Стратегічні орієнтири » Ефективність податкової системи України » Ребко І.Б. Проблеми функціонування суб'єктів підприємницької діяльності-платників єдиного податку в контексті Податкового кодексу України
Информація до матеріалу
 (голосов: 0)
12-10-2011, 20:22

Ребко І.Б. Проблеми функціонування суб'єктів підприємницької діяльності-платників єдиного податку в контексті Податкового кодексу України

Категорія: Ефективність податкової системи України

УДК 336
© Ребко І.Б., 2011
ЛНУ імені Івана Франка, ЕкфМ-52с

Проблеми функціонування суб'єктів підприємницької діяльності-платників єдиного податку в контексті Податкового кодексу України

З часу прийняття Податкового кодексу України [2] питання функціонування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності залишається одним з найбільш обговорюваних. Податковим кодексом [2] закріплювались такі умови діяльності малого бізнесу, які фактично зробили цей бізнес нежиттєздатним. Такі дії влади спричинили хвилю страйків і, як результат, виключення з чинної редакції Податкового кодексу [2] глави, що стосувалася спрощеної системи оподаткування. Дані питання продовжували регулюватись Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» [3].
Однак всіх проблем, які виникли у спрощенців із набуттям чинності Кодексом [2], це аж ніяк не вирішило. З 1 квітня 2011 року набули чинності норми, згідно з якими підприємство не може відносити на витрати кошти на придбання товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів у фізичної особи-підприємця на єдиному податку (пп. 1.12 розділу ІІІ статті 139 ПКУ). Тим самим збільшується його прибуток – база для оподаткування податком на прибуток у розмірі 23%. Тож тепер підприємствам економічно невигідно співпрацювати з фізичними особами-спрощенцями.
Автори закону стверджують, що такі методи потрібні для того, щоб юридичні особи не відмивали гроші через інших підприємців. Адже юридичні особи часто оформляли працівників приватними підприємцями на єдиному податку та в такий спосіб заощаджували на податку з прибутку і внесках у різні фонди. Спостерігаючи таку ситуацію, законодавці давно прагнули змінити ситуацію. Хоча для збільшення податкових надходжень до бюджету та зниження тінізації економіки логічніше було б припинити офшорні ігри великого бізнесу.
Своїми діями влада добилась скорочення у другому кварталі 2011 року кількості фізичних осіб-підприємців, які зареєстрували свою діяльність, більш ніж у 2,5 рази у порівнянні з аналогічним періодом 2010 року, проте так і не змогла припинити нелегальну мінімізацію податків з боку юридичних осіб. Ними тепер застосовуються нові схеми та методи мінімізації, в яких співпраця з фізичними особами-підприємцями вже не передбачена. А останні тепер поставлені перед непростим вибором – припиняти підприємницьку діяльність, переходити на загальну систему оподаткування, створювати юридичну особу чи спробувати перевести бізнес за кордон.
Перелічені вище фактори надзвичайно ускладнюють розвиток малого підприємництва в Україні. Вирішенням цієї проблеми повинно стати удосконалення законодавства в частині, що стосується спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності. На даний час вже розроблено законопроект [1] про внесення змін до Податкового кодексу [2] щодо спрощеної системи оподаткування. Підприємці теж виявили ініціативу і внесли свої пропозиції щодо напрямів реформ. У першій редакції Проекту Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України (щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва)» [1] було враховано більше 75% пропозицій представників підприємництва. Зокрема там містились такі положення:
– було передбачено запровадження диференційованого підходу до класифікації малого бізнесу відповідно до річного обороту, реєстрацію спрощенців як платників ПДВ;
– фізичні особи-підприємці, які працюють без найманого персоналу та обсяг річного доходу яких не перевищує 150 мінімальних заробітних плат, повинні були б сплачувати до держбюджету до 10% від мінімальної зарплати на місяць;
– підприємці-виробники, а також ресторатори, які наймають до 10 осіб персоналу і мають дохід до 5000 мінімальних зарплат, повинні були б щомісячно сплачувати податок в розмірі до 20% від мінімальної зарплати;
– для решти спрощенців, з доходом понад 2000 мінімальних зарплат на рік, мала діяти єдина ставка в 3% від обороту; вона ж поширювалась на юридичних осіб, що мають менше 50 працівників і дохід в 5000 мінімальних заробітних плат, що дорівнює близько 5 000 000 гривень;
