Фінансовий ринок в системі економічних відносин вУкраїні у процесі перерозподілу фінансових ресурсів виконує ті функції, які не може виконати жодна інша складова фінансової системи, здійснюючи при цьому значний вплив на її ефективність, стійкість та еластичність. Проведений аналіз дозволив сформулювати визначення фінансового ринку як сукупності економічних відносин з приводу перерозподілу тимчасово вільних фінансових ресурсів між населенням, домогосподарствами, суб’єктами господарювання та державою через систему фінансових інститутів на основі взаємодії попиту та пропозиції.
Стратегічний підхід до регулювання фінансового ринку України повинен базуватись на використанні моделі регулювання з високим тажорстким рівнем державного регулювання – державним дирижизмом, яка побудована за функціональним принципом на основі змішаного регулювання діяльності його учасників, що відповідає рівню його розвитку та стану фінансової системи країни на сучасному етапі.
В Україні на сучасному етапі розвитку фінансового ринку функції державного регулювання покладені на різні державні установи. Наявність тісного взаємозв’язку між всіма сегментами фінансового ринку обумовлює необхідність постійної координації дій регуляторів ринку. Запропоновано створення координаційної ради з питань регулювання фінансового ринку на основі кооперації державних регуляторів, що дозволить забезпечити умови для більш ефективного функціонування фінансового ринку країни в цілому, і, як наслідок, підвищить рівень стійкості фінансової системи.
Визначено чинники, під впливом яких відбувається формування та розвиток фінансового ринку України. Чинники умовно поділено на дві групи - внутрішні та зовнішні. До зовнішніх чинників належать ступінь інтегрованості українського фінансового ринку до світової фінансової системи. Внутрішні чинники, в свою чергу, було поділено на інституційні та економічні чинники - це структураорганів державного регулювання фінансового ринку, структура власності, особливості функціонування ринку цінних паперів та банківської системи.
Виявлено, що загальні і специфічні риси вітчизняної економіки тяжіють до німецького типу господарювання з переважним використанням боргових інструментів фінансування економічного розвитку. Аналіз показника фінансової потужності національної економіки дозволив виявити низький рівень розвитку системи фінансового посередництва в Україні. Одночасно показник „фінансова глибина” економіки України свідчить про можливість підвищення капіталізації фондового ринку і, як наслідок, зміцнення економіки держави.
Рівень розвитку структурних сегментів фінансового ринку значною мірою відображає гнучкість фінансової системи та швидкість, з якою вона може пристосовуватися до змін в економічному та політичному житті країни, а також до різноманітних процесів, які відбуваються за її межами. Запропонована структура фінансового ринку відображає як об’єкти фінансового ринку, так і відповідно до об’єктів – системи ринків за різними класифікаційними ознаками. За видами фінансових інструментів виділено валютний, депозитний, кредитний ринок,ринок цінних паперів, що включає ринок акцій та ринок боргових цінних паперів та ринок похідних фінансових інструментів. За функціональним призначення виділено грошовий ринок, ринок капіталу та ринок похідних фінансових інструментів. За ознакою набуття права власності визначено ринок боргових фінансових інструментів та ринок фінансових інструментів, що надають право власності. За територіальною ознакою можна розглядати вищезазначені ринки як регіональний, національний та міжнародний. За ступенем ризику відповідних фінансових інструментів виділено безризикові, середньоризикові та високоризикові ринки.
На сьогодні інфраструктура фінансового ринку України характеризується відсутністю системної єдності між її складовими. Для приведення інфраструктури фінансового ринку до загальноєвропейських стандартів обґрунтовано необхідність формування єдиної консолідованої моделі інфраструктури фінансового ринку за горизонтальним принципом на основі розбудови цілісної національної депозитарної системи, що забезпечить ефективну й недорогу обробку трансакцій, низький рівень ризику знадійною системою контролю й належним фінансуванням, проведення політики прозорості та повне розкриття інформації учасниками фінансового ринку.
В Україні на законодавчому рівні не окреслена необхідність розробки стратегічних програмних документів розвитку фінансового ринку. Планування здійснюється фрагментарно в рамках окремих сегментів і з короткостроковим або середньостроковим горизонтом дії. Економіка країни зацікавлена в наявності як ефективного грошового ринку, так і ефективного ринку капіталу, оскільки банківські установи самі зацікавлені вефективному розміщенні емісій власних цінних паперів, можливості диверсифікувати свою діяльність, здійснюючи операції зцінними паперами, а також у зниженні своїх ризиків через операції сек’юритизації та роботу з деривативами.
