Стратегічні орієнтири » Фінансові інвестиції 2019 » Паламар Н.В. Вплив інвестиційного клімату України на напрями фінансових інвестицій вітчизняними суб’єктами господарювання
Информація до матеріалу
  • Переглядів: 25
  • Автор: nadiia.palamar
  • Дата: 26-11-2019, 22:54
 (голосов: 0)
26-11-2019, 22:54

Паламар Н.В. Вплив інвестиційного клімату України на напрями фінансових інвестицій вітчизняними суб’єктами господарювання

Категорія: Фінансові інвестиції 2019

Паламар Н.В., 2019
ЛНУ імені Івана Франка, ЕкфМН-51
Вплив інвестиційного клімату України на напрями фінансових інвестицій вітчизняними суб’єктами господарювання
Відповідно до Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) та/або досягається соціальний та екологічний ефект [2].
Інвестиції, що спрямовуються на створення (придбання), реконструкцію, технічне переоснащення основних засобів, очікуваний строк корисної експлуатації яких перевищує один рік, здійснюються у формі капітальних вкладень.
Під інвестиційним кліматом розуміють сукупність політичних, правових, економічних, соціальних умов, що забезпечують і сприяють інвестиційній діяльності вітчизняних і закордонних інвесторів [6]. Сьогодні в Україні створене правове поле для здійснення інвестиційної діяльності. Зокрема, суб’єктам інвестиційної діяльності (громадянам і юридичним особам України та іноземних держав, а також державам) гарантується рівний захист прав, інтересів та майна; надається державна підтримка в розробленні та реалізації інвестиційних проектів; забезпечується стабільність здійснення інвестиційної діяльності та захист інвестицій [5]. Для іноземних інвесторів на території України встановлюється національний режим інвестиційної діяльності, тобто створено рівні умови діяльності поряд з вітчизняними інвесторами. До окремих суб’єктів інвестиційної діяльності, які здійснюють інвестиційні проекти із залученням іноземних інвестицій, що реалізуються відповідно до державних програм розвитку пріоритетних галузей економіки, соціальної сфери і територій, може встановлюватись пільговий режим інвестиційної діяльності. Іноземні інвестиції в Україні не підлягають націоналізації. У разі припинення інвестиційної діяльності іноземному інвестору гарантується повернення його інвестиції в натуральній формі або у валюті інвестування без сплати мита, а також доходів від інвестицій у грошовій або товарній формі. Держава також гарантує безперешкодний і негайний переказ за кордон прибутків і інших коштів в іноземній валюті, одержаних на законних підставах унаслідок здійснення іноземних інвестицій [3].
Проте, масштабна корупція, недовіра до судів, нестабільна фінансова система, вплив монополій та олігархів – це основні перешкоди для інвестицій в Україні. Такими є результати опитування іноземних інвесторів, яке щороку проводять Європейська бізнес-асоціація, Dragon Capital та Центр економічних стратегій. Дослідники, інвестори та посадовці, які долучилися до обговорення інвестиційного клімату, запропонували різні кроки для поліпшення ситуації: і всеохопні, і вузькогалузеві. Однак усі вони погодилися з пріоритетністю боротьби з корупцією та створення рівних для всіх правил гри на українському ринку. Частина ж експертів говорить про тектонічні зсуви у світових потоках капіталу, через які країнам, що розвиваються, доведеться поборотися за нові інвестиції [1].
Інвестор, який зацікавився українським сільським господарством, авіакосмічними технологіями, транзитним потенціалом або ж недорогою і досить кваліфікованою робочою силою, стикається з перешкодою вже під час свого першого ділового візиту до України. Ця перешкода – корупція. Вона всі останні роки очолює рейтинг найбільших перепон на шляху інвестицій, свідчить щорічне опитування іноземних інвесторів, яке проводять Європейська бізнес-асоціація (ЕВА), Dragon Capital та Центр економічних стратегій [1].
