Стратегічні орієнтири » Державні фінанси 2020 » Хом`як К.А. Методи протидії та способи фінансування тероризму
Информація до матеріалу
 (голосов: 0)
15-05-2020, 15:24

Хом`як К.А. Методи протидії та способи фінансування тероризму

Категорія: Державні фінанси 2020

УДК 336
© Хом`як К.А. , 2020
ЛНУ імені Івана Франка, Еке-33с

Методи протидії та способи фінансування тероризму

Ознайомлення з матеріалами судової практики дає підстави констатувати наявність неабияких труднощів, які виникають під час кваліфікації діянь, що мають ознаки фінансування тероризму.
У ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» зазначено, що фінансування тероризму – це надання чи збір будь-яких активів з усвідомленням того, що їх буде використано повністю або частково для: будь-яких цілей окремим терористом, терористичною групою або організацією; для організації, підготовки або вчинення терористичного акту, втягнення у вчинення терористичного акту, публічних закликів до вчинення терористичного акту, створення терористичної групи (організації), сприяння вчиненню терористичного акту, проходження навчання тероризму, виїзду з України та в’їзду в Україну з терористичною метою, провадження будь-якої іншої терористичної діяльності, а також спроби вчинення таких дій.
Відповідно до інформації внесеної до Єдиного реєстру досудових розслідувань можна виділити наступні шляхи здійснення фінансування терористичної діяльності:
• добровільна передача власних готівкових коштів фізичними особами представникам терористичних та/або сепаратистських організацій;
• перерахування грошових коштів на карткові рахунки членів терористичних угрупувань;
• несанкціоноване списання грошових коштів із рахунків юридичних осіб;
• матеріальне забезпечення терористичних угрупувань особами, використовуючи своє службове становище;
• вимагання фінансової допомоги у суб’єктів господарської діяльності особами, використовуючи своє службове становище;
• використання фіктивних фінансових структур для отримання готівкових коштів;
• вчинення грабежів, розбоїв, викрадення людей з метою отримання грошових коштів;
• збір коштів у соціальних мережах під виглядом благодійної допомоги групою фізичних осіб;
• перерахування грошових коштів за допомогою електронних платіжних систем на адресу підставних осіб.
Вищезазначений поділ є умовним, оскільки схеми фінансування тероризму та сепаратизму можуть поєднувати різні вищезазначені елементи.
Терористичні організації використовують різні джерела доходів та методи переказу коштів. В залежності від джерела доходів, виду та обсягу активу, екстреності переказу та кількості одержувачів різняться й схеми фінансування. Проте метою будь-якої схеми фінансування тероризму залишається надійне фінансове забезпечення одержувача із мінімальним привертанням уваги фінансового посередника до фінансової операції.
За умови легального походження коштів, обрана схема фінансування буде характеризуватися використанням простих, повсякденних, швидких та зручних методів переказу, фінансових інструментах. Зазвичай, такі фінансові операції не будуть відрізнятись від багатьох аналогічних, що проводять фінансові посередники. При мізерних сумах переказу, зловмисникам навіть можливо уникнути процедури ідентифікації. Також, з метою уникнення процедур обов’язкового фінансового моніторингу, до схем фінансування залучаються посередники, фінансові операції проводяться через різні фінансові установи, або суми фінансової операції подрібнюються.
У випадку нелегального походження коштів, схеми ускладнюються елементами, покликаними нівелювати ризик викриття зв’язку між коштами та джерелом їх походження. У таких схемах зловмисники вдаються до методів розміщення злочинних доходів та їх розшарування. Це досягається шляхом зміни форми активу, використання різних фінансових інструментів, підставних осіб тощо. Такі схеми мають певні аналогії із схемами легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, з тією різницею, що реалізуються без останньої фази – інтеграції коштів у фінансову систему, проте із подальшим переказом коштів кінцевому одержувачу. В цьому випадку, схеми фінансування тероризму мають високий ризик бути викритими суб’єктами фінансового моніторингу.
Тож активізація тероризму та сепаратизму в Україні по-новому формулює завдання боротьби з їх фінансуванням і вимагає вжити жорстких заходів з контролю за фінансовими потоками. Тому діяльність щодо виявлення та ефективного блокування каналів фінансової підтримки терористичних та сепаратистських організацій повинна бути одним із ключових напрямів довгострокової стратегії діяльності державних органів. Адже саме фінансування надає можливості для здійснення терористичних актів, забезпечуючи відповідну підготовку терористів, їх технічне оснащення та інші необхідні витрати, а його припинення служило б найкращою зброєю в боротьбі з тероризмом.
У таких умовах боротьба з тероризмом стала одним з пріоритетних напрямів діяльності ООН та інших міжнародних організацій. Група з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF) як міжурядовий орган, створений в 1989 році, активно досліджує питання фінансування тероризму. Крім того, стандарти FATF стали основою для вдосконалення національного законодавства багатьох країн. До початку нового століття Україна не мала належної системи боротьби з відмиванням грошей та фінансуванням тероризму.
За результатами узагальнення інформації щодо виявлених фактів фінансування тероризму можуть бути встановлені такі критерії виявлення вищезгаданих фінансових операцій:
• регіон, у якому найбільш вірогідні прояви тероризму та сепаратизму;
