УДК 336
© Сідорська О.З., 2011
ЛНУ імені Івана Франка
Ставка податку на прибуток як важіль регулювання банківської діяльності
Важливу роль у функціонуванні та розвитку сучасної економічної системи, зокрема у забезпеченні стабільності та ефективності її грошово-кредитної складової, відіграють банки [3]. Банківська система, як елемент ринкової інфраструктури, забезпечує розвиток економіки, адже грошово-банківська система є потужним джерелом доходів державного бюджету завдяки податковому регулюванню банківської діяльності. Податкове регулювання грошово-кредитної банківської діяльності є також важливим і з огляду на безпеку та стабільність розвитку економічної системи: ефективне та безпечне функціонування економічної системи держави значною мірою залежить від організації роботи її грошово-банківської системи [5,с. 251].
Актуальність даного дослідження полягає у тому, що вагомий вплив на банки і на структуру економіки країни загалом має. податкове регулювання банківської діяльності.
Значний внесок у дослідженні проблеми податкового регулювання банківської діяльності здійснили А. Сміт, Д. Рікардо, Дж. Мілль, К. Маркс, Дж. Кейнс та А. Гікс. В Україні цю проблему активно досліджують Крисоватий А., Соколовська А., Онисько О., Онищенко В., Рева Т., Ващенко В., Іванов Ю., Сєрбина О. Проте, на наш погляд, проблему податкового регулювання банківської діяльності у вітчизняній економічній науці досліджено ще недостатньо.
На прибутковість банківських установ вагомий вплив справляють податки і тому ефективне податкове регулювання банківської діяльності має значення як для розвитку банківництва, так і всієї національної економіки. Податкове регулювання банківської діяльності як ніколи є актуальним для України. Банківська система в Україні є досить молодою, тому їй притаманні такі проблеми як: недостатність капіталізації, відсутність концентрації капіталу, значні банківські ризики, низька ефективність діяльності банків, недостатній банківський менеджмент, якість і кількість банківських послуг [2]. Як зазначає Іванов Ю. однією з найважливіших і найбільш ефективних складових державного регулювання є саме податкове регулювання, об'єктами якого виступають соціально-економічні процеси на макро-, мезо- та макрорівнях. Цей термін широко використовується науковцями як один з базових елементів понятійного апарату сучасної податкової теорії [2, с.39].
Податкове регулювання як процес базується на свідомому, активному й цілеспрямованому використанні існуючої, незалежно від волі суб'єктів управління, регулювальної функції податків задля отримання певних соціально-економічних результатів. Тобто регулююча функція податків виступає основою податкового регулювання. Податкове регулювання банківської діяльності – цілеспрямований комплексний процес використання засобів та інструментів впливу податкової політики на банківську діяльність з метою стимулювання чи стримування надання банківських послуг для отримання позитивних соціально-економічних результатів. Стимулювання чи стримування буде забезпечувати розвиток національного виробництва за рахунок довгострокового чи короткострокового банківського кредитування інколи з утисками фінансових інтересів банківської сфери в короткостроковій перспективі і розвитком в довгостроковій.
