Стратегічні орієнтири » Фінансові інвестиції 2019 » Довбуш Г.М. Венчурний капітал як джерело фінансування інноваційної діяльності
Информація до матеріалу
 (голосов: 0)
27-11-2019, 15:21

Довбуш Г.М. Венчурний капітал як джерело фінансування інноваційної діяльності

Категорія: Фінансові інвестиції 2019

ЛНУ імені Івана Франка, ЕКДМ-51с

Венчурний капітал як джерело фінансування інноваційної діяльності

Венчурне інвестування являє собою особливу форму фінансування, пов’язану з утворенням та стимуляцією зростання малих та середніх підприємств, що характеризуються високою діловою активністю та потенціалом отримання прибутку, вищого за середній. Своєю чергою, головною ознакою венчурного фінансування є те, що його не ототожнюють із кредитом, а розглядають як пайовий внесок у статутний капітал венчура. Венчурний бізнес є одним із найважливіших складників інноваційного процесу та перспективним механізмом економічної стабілізації держави, феномен розвитку якого пов’язаний із пріоритетним розвитком високотехнологічних та ризикованих галузей. Також венчурні інвестиції можуть стати одним із альтернативних джерел фінансування і розвитку бізнесу в Україні, ефективним джерелом фінансового забезпечення наукових розробок та перетворення їх на конкурентоспроможний продукт, що є дуже важливим у зовнішньоекономічній торгівлі України на шляху до євроінтеграції. Завдяки венчурному капіталу з малих інноваційних компаній виросли такі гіганти, як HP, Microsoft, Apple, Oracle, Yahoo, Amazon, Google, Intel та ін. [1, с. 103].
Венчурний капітал — це довгостроковий, високоризиковий вид капіталу, що інвестується в акціонерний капітал високотехнологічних, інноваційних компаній, з високим потенціалом зростання, в розрахунку на багаторазове його збільшення в результаті розробки, виробництва, виведення на ринок і просування нового інноваційного продукту, послуги або технології. Найважливішою особливістю венчурного капіталу є його постійний зв'язок з інноваційною та науково-технічною діяльністю. Однак використання інновацій в якості чинників економічного зростання підприємств пов'язане з двома основними труднощами: з обмеженнями у фінансуванні інноваційної діяльності та складністю інноваційного менеджменту, покликаного відібрати з усього різноманіття нововведень найбільш привабливі для інвесторів і найбільш корисні для розвитку підприємств, для зміцнення їх позицій на ринку [2, с. 4-5].
Особливості венчурного фінансування інноваційної діяльності полягають у наступному:
— високі ризики вкладення коштів, які проявляються у відсутності гарантій повернення вкладеного капіталу;
— механізмом фінансування інноваційних компаній венчурними фондами є пряма покупка їх акцій;
— можливість впровадження представника венчурної компанії в раду директорів інноваційного підприємства, тим самим з'являється можливість впливати на процес прийняття рішень. У разі кредитування така практика не застосовується;
— венчурний інвестор не зацікавлений у розподілі прибутку та отриманні відсотків, оскільки як співвласник підприємства, він має право на її частину. Для цього типу фінансування характерним є співвідношення "високі прибутки — високі ризики". Формально венчурні інвестиції — це аналог прямих приватних інвестицій, спрямованих на високоризикові інноваційні проекти та програми, що знаходяться на ранніх стадіях розвитку [2, с. 5-6].
Вітчизняний ринок венчурних інвестицій відрізняється від глобального ринку. При цьому до специфіки розвитку ринку венчурного інвестування в Україні можна віднести сферу вкладення венчурного капіталу: найпривабливішими сферами є будівництво, харчова промисловість, роздрібна торгівля, тоді як у США та Європі – інвестиції в інновації. В Україні практично немає стартових вкладень і вкладень в інновації, переважно інвестиції вкладаються тільки в розвиток компаній. Ринок венчурного інвестування в Україні почав розвиватися зовсім недавно [3, с. 62].
В індустрії прямих приватних та венчурних інвестицій процес венчурного інвестування поділений на певні стадії. Вони приблизно відповідають стадіям життєвого циклу підприємства або інвестиції, які налічують п'ять стадій циклу формування венчурного капіталу (табл. 1):
Довбуш Г.М. Венчурний капітал як джерело фінансування інноваційної діяльності

Джерело: [4].