Узагальнення світового досвіду державного регулювання фінансового ринку дозволило обґрунтувати необхідність постійного вдосконалення форм і методів нагляду за фінансово-кредитними установами. Доведено, що регулятивне навантаження, ступінь підтримки фінансових інститутів, вплив поточної та перспективної макроекономічної політики на ринках, що формуються, значно вищі, ніж на ринках індустріальних країн.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Андрушків Т. Банки як суб'єкти фінансових ринків України:роль і перспективи //Банківська справа. - 1998. - № 2. - C. 50-53
2. Береславська О. Тенденції розвитку фінансових ринків у 2002 році та їх вплив на економіку України//Вісник Національного банку України. - 2003. - № 2. - C. 54-57
3. Бойко В. Посилення державного регулювання фінансового ринку: аргументи "за" і "проти //Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. - 2002. - № 2. - C. 61-64
4. Дмитрієва О. Поняття та характеристика ринку фінансових послуг //Банківська справа. - 2004. - № 3. - C. 61-65
5. Задоя А. Структура та функції сучасного фінансового ринку //Фінанси України. - 1999. - № 5. - C. 3-17
6. Іваницька О. Взаємодія фінансових ринків і економічне піднесення //Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. - 2001. - № 4. - C. 68-72.
7. Іваницька О. До проблеми оцінки ефективності фінансових ринків //Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. - 2001. - № 3. - C. 75-80.
8. Іваницька О. Значення наукової інфраструктури у розвитку фінансового ринку //Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. - 2004. - № 2. - C. 228-234.
9. Іваницька О. Фінансовий ринок і корпоративне управління //Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. - 2002. - № 4. - C. 104-110
10. Іваницька О. Фінансова інфраструктура та її вплив на ефективність фінансових ринків //Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. - 2003. - № 4. - C. 188-194.
11. Ільченко-Сюйва Л. Ринок фінансових послуг в Україні: проблеми і перспективи розвитку //Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. - 2007. - № 4. - C. 93-100
12. Клименко В. Забезпечення конкурентоспроможності фондового ринку України як головна передумова фінансової безпеки держави //Актуальні проблеми економіки. - 2003. - № 10. - С.18-24.
Стратегічний підхід до регулювання фінансового ринку України повинен базуватись на використанні моделі регулювання з високим тажорстким рівнем державного регулювання – державним дирижизмом, яка побудована за функціональним принципом на основі змішаного регулювання діяльності його учасників, що відповідає рівню його розвитку та стану фінансової системи країни на сучасному етапі.
В Україні на сучасному етапі розвитку фінансового ринку функції державного регулювання покладені на різні державні установи. Наявність тісного взаємозв’язку між всіма сегментами фінансового ринку обумовлює необхідність постійної координації дій регуляторів ринку. Запропоновано створення координаційної ради з питань регулювання фінансового ринку на основі кооперації державних регуляторів, що дозволить забезпечити умови для більш ефективного функціонування фінансового ринку країни в цілому, і, як наслідок, підвищить рівень стійкості фінансової системи.
Визначено чинники, під впливом яких відбувається формування та розвиток фінансового ринку України. Чинники умовно поділено на дві групи - внутрішні та зовнішні. До зовнішніх чинників належать ступінь інтегрованості українського фінансового ринку до світової фінансової системи. Внутрішні чинники, в свою чергу, було поділено на інституційні та економічні чинники - це структураорганів державного регулювання фінансового ринку, структура власності, особливості функціонування ринку цінних паперів та банківської системи.
Виявлено, що загальні і специфічні риси вітчизняної економіки тяжіють до німецького типу господарювання з переважним використанням боргових інструментів фінансування економічного розвитку. Аналіз показника фінансової потужності національної економіки дозволив виявити низький рівень розвитку системи фінансового посередництва в Україні. Одночасно показник „фінансова глибина” економіки України свідчить про можливість підвищення капіталізації фондового ринку і, як наслідок, зміцнення економіки держави.
