Стратегічні орієнтири » Фінансовий ринок 2019 » Глутковський М.О. Брокерська діяльність на ринку цінних паперів
Информація до матеріалу
 (голосов: 0)
31-10-2019, 23:10

Глутковський М.О. Брокерська діяльність на ринку цінних паперів

Категорія: Фінансовий ринок 2019

Глутковський М.О.
Група ЕКфМН-51с


Брокерська діяльність на ринку цінних паперів


Ефективне функціонування ринку цінних паперів пов’язане з наявністю цілісної інфраструктури та професійних учасників фондового ринку. Професійні учасники здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів на підставі відповідної ліцензії. В українському законодавстві професійна діяльність на ринку цінних паперів визначається як підприємницька діяльність з перерозподілу фінансових ресурсів за допомогою цінних паперів та організаційного, інформаційного, технічного та іншого обслуговування випуску та обігу цінних паперів, що є, як правило, єдиним або переважним видом діяльності.
Відповідно до Закону "Про ринок цінних паперів" брокерська діяльність є діяльність по здійсненню цивільно-правових угод з цінними паперами та (або) з укладання договорів, що є похідними фінансовими інструментами, за дорученням клієнта, від імені та за рахунок клієнта (у тому числі емітента емісійних цінних паперів при їх розміщенні) або від свого імені та за рахунок клієнта на підставі відплатних договорів з клієнтом.
Брокерська діяльність - це самостійний вид комерційної діяльності юридичної особи на ринку цінних паперів, суть якого - торгове посередництво, тобто встановлення зв'язків між продавцями і покупцями цінних паперів, а точніше, між емітентами та інвесторами або тільки між інвесторами.
Брокерська діяльність – укладання торговцем цінними паперами цивільно-правових договорів(зокрема договорів комісії, доручення) щодо цінних паперів від свого імені(від імені іншої особи), за дорученням і за рахунок іншої особи.[1]
Брокери – це посередники, діяльність яких полягає у наданні послуг щодо укладання угод із цінними паперами за рахунок клієнтів. На ринку цінних паперів вони завжди діють, виражаючи волю й інтереси своїх клієнтів. За виконання доручених дій отримують комісійну винагороду. Брокери можуть здійснювати свої функції як на біржовому, так і на позабіржовому ринках. Вони відкривають і ведуть рахунки своїх клієнтів у депозитаріях та клірингових установах. Характерним для брокерської діяльності є те, що брокер вступає в посередницькі відносини з клієнтом тільки на період виконання його замовлення (після виконання доручення клієнта відносини між ними припиняються).[2]
Здійснюючи угоду за договором комісії, брокер діє як комісіонер і укладає угоди від власного імені, але за рахунок клієнта. В цьому разі клієнт, уклавши з брокером договір комісії, переказує йому грошові кошти на купівлю цінних паперів (поставляє брокерові цінні папери для продажу), які брокер обліковує на забалансових рахунках «депо». Відповідно до договору комісії клієнт переказує брокерові грошові кошти на купівлю цінних паперів у повному обсязі або частково, згідно з умовами договору. Брокер зобов’язаний окремо вести облік власних ресурсів та залучених коштів. Якщо брокер діє за договором комісії, умовами договору може бути передбачено, що брокер має право зберігати грошові кошти клієнтів, які призначені для купівлі цінних паперів або отримані від продажу цінних паперів. Ці грошові кошти брокер може використовувати для отримання доходу, якщо це передбачено договором комісії. Частину доходу брокер зобов’язаний переказати клієнтові.[3]
Під час виконання операцій із цінними паперами в процесі комісійної діяльності брокери зобов’язані[4]:
1)діяти в інтересах клієнтів;
2)попереджати клієнтів про ризики конкретної угоди з цінними паперами;