Дані таблиці 1 свідчать про велику економічну цінність неформальних інвесторів венчурного капіталу ("бізнес-ангелів" — приватних венчурних інвесторів). Їх позитивний вплив на розвиток бізнесу виражається в підтримці венчурних підприємств на ранніх стадіях їх розвитку, в динамічності та гнучкості фінансування, одночасно включає інвестиції в акціонерний капітал, кредитні ресурси чи поєднання того й іншого, в комплексній підтримці профінансованих підприємств з розвитку управління, маркетингової стратегії, встановленню контактів, бізнес-планування, що спрощує надалі отримання цими підприємствами фінансування з інших джерел.
Український ринок венчурних інвестицій важко порівнювати навіть з європейським, не кажучи вже про США та Азію. Венчурних фондів, готових інвестувати на пізніх стадіях, у країні майже немає. Велика частина гравців вкладає в seed-раунди та serіes A. Це пов'язано не тільки з малим обсягом капіталу, а й з високими ризиками. Обсяги венчурних інвестицій та операцій в Україні набагато нижчі, ніж у більш розвинених регіонах. Однакові компанії, запущені в Україні та в США та орієнтовані глобально, значно відрізняються за вартістю. Це пов'язано з тим, що американська компанія спочатку знаходиться на більшому ринку, у неї більше потенційних користувачів, а у цих користувачів, у свою чергу, вища купівельна спроможність. Важливий фактор — відсутність розвиненої інфраструктури венчурного фінансування. У США така інфраструктура є, вона дозволяє компанії легше залучити кошти як на початковій стадії, так і на наступних етапах. На українському ринку права інвестора менш захищені. Законодавча та податкова база, на жаль, не сприяють створенню стартапів і залученню венчурних інвестицій з глобального ринку. Якщо стартап націлений на європейський або глобальний ринок, йому доводиться реєструватися в більш доброзичливих юрисдикціях — наприклад, Делавер, США. У кожного з ринків є свої плюси та мінуси — як для стартапів, так і для інвесторів. Наприклад, у США найімовірніше отримати більший прибуток від вкладень, тому що сам ринок активніший і його обсяг більший. Загалом ринок, де вищі шанси отримати більший прибуток, — це ринок з високими ризиками. Пошук балансу між потенційним прибутком і можливими погрозами — основа майстерності венчурного інвестора [2, с. 9].
Впровадження і розвиток венчурного інвестування в Україні потребує: вирішення завдань фінансового за безпечення; створення відповідної інноваційної інфраструктури; забезпечення ефективної взаємодії держпрограм і людських ресурсів. Існує потреба у формуванні системи державного регулювання трансферу технологій, яка повинна сприяти вирішенню таких завдань: забезпечення законодавчого сприяння розвитку венчурних фондів і фірм; спрощення процедури передачі нових технологій державних науково-дослідних і проектно-конструкторських організацій малому і середньому бізнесу; стимулювання венчурних фірм до співпраці у сфері державних програм НДДКР. Як свідчить досвід країн із розвинутою економікою, ці завдання можуть бути успішно вирішені за допомогою посередницьких центрів, які створюються при університетах. Основним джерелом інвестування інноваційних підприємств і організацій є ресурси, утворені за рахунок їх власних, та фінансові ресурси, отримані на фінансовому ринку у вигляді цінних паперів, лізингу, кредитів. Державний бюджет фактично втратив свою інвестиційну функцію. Для забезпечення розвитку банківського кредитування інновацій потрібно насамперед забезпечити захист інтересів кредитора, створити систему стимулів для страхових компаній для страхування інвестиційних ризиків [3, c. 63].
В Європі та США поширеними є різні типи венчурних інвесторів, в той час, як для України головними є інститути спільного інвестування (ІСІ). Інститути спільного інвестування являють собою інвестиційні фонди, які акумулюють кошти індивідуальних інвесторів з метою отримання прибутку за рахунок вкладення цих коштів у активи. Вони поділяються на декілька видів, серед яких є саме венчурні інститути спільного інвестування [5, c. 271]. Порівняно з іншими типами такі фонди найбільш зростають за кількістю (рис. 1).
Довбуш Г.М. Венчурний капітал як джерело фінансування інноваційної діяльності

Рис. 1. Кількість венчурних інститутів спільного інвестування в Україні, одиниць

Джерело: [6].