Але навіть якщо інвестор сприйняв корупцію як даність і залучився підтримкою державних мужів або просто заклав корупційну складову до бізнес-плану, його чекають прикрі несподіванки, пов’язані з судовою системою, фінансовою нестабільністю. А крім того йому ставитимуть палиці в колеса різноманітні галузеві монополії та великі корпорації, які належать наближеним до влади бізнесменам (так званим олігархам), свідчить дослідження ЕВА.
Згідно з ним, фактична війна з Росією на Сході України – тільки на п’ятому місці в рейтингу страхів інвесторів. Також представники бізнесу вважають перешкодами для роботи в Україні складне й мінливе законодавство, дії правоохоронців, обмеження на фінансових ринках, непросте податкове адміністрування й трудову міграцію українських фахівців за кордон.
Інвестори втікають з тих країн, де є високі дефіцити бюджету та платіжного балансу, а золотовалютні резерви (ЗВР) є значно меншими, ніж треба для покриття трьох місяців імпорту.
Бюджетна й фінансова політика в Україні є досить ефективною, але розміри ЗВР перебувають «на межі» через ослаблення гривні та зусилля НБУ для зменшення валютних коливань.
Другою проблемою, яка заважає приходові інвесторів - газові схеми, пов’язані з блакитним паливом для населення. Так, на домогосподарства, які отримують субсидії, починають виділяти й оплачувати державним коштом удвічі більше газу, ніж якби вони субсидій не отримували.
Поглянувши на економічні показники, можна помітити, що останні 2 роки спостерігається спад в обсягах прямих іноземних інвестицій в Україну, а їх обсяг на душу населення залишається мізерним, якщо порівнювати з іншими європейськими країнами (трохи більше ніж 1 тис. доларів на рік). Якщо зануритися глибше, близько половини прямих іноземних інвестицій, що надійшли в Україну за 2018 р., були спрямовані в реальний сектор економіки. Інша половина була спрямована на фінансовий сектор. Велику частку інвестицій становлять операції банківського сектору з переоформлення боргу в статутний капітал. Тож «справжніх» інвестицій у 2018 р. було 1,4 млрд доларів з 2,4 млрд доларів [4].
Однак останні реформи в країні (наприклад, прийняття Закону «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю») продовжують позитивно впливати на інвестиційну привабливість країни. Окрім того, наразі продовжується робота над Кодексом корпоративного управління і розробляються законопроекти, які в перспективі здатні підвищити рейтинговий бал України в Doing Business.
Що стосується трендів, то все більшу зацікавленість інвесторів викликає практика M&A. Лідери за такими угодами — агросектор, торгівля та ІТ. Загалом, найперспективнішими сферами для іноземних інвесторів залишається аграрний сектор, промисловість та ІТ.
Агросектор продовжує утримувати позицію найпривабливішої сфери для інвестицій. Частково це пояснюється тим, що власним експортом Україна зміщує російський ринок у Європі. Існує статистика, за якою підприємства, що мають частку іноземного капіталу, в стислі терміни починають експортувати за кордон майже половину своєї продукції. До речі, з позиції швидкості окупності інвестицій, лідером в АПК є олійна промисловість [4].
Наразі інвестиції в агросектор зосереджені більше на придбанні активів, корпоративних прав, прав на орендовані земельні ділянки. Однак, очевидно, що практична неможливість набуття земель сільськогосподарського призначення у приватну власність відштовхує більшість іноземних інвесторів, адже це завеликий ризик, враховуючи політичну ситуацію в країні.
Промисловість — ще одна приваблива галузь в Україні для іноземних та вітчизняних інвесторів. В українській промисловості інвесторів приваблює дешева робоча сила та географічна близькість до Європейського ринку. Сьогодні велику увагу інвестори приділяють переробній промисловості. Серед здійснених на початку 2019 р. інвестицій обсягом 0,8 млрд доларів, 60% були направлені в добувну промисловість, виробництво та обробку скла, що підтверджує зацікавленість у цих секторах [4].