3)узгоджувати з клієнтом рівень можливого ризику щодо виконання операцій купівлі-продажу або обміну цінних паперів, зокрема й щодо ліквідності цінних паперів, що купуватимуться;
4)виконувати договори та замовлення клієнтів у порядку їх надходження, якщо інше не передбачене договором;
5)у першу чергу виконувати операції із цінними паперами за договорами та замовленнями клієнтів, а потім — власні операції з такими самими цінними паперами;
6)у разі зацікавленості брокера, яка заважає йому виконати замовлення клієнта на найвигідніших умовах, брокер зобов’язаний негайно повідомити про це клієнта.
Для кожного з клієнтів брокерська контора відкриває клієнтський рахунок, рух коштів на якому відображає операції купівлі та продажу на замовлення клієнта тих чи інших цінних паперів. Основною інформацією, що міститься в замовленні клієнта, оформленому у вигляді клієнтської заявки, є назва брокерської контори, вид цінного папера, розмір заявки, максимальний термін виконання, тип заявки.
Розмір заявки може бути виражений у повних лотах, дорівнювати неповному лоту чи бути комбінацією повного та неповного лотів. Залежно від терміну виконання розрізняють одноденні, на визначений термін та відкриті заявки.
Одноденна заявка має бути виконана протягом дня. Якщо на кінець дня заявка залишилась невиконаною, її анулюють.
Заявка на визначений термін (тиждень, місяць) діє протягом визначеного в ній терміну, по закінченні якого вона автоматично анулюється
Відкрита заявка чинна до її виконання чи відміни клієнтом. Часто такі заявки вимагають від інвестора регулярного підтвердження того, чи заявка залишається чинною. Інвестор може дати таке підтвердження на тиждень або місяць, тоді брокер несе відповідальність за відміну заявки по закінченні наведеного терміну.
Основні типи заявок визначаються з вимог інвесторів щодо обмеження цін купівлі-продажу цінних паперів і класифікуються так:
А)Ринкова — заявка на купівлю або продаж визначеного виду цінного папера за найбільш вигідною поточною ціною. Як правило, така заявка одноденна. Більша частина угод на біржах укладається саме на основі ринкових заявок;
Б)Лімітна — заявка з обмеженням ціни. В цьому разі інвестор зазначає граничну ціну, тобто мінімальну ціну продажу або максимальну ціну купівлі. Якщо цей ліміт не досягається (поточна ціна продажу нижча від граничної або поточна ціна купівлі вища від граничної), заявка брокером не виконується;
В)Стоп-заявка — заявка брокеру здійснити купівлю або продаж акцій в той момент, коли ціна досягне обумовленого в наказі рівня, тобто купити акції, коли ціна зросте до зазначеного в заявці рівня, або продати, коли ціна впаде до визначеного рівня. Як правило, призначення таких заявок — страхування від можливих збитків і забезпечення деякого мінімального рівня прибутку;
Г)Лімітна стоп-заявка — заявка, яка автоматично перетворюється в лімітну по досягненні деякої буферної ціни. При подачі такої заявки інвестор зазначає дві ціни: буферну, або стоп-ціну, та граничну ціну виконання. Якщо лімітна заявка може бути виконана за невизначеною ціною після досягнення ціною певного рівня, то лімітна стоп-заявка може бути невиконана взагалі, оскільки по досягненні буферної ціни може відразу стати недосяжною гранична ціна виконання.
Заявки можуть містити різні застереження, а саме:
1) про право брокера діяти на свій розсуд. Таке застереження дає змогу брокеру самому встановлювати специфікацію заявки — повністю всі її параметри або тільки термін та ціну виконання. Частіше зустрічається в лімітних наказах, рідше — в ринкових;
2) виконати або відмінити означає, що заявку треба виконати негайно в повному обсязі або відмінити;
3) виконати негайно або відмінити відрізняється від попереднього тим, що заявка може бути виконана частково, а невиконана частина анульована;
