Стратегічні орієнтири » Фінансовий ринок 2019 » Мудь І. Тенденції і перспективи фінансових установ як посередників на фінансовому ринку України
Информація до матеріалу
  • Переглядів: 73
  • Автор: Mud Iryna
  • Дата: 30-10-2019, 20:35
 (голосов: 0)
30-10-2019, 20:35

Мудь І. Тенденції і перспективи фінансових установ як посередників на фінансовому ринку України

Категорія: Фінансовий ринок 2019

Постановка проблеми. У сучасних умовах фінансовий ринок є сферою, яка найбільш інтенсивно розвивається, постійно оновлюється та здійснює дієвий вплив на стан всієї економіці. Ступень розвитку ринку визначається складом і кількістю фінансових установ, а також асортиментом і якістю запропонованих ними фінансових послуг, що все разом формує інституційну структуру ринку. Підвищення ефективності діяльності інститутів фінансового посередництва є важливим соціально-економічним завданням, наслідком вирішення якого буде більш повне задоволення потреб суб’єктів економіки в необхідному капіталі, якісних фінансових послугах та активізації інвестиційного процесу.
Проблемам функціонування фінансових посередників на ринку фінансових послуг України присвячено праці відомих вітчизняних науковців, а саме, Барановського О., Бєлєнького П., Бланка І., Будніка М., Ковальової Н., Кремень В., Кульпінського С., Мартюшевої Л., Мишкіна Ф., Смолянської О., Сабліної Н., Шелудько В., Школьника І. та інших. Але ними розглядаються зазвичай окремі фінансові інститути та тенденції розвитку, при цьому відсутні системні дослідження проблем розвитку фінансового посередництва в Україні. Саме тому актуальним є дослідження загальних тенденцій розвитку фінансових посередників в Україні.
Основні матеріали дослідження. [/b]
Принципова роль таких посередників полягає у тому, що акумуляція грошових коштів та їх цілеспрямоване розміщення допомагає швидко і вигідно перемістити гроші від кредитора до позичальника. Тому сфера фінансового посередництва є не тільки об'єктивно існуючою, але і вкрай необхідною в ринкових умовах господарювання. Фінансові посередники цієї сфери економлять час та витрати на пошук кредитора, реалізують всі вигоди та можливості грошового ринку. Реалізуючи свої функції, фінансові посередники часто проникають у сферу прямого фінансування як технічні посередники. Фінансове посередництво відрізняється від брокерсько-дилерської діяльності. Брокери і дилери діють за дорученнями клієнтів, самі не створюють ніяких зобов'язань і отримують дохід у вигляді комісійних. Фінансові ж посередники діють на ринку від свого імені, створюють власні зобов'язання і вимоги і формують дохід у вигляді різниці між доходами від розміщення акумульованих коштів і витратами, що пов'язані з їх залученням.
На сучасному етапі домінуючим фінансовим посередником в Україні є банківська система, оскільки за своїм функціональним призначенням саме банківські установи беруть участь у формуванні пропозиції грошей і здійснюють розрахункове обслуговування всіх економічних агентів.
Кількість банківських установ в Україні протягом останніх років постійно скорочувалася на 1.01.2018 року чисельність банківських установ складає 82 установи, а на 29.10.2019 вже 75. Це пояснюється з одного боку активними заходами НБУ у напрямі виведення з ринку проблемних неплатоспроможних банків, які не відповідають вимогам регулятора (слід зазначити, що регулятивні вимоги до банків постійно підвищуються), не розкрили необхідну інформацію про структуру власності. З іншого боку, в умовах невизначеності, інфляції та девальвації національної валюти, населення намагалося розірвати фінансові відносини з банками, що також сприяло кризі банківської діяльності. Реформа у банківському секторі була потрібною, але ситуація ліквідації такої кількості банків не однозначно вплинула на реалізацію інфраструктурного потенціалу фінансового ринку.