– для тих, хто торгує нерегулярно, передбачалось отримання тимчасового свідоцтва за умови сплати 1% мінімальної зарплати, тобто біля 10 гривень на день торгівлі; при цьому вартість проданих ними товарів не повинна перевищувати 24 000 гривень за день;
– передбачалась також норма, яка дозволяла фізичним особам-підприємцям платити рівно половину ставки податку на доходи фізичних осіб на період з 1 липня 2011 року по 1 січня 2016 року;
– поверталося право для юридичних осіб відносити до витрат при обчисленні бази оподаткування податком на прибуток коштів, витрачених на товари та послуги, придбані у спрощенців, що автоматично відновило б співпрацю спрощенців з юридичними особами.
В останній редакції законопроекту [1] до нього було внесено деякі зміни. Зокрема платників єдиного податку поділили на такі категорії:
– фізичні особи-підприємці, які не використовують працю найманих осіб та обсяг доходу яких протягом календарного року, що передує періоду переходу на спрощену систему оподаткування, не перевищує 150 розмірів мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня звітного року – сплачують податок у межах від 1 до 10% розміру мінімальної заробітної плати щомісячно;
– фізичні особи, у яких кількість осіб, що перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб та обсяг доходу не перевищує 1000 розмірів мінімальної заробітної плати – від 2 до 20% розміру мінімальної заробітної плати;
– фізичні особи, у яких кількість осіб, що перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб і обсяг доходу не перевищує 2000 розмірів мінімальної заробітної плати, а також юридичні особи, середньооблiкова кількість працівників яких не перевищує 50 осіб, а обсяг доходу не перевищує 5000 розмірів мінімальної заробітної плати, сплачують податок за ставкою 3% бази оподаткування (у разі сплати ПДВ) або 5% (у разі включення ПДВ до складу єдиного податку). Для виробників, які реалізують виключно продукцію власного виробництва, встановлюються ставки податку у розмірі 50% від зазначених ставок.
Положення, яке дозволяло фізичним особам-підприємцям платити 50% ставки податку на доходи фізичних осіб на період з 1 липня 2011 року по 1 січня 2016 року, однак, було виключено.
Позитивним моментом є те, що в кінцевій редакції законопроекту [1] зберегли положення щодо отримання тимчасового свідоцтва при нерегулярній торгівлі, право єдиноподатників реєструватися платниками ПДВ, а також право юридичних осіб відносити кошти, витрачені на придбання товарів і послуг у спрощенців, до витрат при сплаті податку на прибуток.
Загалом можна зробити висновок, що питання спрощеної системи оподаткування на сьогодні є одним із найбільш проблематичних в Податковому кодексі [2] і потребує серйозних реформ. Малий бізнес є важливою складовою економіки країни, його ефективний розвиток сприятиме економічному зростанню в державі загалом. Тому одним із пріоритетних завдань влади повинна бути підтримка малих підприємців, а не податкового тиску на них. Розробка Проекту Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України (щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва)» [1] стала кроком до покращення умов для малого підприємництва в Україні. Однак розгляд цього законопроекту було відкладено і він ще досі не набув чинності, хоч повинен був вступити в дію з 1 липня 2011 року. Тож доля малого бізнесу в Україні і досі залишається невизначеною.

Література:
1.Проект Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України (щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва)» №8521, редакція від 16.05.2011.
2.Податковий кодекс України №2755-17, редакція від 01.10.2011.
3.Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» №727/98, редакція від 01.01.2011.
4.Патлатий П. Маразми Податкового кодексу // Податкове планування. – 2011. – №2(124). – с. 53-58.
5.Обхідний маневр. Через неможливість роботи з юридичними особами вже у квітні сотні тисяч приватних підприємців згорнуть діяльність? – Агрегатор новин «За чесні подаки!» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.chesni-podatky.org/archives/8366

Посилання: Податковий кодекс

Дорогий відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Рекомендуємо Вам зареєструватися або ввійти на сайт під своїм ім'ям.

Архів новин

Декабрь 2018 (18)
Ноябрь 2018 (49)
Октябрь 2018 (175)
Июнь 2018 (5)
Май 2018 (4)
Апрель 2018 (16)
^