Рівень розвитку структурних сегментів фінансового ринку значною мірою відображає гнучкість фінансової системи та швидкість, з якою вона може пристосовуватися до змін в економічному та політичному житті країни, а також до різноманітних процесів, які відбуваються за її межами. Запропонована структура фінансового ринку відображає як об’єкти фінансового ринку, так і відповідно до об’єктів – системи ринків за різними класифікаційними ознаками. За видами фінансових інструментів виділено валютний, депозитний, кредитний ринок,ринок цінних паперів, що включає ринок акцій та ринок боргових цінних паперів та ринок похідних фінансових інструментів. За функціональним призначення виділено грошовий ринок, ринок капіталу та ринок похідних фінансових інструментів. За ознакою набуття права власності визначено ринок боргових фінансових інструментів та ринок фінансових інструментів, що надають право власності. За територіальною ознакою можна розглядати вищезазначені ринки як регіональний, національний та міжнародний. За ступенем ризику відповідних фінансових інструментів виділено безризикові, середньоризикові та високоризикові ринки.
На сьогодні інфраструктура фінансового ринку України характеризується відсутністю системної єдності між її складовими. Для приведення інфраструктури фінансового ринку до загальноєвропейських стандартів обґрунтовано необхідність формування єдиної консолідованої моделі інфраструктури фінансового ринку за горизонтальним принципом на основі розбудови цілісної національної депозитарної системи, що забезпечить ефективну й недорогу обробку трансакцій, низький рівень ризику знадійною системою контролю й належним фінансуванням, проведення політики прозорості та повне розкриття інформації учасниками фінансового ринку.
В Україні на законодавчому рівні не окреслена необхідність розробки стратегічних програмних документів розвитку фінансового ринку. Планування здійснюється фрагментарно в рамках окремих сегментів і з короткостроковим або середньостроковим горизонтом дії. Економіка країни зацікавлена в наявності як ефективного грошового ринку, так і ефективного ринку капіталу, оскільки банківські установи самі зацікавлені вефективному розміщенні емісій власних цінних паперів, можливості диверсифікувати свою діяльність, здійснюючи операції зцінними паперами, а також у зниженні своїх ризиків через операції сек’юритизації та роботу з деривативами.
Узагальнення світового досвіду державного регулювання фінансового ринку дозволило обґрунтувати необхідність постійного вдосконалення форм і методів нагляду за фінансово-кредитними установами. Доведено, що регулятивне навантаження, ступінь підтримки фінансових інститутів, вплив поточної та перспективної макроекономічної політики на ринках, що формуються, значно вищі, ніж на ринках індустріальних країн.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Андрушків Т. Банки як суб'єкти фінансових ринків України:роль і перспективи //Банківська справа. - 1998. - № 2. - C. 50-53
2. Береславська О. Тенденції розвитку фінансових ринків у 2002 році та їх вплив на економіку України//Вісник Національного банку України. - 2003. - № 2. - C. 54-57
3. Бойко В. Посилення державного регулювання фінансового ринку: аргументи "за" і "проти //Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. - 2002. - № 2. - C. 61-64
4. Дмитрієва О. Поняття та характеристика ринку фінансових послуг //Банківська справа. - 2004. - № 3. - C. 61-65
5. Задоя А. Структура та функції сучасного фінансового ринку //Фінанси України. - 1999. - № 5. - C. 3-17
6. Іваницька О. Взаємодія фінансових ринків і економічне піднесення //Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. - 2001. - № 4. - C. 68-72.
7. Іваницька О. До проблеми оцінки ефективності фінансових ринків //Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. - 2001. - № 3. - C. 75-80.
8. Іваницька О. Значення наукової інфраструктури у розвитку фінансового ринку //Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. - 2004. - № 2. - C. 228-234.
9. Іваницька О. Фінансовий ринок і корпоративне управління //Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. - 2002. - № 4. - C. 104-110
10. Іваницька О. Фінансова інфраструктура та її вплив на ефективність фінансових ринків //Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. - 2003. - № 4. - C. 188-194.
11. Ільченко-Сюйва Л. Ринок фінансових послуг в Україні: проблеми і перспективи розвитку //Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. - 2007. - № 4. - C. 93-100
12. Клименко В. Забезпечення конкурентоспроможності фондового ринку України як головна передумова фінансової безпеки держави //Актуальні проблеми економіки. - 2003. - № 10. - С.18-24.