В економічній літературі розглядаються 2 підходи щодо оцінки рівня оподаткування банків. За першим підходом рівень оподаткування банків є недостатній і тому податкове навантаження необхідно посилити. При цьому виділяються такі головні аргументи:
- банківська діяльність є посередницькою і тому належить до невиробничої діяльності. Ця діяльність пов'язана не з виробництвом і первинним розподілом, а тільки з перерозподілом національного доходу. Тобто підвищення податків на банки відбувається з метою розвитку реального виробництва;
- відносно занижений порівняно із створеним ВВП рівень оподаткування банківського сектора. Інакше кажучи, підвищення ставки податку на прибуток забезпечує дотримання принципу рівномірності або справедливості оподаткування, який вимагає сумірності обкладання за платоспроможністю платників податків.;
- відносно висока у сфері обігу (до якої належать банківські установи) швидкість обігу капіталу, що дає змогу за класичною політекономічною теорією при тій самі величині капіталу (порівняно зі сферою матеріального виробництва) отримувати вищий прибуток. По-своєму вищий прибуток у сфері обігу визначає тут і вищу норму прибутку, ніж у сфері матеріального виробництва. Відносно вищий рівень норми прибутку у сфері обігу і банківській сфері, зокрема, зумовлений низькими показниками вартості основного капіталу порівняно з промислово-виробничою сферою. Окрім цього, ринок посередницьких (в тому числі банківських) послуг у перехідних до ринку економіках є ненасиченим, що природно підвищує попит і ціну на банківські послуги [4, с.203]. Ще одним аргументом підвищення податкового навантаження на банки є приховування прибутків та уникнення оподаткування за допомогою різних схем та методів. Ця обставина поставила перед податковою наукою і практикою завдання розробити ефективні методи протидії махінаціям. Увагу дослідників привернув банківський прибуток як база оподаткування. У ході його аналізу вчені дійшли висновку, що, оскільки прибуток шляхом певних маніпуляцій можна відносно легко приховати (мінімізувати), то його необхідно замінити чистими активами банку. Ця ідея знайшла практичну реалізацію у низці країн Латинської Америки, банки яких у 1989-1993 р. перейшло на оподаткування активів: чистих (Болівія, Венесуела) і валових (Мексика, Аргентина, Перу, Еквадор).
За другим підходом до оподаткування банківської діяльності обґрунтовується необхідність зниження податкового навантаження банківського сектора з метою більшого залучення ресурсів банків у реальну економіку. Прихильники цього підходу вказують, що високі податки на прибуток банків знекровлюють їх, посилюють нестабільність банківської системи. За цих наслідків неприпустимо встановлювати для банків більші податкові ставки на прибуток, ніж для підприємств інших галузей та видів діяльності. Окрім цього, високий податковий тиск на банки негативно впливає на величину процентних ставок за кредит [4, с.204]. Щоб активізувати інвестиційну, кредитну та депозитну діяльність банків у відтворювальних процесах економічної системи держави, потрібно запроваджувати податкові стимули. Серед особливостей механізму оподаткування банківських операцій можна виділити те, що окремі операції звільняються від сплати податку на додану вартість. Для банків законодавство передбачає додаткові пільги зі сплати податку з прибутку підприємств, що пов'язано з їх обов'язком формувати страхові резерви. Податкові пільги, наприклад, на доходи всіх державних цінних паперів чи на доходи по кредитах підприємствам пріоритетних галузей економіки можуть сприяти активізації банківської діяльності у названих напрямках.
Отже, на наш погляд, неприпустимим є встановлювлення для банків більших податкових ставок на прибуток, ніж для підприємств інших галузей та видів діяльності, адже високий податковий тиск на банки негативно впливає на величину відсоткових ставок за кредит. Дуже часто вища ставка оподаткування прибутків банків збільшує, особливо у короткотерміновому періоді часу, ставку позичкового відсотка. Високі податки на прибуток банків посилюють нестабільність банківської системи. Високі ставки податків породжують у банків прагнення мінімізувати показники балансового прибутку шляхом створення штучних витрат і спрямування коштів у спеціалізовані дочірні структури.
Список використаних джерел
1. Іванов Ю.Б. Функції податків та податкове регулювання // Формування ринкової економіки в Україні. - 2009.- № 19.- С. 36-43
2. Міщенко В.І., Шаповалов А.В.Крилова В.В., Ващенко В.В., Грищук Н.В., Набок Р.М., Незнамова А.С.Проблеми реформування банківської системи України в контексті європейської інтеграції// НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК. Інформаційно-аналітичні матеріали - Випуск 8.- Київ, 2007. - Електронний ресурс [http://www.bank.gov.ua/Publication/research/Centre_S_S/Eurointegration.pdf]
3. Мочерний С.В. Економічна теорія: навчальний посібник/С.В. Мочерний. - Київ:Академія, 2009.- 639 с.