Україна посіла 43 місце із 126 згідно зі звітом GLOBAL ІNNOVATІON [7]. Щодо України, також можна відмітити тренд зростання кількості та обсягів угод. Згідно з дослідженням TECH ECOSYSTEM GUІDE TO UKRAІNE 2019, інвестиції в українські стартапи у 2018 р. склали $290 млн. У 2017 р. ця сума була дещо меншою — $265 млн. При цьому Україна не відстає від глобального тренду: кількість укладених угод менша, ніж у 2017 р. — 33 проти 44 (рис. 2).
Довбуш Г.М. Венчурний капітал як джерело фінансування інноваційної діяльності

Рис. 2. Кількість угод та обсяг венчурних інвестицій в Україні, 2017—2018 рр.

Джерело: [2, с. 10].

ТОП-5 найбільші відомі угоди в Україні в 2017—2018 рр.:
1. Gіtlab — $130 млн.
2. Grammarly — $110 млн.
3.BіtFurі — $110 млн.
4. NEUROMATІON — $70 млн.
5. Рeople.aі — $37 млн. [7].
Отже, венчурний бізнес в Україні у традиційному розумінні лише починає формуватися, і серед чинників, що впливають на вітчизняний ринок венчурних інвестицій, переважають такі, що гальмують розвиток цього ринку.Водночас розвитку венчурних інститутів в Україні сприятимуть розбудова фінансового ринку і підвищення рівня корпоративної культури. Це дасть змогу зняти обмеження на участь у венчурних фондах переважно юридичних осіб, відкриє можливості для залучення до участі у венчурних фондах страхових компаній і пенсійних фондів, сприятиме інвестуванню коштів венчурних фондів в акції на організованих ринках, що зменшить ризики венчурного інвестування. А саме активізація інноваційних процесів як на рівні підприємства, так і на рівні держави передбачає створення збалансованої системи фінансування.
Список використаних джерел:
1. Поліщук О.Т. Моделювання системи розвитку венчурної індустрії на основі світового досвіду / О.Т. Поліщук, О.А. Поліщук // Вісник ЖДТУ. – 2017. – №4 (82). – С. 103-110
2. Гарбар Ж. В., Гарбар В. А. Венчурний капітал у контексті фінансування інноваційної діяльності / Ж. В. Гарбар, В. А. Гарбар // Агросвіт. – 2019. - № 19. – С. 3-11.
3. Паламаренко Я. В. Венчурне інвестування як орієнтир інноваційного розвитку підприємств АПК України / Я. В. Паламаренко // Економіка та управління національним господарством. – 2018. – Випуск 23. – С. 60-68.
4. Пілявоз Т.М. Венчурне підприємництво як напрямок мобілізації ресурсів ефективної господарської діяльності та розвитку під& приємств. Економічні, фінансово&облікові та правові проблеми діяльності підприємств: мо& нографія / За заг. ред. Л.М. Савчук. Дніпро: Герда, 2016. С. 319—328.
5. Швець Ю. О. Розвиток венчурного інвестування в Україні та світі / Ю. О. Швець, Ю. Р. Нужна // Вісник економіки транспорту і промисловості. - 2018. - № 62. - С. 266-275. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vetp_2018_62_36.
6. Квартальні та річні огляди [Електронний ресурс] / Офіційний сайт Української Асоціації Інвестиційного Бізнесу. – Режим доступу: http://www.uaib.com.ua/analituaib/publ_ici_qu art.html.
7. Вдалий рік: $254 млрд та інші важливі цифри венчурного ринку. – Режим доступу: https://investory.news/vdalij-rik-254-mlrd-ta-inshi-vazhlivi-cifri-venchurnogo-rinku/
Дорогий відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Рекомендуємо Вам зареєструватися або ввійти на сайт під своїм ім'ям.

Архів новин

Ноябрь 2019 (26)
Октябрь 2019 (141)
Сентябрь 2019 (1)
Апрель 2019 (6)
Декабрь 2018 (18)
Ноябрь 2018 (49)
^