Дослідженням встановлено, що останніми роками в Україні спостерігається зростання загальної вартості активів небанківських фінансових посередників – всього на суму 60,8 млрд. грн. Це свідчить про вищу стійкість сфери небанківських інститутів до негативного впливу внутрішніх і зовнішніх ризиків. На ринку залишилися більш стійкі та фінансово міцні установи.
Серед посередників небанківського сегменту збільшення відбулося в кількості фінансових компаній (на 442 одиниці), кількість довірчих товариств не змінювалася, але чисельність інших фінансових установ ринку скоротилася. Звертає увагу зростання потенціалу фінансових компаній – обсяги активів збільшилися в 1,8 разів. Відповідно, поширюється асортимент і кількість послуг, які надають фінансові компанії. Вони активно диференціювали напрямі своєї діяльності, в першу чергу відмічається розширення залучення коштів для фінансування будівництва житла та факторингового обслуговування суб’єктів господарювання.
Особливо звертає увагу тенденція зменшення ключових інституційних посередників контрактного типу – страхових компаній та недержавних пенсійних фондів (НПФ). Причин цього багато - складності загальної макроекономічної кон’юнктури, зменшенням попиту на страхові послуги, погіршення добробуту населення. Виведення частини страхових компаній з ринку також відбулося внаслідок їх невідповідності вимогам регулятора та через ознаки здійснення ризикових операцій. Зменшення кількості недержавних пенсійних фондів та кредитних спілок на протязі аналізованого періоду пов’язано із погіршенням добробуту населення, яке є ключовим клієнтом для цих фінансових установ, і, відповідно, скоротило їх ресурсну базу. Серед перешкод для подальшого ефективного розвитку установ недержавного пенсійного забезпечення можна зазначити звуження інвестиційних можливостей, низький рівень довіри з боку населення, низький рівень соціальних гарантій з боку держави, низький рівень доходів і зацікавленості у довгострокових заощадженнях потенційних клієнтів.
Висновки. В цілому, функціонування фінансових посередників залежить від групи фінансово-економічних, регулятивних та соціальних факторів. До першої групи входять макроекономічна ситуація в країні, рівень інфляції, динаміка доходів населення. Група регулятивних факторів – рівень державного регулювання (адміністративного та економічного), стан саморегулювання, нормативнозаконодавче забезпечення. Соціальні фактори – фінансова грамотність та обізнаність населення, ступень довіри до фінансових установ, доступ до фінансових послуг.
Таким чином, проведений аналіз функціонування фінансових посередників ринку фінансових послуг свідчить про їх розвиток. Але існує низка проблем, які характерні практично для усіх посередників. До цих проблем слід зарахувати недосконалість законодавчої бази їх функціонування, відсутність сприятливого середовища для розвитку ринку посередницьких послуг, недостатню інформованість потенційних клієнтів про їх діяльність та переваги, які забезпечує їх діяльність, відсутність підтримки з боку держави та досконалої системи регулювання їхньої діяльності, недовіру й низькі доходи населення. Вирішення цих проблем буде сприяти подальшому, ще більш стрімкому розвитку фінансового посередництва в Україні.
Ефективний розвиток фінансового ринку стримується існуванням на вітчизняному ринку таких фінансових установ, які не виконують та не мають на меті виконувати функції фінансового посередництва і орієнтовані на отримання швидких прибутків. Внаслідок цього, таки інститути посередництва є джерелом значних системних ризиків, і відповідно, каталізатором фінансових криз

[b]Список літератури.

1. Фаріон В.Я. Роль посередників на фінансовому ринку України /В.Я Фаріон/ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://dspace.tneu.edu.ua/bitstream/316497/2518/1/22.pdf
2. Nezalezhna asotsiatsiia bankiv Ukrainy [online]. Retrieved grom: https://nabu.ua/ru.html
Дорогий відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Рекомендуємо Вам зареєструватися або ввійти на сайт під своїм ім'ям.

Архів новин

Сентябрь 2020 (15)
Июнь 2020 (3)
Май 2020 (109)
Апрель 2020 (6)
Март 2020 (6)
Декабрь 2019 (1)
^