4. Сербина О.Г. - Методологічні засади дослідження регулювання податкової банківської діяльності // Науковий вісник НЛТУ України. – 2007. - № 17.6. – С.201-206
5. Сербина О.Г. Суть та структура податкового механізму регулювання банківської діяльності // Науковий вісник НЛТУ України. – 2008. - № 18.3. – С.251-257
© Сідорська О.З., 2011
ЛНУ імені Івана Франка
Ставка податку на прибуток як важіль регулювання банківської діяльності
Важливу роль у функціонуванні та розвитку сучасної економічної системи, зокрема у забезпеченні стабільності та ефективності її грошово-кредитної складової, відіграють банки [3]. Банківська система, як елемент ринкової інфраструктури, забезпечує розвиток економіки, адже грошово-банківська система є потужним джерелом доходів державного бюджету завдяки податковому регулюванню банківської діяльності. Податкове регулювання грошово-кредитної банківської діяльності є також важливим і з огляду на безпеку та стабільність розвитку економічної системи: ефективне та безпечне функціонування економічної системи держави значною мірою залежить від організації роботи її грошово-банківської системи [5,с. 251].
Актуальність даного дослідження полягає у тому, що вагомий вплив на банки і на структуру економіки країни загалом має. податкове регулювання банківської діяльності.
Значний внесок у дослідженні проблеми податкового регулювання банківської діяльності здійснили А. Сміт, Д. Рікардо, Дж. Мілль, К. Маркс, Дж. Кейнс та А. Гікс. В Україні цю проблему активно досліджують Крисоватий А., Соколовська А., Онисько О., Онищенко В., Рева Т., Ващенко В., Іванов Ю., Сєрбина О. Проте, на наш погляд, проблему податкового регулювання банківської діяльності у вітчизняній економічній науці досліджено ще недостатньо.
На прибутковість банківських установ вагомий вплив справляють податки і тому ефективне податкове регулювання банківської діяльності має значення як для розвитку банківництва, так і всієї національної економіки. Податкове регулювання банківської діяльності як ніколи є актуальним для України. Банківська система в Україні є досить молодою, тому їй притаманні такі проблеми як: недостатність капіталізації, відсутність концентрації капіталу, значні банківські ризики, низька ефективність діяльності банків, недостатній банківський менеджмент, якість і кількість банківських послуг [2]. Як зазначає Іванов Ю. однією з найважливіших і найбільш ефективних складових державного регулювання є саме податкове регулювання, об'єктами якого виступають соціально-економічні процеси на макро-, мезо- та макрорівнях. Цей термін широко використовується науковцями як один з базових елементів понятійного апарату сучасної податкової теорії [2, с.39].
Податкове регулювання як процес базується на свідомому, активному й цілеспрямованому використанні існуючої, незалежно від волі суб'єктів управління, регулювальної функції податків задля отримання певних соціально-економічних результатів. Тобто регулююча функція податків виступає основою податкового регулювання. Податкове регулювання банківської діяльності – цілеспрямований комплексний процес використання засобів та інструментів впливу податкової політики на банківську діяльність з метою стимулювання чи стримування надання банківських послуг для отримання позитивних соціально-економічних результатів. Стимулювання чи стримування буде забезпечувати розвиток національного виробництва за рахунок довгострокового чи короткострокового банківського кредитування інколи з утисками фінансових інтересів банківської сфери в короткостроковій перспективі і розвитком в довгостроковій.