• одержувач та/або ініціатор переказу коштів є громадською та/або благодійною організацією;
• надходження коштів у невеликих розмірах від різних осіб упродовж короткого проміжку часу на користь однієї особи з призначенням «допомога», «на лікування», «благодійна допомога», «на доброту»;
• відсутність підтвердження цільового використання вхідних/вихідних платежів, проведених неодноразово (наприклад, кошти, що надходять як «благодійна допомога», «на лікування» використовуються виключно для зняття готівки, тобто відсутні безготівкові перерахування, які б дозволили визначити цільове призначення платежу);
• незвичайна для клієнта фінансова операція за сумою;
• незвичайний для клієнта контрагент;
• нехарактерне для фінансової операції клієнта призначення платежу;
• платежі, що здійснюються особами, які не повністю знають або без бажання повідомляють деталі платежу (адресу/контактну інформацію тощо);
• операція з виплати електронного переказу, в якому відсутня повна інформація про ініціатора або отримувача;
• зарахування коштів на розрахунковий/картковий рахунок особи, або переказ на ім’я фізичної особи, що здійснюється без відкриття рахунку, якщо наявна інформація свідчить, що джерелом такого зарахування/переказу є кошти, що були перераховані за допомогою платіжних систем, оператори яких не зареєстровані на території України, у тому числі з електронними грошима; заплутаний характер фінансової операції;
• відсутність економічного змісту;
• здійснення клієнтом фінансових операцій на значні суми без встановлення прямого протягом трьох місяців (особистого) контакту із суб’єктом первинного фінансового моніторингу.
Із метою ефективного управління ризиками фінансового тероризму банки, небанківські фінансові установи та інші суб’єкти первинного фінансового моніторингу України повинні активно використовувати інструменти фінансового моніторингу. Зокрема, відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», суб’єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний:
• повідомляти спеціально уповноважений орган про фінансові операції, стосовно яких є підстави підозрювати, що вони пов'язані, стосуються або призначені для фінансування тероризму чи фінансування розповсюдження зброї масового знищення, а також інформувати про такі фінансові операції та їх учасників визначені законом правоохоронні органи;
• самостійно проводити оцінку ризику своїх клієнтів під час здійснення їх ідентифікації, а також в інших випадках, передбачених законодавством та внутрішніми документами з питань фінансового моніторингу, і вживати застережних заходів щодо клієнтів, стосовно яких встановлено високий ризик;
• встановити високий ризик, зокрема, стосовно клієнтів, які включені до переліку осіб, пов'язаних із провадженням терористичної діяльності, або щодо яких застосовано міжнародні санкції;
• зупинити здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), якщо її учасником або вигодоодержувачем за ними є особа, яку включено до переліку осіб, пов'язаних із провадженням терористичної діяльності або щодо яких застосовано міжнародні санкції (якщо види та умови застосування санкцій передбачають зупинення або заборону фінансових операцій);
• відмовити в установленні ділових відносин (проведенні валютно-обмінної фінансової операції, фінансової операції з банківськими металами, з готівкою (готівковими коштами) юридичним чи фізичним особам, яких включено до переліку осіб, пов'язаних із провадженням терористичної діяльності або щодо яких застосовано міжнародні санкції. Про спроби встановлення ділових відносин із такими особами суб'єкти первинного фінансового моніторингу зобов'язані негайно повідомляти спеціально уповноважений орган.
Заходи попередження та протидії, які можуть якісно поліпшити рівень ефективності системи протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму мають бути зосереджені на:
• методологічній та методичній допомозі у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму;
• вжитті суб’єктами первинного фінансового моніторингу заходів, спрямованих на посилення вимог до витребування/з’ясування інформації, необхідної для виконання правил «знай свого клієнта», в тому числі з урахуванням інформації з відкритих джерел, зокрема мережі Інтернет, соціальних мереж, тощо;
• посиленні контролю за діяльністю платіжних систем та небанківських фінансових установ в частині розширення вимог до правил внутрішнього фінансового моніторингу;
• перегляді державних норм, що регулюють розрахунки у готівковій формі, у бік зменшення граничних сум розрахунків готівкою;
• посиленні контролю за діяльністю неприбуткових організацій;
• посиленні міжвідомчої співпраці між державними регуляторами, суб’єктами первинного фінансового моніторингу, Держфінмоніторингом та правоохоронними органами;
• посиленні міжнародного співробітництва в сфері протидії терористичній та сепаратистській діяльності.

Список використаних джерел
1. Закон України Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/361-IX
2. Звіт Державної служби фінансового моніторингу України зв 2019 рік [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://fiu.gov.ua/assets/userfiles/books/Zvit2019.pdf
3. Методика національної оцінки ризиків відмивання коштів та фінансування тероризму в Україні [Електронний ресурс]. – Режим доступу: file:///C:/Users/User/Downloads/Metodika.pdf
Дорогий відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Рекомендуємо Вам зареєструватися або ввійти на сайт під своїм ім'ям.

Архів новин

Июнь 2020 (3)
Май 2020 (109)
Апрель 2020 (6)
Март 2020 (6)
Декабрь 2019 (1)
Ноябрь 2019 (26)
^