Третя приваблива галузь для інвесторів — сектор ІТ, який протягом останніх 8 ми років розвивається неймовірно швидко. Торік у глобальному рейтингу стартап-екосистем Україна зайняла 31 місце. Київ посів 34 місце серед тисячі міст у рейтингу StartupBlink, піднявшись за 2 роки на 29 позицій. Тобто за рік столиця обігнала стартап-екосистеми таких міст як Гельсінкі, Мюнхен, Шеньчжень та ін. Зараз наш інтелектуальний потенціал та можливості гнучкого ведення бізнесу в ІТ сфері видаються інвесторам вкрай цікавими.
Окрім того, у 2018 р. Україна почала активно залучати венчурні інвестиції: їх обсяг склав майже 350 млн доларів [4]. Найбільше в наші стартапи інвестують міжнародні компанії та фонди із США, Європи, прогресивних країн Азії. При цьому значно більше інвестицій тепер відбуваються на «посівному» раунді, тобто на стадії розробки прототипу. Не буде неочікуваним той факт, що лідерами за обсягом інвестицій є компанії, які найменш схильні до політичних ризиків-секторів: онлайн-сервіси та платформи для торгівлі, програмне забезпечення, «залізо».
Загалом, очевидно, що динаміка інвестицій в Україну є позитивною. Однак чинники, які стримують інвесторів, нікуди не зникли. Серед них корупція, недовіра до судової системи, монополізація ринків та захоплення влади олігархами. Також інвесторів відлякують військові дії на Сході України. Для того щоб надалі покращувати інвестиційний клімат в Україні, потрібно підтримувати зрушення в законодавстві (зокрема, корпоративному) належною реалізацією, а також демонструвати потенційним інвесторам успішні приклади, прибутковість та захищеність їхніх внесків.
Низький рівень інвестиційної активності зумовлюється низкою проблем, які впливають на інвестиційну привабливість. Серед основних причин слід зазначити:
 наявність суттєвих ризиків на валютному ринку, складне становище банківської системи країни, обмеженість доступу до фінансових ресурсів;
 зниження міжнародної конкурентоспроможності українських підприємств, низька якість продукції, яка не відповідає європейським стандартам;
 досить вузький діапазон сфер інвестування й обтяжлива процедура оформлення документації та складність системи оподаткування;
 наявність вагомих проблем у законодавчій базі щодо інвестування та відсутність гарантій щодо захисту прав інвесторів, відсутність прозорості у відборі та укладанні договорів між інвестором та державою.
Для покращення інвестиційного клімату в Україні актуальним сьогодні є питання вдосконалення організаційно-правової бази стосовно забезпечення сприятливого інвестиційного клімату та створення фундаменту поліпшення конкурентоспроможності національної економіки.
Для України потреба в залученні іноземних коштів визначається передусім таким ознаками, як [7]:
 надзвичайна низька інвестиційна активність власних товаровиробників, на яких вплинули затяжна економічна криза, стагнації виробництва, значні стрибки рівня інфляції;
 необхідність виробничої модернізації технічної та технологічної бази, всієї інфраструктури загалом шляхом упровадження нових технологій, використовуючи досвід країн ЄС;
 необхідність модернізації та диверсифікації всіх сфер виробництва та забезпечення їх рівноваги на ринках;
 забезпечення можливості ефективного довгострокового вкладення фінансових ресурсів у розвиток підприємств та ефективного державного регулювання інвестиційними вкладеннями.
Проте, незважаючи на суттєві проблеми у створенні сприятливого інвестиційного клімату, доречно відзначити, що Україна повільно, але впевнено просувається вперед до інтегрованого суспільства, що повинно забезпечити приплив нових іноземних інвестицій.