В економічній літературі розглядаються 2 підходи щодо оцінки рівня оподаткування банків. За першим підходом рівень оподаткування банків є недостатній і тому податкове навантаження необхідно посилити. При цьому виділяються такі головні аргументи:
- банківська діяльність є посередницькою і тому належить до невиробничої діяльності. Ця діяльність пов'язана не з виробництвом і первинним розподілом, а тільки з перерозподілом національного доходу. Тобто підвищення податків на банки відбувається з метою розвитку реального виробництва;
- відносно занижений порівняно із створеним ВВП рівень оподаткування банківського сектора. Інакше кажучи, підвищення ставки податку на прибуток забезпечує дотримання принципу рівномірності або справедливості оподаткування, який вимагає сумірності обкладання за платоспроможністю платників податків.;
- відносно висока у сфері обігу (до якої належать банківські установи) швидкість обігу капіталу, що дає змогу за класичною політекономічною теорією при тій самі величині капіталу (порівняно зі сферою матеріального виробництва) отримувати вищий прибуток. По-своєму вищий прибуток у сфері обігу визначає тут і вищу норму прибутку, ніж у сфері матеріального виробництва. Відносно вищий рівень норми прибутку у сфері обігу і банківській сфері, зокрема, зумовлений низькими показниками вартості основного капіталу порівняно з промислово-виробничою сферою. Окрім цього, ринок посередницьких (в тому числі банківських) послуг у перехідних до ринку економіках є ненасиченим, що природно підвищує попит і ціну на банківські послуги [4, с.203]. Ще одним аргументом підвищення податкового навантаження на банки є приховування прибутків та уникнення оподаткування за допомогою різних схем та методів. Ця обставина поставила перед податковою наукою і практикою завдання розробити ефективні методи протидії махінаціям. Увагу дослідників привернув банківський прибуток як база оподаткування. У ході його аналізу вчені дійшли висновку, що, оскільки прибуток шляхом певних маніпуляцій можна відносно легко приховати (мінімізувати), то його необхідно замінити чистими активами банку. Ця ідея знайшла практичну реалізацію у низці країн Латинської Америки, банки яких у 1989-1993 р. перейшло на оподаткування активів: чистих (Болівія, Венесуела) і валових (Мексика, Аргентина, Перу, Еквадор).
За другим підходом до оподаткування банківської діяльності обґрунтовується необхідність зниження податкового навантаження банківського сектора з метою більшого залучення ресурсів банків у реальну економіку. Прихильники цього підходу вказують, що високі податки на прибуток банків знекровлюють їх, посилюють нестабільність банківської системи. За цих наслідків неприпустимо встановлювати для банків більші податкові ставки на прибуток, ніж для підприємств інших галузей та видів діяльності. Окрім цього, високий податковий тиск на банки негативно впливає на величину процентних ставок за кредит [4, с.204]. Щоб активізувати інвестиційну, кредитну та депозитну діяльність банків у відтворювальних процесах економічної системи держави, потрібно запроваджувати податкові стимули. Серед особливостей механізму оподаткування банківських операцій можна виділити те, що окремі операції звільняються від сплати податку на додану вартість. Для банків законодавство передбачає додаткові пільги зі сплати податку з прибутку підприємств, що пов'язано з їх обов'язком формувати страхові резерви. Податкові пільги, наприклад, на доходи всіх державних цінних паперів чи на доходи по кредитах підприємствам пріоритетних галузей економіки можуть сприяти активізації банківської діяльності у названих напрямках.
Отже, на наш погляд, неприпустимим є встановлювлення для банків більших податкових ставок на прибуток, ніж для підприємств інших галузей та видів діяльності, адже високий податковий тиск на банки негативно впливає на величину відсоткових ставок за кредит. Дуже часто вища ставка оподаткування прибутків банків збільшує, особливо у короткотерміновому періоді часу, ставку позичкового відсотка. Високі податки на прибуток банків посилюють нестабільність банківської системи. Високі ставки податків породжують у банків прагнення мінімізувати показники балансового прибутку шляхом створення штучних витрат і спрямування коштів у спеціалізовані дочірні структури.
Список використаних джерел
1. Іванов Ю.Б. Функції податків та податкове регулювання // Формування ринкової економіки в Україні. - 2009.- № 19.- С. 36-43
2. Міщенко В.І., Шаповалов А.В.Крилова В.В., Ващенко В.В., Грищук Н.В., Набок Р.М., Незнамова А.С.Проблеми реформування банківської системи України в контексті європейської інтеграції// НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК. Інформаційно-аналітичні матеріали - Випуск 8.- Київ, 2007. - Електронний ресурс [http://www.bank.gov.ua/Publication/research/Centre_S_S/Eurointegration.pdf]
3. Мочерний С.В. Економічна теорія: навчальний посібник/С.В. Мочерний. - Київ:Академія, 2009.- 639 с.
4. Сербина О.Г. - Методологічні засади дослідження регулювання податкової банківської діяльності // Науковий вісник НЛТУ України. – 2007. - № 17.6. – С.201-206
5. Сербина О.Г. Суть та структура податкового механізму регулювання банківської діяльності // Науковий вісник НЛТУ України. – 2008. - № 18.3. – С.251-257
