електронний ресурс] – Режим доступу:https://www.nfp.gov.ua/files/OgliadRinkiv/FK/FK_IV%20kv_2018.pdf
5. Фінансовий лізинг в Україні: поточний стан та перспективи розвитку [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://www.ukrinform.ua/rubric-presshall/2541156-finansovij-lizing-v-ukraini-potocnij-stan-ta-perspektivi-rozvitku.html