Покращити інвестиційний клімат можна, сконцентрувавши наявні ресурси в пріоритетних галузях виробництва економіки з подальшим їх перетворенням в інвестиції; вкладаючи інвестиції в людський потенціал, підвищуючи кількість кваліфікованих працівників, що призведе до економічного зростання; надаючи фінансування на більший термін з менш жорсткими умовами; поліпшуючи діловий клімат, оздоровлюючи довкілля; спрощуючи систему оподаткування, реєстрації та ліцензування, надаючи податкові пільги, передаючи державні замовлення «молодим» підприємствам, забезпечуючи фінансову підтримку; розробляючи регіональні плани підвищення інвестиційної привабливості всіх областей країни шляхом попереднього дослідженням їх інвестиційного середовища; створюючи відповідні законодавчі акти стосовно зниження корумпованості органів державного та місцевого самоврядування та інших дискримінацій щодо інвесторів; підвищуючи прозорість укладання договорів між інвесторами та державою, забезпечуючи надійність та справедливість розподілу вкладів інвесторів.
Таким чином, реалізація відповідних заходів дасть змогу ліквідувати низку ризиків, пожвавити національну економіку та вийти на міжнародні ринки збуту. Приклад європейських країн підтверджує, що економіка починає розквітати. Так, щоб Україні досягти такого рівня розвитку, який має Польща, потрібно протягом 10 років залучати вдвічі більше інвестицій, ніж є зараз. Водночас вкладати кошти необхідно в галузі, які орієнтовані на експорт, тоді, можливо, економіка нашої держави почне розвиватися. Україна не може стояти осторонь світових процесів глобалізації, а тому і має всі права, для залучення іноземних інвестицій. Подолання економічних проблем України та її світова інтеграція потребують багато часу та мають здійснюватися поступово. Важливим фактором є те, що іноземні кошти можуть бути не лише джерелом капіталу, але й новітніх технологій. Ці ресурси підвищують конкурентоспроможність, створюють інновацій та нові робочі місця.
Сприятливе інвестиційне середовище для України дає змогу поліпшити процес залучення іноземних інвестицій, примножити обсяги виробництва та є рушійною силою для модернізації та диверсифікації переважаючих пріоритетних сферах економіки, що дасть змогу запровадити інновації в різних галузях виробництва [7].
Отже, можна зазначити, що Україна є достатньо привабливою для інвестиційних потоків, за умови усунення наявних проблем щодо залучення інвестицій.
Список використаних джерел:
1. Аналітичне інтернет-видання “Радіо-свобода”. [Електронний ресурс] : [Веб-сайт]. – Режим доступу: https://www.radiosvoboda.org/a/29496854.html
2. Закон України “Про інвестиційну діяльність” від 18. 09. 1991 р. № 1561 – ХII зі змінами та доповненнями [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1560-12.
3. Коваленко Ю.М. Прямі іноземні інвестиції: національний і міжнародний аспект / Ю.М. Коваленко, Т.О. Мельничук // Збірник наукових праць Національного університету державної податкової служби України. – 2014. – № 1. – С. 112–120.
4. Кузюткін Л. Коло інвесторів: топ-3 напрями інвестицій в Україні // Юридична газета // – [ Електронний ресурс ] – Режим доступу. - http://yur-gazeta.com/dumka-eksperta/kolo-interesiv-top3-napryamki-investiciy-v-ukrayinu.html
5. Лендєл О.М. Теоретико-методичні аспекти здійснення інвестиційної діяльності в сучасних економічних умовах / О.М. Лендєл // Інвестиції: практика та досвід. – 2016. – № 18. – С. 83–87
6. Офіційний сайт BDO International Business Compass [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://www.bdo-ibc.com.; 176
7. Швець Ю.О., Бурдило О.В. Оцінка інвестиційного клімату в Україні: проблеми та шляхи його поліпшення. – [ Електронний ресурс ] – Режим доступу. - http://www.visnyk-econom.uzhnu.uz.ua/archive/12_2_2017ua/37.pdf

Посилання: Інвестиції, фінансовий ринок, Ринок фінансових послуг, ЕкфМН-51, 2019

Дорогий відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Рекомендуємо Вам зареєструватися або ввійти на сайт під своїм ім'ям.

Архів новин

Ноябрь 2019 (26)
Октябрь 2019 (141)
Сентябрь 2019 (1)
Апрель 2019 (6)
Декабрь 2018 (18)
Ноябрь 2018 (49)
^