4) тільки в повному обсязі, як правило, включається в заявку при здійсненні операції з великою партією цінних паперів. На відміну від двох попередніх випадків тут не передбачається негайне виконання заявки;
5) в момент відкриття або закриття передбачає, що заявка має бути виконана в числі перших, відразу після відкриття біржі або в числі останніх перед закриттям;
6) ціну не підвищувати і не знижувати означає, що ціна, зазначена в наказі, не може коригуватись у разі подрібнення акцій чи в інших непередбачених випадках.
При проведенні операцій на фондовому ринку через посередництво брокерської контори інвестор може відкривати в конторі або звичайний клієнтський рахунок, або рахунок з використанням маржі, що є одним із варіантів овердрафту. Останній відкриває перед інвестором і перед брокерською фірмою більші можливості щодо управління грошовими потоками та цінними паперами клієнта. Рахунок з використанням маржі дає змогу інвестору здійснювати маржинальні угоди та отримувати у позику цінні папери.
Маржинальна угода, або угода з маржею, полягає в тому, що коли у інвестора не вистачає коштів для купівлі цінних паперів, він може перевищити ліміт по рахунку. Тим самим клієнт отримує позичку в брокерській фірмі, а вона, в свою чергу, — брокерський кредит у банку. Як забезпечення брокерського кредиту використовуються цінні папери інвестора, що перебувають на зберіганні у брокерській конторі.
Маржинальні угоди укладаються в тих випадках, коли очікується зростання курсу цінних паперів. При цьому прибуток інвестора перевищить прибуток, отриманий ним з використанням звичайного рахунку. Проте при падінні ринкових цін цінних паперів використання рахунку з маржею призводить до більших збитків, ніж використання звичайного рахунку. Частка маржі в загальній сумі інвестованих коштів встановлюється державою. У США, наприклад, ця частка дорівнює 50%.
Цінні папери інвестора не тільки використовуються як застава при наданні брокерського кредиту, а й надаються у позику самі або використовуються для продажу без покриття. Для полегшення процедури передачі в позику або заставу цінних паперів інвестора, при купівлі їх через рахунок з використанням маржі брокерська фірма часто оформляє цінні папери на своє ім'я. В цьому разі брокерська контора виступає довіреною особою інвестора щодо отримання доходу за борговими цінними паперами та здійснення прав власності за акціями[5].
При використанні позичених у брокера акцій для операції продажу без покриття; позичені акції продаються за курсом дня, а потім повертаються брокеру в тій самій кількості через відповідну їх купівлю до встановленої дати розрахунку. При цьому, як правило, не сплачуються будь-які проценти за користування цінними паперами. Однак дохід, сплачений за цінними паперами протягом періоду позички, має бути повернутий власнику цінних паперів.



Використані джерела
1. Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.2006 №3480-IV - http://zakon.rada.gov.ua/laws/term/2150
2. Рєзнікова В.В., Кологойда О.В. Види посередницької діяльності на фондовому ринку / «Вісник Вищої ради юстиції» № 2 (14) 2013
3. Портфельне інвестування / Розділ 5.4. «Діяльність професійних учасників ринку цінних паперів у процесі портфельного інвестування» - https://library.if.ua/book/75/5397.html
4. Robert, L.D., 2014. Colby What Is a Broker-Dealer? 128 p. Ch. 2
5. Иванов А.А. Закон о товарных биржах. Часть ІІ / А.А. Иванов // Правоведение. – 1992. – № 6. – С. 36–38.

Посилання: ЕКфМН-51с, ЕКфМ-51с, тези, Ринок фінансових послуг, ЛНУ імені Івана Франка, Економічний факультет

Дорогий відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Рекомендуємо Вам зареєструватися або ввійти на сайт під своїм ім'ям.

Архів новин

Декабрь 2019 (1)
Ноябрь 2019 (26)
Октябрь 2019 (141)
Сентябрь 2019 (1)
Апрель 2019 (6)
Декабрь 2018 (18)
^